Категорія збірності й одиничності

Збірні іменники виражають сукупність однакових або по- дібних предметів, істот, що сприймаються як одне ціле, напри- клад: колосся, гілля, комашня, кімната, клієнтура. За семантико-словотвірними ознаками виокремлюють чоти- ри групи збірних іменників: 1) назви сукупної множинності осіб (браття, чоловіцтво, парубоцтво, рідня, учительство, буржуазія, пролетаріат); 2) назви супупної множинності інших істот (звірина, звір’я, мушва, худобина, птаство); 3) назви сукупної множинності об’єктів рослинного світу (зілля, насіння, гілля, дубняк, осичник, виноградник, огу- диння, озимина); 4) назви сукупної множинності предметів (волосся, груд- дя, жмуття, лахміття, мотуззя, павутиння, пір’я, сміття, устаткування, череп’я, шпаргалля, франкіана, фільмо- тека). До збірних належать також іменники із вторинним значен- ням, а саме: збірно-речовинні на зразок квасоля, ягода, галь- ка, ломань, а також ті, що позначають нерозчленовану мно- жинність істот (плотва, птиця, риба та ін.). Збірні іменники поєднуються з дієсловом-присудком, коорди- нуючи оформлення одниною, що вказує на сукупність, збірність, цілісність нерозчленованої множинності. Збірні іменники, за незначними винятками, позначатися кількісними числівниками не можуть. Не можна, наприклад, сказати два збіжжя чи мільйон лис- тя, а лише багато збіжжя, чимало листя, все колосся, більшість студентства. Деякі іменники мають співвідносні форми граматичного чис- ла однини й множини та форми сукупної множинності (збір- ності), наприклад: миша — миші — мишва, жінка — жін- ки — жіноцтво (і жінота), парубок — парубки — пару- боцтво (і парубота), птах — птахи — птаство, профе- сор — професори — професура, але більшість іменників не 83мають співвідносних форм граматичного числа. До збірних іменників не належать назви об’єднань, військових одиниць, позначень масовості істот, у яких значення сукупної збірності виражено лексично (армія, бригада, полк, ватага, зграя, отара).

