- •Співвідношення між буквами українського алфавіту і звуками
- •Орфографія орфографія. Принципи української орфографії
- •1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:
- •2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:
- •Передача голосних у словах іншомовного походження
- •Правопис и
- •Правопис і
- •Основа слова. Типи основ
- •Зміни в морфемній будові слова
- •Предмет і завдання словотвору
- •Словотвірна структура слова в українській мові
- •Поняття твірної основи
- •Словотвірне значення слова
- •Словотвірний тип. Продуктивність словотвірного типу
- •Словотворчі засоби
- •Морфологічні способи словотвору. Афіксація
- •Загальна характеристика іменника
- •Власні і загальні, конкретні й абстрактні назви. Семантико-граматичні категорії іменника
- •Категорія істот і неістот
- •Категорія речовинних іменників
- •Категорія збірності й одиничності
- •Категорія роду
- •Категорія числа
- •Категорія відмінка
- •Значення відмінків
- •Розряди прикметників за значенням
- •Значення прикметника, його граматичні ознаки
- •Повні й короткі прикметники
- •Ступені порівняння якісних прикметників
- •Вищий ступінь порівняння
- •Найвищий ступінь порівняння
- •Тверда і м’яка групи прикметників
- •Відмінювання прикметників на –лиций
- •Відмінкові парадигми прикметників
- •Значення числівника, його граматичні ознаки
- •Відмінкові парадигми кількісних і порядкових числівників
- •Групи числівників за будовою
- •Порядкові числівники
- •Кількісні числівники
Значення відмінків
У плані змісту морфологічні форми відмінків іменника реа- лізують загальнокатегорійну сему «предметність», властиву всім словам цієї частини мови, а також підпорядковані їй (ядерній лексичній семі) семи лексико-граматичних розрядів (лексико- семантичних категорій): істот/неістот, особи/неособи, збір- ності/одиничності та інші, що проектують предметні функції суб’єк- та й об’єкта дії, адресування її на користь чи шкоду комусь, чомусь, вираження знаряддя чи засобу тощо. У структурі словосполучення реалізується загальнокатего- ріальна сема і частково семи, спрямовані на обслуговування синтагматичних функцій об’єкта дії, стану, мовлення, думки та ін., що зумовлюються більш широкою семою стрижневого сло- ва, наприклад: виконати завдання, промовити слово, чека- 100ти нагоди, диригувати оркестром; погляд очей, автори- тет колективу, допомога сиротам. У структурі речення реалізуються і граматичні семи, які ви- ражають непредикативні і предикативні відношення, забезпе- чують зв’язність його компонентів загалом. Отже, поліфунк- ціональність відмінків у дискурсі (тексті) має опору не тільки у використанні словоформ різних лексем, які заповнюють по- .чиції предметних актантів (суб’єкта, об’єкта, адресата, знаряддя, иасобу чи локатива), а й у можливостях відмінкових форм входи- ти до різних типів синтаксичних зв’язків — прислівного (під- рядного), координації, напівпредикативного, апозитивного (або кореляції). Конкретна мовна реалізація прислівного зв’язку відмінкової форми здійснюється за усталеними в мові моделями словоспо- лучень. Можливості абстрактних синтаксичних відношень, утворюваних словом (носієм валентності) і залежною від ньо- го відмінковою словоформою, відображають морфологічні озна- ки частин мови. Словоформа як одна з видозмін слова, за якою закріплена певна синтаксична функція, у реченні може мати статус само- стійного компонента чи входити до його складу через опорне слово певного словосполучення. Цей останній варіант — син- хронне включення словоформи у словосполучення, а потім разом з опорним словом у речення — простежується на рівні заповнення позицій предметних актантів, ідо обслуговують об’єкт- ну зону. Суб’єктний компонент у структурі речення виявляє деяку самостійність у тому розумінні, що не входить до підряд- ного зв’язку. Отже, граматична природа категорії відмінка поліфункціо- нальна. Семантика відмінків, з одного боку, є відображенням відношень між предметами, явищами, діями, процесами, що є первинними функціями у структурі речення. Проте, з другого — кожна відмінкова форма, крім основних (денотативних) зна- чень, у конкретних умовах висловлювання може виражати і додаткові значення, виконуючи вторинні синтаксичні функції, зумовлені позицією та особливостями лексичного наповнен- ня компонентів формально-граматичного складу структурної схеми речення.
Практичне заняття 5
ПРИКМЕТНИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ
Прикметник як частина мови. Лексико-граматичні розряди прикметників.
Повні (стягнені і нестягнені форми) та короткі прикметники.
Творення ступенів порівняння якісних прикметників.
Відмінювання прикметників твердої і м'якої групи. Особливості відмінювання складних прикметників (зокрема з другою частиною на -лиций).
Словотвір прикметника.
6. Субстантивація прикметників.
