3.4. Ансамбль хору:

Загальнохоровий динамічний ансамбль вимагає гарного часткового ансамблю, тобто врівноваженого звучання голосів в кожній партії. Необхідно добитися, щоб співаки слухали один одного, а ті, у кого сильний голос – не виділялися.

Серйозною проблемою буде досягнення хорошого ритмічного ансамблю. Ритмічні формули, які використовує композитор досить прості, вони здебільшого зумовлені ритмом самої мелодії і тому часто повторюються. І саме це є головною проблемою на шляху до ритмічної злагодженості. Повторення ритмічних фігур присипає увагу і співаки можуть навіть втратити відчуття темпу. Ритмічний ансамбль неможливий без кропіткої роботи над розвитком у хористів чуття внутрішньодольової пульсації, тобто чуття наповненості кожної лічильної долі дрібними тривалостями, які використовуються у конкретному фрагменті твору. У “ Ой у місті Віфліємі ” необхідно відчувати пульсацію восьмих тривалостей. Заради цього варто час від часу проспівувати твір повільно, з відрахуванням кожної восьмої.

Жанрова картинка буде неясною, якщо нехтувати якістю звучання тексту. Текст пісні завжди має для Ганни Гаврилець велике значення: всю драматургію твору композитор прагнє вистроїти згідно розвитку змісту. Тому хормейстер велику увагу мусить приділити чіткості дикції та дикційному ансамблю. В значній мірі гарантією дикційного ансамблю буде ритмічний ансамбль. Проте для виконання “ Ой у місті Віфліємі ” буде замало млявої, хоч і одночасної вимови тексту. Необхідно добитися активної артикуляції, чіткої дикції. Але необхідно слідкувати за тим, щоб співаки не відкривали занадто широко рота на дрібних тривалостях – це буде лише гальмувати рух музики і руйнувати дикційний ансамбль.

Єдина манера вимову слів неможлива без дотримання головних правил орфоепії:

1. Українській мові не властиве широке використання закритих складів, але необхідно пам’ятати, що останній приголосний звук складу або слова необхідно переносити до наступного слова або складу:

Сад – са-ди-лайпо- ли-ва-ла…

2. Окремі збіги приголосних утворюються за рахунок закінчення попереднього та початку наступного слова на приголосний:

Там Маруся сад садила…

3. В таких випадках прийменник “д” слід вимовляти, як “т”.

4. Звук “р” під час співу варто промовляти твердо.

5. Шиплячі, свистячі звуки (ш, щ, ч, ц, х, с, з), яких багато в тексті пісні, необхідно вимовляти коротко та легко.

6. Редукція голосних в українській мові невелика, голосні потрібно вимовляти близько до написання.

Наявність єдиного загальнохорового тембру (тембровий ансамбль) необхідна для цілісного сприйняття хору співаками. Тембровий ансамбль можливий лише за умови постійної кропіткої вокальної роботи в хоровому колективі. Оволодіння високою вокальною позицією, опорою звуку є необхідними елементами виконавської майстерності. Грамотне вокальне виховання є також (в значній мірі) запорукою доброго строю, бо єдина вокальна позиція не тільки сприяє настройці унісонів, але й дозволяє легше уникнути заниження інтонації завдяки присутності у звуці високої співацької позиції.

Безумовно, одного грамотного звукоутворення недостатньо для досягнення хорошого хорового строю. Необхідне свідоме ставлення співаків до інтонування ступенів ладу.

Учасники хору мусять свідомо підходити до інтонування ступенів різних видів мінору.

Спів на одному звуці несе таку ж трудність. Ганна Гаврилець широко застосовує спів на одному звуці в альтовій партії наприклад: 1-15 такти

Партія басів вступає у 25 такті і звучить на тонічному органному пункті довгий час:

Тт25-29

Також велику увагу потрібно приділити звучанню октавного унісону басів з 43 такту по 47. В таких місцях хористи не повинні занижувати звучання, а постійно потрібнор нагадуввати про інтонаційні підвищення.

43-47

Ще одну інтонаційну трудність несуть стрибки. Хоч в партіях переважає плавне голосоведіння, застосування стрибків художньо виправдане, бо вони надають голосам енергійності, рельєфності мелодійного малюнку.

Досить широкий (на квінту) стрибок вгору у сопрано 1 такт і альтів у 12-13 такт – вниз на чисту кварту:

Сопрано

Альт:

Висхідні і низхідні стрибки необхідно виконувати на опорі, позиційно орієнтуватися на верхній звук стрибку. На протязі стрибку ніколи перестроювати вокальну позицію, тому висхідний стрибок просто неможливо виконати, якщо нижній звук заспівати у низький позиції. Щодо низхідних стрибків, то слід зауважити, що повна втрата високої позиції в низькому регістрі може привести до заниженого інтонування, а також свідчити про форсування звуку.

Розспіви складів можуть привести до глісандування, що також не сприяє доброму строю. Необхідно добитися, щоб співаки точно переходили зі звуку на звук, передбачали необхідну висоту звуку за допомогою внутрішнього слуху. Відпрацьовувати такі розспіви (альт 13-16, тенори 20-23, 43-47, бас 58-59, 69-76 такти) необхідно за допомогою застосування штрихів нон легато та навіть стакато. Крім того, корисно на навчальному етапі до кожного звуку додавати приголосний “г” або “х”:

Вступ після пауз потребує розвинутого чуття ладу. Вступ басів на у 25 такті - другий куплет нескладний – їхня партія починається з тонічного ступеню, основної мелодії, який вони повинні добре відчувати. Очевидно, свій вступ вони мусять запам’ятати, як своєрідне продовження основної мелодійної лінії.

Опрацьовуючи чистоту інтонування вертикалі, необхідно спиратися на правило, згідно якому в акорді першою необхідно настроїти приму, потім – квінту, а вже до цього досконалого консонансу додавати терцію та інші звуки, якщо вони є. Добиваючись чистоти виконання акордів, варто на етапі розбору проспівувати фрагменти твору по руці диригента, без ритму. Так диригент отримує можливість уважно прослухати вертикаль та усунути інтонаційні недоліки.

Гармонічний ансамбль – це узгодженість виконання між усіма хоровими партіями. Умови регулювання: кількісна та якісна рівновага хорових груп, зручне розміщення акорду, його мелодичне положення і теситура, вид акорду, нюанс, темп та ін.

Ансамблеве співвідношення тонів у акорді, яке необхідно враховувати при співі на протязі всього твору.