• 3 Компоненти морфології моралі:

1.моральна свідомість – моральні поняття, приписи, вимоги, принципи, етичні категорії та ідеали.

Моральний ідеал – образ належної моральної досконалості (може бути персоніфікованим – Бог, святі, і не персоніфікованим – моральні кодекси)

Властивості:

1. імперативність; 2) нормативність.

Моральна норма – правило, що налаштовує на ідеальну взірцеву поведінку. Моральна норма у своїй реалізації завжди є складною і вимагає універсалізації (оцінки в категоріях добра і зла).

2.моральна діяльність – свобода дії, вибору, волі; передбачає певну кореляцію між метою та засобами.

Моральний вчинок – основа здійснення моральної оцінки, маніфестація моральної свідомості, єдиний практичний спосіб виявити власну моральність.

3.моральні відносини – повага до інших, співчуття, дружба, любов, етикет, культура спілкування. Конфуцій: «золоте правило моралі»

• мораль і звичай

Часом ототожнюються через етимологію: mos, moralis – звичай; Але – мораль в першу чергу передбачає свободу вибору, на відміну від звичаю («як усі»). Коли Людина свідомо відмовляється від звичаю – актуалізує свою моральну свідомість. Звичаї мають локальну силу: «живи так, як мусять жити усі». Звичай не є мораллю, а її об’єктом.

• мораль і релігія

Це відношення має важливий вплив на питання критерію моральності. Релігійний погляд на мораль походить з того, що віра в Бога дає єдино можливе обґрунтування «божественності» моральних принципів, які ніби протилежні «ницим» схильностям людини і суспільному життю, що захлинулося в пороках. З цієї т.з. єдине джерело морального начала в людині – Бог, що створив людину «за образом і подобою» і дав людині заповіді.

На користь релігійного обґрунтування моральності:

1) людина за своєю природою прагне до вдоволення егоїстичних інтересів і тому не здатна сама виробити моральні поняття;

2) в суспільному житті чесноти не завжди винагороджуються, тому виконання моральних засад забезпечує віра в потойбічне життя (покара чи винагорода);

3) всі моральні основування історично були сформульовані в межах релігійних вчень.

Але французькі матеріалісти висунули «теорію розумного егоїзму».

• мораль і право

Мораль не має такого гаранта здійснення як держава; мораль здійснюється не шляхом примусу, але самопримусу. Гарант виконання моралі – людське сумління. Примусової моралі не існує – страх не є моральним чинником, лише совість. Стереотип тоталітарної держави: «сильна держава зробить людей моральними» - рідко, хіба більш хитрими й лицемірними, вибудовується стратегія «подвійних стандартів». Хоча – проблема впливу суспільних стереотипів на моральність суспільства (TV, організованість, акуратність, тощо).

• мораль і політика

Це співвідношення – етична проблема. 2 підходи: Аристотель і Макіавеллі.

Гоббс: «все призначення моральності – для політики, моральна чеснота – укріплення устоїв держави».

Французькі матеріалісти: одна із найважливіших цілей політики – за допомогою «розумного» законодавства створити особисту зацікавленість всіх людей в моральних вчинках і оцінювали державну політику з т.з. морального критерію.

Кант, неопротестантизм – політика повинна будуватись за принципом практичної доцільності.

Мораль – «ідеальний», вільний від будь-яких розрахунків принцип.

• мораль і економіка

А.Печчеї – «принципи нового гуманізму»: «кожна генерація зобов’язана залишити нащадкам світ кращий, ніж одержала»; «видова свідомість повинна мати пріоритет над національною і класовою свідомістю»; «етика помірності має зайняти місце міфу над споживацтва».

6 цілей людства: 1)зовнішні межі; 2)внутрішні межі; 3)культурний спадок; 4)світова спільнота; 5)людське житло (кількість населення); 6)виробнича система.

«трагедія спільного майна»; І.Франко «Що таке поступ», М.Вебер «Економіка залежить від моралі».

• мораль і наука

Наукове мислення теоретичне, базується на логічній абстракції, має строго впорядкований характер, аналізує об’єктивні закони дійсності і встановлює істинне знання про них. Моральне мислення – єдність раціональних і чуттєвих елементів (емоції, переконання). Діяльність моральної свідомості скерована не на встановлення істини чи знання, а формулювання життєвих цілей і способів поведінки, прийняття практичних рішень і вибір вчинків.

2 аспекти:

1. значення моралі для науки (евтаназія, клонування, штучне запліднення, розщеплення атома, тощо);

2. значення науки для моралі –необхідність наукового обґрунтування моральних принципів.

Неопозитивізм: істина і моральність – несумісні поняття, нормативна етика не може бути наукою.

• мораль і мистецтво

В мистецтві мають місце добро і зло, обов’язок, щастя, тощо, як і нормативна етика. В мистецтві ці проблеми в художній формі, багатосторонньо і діалектично, дидактичніше, ніж будь-яка абстрактна теорія моралі. Але митець завжди тенденційний.

2 формати відношень:

1. морально досконале – в мистецтві естетично прекрасне; суспільно орієнтоване мистецтво;

2. чисте мистецтво – мистецтво заради мистецтва.

ЛЕКЦІЯ 3