IV. Виконавський аналіз:

1. Диригентсько-виконавський аналіз:

Для того,щоб хор зміг донести до слухача музичний твір, його ідею, зміст, переживання, перш за все диригент повинен донести до самого хору всі ці якоті за допомогою диригентських прийомів. Як відчуває твір диригент, як вміє своє переживання втілити за допомогою жесту, міміки та ін. Засобів диригентської виразності так і буде співати хор.

У “Ой у місті Віфліємі” Ганни Гаврилець музика і текст являють собою своєрідну єдність. Характер твору може бути розкритий тільки за умови осмисленої вимови тексту, для чого необхідно неодноразово прочитати текст і вдуматися в його зміст. Вже в початкових тактах потрібно звернути увагу хористів, що не можна байдуже вимовляти слова, в інтонацію, тембр необхідно вкласти ніжність, радість, співакам необхідно також передати голосом та мімікою.

Ясна фактура «Ой у місті Віфліємі» вимагає блискучого, стрункого та динамічно яскравого виконання. Твір повинен звучати легко, на “одному диханні”. Тут дійсно доречним є застосування ланцюгового дихання. Для того, щоб твір прозвучав легко не слід захоплюватись занадто гучною динамікою. Набагато важливіше відпрацювати тонке піано, яке буде контрастувати у кульмінації і зробить її яскравішою.

Розучування може протікати по-різному. Якщо хор добре читає з листа - розбір можна здійснити всім хором, зупиняючись лише в тих місцях, де виникли утруднення. Надалі однаково бажано прослухати партії, причому без супроводу музичного інструмента.

Звичайно розбір проводять по партіях, сольфеджування невеликі фрагменти по черзі із всіма пратріями. У самодіяльному хорі розучують партії відразу зі словами.

Бажано вже при розборі звертати увагу на якість звукоутворення.

Подих у творі пофразовий. Варто навчити співаків робити вдих швидко й безшумно.

“Ой у місті Віфліємі” висуває досить суворі вимоги щодо якості диригентського жесту. Спокійний темп та досить одноманітний ритмічний малюнок несе у собі небезпеку руйнації темпового і ритмічного ансамблів. Головне – не використовувати велику амплітуду жесту.

Дихання ланцюгове. Необхідно навчити співаків не дихати на межах побудов. Дихання береться довільно до чи після такої межі. Тоді ймовірність одночасного взяття дихання зникає.

Повторення музичного матеріалу вимагає від керівника знаходження певних відмін у звучанні двох проведень. Здається доцільним певне поглиблення динамічних контрастів у другому куплеті при збереженні постійного темпу.

“ Ой у місті Віфліємі ” співають професійні, навчальні та аматорські хорові колективи. Методика розучування в різних категоріях хорів буде відрізнятися. Перш за все це стосується використання методу сольфеджування партій на етапі розбору. Якщо співаки не володіють нотною грамотою, партії потрібно вивчати на слух, відразу з текстом. У добре підготовленому колективі можна допустити читання партитури з листа всім хором, але це не виключає подальшої роботи по партіях.

Диригент повинен досконало вивчити партитуру, виявити в ній складні місця, познайомитися з творчістю автора та традиціями виконання його творів, а вже тоді пропонувати твір для вивчення хорові.

Для хору, який володіє нотною грамотою, найбільш надійною є така побудова репетиційного процесу:

І.Показ твору (гра на фортепіано або прослуховування аудіозапису, коротка розповідь про твір та його автора).

ІІ.Сольфеджування партій по фрагментам (8 тактів):

ІІІ.Читання тексту.

IV.Спів з текстом: ті місця, де підтекстовка загальна, співаються всім хором, а де у підтекстовці є розбіжності – спочатку по партіях.

V.Відпрацювання характеру твору та динамічних відтінків.

Слід зауважити, що вже на етапі розбору варто робити зауваження щодо характеру твору, хоча відразу неможливо досягти розкриття художнього образу.

Хоровий твір Ганни Гаврилець “Ой у місті Віфліємі” є справжнім шедевром. І відноситись до виконання цієї перлини хорової музики необхідно дуже відповідально. Тільки кропітка, самовіддана робота диригента і хору приведе до бажаного художнього результату і музика засяє усіма яскравими барвами.

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши хорову партитуру даного твору, можна підсумувати, що «Ой у місті Віфліємі» – яскравий приклад хорової народної музики западної України. Виконання твору потребує певних професійних навичок і умінь диригента та власне співаків і ставить такі завдання, як якісне виконання legato, утримання стабільного темпу незважаючи на зміну метро ритміки. Цей твір розвиває почуття широкого дихання та вміння плавного голосоведіння та розвиває слуховий апарат виконавців завдяки способу виконання, тобто a capella.

Література

2. Бриліант В.Ю., Палкін В.С. Вокальні вправи для самодіяльного хору. — К.: Музична Україна, 1978. — 23 с.

3. Вопросы вокальной педагогики. Вып. 6. — М.: Музыка, 1982. — 184 с.

4. Дмитриевский Г. Хороведение и управление хором. – М.: Музгиз, 1957.

5. Дубінін І. Гармонія. – К.: Музична Україна, 1981.

6. Емельянов В.В. Развитие голоса. — СПб.: Лань, 1997. — 190 с.

7. Коломоець О.М. Хорознавство. – К.: Либідь, 2001. — 167 с.

8. Краснощёков В.И. Вопросы хороведения. – М .,1969. — 200 с.

9. Лащенко А.П. Хоровая культура. — К.: Либідь, 1989. — 134 с.

10. Люш Д.В. Развитие и сохранение певческого голоса. – К.: Музична Україна, 1988. — 140 с.Малько Н. Основы техники дирижирования. – М.: Музыка, 1965.

11. Музыкальная энциклопедия. Гл. редактор Ю. Келдыш – М.: Советская энциклопедия, 1982.

12. Мухин В.П. Вокальная работа в хоре. В кн. «Работа в хоре». — М.: Профиздат, 1960.

13. Огороднов Д.Е. Музыкально-певческое воспитание детей. — К.: Музична Україна, 1981. — 166 с.

14. Пігров К. Керування хором. – К.: Мистецтво, 1956.

15. Романовский Н. Хоровой словарь. – Л.: Музыка, 1980.

16. Соколов В.Г. Работа с хором. – М.: Музыка, 1983. —192 с.