5. Види самостійної роботи на уроках в класах з малою чисельністю учнів

В умовах праці вчителя в сполучених класах половину, а іноді і більше половини кожного уроку діти працюють самостійно; так само працюють вони і вдома за завданнями на уроках. Тому без перебільшення можна сказати, що якість навчально-виховної роботи в малочисельних школах залежить від того, як організовано самостійну працю учнів у класі і вдома.

Для правильної організації необхідно:

1. спочатку забезпечити розуміння дітьми того навчального матеріалу, тих навичок і умінь, які вони мають засвоїти під час самостійної роботи; те, чого діти не усвідомили, не може бути змістом самостійної роботи;

2. перед її виконанням учні повинні чітко уявити, що та як треба робити і яким вимогам повинна відповідати їх робота;

3. працювати продуманою, свідомо, на основі певних правил, уникаючи механічності;

4. працювати цілком самостійно, звертаючись при потребі за порадою лише до вчителя;

5. роботу виконувати старанно, красиво й швидко;

6. самостійна робота повинна бути посильна щодо складності і щодо часу виконання;

7. кожну класну й домашню роботу вчитель повинен перевірити, а учень – виправити;

8. самостійну роботу з мов (читання й письма) та арифметики в початкових класах треба провадити щодня, систематично, не припускаючи будь-яких прогалин;

9. самостійні роботи в класі і вдома мають бути різноманітні, щоб забезпечувати всебічний розвиток учнів;

10. кожна навчально-виховна самостійна робота на уроках і поза ними повинна відповідати програмі й перехованим завданням школи.

Перелічені вимоги обов’язкові для початкових класів усіх шкіл, але про них повинен пам’ятати й виконувати їх передусім учитель мало комплектної школи, бо тут самостійна робота учнів є основним видом організації навчального процесу.

Самостійну роботу учня треба кожного разу не тільки перевіряти, а й оцінювати. Дитина чекає оцінки своєї роботи від учителя, і чим швидше її оцінено, тим більше наслідків від цього.

Навчання грамоти в умовах роботи із сполученими класами досить важко, бо учні класу ще не підготовлені виконувати самостійну роботу. Проте вона цілком можлива.

В добукварний період дітям задають:

а) розглянути малюнок і підготуватися назвати предмети, що там намальовані;

б) уважно розглянути малюнок, щоб розповісти, хто що там робить;

в) намалювати предмети, що зображені внизу певної сторінки букваря;

г) намалювати візерунки, що зображені внизу певної сторінки букваря;

д) написати по лінійках два (чи три) рядка паличок, кружечків, пів-кружечків чи інших елементів букв, що написані на певній сторінці букваря.

Наявність «Азбуки в папці» у кожного першокласника дає змогу запровадити такі, наприклад, види самостійних робіт:

1. Прочитати й викласти в папці певний стовпчик чи рядок тексту букваря.

2. Розкласти в кишеньки букви слів, що викладені в папці (після перевірки вчителем).

3. Скласти в папці назви предметів, що намальовані на певній сторінці букваря (оса, сом, мак).

4. Скласти слова, написані внизу певної сторінки букваря.

5. Скласти слова, що на даній сторінці букваря починаються (чи закінчуються) на певну букву, і навчитися читати ці слова.

6. Скласти з даної сторінки букваря слова, в яких є певна буква (н, с, о) і навчитися читати їх.

7. Скласти з даної сторінки букваря слова, що означають імена дітей, назви рослин, тварин, меблів.

8. Викласти слова і вставити пропущені в них букви.

9. Скласти з букв слова на задану першу і останню букви.

10. Викласти слова й вставити пропущений в них склад, наприклад: ха..., хут..., школ..., ...та, мо...ко, со...ма.

11. З виставлених на класній дошці букв скласти побільше слів, наприклад: букви а, о, с, м, л (мама, мамо, сом, лом, оса, сало, масло).

12. Викласти поставлені на класній дошці слова, що означають одну річ, і скласти до кожного з них слово, що означає багато речей, наприклад: нога – ноги, кінь – коні, день – дні, рука – руки, стіл – столи, човен – човни.

Узагальнення досвіду передових учителів дає змогу вказати на чималу кількість видів вправ з самостійного читання учнями в класі і вдома.

Самостійне попереднє читання. Практикується на уроці як підготовка до читання з учителем. Прочитавши, учні повинні сказати, що вони читали і що їм незрозуміле в даному творі.

Читання для розповіді. Після читання з учителем учні читають кілька разів і розповідають про себе, щоб запам’ятати та вміти розповісти зміст твору. Цей вид роботи краще практикувати як домашнє завдання.

Переказ змісту частини твору в формі усного малювання. Учень переказує зміст певного уривка твору або й цілого твору за постановою: щоб він намалював, щоб передати все те, що сказано в творі чи в певній частині його? Усне малювання слід практикувати в I-III класах і найбільше з тими, хто читає механічно й не може переказати прочитане.

Читання для відповідей на запитання. Мета такого завдання – навчити учнів усвідомлювати основний зміст твору. Запитання для відповідей є в “Читанках”, а якщо їх немає або не досить, тоді вчитель записує потрібні запитання на класній дошці чи вивішує заздалегідь виготовлену таблицю з запитаннями. В III-IV класах практикують інколи письмові відповіді на окремі запитання.

Підготовка до виразного читання. Діставши таке запитання, учні старається глибоко усвідомити зміст твору, звертають увагу на розділові знаки, на логічні наголоси, щоб правильно й виразно прочитати.

