Питання 4 Зовнішні джерела фінансування транснаціональних корпорацій

Внутрішні фінансові ресурси транснаціональних корпорацій, які володіють рядом переваг, не завжди й не повною мірою можуть забезпечити їхні фінансові потреби. Більше диверсифікованими, ємними, інтенсивними й ефективними можуть бути зовнішні фінансові ресурси. Вони особливо важливі в період розвитку корпорації, коли потрібна максимальна концентрація фінансових ресурсів.

Для багатьох транснаціональних корпорацій активне використання зовнішніх фінансових ресурсів є економічним пріоритетом.

Вони забезпечують більшу адаптивність до місцевих фінансових і валютних умов (податків, контролю й обмежень, валютних курсів). По-друге, вони можуть більшою мірою захищати фінанси корпорацій від інфляції. По-третє, на відміну від внутрішніх фінансових ресурсів, можливості їхньої зміни більш різноманітні.

Зовнішні фінансові ресурси так само, як і внутрішні, можуть бути класифіковані за рядом ознак. їхня загальна схема й взаємозв'язки наведені на рисунку. У порівнянні зі звичайними національними підприємницькими структурами в транснаціональних корпораціях зовнішні фінансові ресурси більш диверсифіковані й потенційно дешевші. Це дає більше можливостей при професійному ефективному менеджменті для розвитку Й удосконалення бізнесу корпорації.

Детальний класифікаційний аналіз дозволяє визначити найбільш ефективні, затребувані, доступні й найбільш перспективні зовнішні фінансові ресурси корпорацій, їхні можливі сполучення й балансування між собою та з внутрішніми фінансовими ресурсами. Зовнішні фінансові ресурси корпорацій можуть бути класифіковані за їхньою економічною сутністю.

Тут можна виділити ряд варіантів зі своїми методиками, інструментами, ефективністю. По-перше, за сферою формування, зовнішні джерела коштів корпорації можуть бути фінансовими, кредитними й фондовими.

Уже тут їхні характеристики істотно розрізняються. Перші - часто безоплатні, але складно управляються й активізуються тільки при дотриманні ряду специфічних умов. Другі та треті припускають їх зворотність, терміновість, платність, і у свою чергу, диверсифіковані залежно від механізмів і використовуваних інструментів їхньої активізації. По-друге, зовнішні фінансові ресурси транснаціональних корпорацій можуть бути охарактеризовані як перерозподільні, позикові й залучені залежно від особливості грошових потоків, що лежать в їх основі, а також напрямків, потужності, спонукальних мотивів учасників.

Класифікація зовнішніх фінансових ресурсів транснаціональної корпорації можлива за джерелами їхнього утворення. Зокрема, в рамках фінансових ресурсів можна зазначити такі сфери формування, як ринок страхування та ринок виробничих інвестицій. Виділяють фінансові ресурси, що надходять як капітальні вкладення або субсидії з бюджетної системи, формовані епізодично у виняткових випадках як фінансова допомога; фінансування спільних проектів або комерційні кредити підприємницьких структур, пов'язаних як спільною діяльністю, так і інвестиційними інфраструктурами з корпорацією; залучені через ощадну систему або інвестиційні інститути грошові ресурси населення, у першу чергу заощадження або страхові премії, що направляються на підтримку функціонування корпорації, а також кошти громадських організацій. Останнє є можливим, якщо діяльність корпорації відповідає прямо або опосередковано соціальним цільовим пріоритетам громадських організацій.

Ще одна класифікаційна ознака - регіон активізації зовнішніх ресурсів корпорації. Вона виділяє місцеві фінансові ресурси, сформовані в конкретному регіоні місцезнаходження підрозділу корпорації, з обліком регіональних, природних, ресурсних, економічних, соціальних, політичних й адміністративних факторів; регіональні, утворені в тій же країні, де функціонують підрозділи корпорації, але в іншому регіоні з іншими місцевими факторами. Крім того, варто виділити закордонні зовнішні фінансові ресурси корпорації. Вони формуються як у країнах, де вже діють підрозділи корпорації, так й у країнах потенційного проникнення.

