
Основні правила орфоепії фонетична транскрипція
Транскрипція (від лат. transcriptio -переписування ) - спеціальний спосіб запису звуків у повній відповідності з їх звучанням.
Фонетичний алфавіт - система букв та додаткових знаків, за допомогою яких записується жива мова.
В українському мовознавстві використовують такі знаки:
позначка |
що означає |
приклад |
[ ] |
знак запису звука, слова чи цілого уривка у вигляді фонетичної транскрипції |
[ а ]- голосний звук; [ лех'ко ]- так вимовляється слово легко |
[ ' ] |
знак наголосу; розташовується над голосним, на який падає наголос |
[ вэ дка] [ дідъ ] |
[ ' ] |
знак, що позначає м'якість приголосного; ставиться вгорі після цього приголосного |
[ син'е ] [ с'н'іг ] |
[ ’ ] |
знак, що позначає пом'якшеність приголосного; ставиться також вгорі після цього приголосного |
[ c'в’ато ] [ затиш’ш’а ] |
[ : ] |
позначення довготи приголосного; розташовується після цього приголосного |
[ жиет':б ] |
[дж] [дз] [дз'] |
позначення фонетичної єдності звуків [дж], [дз], [дз']; ставиться вгорі над буквою |
[джэ ра] [гедз'] |
[ я ] [ ї ] |
позначки, що передають специфічну у деяких положеннях вимову нескладових звуків [ я], [ ї] |
[робъ я] [мії ] |
[ еи ] |
знак, що позначає, до якого звука наближається звучання голосного; розташовується вгорі після цього голосного |
[ в’ід':ачиетие ] [ засилиена ] |
Запам’ятай!
У транскрипції використовуються діакритичні знаки (див.додаток).
Усі слова транскрибуються, тобто беруться в квадратні дужки [ ].
Усі слова пишуться окремо і обов’язково з наголосом, крім односкладних слів.
У транскрипції відсутні великі літери.
У транскрипції відсутні літери Я, Ю, Є, Ї, які позначаються [йа], [йу], [йе], [йі], або як голосні, що передають пом’якшення попереднього приголосного: ['а], ['у], ['е]. Ї – передає завжди два звуки.
У транскрипції відсутній апостроф і м’який знак.
[еи], [ие], [оу], [уо] – для позначення ненаголошеного голосного звука.
У транскрипції літера Щ завжди дає два звуки [шч].
У транскрипції подвоєння приголосних завжди дає один звук: нн = [н:], дд = [д:], сс = [с:], лл = [л:].
У транскрипції африкати ДЖ і ДЗ позначають спеціальними символами чи двома літерами з дужкою зверху: дж = [
], дз = [
].
Співвідношення звуків і букв
Більшість букв позначає один звук.
Але буква може передавати і два звуки, напр.:
буква щ передає сполучення двох звуків [ш]+[ч];
буква ї завжди позначає два звуки [й] та [і].
З іншого боку, для позначення одного звука можуть вживатися дві букви (напр., букви дж і дз передають відповідно кожна свій звук: [дж] і [дз] (джміль, їжджу, дзеркало, дзига).
Букви я, ю, є можуть передавати по одному звукові - [а], [у], [е], коли вживаються для позначення м'якості приголосних (люди - л'юди, давнє - д'авн'є), а також два звуки, коли виступають:
на початку слова (юшка - йюшка, єдність - йєд'н'іс'т');
на початку складу після букви, що позначає голосний склад (палає - па-ла-йє);
після апострофа (в'яне - вйяне);
після м'якого знака (портьєра - портйєра).
М'якість приголосних передається за допомогою букв ь та і (сталь, тісто, хіба).
Твердість приголосних на письмі не позначається, а для роздільної вимови вживається апостроф.
Голосні звуки української мови під наголосом вимовляються повнозвучно: нарада, золото.
