Значення відмінків

У плані змісту морфологічні форми відмінків іменника реа- лізують загальнокатегорійну сему «предметність», властиву всім словам цієї частини мови, а також підпорядковані їй (ядерній лексичній семі) семи лексико-граматичних розрядів (лексико- семантичних категорій): істот/неістот, особи/неособи, збір- ності/одиничності та інші, що проектують предметні функції суб’єк- та й об’єкта дії, адресування її на користь чи шкоду комусь, чомусь, вираження знаряддя чи засобу тощо. У структурі словосполучення реалізується загальнокатего- ріальна сема і частково семи, спрямовані на обслуговування синтагматичних функцій об’єкта дії, стану, мовлення, думки та ін., що зумовлюються більш широкою семою стрижневого сло- ва, наприклад: виконати завдання, промовити слово, чека- 100ти нагоди, диригувати оркестром; погляд очей, автори- тет колективу, допомога сиротам. У структурі речення реалізуються і граматичні семи, які ви- ражають непредикативні і предикативні відношення, забезпе- чують зв’язність його компонентів загалом. Отже, поліфунк- ціональність відмінків у дискурсі (тексті) має опору не тільки у використанні словоформ різних лексем, які заповнюють по- .чиції предметних актантів (суб’єкта, об’єкта, адресата, знаряддя, иасобу чи локатива), а й у можливостях відмінкових форм входи- ти до різних типів синтаксичних зв’язків — прислівного (під- рядного), координації, напівпредикативного, апозитивного (або кореляції). Конкретна мовна реалізація прислівного зв’язку відмінкової форми здійснюється за усталеними в мові моделями словоспо- лучень. Можливості абстрактних синтаксичних відношень, утворюваних словом (носієм валентності) і залежною від ньо- го відмінковою словоформою, відображають морфологічні озна- ки частин мови. Словоформа як одна з видозмін слова, за якою закріплена певна синтаксична функція, у реченні може мати статус само- стійного компонента чи входити до його складу через опорне слово певного словосполучення. Цей останній варіант — син- хронне включення словоформи у словосполучення, а потім разом з опорним словом у речення — простежується на рівні заповнення позицій предметних актантів, ідо обслуговують об’єкт- ну зону. Суб’єктний компонент у структурі речення виявляє деяку самостійність у тому розумінні, що не входить до підряд- ного зв’язку. Отже, граматична природа категорії відмінка поліфункціо- нальна. Семантика відмінків, з одного боку, є відображенням відношень між предметами, явищами, діями, процесами, що є первинними функціями у структурі речення. Проте, з другого — кожна відмінкова форма, крім основних (денотативних) зна- чень, у конкретних умовах висловлювання може виражати і додаткові значення, виконуючи вторинні синтаксичні функції, зумовлені позицією та особливостями лексичного наповнен- ня компонентів формально-граматичного складу структурної схеми речення.

Практичне заняття 5

ПРИКМЕТНИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ

• Прикметник як частина мови. Лексико-граматичні розряди прикметників.

• Повні (стягнені і нестягнені форми) та короткі прикметники.

• Творення ступенів порівняння якісних прикметників.

• Відмінювання прикметників твердої і м'якої групи. Особливості відмінювання складних прикметників (зокрема з другою частиною на -лиций).

• Словотвір прикметника.

6. Субстантивація прикметників.