Найвищий ступінь порівняння

Найвищий ступінь порівняння вказує на те, що в одному з порівнюваних предметів ознака виражена найбільшою або най- меншою мірою, наприклад: / найвища, по-моєму, краса — це краса вірності (Гонч.). Найвищий ступінь порівняння також має дві’форми: просту (синтетичну) і складену (аналітичну). П р о с т а ( с и н т е т и ч н а ) форма найвищого ступеня утворюється додаванням до форми вищого ступеня префікса 180най- (частки за походженням): найбільший, наймолодший, найвід важніший, найглибший. До цієї форми можуть додаватися частки що і як, виражаючи додаткові відтінки посилення ознаки, наприклад: щонайдорож- чий, щонайскладніший, якнайсмачніший, якнаймиліший. С к л а д е н а ( а н а л і т и ч н а ) форма найвищого ступе- ня утворюється від початкової форми прикметника додаванням слова найбільш або найменш: найбільш придатний, найбільш авторитетний, найменш відповідальний, най- менш цікавий. Іноді до слів найбільш, найменш додаються частки що, як, які вносить відтінок підсилення: щонайбільш дошкуль- ний, якнайменш згубний. Проте виражати ступеневу ознаку в таких формах порівняння можуть не всі якісні прикметники. Так, не утворюють ступене- вих форм якісні прикметники, в яких інтенсивність вияву ознаки має словотворче вираження за допомогою суфіксів або префіксів, наприклад: синявий, синенький, синюватий, сине- сенький, синісінький; здоровенний, злющий, предобрий, уль- трамодний. Не можуть утворювати форм ступенів порівняння і при- кметники, які семантично виражають ознаку абсолютного по- рогу інтенсивності, наприклад: сліпий, босий, мертвий, німий, голий, а також прикметники, що позначають ознаки предметів на основі кольорової подібності до інших предметів, наприклад: кремовий, шоколадний, брунатний, лимонний, бузковий; так само назви мастей: буланий, карий, вороний. Вони можуть позначатися словами густо, темно і утворювати з ними складні слова (світлобрунатний, темнокарий). Не утворюють ступенів порівняння відносні прикметники, які переходять у розряд якісних, наприклад: батьківський (-а любов), ворожий (погляд) та складні якісні прикметники, на- приклад: червонобокий, світло-зелений, яскраво-червоний. П р и м і т к а . У мовознавчій літературі для позначення вихідної (початкової) форми прикметника вживають терміни «перший», «звичай- ний» ступінь. Тоді розглядають три ступені порівняння. Однак у такому випадку термін «ступінь порівняння» є суперечливим за змістом, бо в початковій формі прикметника інтенсивність ознаки не виражається. Більш прийнятним можна вважати термін «нульовий ступінь», запро- понований авторами академічного видання «Сучасна українська літера- 181турна мова. Морфологія» за заг. ред. І. К. Білодіда (К.: Наук, думка, 1969. — С 156). Нульовий ступінь, за термінологією автора відповідного розділу Д. X. Баранника, протиставляється першому і другому ступеням порівняння.

Тверда і м’яка групи прикметників

Повні прикметники стягненої форми змінюються за родами, числами і відмінками. За кінцевим приголосним основи (твердим чи м’яким) при- кметники поділяються на тверду і м’яку групи. Прикметники твердої групи мають у називному відмінку однини флексії -ий, -а, -є, перед якими кінцевий приголосний основи вимовляється твердо: сонячний, довгий; сонячна, дов- га; сонячне, довге. 182Прикметники м’якої групи в називному відмінку однини мають флексії -ій, -я, -є, що позначають м’якість кінцевого приголосного основи: середній, торішній; середня, торіш- ня; середнє, торішнє. Більшість прикметників у сучасній українській мові належить до твердої групи, і лише невелика кількість — до м’якої, а саме: 1) якісні й відносні прикметники з основою на м’який [н’1, перед яким стоїть ще один приголосний: безодній, ближній, верхній, вечірній, всесвітній, городній, давній, дорожній досвітній, достатній, житній, крайній, кутній, літній май- бутній, могутній, мужній, новітній, обідній, освітній осінній, останній, передній, пізній, порожній, присутній, путній, ранній, середній, сторонній, суботній, сусідній, хатній, ху- дожній та похідні від них і невелика частина менш уживаних, наприклад: зимній, злагодній, іногородній; синій (звук [н] після голосного); довговіїй (після звука /: [доуговіі-іі]); 2) відносні прикметники прислівникового походження на -жній, -иіній, наприклад: справжній, внутрішній, вчорашній, домашній, сьогоднішній та ін.; 3) кілька присвійно-відносних прикметників на -жній, по- хідних від іменників: дружній {дружня рука (рука друга), але дружний сміх (одностайний сміх) — якісний прикметник), мужній {мужня жона (жона свого мужа) — застаріле слово), а також матерній (частіше — материн), орлій. Складні прикметники з другою частиною -лиций мають в од- нині м’яку основу (крім називного й орудного відмінків), а в множині — тверду (крім називного відмінка).