Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
народовська журналістика.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
75.78 Кб
Скачать

2. Народовські видання

2.1. «Вечерниці» – літерацьке письмо для забави й науки

Перший народовський журнал виходив у Галичині з 1 лютого 1862 року до 15 червня 1863 року із перервою, яка припала між 20 вересня (з 34-го числа) і 1 листопада 1862 року.

Обсяг тижневика складав 0,5 друк. арк. Спочатку видання назбирало 600 передплатників, але згодом їх число почало скорочуватися. Редактори: Федір Заревич, Володимир Шашкевич, Ксенофонт Климкович. Кожен номер складався з художніх творів; публіцистичних матеріалів та літературних вістей. У «Передньому слові» «Вечерниці» писали, що українці, русини – це окремий народ із своєю історією, мовою, літературою, який повинен здобути всі права для свого дальшого самобутнього розвитку.

Програму журналу складали думки про Велику Україну, частину якої складає Галичина, соборність батьківщини, історичні корені, велич і могутність народу, необхідність користуватися єдиною українською мовою. Щоб досягти цієї мети «В» передруковували твори українських авторів з Росії, відомі й невідомі галицьким читачам.

Впродовж усього періоду видання редакція публікувала у часописі

  • історичні розвідки І. Шараневича «Князь Юрій Белзкій», П. Куліша «Історія України від найдавніших часів», М. Костомарова «Нариси народної южноруської історії»;

  • наукові та науково-популярні статті мовознавчого і літературознавчого змісту, що порушували проблеми захисту «живого народного слова», відстоювали право писати «рідним своїм руським язиком»;

  • аналізувала праці Я. Головацького, А. Могильницького, листи М. Максимовича «про галицько-руську словесність», причини, чому «творення руського язика в писемності в нас у Галичині не могло до тепер ступити на правдиву дорогу» («Руський язик», «Як гадає «Основа про галицьку письменність», «Про галицько-руську словесність»). Обговорення проблем рідної мови започаткувала велика редакційна стаття «Народ і словесність», у якій стверджувалося, що в Галичині «потрібно безумовно приймати за писемну мову з України», і зазначалося, що «В.» пишуть ще дуже слабо українською. Серед матеріалів цієї тематики – публіцистичні статті Ксенофонта Климковича, підписані Кс. Кл. («Гадка вченого про руську словесність», «Збиранья забытковъ устной словесности».

  • На шпальтах часопису друкувалися статті про Т. Шевченка «Чого стоїть Шевченко як поет народний» П. Куліша під псевд. Хуторянин.

  • Помітне місце займали твори красного письменства : поезія українських авторів К. Климкович під псевд. Іван Хмара, О. Кониський під псевд. Сирота, Ю. Федькович, В. і М. Шашкевичі, П. Леонтович під псевд. Павло із Щуткова, П.Куліш під псевд. Т. Вишняк, Т. Шевченко, М. Максимович, М. Костомаров та ін.; повісті й оповідання Ф. Заревича під псевд. Юрко Ворона, В. Бернатовича під псевд. Кузьма Басарабець, Ю. Федьковича, А. Вахнянина, П. Куліша, Марка Вовчка, Олекси Стороженка та ін.

  • Друкувалися статті на природничі теми (К. Ганкевич «Науки природні»).

Інформаційно насиченими були публікації відділу дописів, зокрема з «чеської Праги», «з Підгір’я», з етнічних українських земель, Росії.

У часописі постійно друкувалися «Матеріали до словаря», які містили зібрані Ільком Мачурою, Й. Бобринським, І. Верхратським та ін в окремих місцевостях южноруські слова.

Постійними у виданні були рубрики «Всячина»; «Бібліографічна новинка»; «Літературні вісті», під якими повідомлялося про книжкові і періодичні новинки краю.

Під рубрикою «Переписка» друкувалося редакційне листування з дописувачами.

Особливістю роботи редакції «В.» була публікація позитивних відгуків про вихід нових українських часописів («Дім і школа», «Лист до громади», «Мета» та ін.).

Часопис припинив своє існування через фінансові труднощі на 17-му числі, яке вийшло 15 червня 1863 р.

Цей журнал дозволив вперше заявити про себе новому напрямкові народовців, став їхнім органом, де висвітлювалися їх програмові ідеї. Пробудив національну свідомість галицьких українців: реалізував ідею єдності України, засвідчив можливість співпраці на терені журналістики представників різних регіонів України, засвідчив появу і став трибуною молодого покоління західно-українських журналістів і письменників.