Категорія роду

Граматична категорія роду є однією з визначальних, класи- фікаційних характеристик іменника як частини мови. Усі іменники, за незначними винятками, поділяються за гра- матичним родом на три групи: чоловічого, жіночого і середньо- го роду. Значення роду в іменниках виражається переважно морфо- логічно — характером основ і системою флексій. Синтаксично рід іменників визначається формою узгоджу- ваних з ними слів — прикметників, займенників, порядкових числівників: дерев’яний стіл, круглий(-а) сирота, третій маестро, знайома пані, овочеве рагу, моє дитя. У назвах істот, особливо людей, значення роду виражаєть- ся семантично: іменник чоловічого роду батько має флек- сію, спільну з іменниками середнього роду. Рід цього іменни- ка визначається за семантичною віднесеністю особи до чо- ловічої статі. Може також виражатися за допомогою слово-тиорчих суфіксів: українець — українка, шахіст — шахі- стка. У поодиноких випадках належність слова до певного роду грунтується лише на семантичній мотивації, а граматичні засо- би не є визначальними. Так, іменники суддя, староста, воєво- да належать до чоловічого роду, хоча морфологічні ознаки їх спільні з іменниками жіночого роду. Це пов’язане із семантич- ною мотивацією слів: посади судді, старости, воєводи в мину- лому обіймали лише особи чоловічої статі. Більшість іменників розподіляється за родами залежно від характеру основи і системи флексій. До ч о л о в і ч о г о роду належать: а) іменники з кінцевим приголосним основи {віл, степ, гай., ступінь, гараж); б) частина іменників на -а (-я), що семантично вказують на віднесеність осіб до чоловічої статі (суддя, Микола, Ілля); в) деякі іменники на -о (батько, Павло, Дніпро). До ж і н о ч о г о роду належать: а) іменники на -а (-я) (сестра, Софія, ткаля), крім деяких чоловічого роду із семантичною мотивацією статі (Микита, суддя) та середнього роду (знаряддя, ім’я, лоша); б) частина іменників на приголосний (ніч, радість, міль, тінь) та іменник мати. До с е р е д н ь о г о роду належать: а) майже всі іменники на -о, -є (срібло, марево, море, поле); б) частина іменників на -а (-я) (насіння, життя, дозрі- вання, теля, ягня, курча та ін.). Спеціальної флексії для вираження родової віднесеності, як видно з прикладів, немає. Вона виявляється у системі всіх відмінкових закінчень. Так, іменники з нульовою флексією роз- різняються в інших відмінках: ткач, ткач-а, ткач-еві (-у), ткач-ем; ніч, ноч-і, нічч-ю. Система флексій, проте, не завжди є достатнім критерієм для розрізнення роду іменників. Так, наприклад, іменники чоло- вічого і середнього роду об’єднуються в одному типі відміню- вання (II відміна), а іменники жіночого роду на -а (-я) разом з іменниками чоловічого роду з цією самою флексією станов- лять І відміну. Частина іменників на -а (-я) може мати зна- чення двох родів — жіночого і чоловічого, наприклад: нероба, плакса, сирота, причепа, Валя, Шура. 89Іменники спільного роду не виражають якогось особливого граматичного значення роду. Позначаючи людей залежно від їхньої статі, вони поєднуються з означуваними словами у фор- мах чоловічого або жіночого роду (круглий сирота, кругла сирота; такий причепа, така причепа; другий плакса, дру- га плакса; прийшов Саша, прийшла Саша). У назвах істот граматичне значення’роду певною мірою об- ґрунтовується семантично, але не збігається з розподілом істот за статтю. Наприклад, іменники з нульовою флексією {інже- нер, шофер, директор, геній, педагог, пілот, вожак, міністр) належать до чоловічого роду. Щоправда, семантична мотивація може виявлятися в синтаксичній вказівці і на жіночу стать особи: лікар Валентина порадила; педагог Іваненко розпо- віла; ця водій, дівчина-контролер. У назвах тваринного світу спостерігається ще менша се- мантична вмотивованість розподілу іменників за родами. Більшість назв позначають істот без вказівки на стать, на- приклад: крокодил, барс, сом, кит, шпак, метелик (іменни- ки чоловічого роду), куниця, сорока, гусінь, білуга (іменни- ки жіночого роду). Словотворчо співвідносні назви самця і самиці фіксуються переважно в назвах свійських (наприклад: баран — вівця, кріль — кролиця, гусак — гуска) та деяких диких (напри- клад: слон — слониха, заєць — зайчиха, вовк — вовчиця, ведмідь — ведмедиця) тварин. Тварини, що мають важливе народногосподарське значення (як корисні, так і хижаки), позначаються іменниковими назва- ми, семантично або словотворчо співвідносними для істот обох статей і малят: Чоловічий рід кабан бик {віл) кінь лев заєць Граматичні показники належності іменника до роду наявні і в наведених прикладах: нульова флексія в чоловічому роді; флексія -а (-я), приєднана до кореня або до словотворчого су- фікса іменників жіночого роду; флексія -а {-я), що при відміню- 90 Жіночий рід свиня корова кобила левиця зайчиха Середній рід порося теля лоша левеня зайченяванні приєднується до суфікса -am (-ят) іменників середньо- го роду. У назвах неістот значення роду не знаходить ніякого семан- тичного обґрунтування (пор.: трактор, жаль, бритва, сало, зілля). Іменники множинної форми значення роду не виражають (наприклад, канікули, сани), як і будь-який інший іменник, вжи- тий у формі множини (книги, джерела, змії). Значення роду у невідмінюваних іменниках пов’язане з на- лежністю їх до назв істот чи неістот. Назви осіб жіночої статі за семантичною мотивацією нале- жать до іменників жіночого роду: місіс, мадам, леді, Бетті, Беатріче, Рошкевич, Толейко та ін. До чоловічого роду належать назви осіб чоловічої статі або назви людей без вказівки на стать {месьє, рантьє, буржуа), а також назви тварин безвідносно до статевого розподілу (кен- гуру, шимпанзе, зебу, поні). Якщо треба вказати на самицю, значення жіночого роду передається синтаксично: та кенгу- ру, маленька колібрі. Іншомовні назви неістот як невідмінювані слова належать до іменників середнього роду, наприклад: резюме, соло, рагу, алібі, па, шасі. У назвах істот родове протиставлення іменників зумовлюєть- ся, хоча й непослідовно, семантичною мотивацією — вказівкою на стать. Наприклад, іменники степ, кір, Сибір, біль за харак- тером основ і системою флексій в українській мові належать до чоловічого роду (в російській мові це іменники жіночого роду), а іменник путь — до жіночого (рос. путь — іменник чоловічого роду).