Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Фонетика.Транскрипція.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
57.04 Кб
Скачать

Основні правила орфоепії фонетична транскрипція

Транскрипція (від лат. transcriptio -переписування ) - спеціальний спосіб запису звуків у повній відповідності з їх звучанням.

Фонетичний алфавіт - система букв та додаткових знаків, за допомогою яких записується жива мова.

В українському мовознавстві використовують такі знаки:

позначка

що означає

приклад

[ ]

знак запису звука, слова чи цілого уривка у вигляді фонетичної транскрипції

[ а ]- голосний

звук;

[ лех'ко ]- так вимовляється слово легко

[ ' ]

знак наголосу; розташовується над голосним, на який падає наголос

[ вэ дка]

[ дідъ ]

[ ' ]

знак, що позначає м'якість приголосного; ставиться вгорі після цього приголосного

[ син'е ]

[ с'н'іг ]

[ ]

знак, що позначає пом'якшеність приголосного; ставиться також вгорі після цього приголосного

[ c'в’ато ]

[ затиш’ш’а ]

[ : ]

позначення довготи приголосного; розташовується після цього приголосного

[ жиет':б ]

[дж]

[дз]

[дз']

позначення фонетичної єдності звуків [дж], [дз], [дз']; ставиться вгорі над буквою

[джэ ра]

[гедз']

[ я ] [ ї ]

позначки, що передають специфічну у деяких положеннях вимову нескладових звуків [ я], [ ї]

[робъ я]

[мії ]

[ еи ]

знак, що позначає, до якого звука наближається звучання голосного; розташовується вгорі після цього голосного

[ в’ід':ачиетие ]

[ засилиена ]

Запам’ятай!

  1. У транскрипції використовуються діакритичні знаки (див.додаток).

  2. Усі слова транскрибуються, тобто беруться в квадратні дужки [ ].

  3. Усі слова пишуться окремо і обов’язково з наголосом, крім односкладних слів.

  4. У транскрипції відсутні великі літери.

  5. У транскрипції відсутні літери Я, Ю, Є, Ї, які позначаються [йа], [йу], [йе], [йі], або як голосні, що передають пом’якшення попереднього приголосного: ['а], ['у], ['е]. Ї – передає завжди два звуки.

  6. У транскрипції відсутній апостроф і м’який знак.

  7. и], [ие], [оу], [уо] – для позначення ненаголошеного голосного звука.

  8. У транскрипції літера Щ завжди дає два звуки [шч].

  9. У транскрипції подвоєння приголосних завжди дає один звук: нн = [н:], дд = [д:], сс = [с:], лл = [л:].

  10. У транскрипції африкати ДЖ і ДЗ позначають спеціальними символами чи двома літерами з дужкою зверху: дж = [ ], дз = [ ].

Співвідношення звуків і букв

Більшість букв позначає один звук.

Але буква може передавати і два звуки, напр.:

  • буква щ передає сполучення двох звуків [ш]+[ч];

  • буква ї завжди позначає два звуки [й] та [і].

З іншого боку, для позначення одного звука можуть вживатися дві букви (напр., букви дж і дз передають відповідно кожна свій звук: [дж] і [дз] (джміль, їжджу, дзеркало, дзига).

Букви я, ю, є можуть передавати по одному звукові - [а], [у], [е], коли вживаються для позначення м'якості приголосних (люди - л'юди, давнє - д'авн'є), а також два звуки, коли виступають:

  • на початку слова (юшка - йюшка, єдність - йєд'н'іс'т');

  • на початку складу після букви, що позначає голосний склад (палає - па-ла-йє);

  • після апострофа (в'яне - вйяне);

  • після м'якого знака (портьєра - портйєра).

М'якість приголосних передається за допомогою букв ь та і (сталь, тісто, хіба).

Твердість приголосних на письмі не позначається, а для роздільної вимови вживається апостроф.

Голосні звуки української мови під наголосом вимовляються повнозвучно: нарада, золото.

