135

Т ема 10. Фінансове планування

Тема 10. Фінансове планування

«…Завтра завжди настає. Воно завжди різне, і навіть найсильніша компанія опиниться в скрутному становищі, якщо до цього вона не працювала на майбутнє.». П. Друкер

ЗМІСТ

1. Зміст і методи фінансового планування.

2. Методи розробки поточного фінансового плану.

4. Оперативне фінансове планування.

Ключові слова: ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ, МЕТОДИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ, СТРАТЕГІЧНЕ ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ, БЮДЖЕТ ІНВЕСТИЦІЙ, ПОТОЧНЕ ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ, БЮДЖЕТ РУХУ ГРОШОВИХ КОШТІВ, БЮДЖЕТНИЙ БАЛАНС, ПЛАТІЖНИЙ КАЛЕНДАР, ПОДАТКОВИЙ КАЛЕНДАР, КАСОВИЙ ПЛАН

1. Зміст і методи фінансового планування

Ф інансове планування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування й напрямками їхнього цільового використання відповідно до виробничих і маркетингових показників на плановий період. Головне завдання фінансового плану полягає в забезпеченні компромісу між прибутковістю, ліквідністю і ризиком при визначенні потрібного обсягу фінансових ресурсів при збереженні раціональних резервів в рамках оптимальної структури капіталу.

Деталізація цього визначення ставить два важливих запитання:

1. про горизонти фінансового планування;

2. про методи фінансового планування і їх інформаційне забезпечення.

Горизонт фінансового планування – це часовий інтервал; у межах якого розробляється фінансовий план.

За ознакою горизонту планування розрізняють стратегічні, довгострокові, поточні і оперативні фінансові плани (рис. 1).

Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії розвитку підприємства і спрямовуватися на максимізацію ринкової вартості підприємства. Стратегічне фінансове планування слабо формалізоване і стосується, головним чином, прийняття рішень щодо структури капіталу і визначення найбільш привабливих джерел залучення довгострокового капіталу (емісія акцій чи позикові кошти). Горизонт стратегічного фінансового планування залежить від тенденцій макроекономічних показників, стану фінансового ринку, галузевої приналежності підприємства. На основі фінансової стратегії розробляються довгострокові фінансові плани.

Горизонт довгострокового фінансового планування – це проміжок часу, в межах якого фірма здатна дати прийнятну оцінку інвестиційним рішенням за всіма доступними альтернативними інвестиціями з врахуванням фінансово-економічних умов розвитку, що змінюються. Вихідні дані, що характеризують стратегію та інвестиційну політику фірми на майбутній рік, звичайно, містяться в бізнес-плані фірми. Вони багато в чому конкретизовані в плані (бюджеті) капітальних вкладень.

Але в реальному житті жодна фірма не може обійтися без поточного фінансового плану, обмеженого рамками майбутнього господарського року. Поточне фінансове планування часто називають оперативним. Річний фінансовий план, що іноді називається бюджетом, деталізується поквартально і помісячно.

Рис. 1 – Види і зміст фінансових планів

Один з найважливіших висновків, що випливають зі схеми взаємин між службами фірми, полягає в тому, що за умов ринкової економіки внутрішньогосподарські інтереси підкоряються твердим вимогам плану збуту. Саме планами збуту визначаються плани постачання й виробництва, а фінансова служба фірми погоджує інтереси всіх цих служб у контексті пріоритету збуту. Цей пріоритет лежить і в основі фінансового планування, яким би методом воно не здійснювалося

Фінансове планування здійснюється в рамках певних обмежень. Найважливішим обмеженням виступають критерії схильності до банкрутства (визначаються наявністю робочого капіталу, значенням коефіцієнта поточної ліквідності і коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами). більше. Це перше і головне фінансове обмеження, або обмеження першого рівня.

Фінансові обмеження другого рівня витікають із необхідності розв'язання фундаментального протиріччя між прибутковістю, ліквідністю і ризиком. Саме ці обмеження є сполучною ланкою між планом доходів і витрат та прогнозним (плановим, бюджетним) балансом фірми.

Фінансові обмеження третього рівня виходять із обмежень щодо джерел фінансування. Певною мірою ця група обмежень характеризує граничні значення доступного фірмі капіталу й виходить із наявного власного капіталу і кредитоспроможності фірми.

Фінансові обмеження четвертого рівня випливають із необхідності оперативної підтримки параметрів операційного і фінансового циклу (див. тему 8.7). Ключову роль у системі фінансових планів відіграє бюджет (план) руху грошових коштів.

Варіювання параметрами руху грошових коштів дозволяє фірмі регулювати свою короткострокову політику в рамках меж безпеки, які визначаються: запасом ліквідності; можливостями кредитування і реструктуризації боргу з врахуванням несподіваних змін операційного циклу.

Однією зі складних завдань, що стоять перед фірмою, є визначення планового обсягу виручки від реалізації продукції. Модні сьогодні моделі інтегрованого фінансового планування базуються на відомих моделях стійкого або досяжного росту [3, С. 265-270] і вже тому відривати їх від фінансових служб фірми навряд чи доречно. За всіма їх безсумнівними перевагами, що полягають в можливості аналізу величезної кількості варіантів за короткий проміжок часу, варто мати на увазі, що якість результату визначається якістю вихідних гіпотез щодо динаміки виробничої і фінансової діяльності фірми.

У фінансовому плануванні дуже важливо дотримуватися принципу варіантності. Це дозволяє досліджувати вплив альтернативних варіантів фінансової політики плановому періоді, зокрема:

1. зміни прибутковості власних коштів у рамках існуючих активів і з врахуванням здійснення інвестиційних проектів;

2. збільшення активів з позицій впливу часового лагу в одержанні прибутку від нових інвестицій;

3. диверсифікації видів діяльності, якщо від нового напрямку діяльності очікується різке зростання віддачі.