Підготовка до читання в особах. Кожен з учнів самостійно з’ясовує, скільки потрібно дійових осіб, хто вони і що говорять, де слова автора. Читання в особах (інсценізація) твору сприяє розвиткові свідомого й виразного читання. Треба читати в особах усі твори, які можна інсценізувати.

Визначення тексту до малюнка в підручниках. Учні самостійно читають весь твір і виділяють з нього ту частину тексту, що стосується малюнка. Слід порівняти зміст тексту і зміст малюнка.

Визначення частини твору на певне запитання. Запитання (два-три) виписуються на дошці. Учні знаходять у творі ті частини, які відповідають на ці запитання.

Придумування заголовків до певних частин твору. Частини ці визначає вчитель. Заголовки придумують і після розгляду з учителем записують. В IV класі можна зразу записувати.

Поділ твору за розділами плану. Учитель пише на дошці розділи плану (можна вивісити написані на великому аркуші паперу) і пропонує поділити весь твір на стільки частин, скільки розділів у плані.

Складання плану до твору за методом усного малювання.

Складання плану до прочитаного твору (усно і письмово). Учні самостійно ділять твір на частини, придумують заголовки до кожної. Далі розглядають ці заголовки з учителем і записують. В IV класі план можна самостійно написати, а потім перевірити й удосконалити з учителем.

Виділення з твору художніх висловів. Учні читають твір і виписують ті слова, речення, які вважають красивими.

Виділення уривка твору на певну тему. Відшукати, наприклад, опис зими, весни, лісу чи степу.

Заміна певних висловів. З твору вибираються не зовсім зрозумілі вирази й придумується заміна їх іншими словами, наприклад: Київ помережаний садами – Київ вкритий садами – В Києві багато садів.

Читання і письмовий переказ. Для цього береться невеликий твір або уривок з нього. Діти повинні уважно перечитати його два рази й письмово переказати, не заглядаючи в книжку.

Стислий письмовий переказ твору. Таке завдання придатне для III класу в другому півріччі і в IV класі. Стислий переказ пишеться після читання з учителем або як переказ того, що було задано з читання додому на сьогодні.

Заучування напам’ять вірша. Після розбору певного вірша чи байки з учителем учні тихенько вчать напам’ять весь твір чи визначену вчителем частину його.

Запис вивченого напам’ять твору. Це служить вправою для письма і способом перевірки домашнього завдання (III-IV класи).

Вправи з розвитку мови є складовою частиною програми.

Для розвитку писемної мови використовуються різноманітні вправи:

Запис назв предметів, що є на малюнку. Для цього можна використати малюнки, на яких предмети подано окремо або в певному сюжеті. Треба тільки попередити можливі помилки. З цією метою складні щодо написання слова вчитель записує на дошці й розбирає їх, а потім стирає.

Запис назв предметів з натури чи за уявою. Діти записують назви класних меблів, предметів навчального приладдя, дерев, назви овочів, фруктів і т. ін.

Класифікація слів. На класній дошці чи на плакаті виписано 10-12 назв предметів, які слід поділити на групи, наприклад, під назвами: меблі, посуд, знаряддя, дерева, кущі.

Дописування дії предметів. На дошці написано:

Коваль . . . . .

Кравець . . . . .

Комбайнер . . . . .

Учні самостійно дописують відповідні слова.

Дописування ознак. Учитель на дошці до уроку написав: предмети та їх ознаки (Який? Яка? Яке?)

Ріка . . . . .

Озеро . . . . .

Берег . . . . .

Вода . . . . .

та ін.

Робота з деформованим текстом. Це можуть бути окремі речення (свище бушує вітер і) й невеликі твори (на 2-3 речення).

Весна

(зима, сонце, сніг, задзюрчали, дітвора).

Треба самостійно написати твір, використавши дані слова.

Твір на заданий початок. Для цього пишуть тему і одно-два перших речення, а учні продовжують писати, наприклад:

Праця в саду.

Пригріло весняне сонечко. Скоро сад зазеленіє, зацвіте. Але на вітах дерев багато сухих листочків.

Письмові відповіді на запитання. Запитання можуть бути не пов’язані між собою чи на певну тему.

Письмовий переказ. Матеріал для переказу можна взяти з “Читанки”, але під час писання заглядати в неї заборонено. Частіше вчитель читає два рази невелику невідому дітям статтю, і учні переказують на письмі зміст її.

Твір за малюнком. Використовують для цього малюнки, в яких передано зміст на певну тему.

Опис спостережень. Найчастіше використовується після екскурсій в природу, в колгосп, на виробництво.

Складання листів. Цей вид самостійної роботи завжди цікавить дітей. Треба, щоб діти навчилися користуватися загальновживаними формами складання листів, а також писати адреси на конвертах.

Творчі завдання з граматичним завданням. 1. До слів даних учителем, дібрати слова з однаковим значенням (синоніми) і підкреслити в них корінь. Бігти, берегти, кричати, світати, бесіда, розвага, молодість; безсилий, смачний, широкий; близько, холодно, голосно.

Наприклад: Бігти, нестися, мчатися, мчати, летіти, рватися (вперед).

2. Придумати й записати слова на правило, визначене вчителем, наприклад: подвоєння приголосних, апостроф та ін. Скласти з цими словами речення. Слова можна добирати з читанки та інших книг.

3. Дібрати слова, що відображають певну якість предмета чи дії. Наприклад: сад зелений, вишневий; працює старанно, охайно; пише правильно, красиво.

4. учням дається текст, в якому є слова з близьким значенням. Вони повинні дібрати відповідні слова, які їм більше подобаються, і переписати текст, опустивши решту синонімів.