- •Щодо виконання самостійних робіт з навчальної практики за іі період для студентів іі(iіі) курсу денної форми навчання спеціальності: 5.03051001 “Товарознавство та комерційна діяльність”
- •Перелік самостійних робіт з навчальної практики:
- •Яйця та продукти їх переробки
- •Майонези та харчові жири
- •«»Самостійна робота №2«»
- •Методичні вказівки:
- •«»Самостійна робота №3«» «Вивчити види та способи викладки іграшок, спортивних товарів, сувенірів, посуду та електропобутових товарів на даному підприємстві» Методичні вказівки:
- •«»Самостійна робота №4«»
- •Методичні вказівки:
- •«»Самостійна робота №5«» «Скласти асортиментну таблицю смакових та кондитерських, круп та макаронних виробів» Методичні вказівки:
- •«»Самостійна робота №6«» «Вивчити відповідальність працівників магазину за порушення законодавства про захист прав споживачів» Методичні вказівки:
- •«»Самостійна робота №7«» «Вивчити порядок проведення переоцінки товарів» Методичні вказівки:
- •Література та посібники з навчальної практики:
- •Постанови Кабінету Міністрів України
- •Положення, правила, інструкції та Накази Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України:
- •Наказ Міністерства фінансів України і Міністерства статистики України
- •Накази Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації
- •Навчальні підручники та посібники:
«»Самостійна робота №6«» «Вивчити відповідальність працівників магазину за порушення законодавства про захист прав споживачів» Методичні вказівки:
До одного з основних прав споживачів, проголошених Генеральною Асамблеєю ООН, належить право на безпеку товарів (робіт, послуг), що купуються (надаються). Суть його полягає в тому, що споживач має право на те, щоб товари (роботи, послуги) в звичайних умовах їх використання, зберігання і транспортування були безпечними для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавали шкоди його майну. Це право гарантується державою шляхом встановлення в стандартах обов'язкових вимог до товарів (робіт, послуг). Але, на жаль, не всі товари, які реалізуються торговельними підприємствами, мають сертифікати, які підтверджують їх безпеку для життя і здоров'я споживачів. Велика кількість фальсифікованих товарів, товарів із простроченими термінами придатності, без відповідних інструкцій реалізуються через торговельну мережу. Придбання споживачем товару неналежної якості тягне небажані негативні наслідки для нього. Зокрема, він позбавляється комфорту, можливості користуватися річчю за призначенням. Використання речі з недоліками може призвести до заподіяння шкоди його життю, здоров'ю, майну тощо. У зв'язку з цим для нього першочергового значення набуває можливість якнайшвидшого відновлення порушеного права та усунення негативних наслідків, спричинених недоліками речі. Звичайно, дисциплінований та добросовісний продавець (виробник, виконавець) може сам оперативно усунути негативні наслідки придбання споживачем товару неналежної якості. Для інших продавців необхідні заходи примусового впливу. Тому важливе значення для споживачів має встановлення ефективного механізму відновлення їх порушених прав. Для цього в законодавстві передбачаються відповідні санкції щодо продавців (виробників, виконавців) та певний порядок задоволення вимог споживачів.
У сфері порушення прав споживачів законодавство України передбачає: - цивільно-правову відповідальність (ст. 711 ЦК України, ст. ст. 14, 17 Закону України від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 15 грудня 1993 р.); - адміністративно-правову відповідальність (ст. ст. 155 - 155-2, 156, 156-1, 157, 159, 160, 160-2, 167-172-1 та інші норми Кодексу України про адміністративні правопорушення); - фінансово-економічну відповідальність (ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів"); - кримінальну відповідальність (ст. ст. 225-227 КК України) та інші примусові заходи, спрямовані на захист прав споживачів-покупців.
Основним способом захисту порушеного права громадянина-споживача є відшкодування шкоди, яку було заподіяно товарами (роботами, послугами) неналежної якості. Закон України "Про захист прав споживачів" (ч. 2 ст. 17) установлює, що право вимагати відшкодування шкоди, заподіяної товарами (роботами, послугами) неналежної якості, визнається за кожним потерпілим споживачем незалежно від наявності договірних відносин із виробником (виконавцем, продавцем). Таким чином, право на відшкодування шкоди визнається не тільки за споживачем, який сам придбав товар (роботу, послуги), будучи однією з сторін відповідного договору купівлі-продажу (підряду), але і за тими громадянами, яким товар (результат роботи) був подарований споживачем, перейшов у спадок, був переданий за договором міни або оренди та ін. Крім того, право на відшкодування шкоди мають не тільки громадяни, які отримали товар (результат роботи) від споживача за договором, але і будь-який інший громадянин, який постраждав у результаті використання товару (результату роботи) його власником. Різниця в правилах відшкодування шкоди громадянам, які отримали майно від споживача на основі договору, та іншим громадянам полягає в тому, що перші вправі вимагати відшкодування шкоди від продавця або виробника (виконавця), а другі - тільки від виробника (виконавця). Порушення цивільних прав, невиконання або неналежне виконання договірного зобов'язання тягне для особи, що заподіяла шкоду, чи боржника певні невигідні для них майнові та інші правові наслідки, в тому числі цивільно-правову відповідальність.
Цивільно-правова відповідальність полягає у застосуванні до порушника таких примусових санкцій, як: - стягнення завданих потерпілому збитків; - стягнення з порушника штрафних санкцій; - присудження обов'язку виконати зобов'язання в натурі; - вилучення майна у боржника на користь кредитора для покриття заборгованості; - застосування до порушника інших засобів, спрямованих на відновлення попереднього майнового стану потерпілого.
Питання для самоконтролю знань:
Розкрийте суть поняття «захист прав споживачів».
Які нормативні документи регулюють права і обов’язки споживачів?
Назвіть основні способи захисту прав споживачів.
Література:
Закон України “Про захист прав споживачів” від 10.09.10р.
Наказ держкомітету України «Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення» від 15 червня 2006 року № 833.
