1.10. Стратегія фінансування

У цьому розділі необхідно викласти план одержання коштів для створення або розширення сільськогосподарського підприємства, тобто даються відповіді на питання:

1. Де планується одержати кошти на створення або розширення виробництва та у якій формі?

2. Коли очікувати повного повернення вкладених коштів і одержання прибутку?

Що стосується джерел фінансування розробленого бізнес-плану, то існують різноманітні варіанти:

- власні кошти;

- кредити;

- акції тощо.

У разі використання власних коштів фінансовий план завершується встановленням показника терміну окупності капіталовкладень.

У разі, коли відсутні власні кошти, розробляється заявка на одержання кредиту (табл. 1.3). Оцінка термінів повернення позикових коштів здійснюється на підставі розрахунку терміну окупності капіталовкладень та нарахувань за користування кредитом.

Розрахунок термінів повернення кредиту. Основним видом плати за користування банківським кредитом є процентне нарахування. Поряд з процентом банки можуть установлювати комісію, що застосовується як додатковий елемент ціни банківського кредитування. Комісія встановлюється, як правило, у тих випадках, коли в процесі кредитування банк виконує додаткову роботу, пов'язану з оформленням позички і контролем або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо або додаватися до процента.

Рівень процентної ставки залежить від таких чинників: 1) облікова ставка центрального банку; 2) рівень інфляції; 3) строк позички; 4) ціна сформованих ресурсів; 5) ризик; 6) розмір позички; 7) попит на банківські позички; 8) якість застави; 9) зміст заходів, що кредитуються; 10) витрати на оформлення позички і контроль; 11) ставка банку-конкурента; 12) характер відносин між банком і клієнтом; 13) норма прибутку від інших активних операцій.

Банк надає кредити на умовах, передбачених кредитними угодами, при обов'язковому виконанні наступних основних принципів кредитування:

• строковість – це надання кредиту на визначений строк;

• повернення – передбачає, що кредит підлягає обов'язковому поверненню;

• платність – передбачає, що кредит надається за відповідну плату:

• цільове використання – передбачає, що кредит надається та використовується на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

Кредити, що надаються юридичним та фізичним особам, класифікують за такими критеріями:

За терміном надання: 1) короткострокові – з початковим терміном погашення до 1 року; 2) середньострокові – з початковим терміном погашення до 3 років; 3) довгострокові – з початковим строком погашення понад 3 роки.

За об’єктом кредитування: 1) на поточну діяльність – кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах для придбання поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійсненням виплат; 2) на внутрішні торговельні операції – надаються для фінансування руху товарів між етапами купівлі (виготовлення) і їх наступного продажу, витрат на перевантаження товарів у дорозі та зберігання на складах (посередницькі операції) тощо; 3) на експортно-імпортні операції – надаються для здійснення операцій для експорту та імпорту товарів і послуг згідно з чинним законодавством; 4) на інвестиційну діяльність – кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах, при здійсненні ними інвестиційних вкладень (на будівництво або освоєння землі; на купівлю рухомого та нерухомого майна тощо, в тому числі приватизацію; фінансовий лізинг; придбання нематеріальних активів тощо); 5) на споживчі цілі – кредити, надані позичальникам – фізичним особам на придбання нерухомості, товарів, на здійснення ремонту та інші цілі.

За методами кредитування: 1) у разовому порядку – одноразове списання коштів з позичкового рахунку на цілі, передбачені кредитним договором. У тому разі, якщо в кредитній угоді передбачено декілька об’єктів кредитування, кошти списуються одноразово на кожний об’єкт окремо; 2) відповідно до відкритої кредитної лінії – багаторазове списання коштів на підставі заявок позичальника в межах суми, передбаченої кредитним договором на цілі, що вказані в кредитному договорі; 3) шляхом надання позичальнику кредиту за овердрафтом у національній та/або іноземній валюті.

За методами погашення: 1) поступово (на виплат) – встановлюється щодо довгострокових кредитів, а також тих, які надаються перманентно відповідно до встановленої позичальником кредитної лінії; 2) водночас, тобто одноразовим платежем після закінчення терміну – здійснюється повернення одноразових короткострокових позичок, які опосередковують поточну виробничу діяльність підприємця. Для банківської практики України це найпоширеніший спосіб розрахунків щодо боргів банкам; 3) відповідно до особливих умов, передбачених у кредитних угодах; 4) на вимогу кредитора – стягуються позички у тих випадках, коли клієнт порушує принципи кредитування, зокрема цільовий характер, строковість або не виконує умови кредитної угоди щодо звітності та іншої обов'язкової інформації, що має надаватися банку; 5) з регресією платежів – повертаються кредити, які видані під гарантію, поручительство або інше боргове зобов'язання третьої особи.

За строком повернення поділяються на: 1) строкові – надаються банком на строк, зафіксований у кредитній угоді; 2) до запитання, або безстрокові – надаються банками на невизначений строк. Клієнт зобов'язаний повернути таку позичку на першу вимогу банку. Якщо ж банк не вимагає повернення, то позичка сплачується на розсуд клієнта; 3) прострочені – такими вважаються позички, за якими закінчилися строки повернення, встановлені в кредитних угодах між банком і позичальником, а кошти банку не повернені. Такі позички враховуються на окремому рахунку, і за ними клієнт мусить сплачувати підвищену відсоткову плату; 4) відстрочені (пролонговані) – це такі позички, за якими банком перенесені строки повернення на пізніший час. Для цього необхідне обґрунтоване клопотання позичальника. Пролонгація позички оформляється додатковою кредитною угодою і супроводжується встановленням вищої відсоткової ставки.

