Не 2.7. Програмно-цільовий та кошторисно-бюджетний режими фінансування

1. Поняття, особливості та види фінансування публічних видатків.

2. Принципи фінансування публічних видатків

3. Поняття, особливості та принципи бюджетного фінансування.

4. Правові засади програмно-цільового методу фінансування

5. Поняття кошторисно-бюджетного фінансування та кошторису.

6. Кошторисний процес.

7. Фінансування соціального захисту населення, соціального забезпечення та охорони здоров'я.

8. Видатки на освіту, культуру, спорт.

9. Порядок фінансування видатків на державне управління, національну оборону, правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави.

10. Власні надходження бюджетних установ.

3. Особливості бюджетного фінансування (продовження питання)

… У сфері видаткової діяльності в бюджетних відносинах можуть застосовуватися договори. Так, БКУ закріплює можливість укладення угод та договорів на передачу видатків на виконання повноважень (міжбюджетний трансферт) та про надання субвенції: на виконання інвестиційних проектів із місцевих бюджетів; на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування. Договори, що укладаються між органами виконавчої влади й ОМС спрямовані, зокрема, виконання делегованих повноважень, заповнення прогалин у законодавчому регулюванні, виконання цільових програм зі взаємодії органів, що мають різні функції. ]] При цьому в юридичній літературі звертають увагу на адміністративну природу таких договорів. Водночас, окремі науковці зауважують про неефективність застосування договорів у бюджетній сфері, обумовлену відсутністю юридичних гарантій.

Як приклад здійснення публічних видатків можна навести фінансування охорони здоров'я та фізичної культури. Конституція закріплює, що медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я надають безплатно, а держава сприяє розвитку лікувальних закладів усіх форм власності, підтримує фізичну культуру і спорт, забезпечує належний санітарно-епідемічний стан.

За функціональною структурою ці видатки поділяють на такі підрозділи (код 0700 «Охорона здоров'я»): медична продукція та обладнання; поліклініки й амбулаторії, швидка та невідкладна допомога, в тому числі поліклініки загального профілю та амбулаторії; спеціалізовані поліклініки; стоматологічні поліклініки; станції швидкої та невідкладної допомоги; фельдшерсько-акушерські пункти; лікарні та санаторно-курортні заклади: лікарні загального профілю; спеціалізовані лікарні й інші спеціалізовані заклади; пологові будинки; санаторно-курортні заклади; санітарно-профілактичні та протиепідемічні заходи і заклади; дослідження й розробки у сфері охорони здоров'я; інша діяльність у сфері охорони здоров'я, зокрема будинки дитини; станції переливання крові; інші заклади та заходи у сфері охорони здоров'я.

Закріплення фінансування за бюджетом відповідного рівня відбувається, виходячи із закріплених конституційних гарантій. За рахунок ДБУ здійснюють видатки на:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні й поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

в) санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів Великої Вітчизняної війни);

г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями);

ґ) інші програми у галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

За рахунок обласних бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування фінансують загальнодоступні для населення заклади охорони здоров'я. Так, за рахунок коштів сільських, селищних і міських бюджетів фінансується первинна медико-санітарна, амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна допомога (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти).

У свою чергу, районні та обласні бюджети беруть участь у фінансуванні лікарень широкого профілю, пологових будинків, станцій швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклінік і амбулаторій, загальних стоматологічних поліклінік. За рахунок їх коштів здійснюються також видатки на забезпечення програм медико-санітарної освіти.

[[ Обсяги бюджетного фінансування визначають на підставі науково обґрунтованих нормативів із розрахунку на одного жителя. ]] Зокрема, обсяг фінансування за Державним та місцевими бюджетами на утримання лікарень розраховують за економічними нормами і нормативами, виходячи з чисельності розгорнутих ліжок за профілем захворювань (терапевтичних, хірургічних, онкології, гінекології тощо). За цими нормативами визначають необхідну кількість лікарів, середнього та молодшого обслуговуючого персоналу, фонди заробітної плати, витрати на медикаменти і харчування. При цьому кошти, не використані закладом охорони здоров'я, не вилучають і відповідного зменшення фінансування на наступний період не проводять.

У видаткових відносинах беруть участь щонайменше три суб'єкти. Стороною, що представляє публічний інтерес є Міністерство фінансів України, яке складає розпис видатків, і Державна казначейська служба, що надає дозволи на використання бюджетних призначень (асигнувань). Казначейство може поновлювати або припиняти фінансування бюджетних установ залежно від дотримання ними фінансової дисципліни. Другим учасником є уповноважений банк, де відкрито відповідні бюджетні рахунки. Банк здійснює контроль за витрачанням готівки, порядком сплати податків і обов'язкових зборів, порядком списання коштів із рахунку. Третім учасником видаткових правовідносин є РБК. Жоден із суб'єктів не має права оперативної самостійності в рамках видаткових відносин.

За бюджетами міст районного підпорядкування, сільськими та селищними бюджетами фінансування здійснюють відповідні виконавчі комітети ОМС. ]] Таким чином, у фінансуванні витрат із бюджету беруть участь усі ланки бюджетної системи України.

Після отримання коштів із бюджету на свої рахунки головні розпорядники у встановленому порядку перераховують кошти на поточні рахунки підвідомчих підприємств, організацій та закладів – розпорядників нижчого ступеня.

