5. Поняття кошторисно-бюджетного фінансування та кошторису

Кошторисно-бюджетне фінансування (КБФ) – це метод безповоротного, безоплатного відпускання грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на підставі відповідних фінансових планів – кошторисів бюджетних установ.

За кошторисно-бюджетним методом фінансується майже вся невиробнича сфера суспільства, що базується на державній або комунальній формі власності. ]] Установи та організації, що здійснюють державне управління, міжнародну, правоохоронну діяльність (суди, прокуратура, МВС тощо), забезпечують національну оборону і безпеку держави. За рахунок коштів бюджетів відповідного рівня утримуються установи соціально-культурної сфери: освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та соціального забезпечення, культури і мистецтва, фізичної культури та спорту, ЖКГ тощо. Також державні та комунальні підприємства, установи та організації, які не мають своїх доходів (бюджетні установи).

КБФ – це система науково та економічно обґрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і напрямів використання фінансових ресурсів, а також розрахунку їх оптимальних обсягів для кожного об'єкта, що утримується за рахунок бюджетних коштів.

Кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі отримувати доходи і здійснювати видатки, визначає обсяг і спрямування коштів, необхідних для виконання її функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Як акт управлінської діяльності кошторис визначає виділення та використання бюджетних коштів. Як фінансовий план кошторис є актом планування, на підставі якого установа фінансується з бюджету протягом року і в якому встановлюються граничні суми асигнувань, що заборонено перевищувати. Кошторис як правозастосовний акт – акт, який припиняє свою дію після його виконання. Кошторис як правовий акт відповідно до вимог законодавства визначає: конкретний розмір коштів на конкретні заходи і на визначений термін; права й обов'язки керівників бюджетних установ з використання встановленого обсягу коштів, а також права й обов'язки фінансових органів з виділення цих коштів та контролю за їх використанням; це правовий акт, з моменту затвердження якого виникають фінансові правовідносини.

На відміну від інших фінансових планів кошторис:  передбачає витрати лише бюджетних установ;  відображає односторонній, витратний характер його зв'язку з бюджетом.

Суспільне, економічне та правове значення кошторису полягає в тому, що він:  впливає на діяльність бюджетних установ, організацій;  забезпечує ефективне і цільове використання коштів;  дає можливість контролювати виконання фінансових показників;  визначає права й обов'язки РБК з цільового використання бюджетних коштів, а також обов'язки фінансових органів з виділення цих коштів та їхні права на здійснення контролю за цільовим використанням бюджетних ресурсів.

Бюджетні призначення визначають обсяг повноважень головного РБК, наданих йому БКУ, ЗУ про ДБУ або рішенням про місцевий бюджет. Бюджетне призначення має кількісні й часові обмеження та дає змогу надавати бюджетні асигнування.

Фінансово-правові відносини за КБФ виникають із моменту затвердження кошторису бюджетної установи РБК вищого рівня, оскільки, згідно з чинним законодавством, бюджетним установам можна виділяти бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань. Саме у цьому вбачають правове значення кошторису як індивідуального фінансово-планового акта, який хоч і не встановлює правових норм, але спрямований на їх виконання і конкретизує ту чи ту правову норму за конкретними правовідносинами.

Правові засади роботи з кошторисами визначає Порядок складання, розгляду, затвердження й основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений Постановою Кабміну від 28.02.2002 р. № 228. Форму кошторису затверджує Мінфін.

Із 2000 р. в Україні запроваджено два види кошторисів: індивідуальні та зведені, що складаються відповідно до бюджетної класифікації. Вони різняться рівнем узагальнення інформації про доходи й видатки бюджетних установ. Зокрема, бюджетна установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею бюджетною програмою.

План асигнувань із загального фонду бюджету – це помісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов'язань протягом року. План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і підлягає затвердженню разом із ним.

План використання бюджетних коштів – це розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі, за видатками, структура яких відповідає повній економічній класифікації видатків та класифікації кредитування бюджету.

План асигнувань загального фонду бюджету, план надання кредитів із загального фонду бюджету, план спеціального фонду, план використання бюджетних коштів вищих навчальних закладів та наукових установ, помісячний план використання бюджетних коштів є невід'ємними складовими кошторису і підлягають затвердженню разом із ним.

Зведені кошториси, зведені плани асигнувань загального фонду бюджету, зведені плани надання кредитів із загального фонду бюджету та зведені плани спеціального фонду – це зведення показників індивідуальних кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду розпорядників коштів бюджету нижчого рівня, що складаються головним РБК для подання Мінфіну, місцевим фінансовим органам та органам Держказначейства. Зведені кошториси не затверджують.

Ураховуючи наявність у бюджетах загального та спеціального фондів, а також необхідність посилення контролю за витрачанням бюджетних ресурсів та їх заощадження, було скасовано позабюджетні фонди бюджетних установ і запроваджено дві складові кошторису:

• загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів із бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

• спеціальний фонд, що містить обсяг надходжень зі спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних із виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів із бюджету.

Установи мають право брати бюджетні зобов'язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань.

Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи затверджує керівник відповідної вищої за рангом установи. При цьому кошториси затверджують за загальним і спеціальним фондами на рік без розподілу за періодами в обсязі, який дорівнює сумі цих фондів.

Мінфін, Державна фінансова інспекція, місцеві фінансові органи щороку в межах своєї компетенції після прийняття відповідних бюджетів перевіряють правильність складення і затвердження кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (окрім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів.

До затвердження в установленому порядку зазначених документів підставою для здійснення видатків або надання кредитів із бюджету є проекти цих кошторисів і планів, засвідчені підписами керівника установи й керівника її фінансового підрозділу або головного бухгалтера.

По закінченні 30-денного терміну органи Держказначейства здійснюють операції з розрахунково-касового обслуговування РБК тільки відповідно до затверджених та зареєстрованих в обліку відповідних органів казначейства кошторисів.

Згідно із бюджетним законодавством, установи мають право брати зобов'язання щодо видатків або надання кредитів із бюджету відповідно до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду, виходячи з потреби здійснювати пріоритетні заходи та з урахуванням платежів для погашення зобов'язань минулих періодів, якщо інше не передбачено законодавством.

Видатки або надання кредитів із бюджету спеціального фонду бюджету здійснюються лише в межах і за рахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін.

Відповідно, установи мають право використовувати протягом поточного року залишки коштів на рахунках спеціального фонду на початок року для видатків або надання кредитів із бюджету, передбачених у кошторисах на поточний рік (шляхом внесення змін до спеціального фонду кошторису).