Вимова голосних звуків

Голосні

Особливості вимови

Приклади

[е]

Вимовляється наближено до [и] перед складами з [і], [и], [у], меншою мірою перед [е] (у перед-і післянаголошеному складі)

д[еи]лікатний, в[eи]личний, н[eи]чуткий, м[еи]режка, н[eи]сіть, в[еи]селий

[и]

Наближується до [е] сильніше перед складами з [е], [а]; менше помітно перед [і], [и] та в кінці слова (у перед-і післянаголошеному складі)

кр[иe]ве, п[иe]семний, т[иe]хенько, стр[иe]бати, гр[иe]вастий, л[иe]ман, в[иe]чікувати, з[иe]мівник, гр[иe]міти, кр[иe]ниця

[о]

Вимовляється з наближенням до [у] перед складами з наголошеним [у] або [і]

пр[оу]рубувати, п[оу]душка, м[оу]туззя, к[оу]жух, р[оу]зумний, с[оу]бі

[у]

Вимовляється з наближенням до [о] перед складами з [о]

ябл[уо]ко

Вимова приголосних звуків

Приголосні

Особливості вимови

Приклади

дзвінкі

у кінці слова та перед глухими приголосними не втрачають дзвінкості

народ, сторож, хліб, віз, ґандж, ґедзь, ніжка, обчистити, грядка, низка

глухі

перед шумними дзвінкими в середині слова вимовляється дзвінко

[бород'бá], [прóз'ба]

губні [б], [п], [в], [м], [ф]; задньоязикові [ґ], [к], [х]; гортанний [г]; шиплячі [ж], [ч], [ш], [ ]

у кінці слова та складу вимовляється твердо

гриб, велич, грип

перед голосним [і] вимовляється як напівпом’якшені

[б’ік], [п’іч]

передньоязиковий щілинний [з] як прийменник і префікс

перед глухими приголосними оглушується

з порога – [спорóга], зчистити – [шчи́стиeти]

у складі префіксів роз-, без-, залежно від темпу мовлення може вимовляється як дзвінко, так і глухо

розказати – [роз/сказáти], безтяма – [без/ст'áма]

зубні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [ ]

перед [і] та перед наступними м’якими приголосними вимовляється м’яко

[с'іл'], [п’íс'н'а]

подовжені шиплячі

напівм’які вимовляються як один довгий звук

[н'íч:у], [п’ід:áш’:а]

губно-губний [в] та середньоязиковий [й]

вимовляються твердо перед голосними

вузол, бойовий

на початку слова перед приголосними, в кінці слова чи складу вони переходять у нескладові голосні [ў], [ĭ]

[ўчора], [стаў], [ĭти], [гаĭ]

передньоязиковий ясенний [л]

у кінці слова, перед приголосними, перед голосними [а], [о], [у] вимовляється твердо

полк, клуб

перед буквами Я, Ю, Ь виступає м’яким

[б’іл'], [пиел'нувáти]

у кінці слова після глухого буває безголосим

[б’інóкл']

передньоязиковий дрижачий [р]

у кінці слова і складу вимовляється твердо

календар, бур’яновий

перед Я, Ю, Є, які дають один звук, та І – напівпом’якшений

[р’áсно], [зор’á]

передньоязиковий зімкнено-щілинний [ц]

у кінці слова завжди вимовляється м’яко

[сиeни́ц'а], [с'т'ілéц']

у словах іншомовного походження та вигуках має тверду вимову

палац, клац

задньоязиковий гортанний [г]

вимовляється як дзвінкий надгортанний

гай, сніг

знеголошується перед приголосними [т] [к]

[вóхко], [н'íхт'і]

зімкнено-проривний [ґ]

наближається вимовою до латинського [g] та російського [г] Примітка. Необхідно послуговуватися довідковою літературою, щоб уживати літеру ґ відповідно до норми, а не на власний розсуд.

ґуля, аґрус

буквосполучення дж, дз

у складі однієї морфеми артикулюються як один звук [ ], [ ]

[ вóниек], [ м’іл']

у складі різних морфем вимовляються як окремі звуки [д] [ж], [д] [з]

[надзвиечáĭно], [п’іджáти]

задньоязиковий [к]

перед наступним дзвінким приголосним вимовляється як дзвінкий [ґ]

[воґзáл], [р’уґзáк]

Асиміляція – процес, коли наступний приголосний впливає на попередній, відмінний від нього звучанням, тобто асимілює його.