За характером визначення процента банківські позички бувають: 1) з фіксованою відсотковою ставкою – застосовується за згодою сторін (банку і позичальника) і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитам; 2) з плаваючою відсотковою ставкою – є засобом зменшення ризику банківських втрат в умовах нестабільної економіки, значних темпів інфляції і при довгостроковому кредитуванні.

За способом сплати процента розрізняються банківські позички: 1) з виплатою відсотків у міру використання позичкових коштів (звичайний кредит); 2) з виплатою відсотка одночасно з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит).

Для оформлення кредиту у Банку підприємство зобов’язане врахувати наступні умови кредитного договору: 1) форма кредиту; 2) сума кредиту; 3) строк кредиту; 4) об'єкт кредитування; 5) спосіб погашення основної суми та порядок нарахування і сплати відсотків; 6) забезпечення кредиту; 7) відсоткова ставка за користування кредитними ресурсами; 8) відповідальність за порушення зобов'язань за кредитною угодою; 9) найменування, юридичні адреси сторін, підписи уповноважених посадових осіб банку та позичальника.

На підставі виконаних розрахунків необхідно розробити заявку на одержання кредиту (див. табл. 1.3).

Для заповнення табл. 1.3 необхідно проаналізувати рух фінансових активів (коштів) підприємства впродовж амортизаційного періоду технічних ресурсів під які, власне, й береться кредит.

Сума кредиту (К_р) на придбання окремої машини чи комплексу машин відповідає їх ринковій вартості (К), тобто К_р=К. Однак для новостворених СГП ця сума може доповнюватись експлуатаційними витратами для першого року використання технічних ресурсів:

К_р = К+ , (11)

де S – сезонний обсяг виконуваних робіт, площа вирощування культури тощо, га; В_тн – питомі експлуатаційні витрати, грн/га.

Таблиця 1.3

Заявка на одержання кредиту

№ п/п	Умови договору	Показники
1	Форма кредиту	готівка
2	Сума кредиту (Кр), грн
3	Термін повернення кредиту (Ткр), років
4	Об’єкт кредитування	виробництво с.-г. продукції
5	Спосіб погашення кредиту
6	Забезпечення кредиту	прибуток від реалізації продукції
7	Відсоткова ставка кредиту (kк), %	15% для грн 12% для $
8	Відповідальність

Для визначення терміну повернення кредиту користуються графоаналітичним методом відображення руху фінансових активів підприємства. Для рільничого СГП це здійснюється на підставі вартісних показників витрат на вирощування основної і побічної сільськогосподарської продукції та доходів від її реалізації.

Для побудови графіка руху коштів СГП від використання придбаних технічних ресурсів користуються такими показниками: 1) валовий дохід (В), грн; 2) чистий прибуток (Ч_п), грн; 3) собівартість (С) продукції, грн; 4) сума кредиту (К_р), грн; 5) відсоткова ставка кредиту (k_к), %.

Т_кр

Т_кр^т

С

Ч_п

Тривалість використання технічних ресурсів, років

Рис. 1.1. Графічна інтерпретація терміну повернення кредиту підприємства: Т_кр^т – тривалість повернення тіла кредиту, років; Т_кр – тривалість повернення кредиту з нарахуваннями за користування ним, років; П_п – сума чистого прибутку на момент завершення амортизаційного періоду технічних ресурсів підприємства, грн.

Термін повернення кредиту необхідно розглядати з позиції тривалості амортизаційного періоду технічних ресурсів (див. рис. 1.1). На осі абсцис із однаковим кроком відкладають тривалість використання технічних засобів, на осі ординат – валовий прибуток (В) підприємства від реалізації продукції.

У межах суми річного валового прибутку підприємства заштриховують собівартість (С) вирощування культури та відзначають чистий прибуток (Ч_п). Для наступного року використання технічних засобів СГП валовий прибуток відкладають, починаючи із суми чистого прибутку за попередній рік і т.д. Аналогічні ітерації виконують для наступних років використання відповідних машин.

Відклавши на осі ординат точку, яка відображає кількісне значення суми кредиту (К_р), проводимо горизонтальну до осі абсцис лінію. У місці, де ця лінія перетне значення чистого прибутку, визначають тривалість (Т_кр^т) повернення "тіла" кредиту.

Відповідно до рис. 1.1 тривалість Т_кр^т становить 3 роки, тоді сума нарахувань (Н_к) за використання кредиту становитиме:

, (12)

де k_кр – відсоток нарахувань за користування кредитом, %.

Додавши суму нарахувань Н_к за використання кредиту до К_р за аналогічним методом, що описаний для встановлення терміну повернення тіла кредиту, визначають тривалість повернення кредиту (Т_кр) із нарахуваннями. Таким чином, відповідно до рис. 1.1 Т_кр = 4 роки.

Визначену на підставі рис. 1.1 тривалість Т_кр перевіряють за формулою

, (13)

де а – коефіцієнт, який враховує частку прибутку, що витрачається на погашення кредиту: 0 1; при а=1 весь прибуток витрачається на погашення кредиту в термін Т_кр.

Прогноз прибутку і стратегія виробництва фактично є відображенням руху коштів підприємства від виробництва та реалізації виробленої продукції (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Динаміка прибутку і витрат підприємства

ПОКАЗНИК	Роки				Разом
Валовий прибуток, грн	1	2	…	п
Повна собівартість продукції, грн
Сума повернення кредиту, грн
Сума повернення нарахувань за кредит, грн
Чистий прибуток від капіталовкладень, грн

Така динаміка витрат та прибутків підприємства складається за відповідною формою (табл. 1.4) на період використання його технічних ресурсів.