Розділ 3 проблеми та шляхи вдосконалення організації обліку власного капіталу

В умовах ринкової економіки в Україні процеси, пов’язані з вдосконаленням системи управління власним капіталом набувають особливого значення, оскільки правильна їх побудова та ефективне здійснення є основним шляхом підвищення ефективності діяльності будь-якого підприємства. Саме тому актуальними на сьогоднішній день є питання обліку власного капіталу підприємства.

Управління власним капіталом пов’язано не тільки із забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але й з формуванням власних фінансових ресурсів, які забезпечують майбутній розвиток акціонерного товариства. Саме тому увагу багатьох дослідників привертають проблеми формування власного капіталу акціонерного товариства.

Менеджери підприємства у процесі управління капіталом для прийняття ефективних і зважених управлінських рішень повинні володіти інформацією щодо того, яким капіталом володіє підприємство, у які сфери діяльності вкладений капітал, чи є оптимальною його структура.

Визначення джерел формування власного капіталу дасть можливість достовірно розрахувати фінансові можливості підприємства і надасть змогу для прийняття ефективних управлінських рішень. Політика формування власного капіталу акціонерного підприємства – це частина загальної його фінансової стратегії, що полягає у забезпеченні найбільш ефективних форм і умов формування власного капіталу як із внутрішніх, так і з зовнішніх джерел відповідно до потреб розвитку товариства.

Результати досліджень підтверджують, що ефективне функціонування підприємств ґрунтується на правильно обраній та сформованій структурі капіталу. Зниження частки власного капіталу спричинює погіршення кредитоспроможності підприємства і негативно впливає на ринкову вартість суб’єкта господарювання.

Одним із найскладніших завдань, які здійснюються у процесі прийняття рішень щодо організації обліку власного капіталу є вибір оптимізаційної структури власного капіталу, яка передбачає оптимальне співвідношення власних і залучених джерел підприємства. Фінансовий стан підприємства вважається найкращим, якщо у його структурі перевищує частка власного оборотного капіталу.

Під час визначення оптимальної структури капіталу виникає дилема «незалежності» і «прибутковості», яка потребує вибору компромісу між ризиком та дохідністю і ґрунтується на постулаті, що зростання частки позикового капіталу підвищує фінансовий ризик та частка позикового капіталу забезпечує зростання доходності на власний капітал, підвищує рентабельність власного капіталу підприємства і величину прибутку.

Оптимальна структура капіталу є головною умовою стійкого розвитку будь-якого підприємства. Аналіз наукової літератури свідчить, що більшість авторів виділяють три методи оптимізації структури капіталу:

• оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності. Цей метод ґрунтується на багатоваріантних розрахунках рівня рентабельності власного капіталу при різній структурі капіталу, що виражається через ефект фінансового важеля;

• оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Метод ґрунтується на попередній оцінці власного і позиченого капіталів за різних умов формування, обслуговування та здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу і, таким чином, пошуку найбільш реальної ринкової вартості підприємства;

• оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Він пов’язаний з процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових активів підприємства; необоротних та оборотних активів.

Визначаючи оптимальну частку власного капіталу у загальній його сумі потрібно враховувати його переваги та недоліки. До переваг власного капіталу належать: простота залучення (оскільки власники та інвестори підприємства приймають рішення щодо його збільшення або зменшення без участі інших сторін); забезпечення достатнього рівня фінансової стійкості підприємства, що в свою чергу, підвищує конкурентоспроможність підприємства на ринку; вища дохідність власного капіталу за рахунок відсутності потреби сплачувати відсотки за кредит. Проте використання підприємством значної частки власного капіталу у складі джерел формування капіталу підприємства має і свої недоліки. Насамперед, це обмеженість його обсягу і можливостей залучення. Як наслідок, підприємство може зіткнутись з проблемою дефіциту грошових коштів, що унеможливить розширення його діяльності та підвищення рентабельності.

Організація обліку власного капіталу має ряд недоліків, а саме:

• відсутність окремого стандарту для обліку власного капіталу;

• неврахування впливу економічних факторів на величину власного капіталу (зокрема інфляції);

• у наказі про облікову політику відсутній пункт про облік складових власного капіталу;

• відсутність у наказі про облікову політику підприємства порядок обліку виплат у разі виходу із товариства;

• недосконалість аналітичного обліку за окремими складовими власного капіталу;

• відсутність нормативно-методичних рекомендацій щодо обліку власного капіталу;

• відсутність рівня оптимального співвідношення величини складових власного капіталу.

Основою управління власним капіталом є управління формування його власних фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективності управління даним процесом на підприємстві розробляється спеціальна фінансова політика. Політика формування власних фінансових ресурсів є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

Забезпечення ефективної діяльності та прибутковості підприємства є основними завданнями капіталу. Окрім цього, капітал підприємства забезпечує виконання основних його функцій та завдань. Для успішного здійснення своєї діяльності підприємства мають бути достатньо забезпеченими фінансовими ресурсами.

Можна виділити основні напрямками підвищення ефективності обліку власного капіталу підприємства:

• керівникам підприємства варто обирати компромісний підхід для фінансування активів суб’єкта господарювання;

• для аналізу фінансово-майнового стану варто враховувати інтенсивність використання основного капіталу, що є показником ефективності роботи підприємства;

• скоротити терміни дебіторської заборгованості, що прискорить оборотність капіталу;

• при виборі облікової політики варто враховувати, що фінансування підприємства лише за рахунок власного капіталу не завжди вигідне;

• удосконалення бухгалтерської звітності із обліку власного капіталу;

• укласти договір страхування на випадок недоотримання прибутку, що мінімізує фінансові ризики при формуванні капіталу підприємства [20, 181].