Вимова голосних звуків |
||
Голосні |
Особливості вимови |
Приклади |
[е] |
Вимовляється наближено до [и] перед складами з [і], [и], [у], меншою мірою перед [е] (у перед-і післянаголошеному складі) |
д[еи]лікатний, в[eи]личний, н[eи]чуткий, м[еи]режка, н[eи]сіть, в[еи]селий |
[и] |
Наближується до [е] сильніше перед складами з [е], [а]; менше помітно перед [і], [и] та в кінці слова (у перед-і післянаголошеному складі) |
кр[иe]ве, п[иe]семний, т[иe]хенько, стр[иe]бати, гр[иe]вастий, л[иe]ман, в[иe]чікувати, з[иe]мівник, гр[иe]міти, кр[иe]ниця |
[о] |
Вимовляється з наближенням до [у] перед складами з наголошеним [у] або [і] |
пр[оу]рубувати, п[оу]душка, м[оу]туззя, к[оу]жух, р[оу]зумний, с[оу]бі |
[у] |
Вимовляється з наближенням до [о] перед складами з [о] |
ябл[уо]ко |
Вимова приголосних звуків |
||
Приголосні |
Особливості вимови |
Приклади |
дзвінкі |
у кінці слова та перед глухими приголосними не втрачають дзвінкості |
народ, сторож, хліб, віз, ґандж, ґедзь, ніжка, обчистити, грядка, низка |
глухі |
перед шумними дзвінкими в середині слова вимовляється дзвінко |
[бород'бá], [прóз'ба] |
губні
[б], [п], [в], [м], [ф];
задньоязикові
[ґ], [к], [х];
гортанний [г];
шиплячі
[ж], [ч], [ш], [ |
у кінці слова та складу вимовляється твердо |
гриб, велич, грип |
перед голосним [і] вимовляється як напівпом’якшені |
[б’ік], [п’іч] |
|
передньоязиковий щілинний [з] як прийменник і префікс |
перед глухими приголосними оглушується |
з порога – [спорóга], зчистити – [шчи́стиeти] |
у складі префіксів роз-, без-, залежно від темпу мовлення може вимовляється як дзвінко, так і глухо |
розказати – [роз/сказáти], безтяма – [без/ст'áма] |
|
зубні
[д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [ |
перед [і] та перед наступними м’якими приголосними вимовляється м’яко |
[с'іл'], [п’íс'н'а] |
подовжені шиплячі |
напівм’які вимовляються як один довгий звук |
[н'íч:у], [п’ід:áш’:а] |
губно-губний [в] та середньоязиковий [й] |
вимовляються твердо перед голосними |
вузол, бойовий |
на початку слова перед приголосними, в кінці слова чи складу вони переходять у нескладові голосні [ў], [ĭ] |
[ўчора], [стаў], [ĭти], [гаĭ] |
|
передньоязиковий ясенний [л] |
у кінці слова, перед приголосними, перед голосними [а], [о], [у] вимовляється твердо |
полк, клуб |
перед буквами Я, Ю, Ь виступає м’яким |
[б’іл'], [пиел'нувáти] |
|
у кінці слова після глухого буває безголосим |
[б’інóкл'] |
|
передньоязиковий дрижачий [р] |
у кінці слова і складу вимовляється твердо |
календар, бур’яновий |
перед Я, Ю, Є, які дають один звук, та І – напівпом’якшений |
[р’áсно], [зор’á] |
|
передньоязиковий зімкнено-щілинний [ц] |
у кінці слова завжди вимовляється м’яко |
[сиeни́ц'а], [с'т'ілéц'] |
у словах іншомовного походження та вигуках має тверду вимову |
палац, клац |
|
задньоязиковий гортанний [г] |
вимовляється як дзвінкий надгортанний |
гай, сніг |
знеголошується перед приголосними [т] [к] |
[вóхко], [н'íхт'і] |
|
зімкнено-проривний [ґ] |
наближається вимовою до латинського [g] та російського [г] Примітка. Необхідно послуговуватися довідковою літературою, щоб уживати літеру ґ відповідно до норми, а не на власний розсуд. |
ґуля, аґрус |
буквосполучення дж, дз |
у складі однієї морфеми артикулюються як один звук [ ], [ ] |
[ вóниек], [ м’іл'] |
у складі різних морфем вимовляються як окремі звуки [д] [ж], [д] [з] |
[надзвиечáĭно], [п’іджáти] |
|
задньоязиковий [к] |
перед наступним дзвінким приголосним вимовляється як дзвінкий [ґ] |
[воґзáл], [р’уґзáк] |
Асиміляція – процес, коли наступний приголосний впливає на попередній, відмінний від нього звучанням, тобто асимілює його.
