3.2. Діапазон хорових партій:

Сопрано : мі-бемоль 1 –фа 2;

Альт : сі-бемоль _м – ре-бемоль 2;

Тенор: мі-бемоль _м – мі-бемоль 1;

Бас: фа_в – сі-бемоль _м.

Весь діапазон хору: фа _в – фа 2.

Загалом теситурні умови хорових партій даного твору зручні для виконавців – всі партії звучать у межах робочого діапазону.

Теситурно-динамічні співвідношення у хоровому творі – прямопропорційні. З наростанням теситури голосових партій зростає і динаміка. Можна спостерігати, що крещендування співпадає з інтонаційною випуклістю фраз, проте є динамічні контрасти, які виконуються незалежно від теситурної висоти голосів.

Можливо, Ганна Гаврилець не всюди у “ Ой у місті Віфліємі ” використовує ідеально виважену теситуру, але завжди теситурні умови споріднені. Якщо, наприклад, сопрано співає у високій теситурі – альти можуть знаходитись у середній, але не в низький:

20-22 такти

До того ж, теситура, в якій приходиться співати хористам, тісно пов’язана з динамічними відтінками:

Чим досвідченіші співаки, тим більше шансів досягнення природного ансамблю. Проте в партитурі є місця, які відразу привертають увагу диригента, як проблематичні.

3.3. Інтонаційні особливості та інтонаційні труднощі мелодичного та гармонічного строю:

Слід зауважити, що “Ой у місті Віфліємі” вимагає від співаків активного самоконтролю щодо гучності власного співу, бо гнучкість динаміки, зміна регістрів можуть порушувати динамічну злагодженість. Стосовно димінуендо варто зауважити, що навички виконання таких рухливих нюансів необхідно відпрацьовувати у розспівках, на довгих акордах (одночасно це буде корисним для опанування ланцюгового дихання).

Мелодична лінія часто містить в собі поступовий мелодичний рух. У такому русі, особливо у низхідному, часто приховано загрозу пониження інтонації. Низхідний рух створює ситуації пониження інтонації у випадку, коли мелодична лінія співається необережно, в стані розслаблення (низхідний рух психологічно сприймається як більш легкий ніж висхідний, тому контролюється менш уважно). Саме тому важливо співати всі звуки такого руху з тенденцією до підвищенні, чи стійко, в залежності від ступеня ладу. Рух вгору також може призвести до пониження інтонації, якщо співати кожен більш високий звук руху в позиції попереднього низького звуку.

Мелодична лінія наряду із плавним поступовим рухом має стрибки, на які необхідно звернути особливу увагу в роботі над чистотою інтонування. Висхідні стрибки необхідно співати «згори», у високій співацькій позиції. Низхідні – співати стійко, з тенденцією до підвищення.

Важливим для мелодичного строю є інтонування півтонів. Півтони в творі зустрічаються як діатонічні, так і хроматичні, що продиктовано гармонічною мовою твору: наявністю альтерованих акордів, використанням нонакордів, септакордів та їх обернень.

Діатонічні півтони важливо інтонувати вузько, близько. Частіше за все в творі діатонічні півтони виникають між тонікою та сьомим підвищеним ступенем, тут важливо співати тоніку стійко, а сьомий ступінь якомога ближче до тоніки.

Деякі діатонічні півтони твору виникають внаслідок відхилення, як розв’язання ввідного тону в тоніку нової тональності. Проте в усіх випадках, діатонічні півтони співаються вузько, близько, гостро.

Хроматичні півтони в творі пов’язані із виникненням відхилення в іншу тональність, або альтерацією акордів (переважно акордів субдомінантової групи). Такі півтони знаменують відхід від основної тональності або посилення напруження між тонікою та акордом певної групи, тому мають співатися широко, гостро, з тяжінням до нової тоніки чи стійкого звуку.

Для чистоти гармонічного строю важливим є правильне інтонування звуків в гармонічній вертикалі.