• 3 Формати стосунків людини з природою:

І. для людини ранніх культур природа є джерелом життя – людина є органічною складовою природи;

ІІ. з появою монотеїстичних релігій – відчуження людини від природи, навіть від власної тілесної – дискримінація природи, її «підпорядкованість»;

ІІІ. Відчуження людини від природи і експансія останньої (промисловий розвиток, масштаби господарювання – глобалізація економіки).

Екологічні проблеми: викиди в атмосферу, забруднення землі і води хімічними речовинами, проблема відходів, стан здоров’я людства, геронтологія – передчасне виснаження організму, старіння і смерті.

Еволюційна етика – Г.Спенсер, Гекслі, Гюйо; необхідно встановити моралісні начала як прояви еволюції, узгоджені з фізичними, біологічними і соціальними законами. Центральна ідея – еволюція інстинктів у процесі антропогенезу у напрямку зменшення залежності від природи.

Етологія – Клод Лоренц: «Суть еволюції органічного світу полягає в тому, що створює абсолютно нові і більш високі ознаки, які на попередній стадії не існували навіть у зародку»; досліджує генетичні основи поведінки та набутий на цій базі впродовж їх життя досвід виживання і по аналогії пояснює певні соціальні явища і вчинки людей. Центральне поняття – виживання.

Біоетика – виникає у 70-их рр. ХХ ст.; розвиток її був започаткований у США, де була видана 5-томна енциклопедія з білетики. Основна проблема: стосунки «лікар-паціент», далі – ставлення до життя і смерті (нові технології трансплантації органів, зародження і підтримання життя, клонування, евтаназія). Моральна і правова основа: вимоги Нюрнберзького кодексу 1947 р., сформований в ході процесу над 23 нацистськими лікарями. 2 типи клінічних досліджень: терапевтичні і не терапевтичні.

Документи, що регулюють експерименти на людині: Міжнародний кодекс медичної етики, 1964; Хельсинська декларація, 1964; документи Швейцарського колоквіуму на тему «Експерименти на людині», документи ООН про громадянські та політичні права, 1966. Міжнародні об’єднання: ВОЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я, ВМА – Всесвітня медична асоціація.

Вимоги біоетики:

1. необхідна єдність науки і гуманістичних цінностей;

2. перевага гуманістичних цінностей над дослідницькими;

3. необхідне регулювання наукових досліджень з позицій гуманітарних цінностей;

4. розробка правил біомедичних робіт з врахуванням прав людини і правових норм.

4.

В моралі завжди існує ядро абсолютних цінностей, котрі проявляються відмінно в залежності від епохи, культури і ці прояви релятивні («моральний релятивізм»). Існують моральні кодекси – певні системи моральних вимог, від конкретного до абстрактного. Однак за допомогою чітко сформульованих вимог важко одразу висвітлити моральний ідеал. Отже, кодекси недосконалі й несуть неповне знання. Тому систему моралі неможливо зводити до певного кодексу. . існує ще ідеальна моральність, де спрацьовують значно менші вимоги. Розвиток морального життя описується в таких категоріях як прогрес, регрес, еволюція, революція, інволюція.

Чи існує якась універсальна лінія морального розвитку людства? Є різні відповіді:

• лінійна форма – моральний ідеал ускладнюється і збагачується не лише за змістом, а й способами реалізації цінностей.

• спіральна форма – дійсність завжди менш досконала і моральність відстає від ідеалу, тому створюється враження про регрес суспільства. Але високий ідеал забезпечується високою моральністю. На тлі високого ідеалу події, котрі були раніше нормальними, виглядають неприпустимими. Система моралі перед своїм вдосконаленням чи прогресом може переживати занепад.

Критерій морального прогресу – зростання ступенів свободи на рівні суспільної організації стосунків і свободи в суб’єкті, дійсність якої – вільний вияв всезагального в формах індивідуального утвердження добра.

ЛЕКЦІЯ 6