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів (РБК), їх повноваження та відповідальність базуються на положеннях ст. 22 БКУ та підзаконних НПА, зокрема  Постановах КМУ «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28.02.2002 р. № 228,  «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контрою за використанням державного майна і фінансових ресурсів» від 29.11.2006 р. № 1673;  розпорядженні КМУ «Про вдосконалення структури РБК» від 31.05.2006 р. № 296-р;  Наказах Мінфіну «Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету» від 28.01.2002 р. № 57,  «Про затвердження Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі» від 14.12.2001 р. № 574,  «Про паспорти бюджетних програм» від 29.12.2002 р. № 1098,  «Про затвердження Порядку взаємодії Мінфіну як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу» від 23.08.2012 р. № 939 та ін.

Видатки розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у межах затверджених кошторисів доходів і видатків, планів асигнувань або планів використання бюджетних коштів органи Держказначейства здійснюють через реєстраційні та спеціальні реєстраційні рахунки РБК. Їх відкривають для одержання коштів із бюджету і для повного обліку бюджетних коштів та контролю за їх використанням в органах Казначейства на кожен бюджетний рік. По закінченні року рахунки закривають, оскільки усі бюджетні призначення втрачають чинність по завершенні бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачено багаторічні бюджетні призначення.

Реєстраційний рахунок відкривають після письмового повідомлення про це РБК. Для відкриття рахунку у Казначейській службі України, бюджетна установа має подати:  заяву про відкриття, підписану керівником і головним бухгалтером;  довідку про внесення установи до Державного реєстру підприємств і організацій України із зазначенням ідентифікаційного номера установи;  нотаріально засвідчену копію статуту (положення) організації;  довідку про доведення до розпорядника коштів обсягу асигнувань, передбачених в акті про бюджет на поточний період із розподілом їх за всіма підрозділами бюджетної класифікації;  довідку про затвердження кошторису з поквартальним розподілом;  картку зі зразками підписів;  звіт про виконання попереднього кошторису.

Органи Казначейства укладають із РБК договори на відкриття рахунків і обслуговування таких осіб відповідно до встановлених лімітів. Кількість реєстраційних рахунків для РБК залежить від рівня деталізації контролю Казначейства за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації. На органи Казначейства покладено контроль за відповідністю розподілу показників документів, поданих розпорядниками бюджетних коштів, даним казначейського обліку.

Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань РБК в органах Держказначейства затверджено Наказом Мінфіну від 02.03.2012 р. № 309. Згідно з п. 2.2 цього Порядку, РБК за умови взяття зобов'язання протягом семи робочих днів від дати його виникнення подають до відповідного органу Держказначейства для внесення в Реєстр бюджетних зобов'язань оригінали документів, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання.

Органи Казначейства не реєструють зобов'язання у разі:

 відсутності у РБК бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом;  відсутності документів, які підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання;  відсутності затвердженого паспорта бюджетної програми;  невідповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми;  неподання або подання неповного пакета підтвердних документів щодо проведення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти;  недотримання РБК бюджетних повноважень та обмежень, які вводяться законодавчими та іншими нормативно-правовими актами;  недотримання вимог щодо оформлення поданих документів.

У таких випадках органи Казначейства застосовують заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, визначені БКУ.

Особливості правового статусу бюджетної установи полягають у специфічному режимі фінансової складової її діяльності. Бюджетну установу фінансують лише з одного бюджету. При цьому всі кошти, що їх бюджетна установа може самостійно заробити, потрібно отримувати суворо в межах, визначених БКУ. Такі кошти зараховують до спеціального фонду кошторису бюджетної установи та до спеціального фонду бюджету. Незалежно від того, чи отримує бюджетна установа фінансування безпосередньо із бюджетну відповідного рівня, чи отримує кошти за надання послуг, виконання робіт тощо, її обмежено в праві як здійснювати запозичення, так і надавати позички, оскільки такі її дії безпосередньо впливають на показники того бюджету, з якого вона фінансується. ]] Винятки із загального правила може встановлювати лише ЗУ про ДБУ, і стосуватимуться вони в такому разі тільки тих бюджетних установ, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету.

Ураховуючи персоналізацію відповідальності за порушення бюджетної дисципліни та необхідність підвищення фінансового контролю за витрачанням коштів, БКУ передбачає, що кошти бюджету надаються фізичним та юридичним особам, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), лише через РБК.

Одержувачі бюджетних коштів (ОБК) – це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують безпосередньо через розпорядників кошти з бюджету як фінансову підтримку, або уповноважені органами державної влади на виконання державних цільових програм і надання послуг.

ОБК можуть готувати запити щодо обсягів видатків до проекту ДБУ та подавати їх відповідному розпоряднику; отримувати від розпорядника відомості щодо обсягів асигнувань; надавати розпорядникові звіти про використання коштів.

ОБК можуть відкривати відповідні рахунки одержувачів коштів в органах Держказначейства за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків для обліку операцій з використання бюджетних коштів. ОБК витрачають їх відповідно до плану використання бюджетних коштів - розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі, за видатками, структура яких відповідає повній економічній класифікації видатків і класифікації кредитування бюджету. Такі плани бюджетні установи складають для забезпечення своєї діяльності, незалежно від того, чи ведуть вони облік самостійно, чи обслуговуються централізованою бухгалтерією, разом із індивідуальними кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду за кожною виконуваною бюджетною програмою (функцією).