4. Зміст оперативного фінансового плану
Оперативне планування доповнює поточне. Воно має за мету контроль над надходженням коштів на поточний рахунок і видатками наявних фінансових ресурсів.
План надходження й видатків грошових коштів, що розроблений на майбутній рік з помісячною розбивкою, створює лише загальну основу для управління грошовими потоками підприємства. Разом з тим, високий динамізм цих потоків, їхня залежність від багатьох факторів визначає необхідність розробки планового фінансового документа, що забезпечує щоденне управління надходженням і витратами грошових коштів підприємства. Таким плановим документом є платіжний календар.
Термін «платіжний календар» має кілька синонімів – «касовий бюджет», «поточний бюджет надходження й витрат грошових коштів» тощо. Кожен із цих термінів має право на існування, якщо змістом цих документів є оперативний, складений у рамках одного місяця план грошових потоків (надходження й витрат грошових коштів). Разом з тим, варто врахувати, що оперативні плани грошових потоків – це насамперед встановлені в рамках одного місяця строки й обсяги платежів. Тому краще відповідає змісту цього поняття термін «платіжний календар».
Основною метою розробки платіжного календаря (у всіх його варіантах) є встановлення конкретних строків надходження коштів і виплат грошових коштів підприємства і їх доведення до конкретних виконавців у формі планових завдань.
Найпоширенішою формою платіжного календаря, що використовується в процесі оперативного планування грошових потоків підприємства, є його побудова в розрізі двох розділів:
1) графіка майбутніх надходжень грошових коштів;
2) графіка майбутніх платежів
Графік платежів деталізується в платіжному календарі звичайно в щоденному розрізі, хоча окремі види цього планового документа можуть мати й іншу періодичність – щотижневу або щодекадну (якщо така періодичність не робить істотного впливу на хід здійснення грошового обігу підприємства або викликана невизначеністю строків платежів).
Платіжний календар, розробляється на підприємствах в різноманітних варіантах, єдиної стандартної форми платіжного календаря нема.
Платіжний календар частіше за все розбивають на такі види: податковий календар, календар дебіторської і дебіторської заборгованості, виплат заробітної плати, касовий план, кредитний план.
За допомогою платіжного календаря фінансисти підприємства:
узгоджують грошові надходження з майбутніми витратами;
здійснюють контроль і аналіз фактичних платежів;
визначають потреби в короткостроковому кредиті;
визначають (за сумами і строками) тимчасово вільні грошові кошти).
Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів і не тільки вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді, а й дає змогу з'ясувати причини такого становища, своєчасно вжити необхідних заходів для запобігання фінансовим ускладненням.
Інформаційною базою для складання платіжного календаря служать: план реалізації продукції; кошторис витрат на виробництво; план капітальних інвестицій; виписки з рахунків підприємства і додатки до них; договори; внутрішні накази; графік виплати заробітної плати; рахунки-фактури. Перевищення запланованих витрат над очікуваними надходженнями означає нестачу власних можливостей для їх покриття і може бути ознакою погіршання фінансового стану.
Основними заходами підприємства щодо забезпечення синхронності грошових надходжень і платежів можуть бути такі:
перенесення частини першочергових витрат на наступний календарний період;
прискорення відвантаження й реалізації продукції; погашення дебіторської заборгованості;
залучення додаткових джерел.
Для отримання додаткового прибутку при наявності надлишку грошових коштів можуть бути інвестовані в короткострокові цінні папери.
Головне завдання регулювання потоку грошових коштів – знаходження компромісу між достатнім обсягом грошових коштів для підтримки абсолютної (негайної) ліквідності і постійним їх інвестуванням для забезпечення рентабельності. Залишок грошових коштів на розрахунковому рахунку і в касі необхідний з наступних міркувань:
для погашення зобов’язань за придбані сировину й матеріали, по виплаті заробітної плати, податків, дивідендів тощо;
для використання сприятливих можливостей у разі вигідних закупівель;
на випадок несподіваної потреби в грошових коштах.
На практиці для визначення цієї величини використовують модель Баумоля [3, С. 807– 811]. З особливою гостротою проблема раціонального залишку грошових коштів постає в період економічного спаду. Найбільш поширеними на практиці формами відстрочки грошових виплат є політика «нульового рахунку» і застосування вексельної форми розрахунків. Політика нульового рахунку приваблива тим, що знімає проблему знецінення грошових коштів в умовах інфляції. Практична реалізація такої стратегії залежить від можливостей одержання на розрахунковий рахунок грошових коштів саме в ті дні, коли вони необхідні.
Крім платіжного і податкового календарів, підприємство складає касовий план — план обороту готівки, що відображає надходження і виплати готівки через касу. Касовий план потрібний для контролю за надходженнями й витратами готівки. Касовий план усі підприємства мають подати за 45 днів до початку відповідного кварталу до банку, що з ним підприємство уклало договір про розрахунково-касове обслуговування. Крім цього, касовий план необхідний підприємству ще й для того, щоб якомога точніше уявляти обсяг зобов'язань перед працівниками підприємства щодо виплат заробітної плати та інших виплат. Банку, котрий обслуговує підприємство, також потрібний його касовий план для складання власного зведеного касового плану з обслуговування своїх клієнтів.