Асиміляція |
|
Регресивна |
Прогресивна |
1. За дзвінкістю і глухістю |
1. Утворення [ ] і [ ] |
2. За місцем і способом творення |
2. Уподібнення звука [й] |
3. За м’якістю і твердістю |
3. Пом’якшення [с'] у прикметниковому суфіксі -ськ- |
Асимілятивні зміни приголосних |
||
Звукосполучення |
Особливості вимови |
Приклади |
[с] + [ш] |
[ш:] |
принісши – [приен'íш:иe] |
[з] + [ш] |
на початку слова [ш:] |
зшиток – [ш:и́ток] |
у середині слова [жш] |
вивізши – [ви́в’іжшиe] |
|
[з] + [ж] |
[ж:] |
зжовклий – [ж:óвклиeĭ] |
[з] + [ч] |
на початку слова [шч] |
зчепити – [шчиепи́тиe] |
у середині слова [жч] |
безчинство – [беижчи́нство] |
|
[з] + [ ] |
[ж ] |
з джемом – [ж éмом] |
[ж] + [с'] |
[з'с'] |
намажся – [намáз'с'а] |
[ш] + [с'] |
[с':] |
вивчишся – [ви́ўчиeс':а] |
[ч] + [с'] |
[ц'с'] |
озвучся – [озвýц'с':а] |
[ж] + [ц'] |
[з'ц'] |
на доріжці – [на дор’íз'ц'і] |
[ш] + [ц'] |
[с'ц'] |
у чашці – [у чáс'ц'і] |
[ч] + [ц'] |
[ц':] |
у річці – [у р’íц':і] |
[д] + [ж] |
[ ж] |
підживити – [п’і жиеви́тие] |
[д] + [з] |
[ з] |
підземний – [п’і зéмниeĭ] |
[д] + [с] |
[ с] |
відспівати – [в’і сп’івáтие] |
[д] + [ц] |
[ ц] |
відцвісти – [в’і цв’істи́] |
[д] + [ч] |
[ ч] |
відчеканити – [в’і чеикáниетие] |
[д] + [ш] |
[ ш] |
підшити – [п’і ши́тие] |
[т] + [с] |
[ц] |
братство – [брáцтво] |
[т] + [с'] |
[ц':] |
учіться – [уч’íц':a] |
[т] + [ц] |
[ц:] |
коритце – [кори́ц:еи] |
[т] + [ч] |
[ч:] |
вотчина – [вóч:иена] |
[т] + [ш] |
у звичайному темпі [чш] |
багатшати – [багáчшатиe] |
у швидкому темпі [ч:] |
[багáч:атиe] |
Запам’ятай!
У середині слова дзвінкі перед глухими, як правило, не втрачають своєї дзвінкості: кладка – [клáдка], стежка – [стéжка]. Винятком є лише дзвінкий [г], який перед глухими змінюється на [х]: кігті – [к’íхт'і], дьогтю – [д'óхт'у].
Глухі приголосні майже послідовно асимілюються наступними шумними дзвінкими: боротьба – [бород'бá], молотьба – [молод'бá], просьба – [прóз'ба], вокзал – [воґзá;л], анекдот – [анеиґдóт], рюкзак – [р’уґзáк]. Винятки: бігти – [б’íгти], могти – [могти́].
Спрощення у групах приголосних |
||
Звукосполучення |
Особливості вимови |
Приклади |
[нт] + [ст] |
[нст] |
студентство – [студéнство] |
[нт] + [с'к] |
[н'с'к] |
кореспондентський – [кореиспондéн'с'киĭ] |
[ст] + [с'к] |
у звичайному темпі [с'к] |
туристський – [тури́с'киĭ] |
у повільному темпі [с':к] |
[тури́с':киĭ] |
|
[ст] + [ц'] |
у звичайному темпі [с'ц'] |
артистці – [арти́с'ц'і] |
у повільному темпі [с'ц':] |
[арти́с'ц':і] |
|
[ст] + [ч] |
[шч] |
невістчин – [неив’íшчиен] |
[ст] + [д] |
[зд] |
шістдесят – [ш’іздеис'áт] |
[ст] + [с] |
[с:] |
шістсот – [ш’іс:óт] |
[зд] + [ц'] |
[з'ц'] |
у поїздці – [у пойíз'ц'і] |