 
        
        - •41. Поняття та види організаційно-правових форм соціального забезпечення
- •42. Відмінність загальнообов’язкового державного соціального страхування від цивільно-правового договору страхування
- •43. Поняття загальнообов’язкового державного соціального страхування та його види
- •44. Організація пенсійного страхування в Україні
- •45. Організація солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування
- •46. Застраховані особи як суб’єкти солідарної системи пенсійного страхування
- •47. Страхувальники як суб’єкти солідарної системи пенсійного страхування
- •48. Добровільна участь у системі загальнообов’язкового пенсійного страхування
- •49. Припинення участі в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування
- •50. Умови запровадження в Україні обов’язкової накопичувальної системи
- •51. Суб’єкти обов’язкової накопичувальної системи пенсійного страхування
- •53. Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
- •54. Організація загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття
- •55. Організація недержавного пенсійного страхування
- •56. Суб’єкти недержавного пенсійного страхування
- •58. Асигнування з бюджету як організаційно-правова форма соціального забезпечення
51. Суб’єкти обов’язкової накопичувальної системи пенсійного страхування
Основними суб’єктами системи обов’язкового накопичувального пенсійного страхування є застраховані особи, страхувальники*, страховик (Накопичувальний фонд), а також юридичні особи, які здійснюють адміністративне управління Накопичувальним фондом та управління його пенсійними активами, зберігач і страхові організації.
За деякими винятками застрахованими особами в обов’язковій накопичувальній системі є ті ж особи, що визначені такими в солідарній системі страхування.
Страхувальниками є самі застраховані, оскільки вони безпосередньо сплачують внески на цей вид страхування.
Накопичувальний пенсійний фонд (НПФ) — самостійний суб’єкт пенсійного страхування, що у накопичувальній системі виконує роль страховика. Це цільовий позабюджетний фонд, який здійснює акумулювання страхових внесків застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб. Пенсійні активи цього Фонду використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених законом, членам їхніх сімей чи спадкоємцям та на інші цілі.
НПФ створюється Пенсійним фондом як цільовий позабюджетний фонд. Адміністративне управління Накопичувальним фондом здійснює виконавча дирекція Пенсійного фонду. Вона відкриває спеціальні рахунки НПФ у банківській установі, яка відповідно отримує статус зберігача коштів.
Банк, який зберігає та обслуговує кошти Накопичувального фонду, визначається на підставі тендера, Пенсійний фонд укладає з ним договір на обслуговування активів Накопичувального фонду.
Важливу роль у накопичувальній системі пенсійного страхування відіграють страхові організації. Це відповідні юридичні особи, виключним видом діяльності яких є страхування життя. Вони здійснюють страхування і виплату довічних пенсій.
Кошти Накопичувального фонду формуються за рахунок страхових внесків, інвестиційних доходів, що утворюється внаслідок розміщення та інвестування коштів НПФ, а також з надходжень сум від фінансових санкцій, застосованих до юридичних і фізичних осіб за порушення встановленого законодавством порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, що спрямовуються до НПФ, та сум адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення.
Розмір страхових внесків до Накопичувального фонду визначається Верховною Радою України як величина у відсотках від розміру внеску на пенсійне страхування. Максимальний їх розмір не може перевищувати 7% від суми доходу, що підлягає оподаткуванню. Особи, які беруть добровільну участь у обов’язковій накопичувальній системі, сплачують страхові внески у розмірі, визначеному договором.
Кошти Накопичувального фонду використовуються на:
1) інвестування з метою отримання доходу на користь застрахованих осіб;
2) оплату договорів страхування довічних пенсій або здійснення одноразових виплат;
3) оплату послуг компаній з управління активами;
4) оплату послуг виконавчої дирекції Пенсійного фонду, пов’язаних з адміністративним управлінням НПФ, у тому числі на проведення тендерів;
5) оплату послуг радника (радників) з інвестиційних питань;
6) оплату послуг зберігача;
7) оплату послуг із проведення планової аудиторської перевірки.
Забороняється використання коштів Накопичувального фонду для забезпечення виплати пенсій та надання соціальних послуг із солідарної системи та на інші цілі, не передбачені законом.
Кошти НПФ є власністю застрахованих осіб, які сплачували страхові внески до цього Фонду, та належать кожній застрахованій особі в частині, яка обліковується на її накопичувальному пенсійному рахунку.
За рахунок коштів накопичувальної системи, здійснюються виплати довічних пенсій з установленим періодом, довічних обумовлених пенсій, довічних пенсій подружжя і одноразових виплат.
52. Організація загальнообов’язкового соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням
Цей вид соціального страхування регулюється Законом "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".
Застрахованими особами в цьому виді страхування є:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;
2) члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.
Громадяни України, які працюють за межами території нашої держави і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, можуть добровільно застрахуватися в системі соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та отримувати матеріальне забезпечення й соціальні послуги, якщо інше не передбачено міжнародним договором між Україною і країною перебування громадянина.
Так звані самозайняті особи теж мають право добровільно застрахуватися у цьому виді страхування й отримувати матеріальне забезпечення та соціальні послуги.
До страхувальників належать передусім роботодавці, а також працівники і особи, які добровільно сплачують внески на цей вид страхування. Роботодавці зобов’язані зареєструватися як страхувальники у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Органом, який забезпечує акумулювання коштів на цей вид соціального страхування, а також здійснює страхові виплати при настанні страхового випадку, тобто виконує функції страховика, є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Розміри платежів до Фонду визначаються Законом України від 11 січня 2001 р. "Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування".
Крім роботодавців внески на цей вид страхування сплачують і самі застраховані особи із сум отримуваних ними коштів як оплата праці.
Страховими випадками при страхуванні у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності вважаються:
1) тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
2) необхідність догляду за хворою дитиною;
3) необхідність догляду за хворим членом сім’ї;
4) необхідність догляду за дитиною віком до 3 років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
5) карантин, накладений органами санітарно-епідеміологічної служби;
6) тимчасове переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу нижчеоплачувану роботу;
7) необхідність протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;
8) необхідність санаторно-курортного лікування.
За рахунок коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, здійснюються виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності (в т.ч. догляд за хворою дитиною), по вагітності та пологах, а також допомоги на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві), і оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їхніх сімей.
