Розряди прикметників за значенням

За своєю здатністю виражати ознаки предмета безпосеред- ньо або через відношення його до іншого предмета чи особи прикметники поділяються на розряди: якісні, відносні і присвійні. Є також деякі проміжні групи: відносно-якісні, присвійно-відносні, присвійно-якісні.

Значення прикметника, його граматичні ознаки

П р и к м е т н и к — це частина мови, що виражає постійну (статичну) ознаку предмета, граматично вияв- лену в категоріях роду, числа і відмінка. Поняття якості в прикметнику може бути виражене безпо- середньо {зелений овес, глибока річка, свіже молоко) або через відношення до інших предметів (морський вітер, кімнатна рослина, гречане борошно) та через відношення до особи чи істоти {Трохимів син, материна хустка, вовче око). Вступаючи в синтаксичний зв’язок з іменником, при- кметник погоджує (узгоджує) свою форму з ним у роді, числі і відмінку. На відміну від іменників, форми роду, числа і відмінка прикметників не є самостійними, вони залежні від форм роду, числа й відмінка іменників. Частина прикметників може мати семантично вмотивовану категорію ступеня вияву ознаки, що знаходить граматичне вираження у формах ступенів порівнян- ня (синій — синіший — найсиніший, тонкий — тонший — найтонший). Прикметники виступають у реченні в ролі узгодженого означення, наприклад: Перлове небо прибрало землю у сірі тони (Коц.). Приєднуючись за допомогою зв’язки до підмета, прикметник може виступати в ролі іменної частини складеного присудка, наприклад: Гори були прозорі й легкі в ці останні дні яс- ного гірського літа (Гонч.).

Повні й короткі прикметники

У сучасній українській літературній мові вживаються пере- важно повні прикметники, які в усіх формах мають відмінкові закінчення: добрий, добра, добре, добрі; доброго, доброї, доб- рих та ін. Коротких прикметників у сучасній українській мові дуже мало, наприклад: зелен, рад, повен, винен, ясен, дрібен, славен. Коротку форму називного і знахідного відмінків мають також присвійні прикметники з суфіксами -ів (-їв), -ин (-їн). Для більшості прикметникових форм характерні стягнені флексії, що витворилися на основі злиття закінчення давнього вказівного займенника із закінченням коротких прикметників. Форма називного відмінка однини чоловічого роду нестягне- на: добръ-и — добры-и— добрий [добриі]. У поетичній мові, народній творчості та усному літературно- му мовленні вживаються також повні нестягнені форми назив- ного відмінка однини жіночого і середнього роду, знахідного відмінка однини жіночого роду та називного й знахідного мно- жини, наприклад: Літо краснее минуло, сніг лежить на полі (Л. У.); А туман, неначе ворог, закриває море і хмароньку рожевую… (Т. Ш.); / ти, моя єдиная, ведеш за собою літа мої молодії (Т. Ш.).

Ступені порівняння якісних прикметників

Якісні прикметники можуть характеризувати якість предме- та безвідносно до інших предметів і в порівняльних зв’язках щодо інтенсивності вияву ознаки. Для вираження ступеня ви- яву ознаки вживаються дві форми прикметника: вищого і най- вищого ступенів порівняння.

Вищий ступінь порівняння

Вищий ступінь порівняння вказує на те, що в одному з по- рівнюваних предметів якість виражена більшою або меншою мірою, ніж у іншому (інших), наприклад: Колодязі доводилось копати на двадцять метрів і глибші (Ян.). Якщо прикметник виступає в ролі іменної частини складе- ного присудка, то форма вищого ступеня може виражати те, що властиву предметові ознаку виявлено більшою або мен- шою мірою в ньому самому у зіставленні за часовою пер- спективою, наприклад: Ольга була вища, ніж я собі уявляв. Вона була худіша, ніж я пам’ятав. Вона стала наче стар- ша (См.). Форми вищого ступеня бувають прості (синтетичні) і скла- дені (аналітичні). П р о с т а ( с и н т е т и ч н а ) форма вищого ступеня утворюється приєднанням до кореня або основи прикметника суфікса -ш- або -іш-, наприклад: дешевий — дешевший, моло- дий — молодший, розумний — розумніший, ретельний — ретельніший. Від деяких прикметників вищий ступінь твориться за до- помогою обох суфіксів, виступаючи у варіантних формах: ти- хий — тихший і тихіший, грубий — грубший і грубіший, здоровий — здоровший і здоровіший. Варіантні форми ступеня порівняння переважно пов’язані з різними семантичними відтінками прикметників. Так, слово рідший означає і конкретні предмети, й абстрактні поняття (рідші посіви, рідші випадки), а форма рідкіший виражає особливості структури конкретних предметів {рідкіша олія, рідкіше полотно). При утворенні форм вищого ступеня прикметників за допо- могою суфікса -ш- відбуваються зміни в основі слова: а) суфікси основи прикметника -к-, -ок-, -ек- випадають: рідкий — рід- ший, глибокий — глибший, далекий — дальший; б) кінцеві приголосні основи г, ж перед суфіксом -ш- унаслідок асимі- ляції і дисиміляції змінюються і разом із суфіксом утворюють звукосполучення [жн] дорогий — дорог-ш-ий — дорожший — дорожчий; дужий — дуж-ш-ий — дужчий; кінцевий приго- лосний основи с унаслідок асимілятивно-дисимілятивних про- цесів разом із суфіксом -ш- дає звукосполучення [шч], що 179графічно передається буквою щ: високий — еис-ш-ий — виш- иіий — вишчий — вищий [вйшчиі]. Перед суфіксом -іш- ніяких змін в основі прикметника не відбувається. Пор.: товстий — товщий і товстіший. Ок- ремі прикметники утворюють форму вищого ступеня від осно- ви іншого слова, наприклад: гарний — кращий, поганий — гірший, малий — менший, великий — більший, добрий — кращий і ліпший. Це суплетивні форми. С к л а д е н а ( а н а л і т и ч н а ) форма вищого ступеня утворюється за допомогою додавання до початкової форми слів більш або менш: уважний — більш уважний; чуйний — більш чуйний; розкішний — менш розкішний; яскравий — менш яскравий. Додавання здвоєних слів більш-менш нейтралізує значен- ня ступеня порівняння, і прикметникова форма вживається зі значенням неповноти, часткового вираження ознаки. Пор.: вда- лий і більш-менш вдалий, знайомий і більш-менш знайо- мий. До форм вищого ступеня прикметників можуть приєднува- тися слова багато, значно, набагато, куди (розм.), що вира- жають посилення інтенсивності ознаки: багато ширший, знач- но дорожчий, набагато дешевший, куди кращий. За допомогою слова трохи виражається вказівка на незнач- ний рівень ступеневого вияву ознаки: трохи нижчий, трохи бадьоріший. Різні семантичні відтінки інтенсивності ознаки прикметників можуть виражатися і словотворчими засобами (пор.: старий — старенький, старуватий, пристаркуватий — старезний) та повторенням слів (старий-старий, рудий-рудий, теплий- теплий).