Звичайно, що доступність, інтенсивність, об'ємність цих ресурсів значно розрізняються залежно від цільових настанов інвесторів. Цільовими настановами або призначенням зовнішніх фінансових ресурсів корпорацій найчастіше є підтримка оперативного функціонування корпорації, забезпечення її розвитку, розширення або реструктуризації.

Існують наукові й методичні розробки, що розглядають як класифікаційні ознаки зовнішніх фінансових ресурсів корпорацій і підприємств ринки, на яких вони активізуються. Мова йде про окремі сегменти фінансового ринку, у першу чергу кредитний, інвестиційний та валютний. Кожний має у своєму розпорядженні свої інструменти, учасників, методики, правову інфраструктуру, наглядові органи. Це визначає більшу специфіку в залученні й використанні фінансових ресурсів зазначених ринків.

Важливу роль у фінансовому менеджменті відіграє поділ зовнішніх фінансових ресурсів за строками. Традиційно виділяють довгострокові, середньострокові й короткострокові зовнішні фінансові ресурси. Конкретизація строків залежить від різних факторів. До них відносять інфляцію (чим вище темпи інфляції, тим більш "короткими" стають фінансові ресурси), призначення фінансових ресурсів (в оборотні кошти - короткострокові, в устаткування - середньострокові, у будови - довгострокові), строки державних економічних програм та ін.

Один з найважливіших факторів, що визначають політику транснаціональних корпорацій у сфері вибору й активізації зовнішніх фінансових ресурсів, пов'язаний з валютною політикою. Незалежно від виду, типу зовнішнього фінансового ресурсу материнська фірма корпорації або ЇЇ підрозділи змушені вирішувати питання про те, у якій валюті здійснювати запозичення коштів. Навіть якщо вони відчувають потребу у валюті країни їхнього знаходження, не виключено, що їм буде вигідніше одержати позику в іноземній валюті на міжнародних ринках. Це пов'язано з тим, що процентна ставка на цих ринках, як правило, нижче, ніж у країні базування корпорації.

Існує цілий ряд пріоритетів, які транснаціональні корпорації розглядають при прийнятті ними рішення про залучення фінансових ресурсів в іноземних валютах. Найважливішими серед них є:

- паритет процентних ставок;

- форвардна ставка, як найважливіші кошти прогнозування;

- прогнози динаміки обмінних курсів.

Ці ж фактори й підходи характерні при виборі й використанні транснаціональними корпораціями як зовнішніх фінансових ресурсів інвестиційних (фондових) інструментів.

Найпоширенішим у міжнародній практиці й перспективним в Україні інструментом залучення зовнішніх фінансових ресурсів є довгострокові корпоративні облігації. Специфіка структури і функціонування транснаціональних корпорацій визначає ретельний вибір валюти емісії корпоративних облігацій. Доходи й витрати за ними досить відрізняються залежно від виду валюти. Тут впливають два основні компоненти - поточна процентна ставка Й динаміка обмінного курсу даної іноземної валюти щодо внутрішньої валюти країни знаходження самої корпорації.

Для залучення зовнішніх фінансових ресурсів у більшій мірі, ніж для внутрішніх, доцільно використовувати брендовий інструмент. Бренд ефективної, стабільної корпорації, що динамічно розвивається, грамотно побудований і правильно оформлений, не тільки сприяє розширенню сегментів ринку, росту обсягів продажів й у підсумку збільшенню рентабельності, але й забезпечує підвищення її привабливості як об'єкта кредитних і портфельних інвестицій. Високі рейтинги транснаціональних корпорацій, що володіють ефективними орендами, визначають більш сприятливі оцінки їхньої кредитоспроможності й відповідно більші ліміти кредитування, а також більш об'ємне й швидке розміщення емітованих ними фондових інструментів. Це - один з найважливіших напрямків зусиль менеджменту для впливу на параметри зовнішніх фінансових ресурсів транснаціональних корпорацій.