Асиміляція

Регресивна

Прогресивна

1. За дзвінкістю і глухістю

1. Утворення [ ] і [ ]

2. За місцем і способом творення

2. Уподібнення звука [й]

3. За м’якістю і твердістю

3. Пом’якшення [с'] у прикметниковому суфіксі -ськ-

Асимілятивні зміни приголосних

Звукосполучення

Особливості вимови

Приклади

[с] + [ш]

[ш:]

принісши – [приен'íш:иe]

[з] + [ш]

на початку слова [ш:]

зшиток – [ш:и́ток]

у середині слова [жш]

вивізши – [ви́в’іжшиe]

[з] + [ж]

[ж:]

зжовклий – [ж:óвклиeĭ]

[з] + [ч]

на початку слова [шч]

зчепити – [шчиепи́тиe]

у середині слова [жч]

безчинство – [беижчи́нство]

[з] + [ ]

[ж ]

з джемом – [ж éмом]

[ж] + [с']

[з'с']

намажся – [намáз'с'а]

[ш] + [с']

[с':]

вивчишся – [ви́ўчиeс':а]

[ч] + [с']

[ц'с']

озвучся – [озвýц'с':а]

[ж] + [ц']

[з'ц']

на доріжці – [на дор’íз'ц'і]

[ш] + [ц']

[с'ц']

у чашці – [у чáс'ц'і]

[ч] + [ц']

[ц':]

у річці – [у р’íц':і]

[д] + [ж]

[ ж]

підживити – [п’і жиеви́тие]

[д] + [з]

[ з]

підземний – [п’і зéмниeĭ]

[д] + [с]

[ с]

відспівати – [в’і сп’івáтие]

[д] + [ц]

[ ц]

відцвісти – [в’і цв’істи́]

[д] + [ч]

[ ч]

відчеканити – [в’і чеикáниетие]

[д] + [ш]

[ ш]

підшити – [п’і ши́тие]

[т] + [с]

[ц]

братство – [брáцтво]

[т] + [с']

[ц':]

учіться – [уч’íц':a]

[т] + [ц]

[ц:]

коритце – [кори́ц:еи]

[т] + [ч]

[ч:]

вотчина – [вóч:иена]

[т] + [ш]

у звичайному темпі [чш]

багатшати – [багáчшатиe]

у швидкому темпі [ч:]

[багáч:атиe]

Запам’ятай!

  1. У середині слова дзвінкі перед глухими, як правило, не втрачають своєї дзвінкості: кладка – [клáдка], стежка – [стéжка]. Винятком є лише дзвінкий [г], який перед глухими змінюється на [х]: кігті – [к’íхт'і], дьогтю – [д'óхт'у].

  2. Глухі приголосні майже послідовно асимілюються наступними шумними дзвінкими: боротьба – [бород'бá], молотьба – [молод'бá], просьба – [прóз'ба], вокзал – [воґзá;л], анекдот – [анеиґдóт], рюкзак – [р’уґзáк]. Винятки: бігти – [б’íгти], могти – [могти́].

Спрощення у групах приголосних

Звукосполучення

Особливості вимови

Приклади

[нт] + [ст]

[нст]

студентство – [студéнство]

[нт] + [с'к]

[н'с'к]

кореспондентський – [кореиспондéн'с'киĭ]

[ст] + [с'к]

у звичайному темпі [с'к]

туристський – [тури́с'киĭ]

у повільному темпі [с':к]

[тури́с':киĭ]

[ст] + [ц']

у звичайному темпі [с'ц']

артистці – [арти́с'ц'і]

у повільному темпі [с'ц':]

[арти́с'ц':і]

[ст] + [ч]

[шч]

невістчин – [неив’íшчиен]

[ст] + [д]

[зд]

шістдесят – [ш’іздеис'áт]

[ст] + [с]

[с:]

шістсот – [ш’іс:óт]

[зд] + [ц']

[з'ц']

у поїздці – [у пойíз'ц'і]