Інші твори о.Забужко

Інші твори О.Забужко не отримали такого розголосу, як «Польові дослідження». Більша частина їх представлена в збірці «Сестро, сестро» (2003) (повісті та оповідання: «Інопланетянка» (1989), «Сестро, сестро» (1992), «Я, Мілена» (1997), «Дівчатка» (1998), «Казка про калинову сопілку» (1999), «Інструктор із тенісу» (2000), а також «Автобіографія» (1997)).

О.Забужко: «Для мене найприємнішою нагородою останніх років було те, що збірка повістей «Сестро, сестро!» потрапила у список книжок року у Чехії, що дуже рідко трапляється з книжками перекладними».

«Інопланетянка» (1989, 1992)

Дебютний твір О.Забужко – «Інопланетянка» (1989, 1992) – «нефантастична повість», присвячено темі літератури і її призначення. Побудована вона за сюжетом про продаж душі дияволу за гарантовану здібність творити шедеври. (За авторським задумом, розташована останньою у книзі, для того, щоб слугувати своєрідним естетико-художнім ключем до усіх попередніх оповідань та повістей збірки «Сестро, сестро»). Повісті властиві атрибути естетичного самовизначення, образно-стильової лабораторії. Твір художньо різнорідний – водночас наївний і глибокий, «розумовий» і почуттєво безпосередній, абстраговано штучний й сповнений живих порухів.

«Інопланетянка» Недаремно Рада Д., зустрівши Посланця, згадує про Адріяна Леверкюна – героя роману «Доктор Фаустус» Т.Манна. Наприкінці повісті з'ясовується, що Посланець з'явився для того, щоб запропонувати Раді Д. третій ступінь свободи, коли «те, що вгледиш з висоти вільного духа, незмога переповісти словами. Та й навіщо? То вже непотрібно людям

Химерно-психологічна повість «я, Мілена» (1997)

Химерно-психологічна повість «Я, Мілена» (1997), (разом із «Казкою про калинову сопілку» становлять композиційно-смисловий центр збірки «Сестро, сестро»). задумана й написана як особисті, фахові й інтимізовані колізії жінки, яка стає популярною телеведучою, це твір, побудований на химерній та екстравагантній динаміці реалій, що відбуваються з Міленою-телезіркою, це ще один вияв художніх «ресурсів» письма, що тримається на еротичній харизмі. У повісті звучить мотив відьми, пов’язаний з героїнею телеведучою, що прагне створити яскраве феміністичне телешоу і таким чином сказати про своїх зневажених сестер суспіль­ству. У цій спробі вона зазнає поразки, перетворюючись на феміністичну фурію. Н.Зборовська побачила у повісті вті­лення думки про боротьбу творця зі своїм твором-образом, який вийшов із-під контролю і зажив власним життям. Вона прочитує цей конфлікт як символічний двобій між жіночою плоттю і жіночою душею. У цьому двобої, за пові­стю, перемагає плоть. Це дало підстави Н.Зборовській стверджувати, що О.Забужко більше антифеміністка, ніж феміністка. Прикметно також, що вона розцінює прозу О. Забужко як надміру плотську, тобто таку, якій «не ви­стачає благородства воістино модерного феміністичного духу, як це було у творчості О.Кобилянської або в Лесі Ук­раїнки» чи у сучасній прозі С.Майданської.

Психологічна новела, етюд «Інструктор із тенісу» (2000)

Психологічна новела, етюд «Інструктор із тенісу» (2000) – з розряду безсюжетної прози. Нічого власне нового у цьому творі не спостерігається, є прозорі й очевидні прозові самоповтори (коли, прикладом, головна героїня Марта переживає нервовий напад – прийом, що його Оксана Забужко вже застосовувала у «Дівчатках») (асоціюється із західними «прохідними» текстами, хронологічно є останнім твором із уміщених у книжці).