Досить важливим є питання струк­ту­ри власного капіталу, відображення його змін на аналітичних рахунках бухгал­тер­ського обліку та у звітності, а також визначення поняття «власний капітал». Існуюча на сьогоднішній день форма № 4 «Звіт про власний капітал» не пов­ністю відображає зміни у складі власного капіталу, тому користувачам звітності надається неповна інформація. Таким чином, необхідно внести зміни до складу статей звіту. Проаналізувавши структуру «Звіту про власний капітал», визначено, що доцільно внести певні зміни щодо складу його статей. Зокрема, у другому розділі «Звіту про власний капітал» відображають зміни у складі ін­шого додаткового капіталу в результаті переоцінки різних видів необоротних активів.

Оскільки інший додатковий капітал складається з дооцінки активів та безо­платно отриманих необоротних активів, то доцільно буде включити до складу другого розділу «Звіту про власний капітал» статтю «Без­оплатно отримані акти­ви». Також до 2-го розділу цього звіту необхідно включити статтю «Нараху­вання амортизації за без­оплатно одержаними необоротни­ми активами».

Ефективне використання власного капіталу полягає, з одного боку, в тому, щоб отримати якнайбільший прибуток, тобто максимізувати рентабельність власного капіталу, а з іншого – не втратити фінансової стійкості, залишитися платоспроможним. Використання лише власного капіталу підприємства робить його стан абсолютно стійким, але зводить до мінімуму рентабельність власного капіталу, а отже, і доходи власників підприємства.

Облік власного капіталу має досить велике значення через важливість даного виду капіталу для діяльності підприємства; облік власного капіталу на підприємстві організований лише для виконання вимог чинного законодавства, в той час як правильна організація обліку є запорукою отримання точної і потрібної інформації, яка є основою ефективних управлінських рішень [23, 46].

Обов’язковим за Міжнародними стандартами фінансової звітності є розкриття інформації про випущений капітал та резерви. У балансі зарубіжних компаній міститься досить загальна інформація про вкладений капітал: кількість акцій, що дозволені до випуску, випущені та знаходяться в обігу; частка неоплаченого капіталу; номінальна чи юридично визначена (оголошена) вартість акцій; зміни рахунків акціонерного капіталу за період; права, привілеї та обмеження, що стосуються розподілу дивідендів та оплати капіталу; відстрочені дивіденди за привілейованими кумулятивними акціями; викуплені акції; акції, зарезервовані для майбутніх випусків, відповідно до опціонних та продажних контрактів, включаючи їх умови та суми; додатковий капітал (емісійний дохід); додатковий капітал від переоцінки; резерви та накопичений (нерозподілений) чистий прибуток.

Відображення інформації про власний капітал в Україні принципово не відрізняється від міжнародних стандартів. Це зумовлено тим, що при формуванні Положень (стандартів) бухгалтерського обліку фахівці керувалися МСФЗ. Відповідно до МСФЗ у звітності дещо звужений склад власного капіталу, так як вони носять рекомендаційний характер. У МСФЗ статті власного капіталу є згрупованими, а в Україні П(С)БО – деталізовані, що дає змогу в звітності чітко відображати складові власного капіталу.

Операції з власним капіталом в різних країнах світу мають свої особливості, продиктовані низкою факторів: починаючи з історичного аспекту і закінчуючи домінуючою формою власності підприємств в певній країні. Вітчизняним науковцям з бухгалтерського обліку слід переймати позитивний досвід облікового відображення таких операцій та впроваджувати його у практику, зважаючи на те, що у більшості зарубіжних країн складові частини власного капіталу є подібними (насамперед, це стосується практики формування різних резервів та фондів, раціональна реалізація якої спрямована на забезпечення належного рівня платоспроможності та фінансової стійкості підприємства). Це сприятиме покращанню як фінансового забезпечення вітчизняних підприємств (в частині напрямів перспективного резервування, фондування, форм вкладення коштів тощо), так і інтеграції до європейських економічних процесів економіки країни в цілому.

На сьогодні в Україні операції із власним капіталом є недостатньо врегульованими. При цьому від повного та чіткого правового регулювання обліку власного капіталу напряму залежить достовірність забезпечення обліковою системою даними та у заповненню інформацією про стан і рух власного капіталу; раціональна організація контролю за правильністю та закономірністю формування власного капіталу, розподілу прибутку за відповідними напрямами і фондами; своєчасність, повнота, правильність відображення розміру та усіх змін власного капіталу, що впливає на своєчасність отримання достовірної інформації для управління структурою капіталу підприємства в цілому.

Загалом, для покращення ефективності використання власного капіталу ПАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат», необхідно сприяти надходженню інших доходів на підприємство, так, як саме завдяки їх примноженню та ефективнішому управлінні складовими власного капіталу, можливим буде отримання прибутку у майбутніх періодах. Недоцільна фінансова політика спричинила отримання збитку у 2012 році, що завдало значної шкоди Товариству у матеріальному плані.

Підприємству рекомендується внести до Наказу про облікову політику інформацію щодо обліку складових власного капіталу та співвідношення величини складових власного капіталу, створити як додаток до фінансової звітності таблицю з даними щодо кожного акціонера з відміткою про його частку у капіталі.