1)Поняття мотивації і її необхідність в управлінні.

Мотивація в загальному розумінні - це сукупність рушійних сил, що спонукають людину до виконання певних дій; залежно від поведінки людини - це процес свідомого вибору того чи іншого типу дій, визначених комплексним впливом зовнішніх і внутрішніх факторів (відповідно стимулів і мотивів); в управлінні - це функція керівництва, яка полягає у формуванні у працівників стимулів до праці (спонукати їх працювати з повною віддачею), а також в довготривалому впливі на робітника в цілях зміни по заданих параметрах структури його цінностей та інтересів, формування відповідного мотиваційного ядра й розвитку на цій основі трудового потенціала. Як основна функція менеджменту, мотивація пов'язана з процесом спонукання підлеглих до діяльності через формування мотивів поведінки для досягнення особистих цілей і цілей організації. У процесі мотивації передбачається використання в певній послідовності взаємозалежних категорій: потреби людей - їхні інтереси - мотиви діяльності - дії. Завдання, які може вирішувати керівництво за допомогою мотивації: • визнання праці співробітників, котрі домоглися високих результатів, в цілях подальшого стимулювання їх творчої активності; • демонстрація схвального ставлення фірми до високих результатів праці співробітників; • популяризація визнаних результатів праці співробітників; • застосування різних форм визнання заслуг; • поліпшення морального стану працівників через відповідну форму визнання; • забезпечення процесу підвищення трудової активності співробітників. Вміле використання мотивації допомагає керівникам розробляти способи досягнення максимальних результатів роботи підлеглих на основі виразного розуміння особливості їхньої поведінки.

2)Класифікація мотивації.

1.  За основними групами потреб: матеріальна мотивація — прагнення до достатку, більш високого рівня життя — залежить від рівня доходу особистості, його структури, диференціації доходів в організації і суспільстві, дієвості системи матеріальних стимулів, що застосовуються в організації; трудова мотивація породжується безпосередньо роботою, її змістом, умовами, організацією трудового процесу, режимом праці. Це внутрішня мотивація людини, сукупність її внутрішніх рушійних сил поведінки, пов'язаних з роботою; статусна мотивація є внутрішньою рушійною силою поведінки людини, пов'язаної з її прагненням посісти більш високу посаду, виконувати складнішу і відповідальну роботу, працювати в престижних, соціально значущих сферах організації.

2.  За способами, що застосовуються: -  нормативна мотивація — це спонукання людини до певної поведінки за допомогою ідейно-психологічної дії: переконання, навіювання, інформування і т.п.; примусова мотивація ґрунтується на застосуванні влади і загрозі незадоволення потреб працівника у разі невиконання ним відповідних вимог; стимулювання — дія не на особу як таку, а на зовнішні обставини за допомогою благ - стимулів, спонукаючих працівника до певної поведінки. Перші два види мотивації є прямими, оскільки припускають безпосередній вплив на підлеглих, третій — непрямий, оскільки в його основі лежить дія зовнішніх чинників — стимулів.

3.  За джерелами виникнення мотивів: внутрішня мотивація виявляється тоді, коли людина, вирішуючи завдання, формує мотиви; зовнішня мотивація, коли дія на суб'єкт відбувається ззовні.

4. За спрямованістю на досягнення цілей фірми: -  позитивна мотивація, сприяє ефективному досягненню цілей (матеріальне заохочення у вигляді персональних надбавок до окладів і премій, підвищення авторитету працівника і довіри до нього в колективі, доручення особливо важливої роботи і т. п.); -   негативна мотивація, що перешкоджає досягненню цілей (матеріальні стягнення (штрафні санкції), зниження соціального статусу в колективі, психологічна ізоляція працівника, створення атмосфери нетерпимості, пониження на посаді).

3)Зв'язки функції мотивації з іншими функціями управління.

Функція мотивації тісно пов'язана з іншими основними функциями управління - плануванням, організацією, контролем та оцінюкою ухвалення рішення. Функція планування полягає у визначенні цілей орг нізації (довго-, середньо-та короткострокових) і розробці заходів по їх досягненню. За допомогою планування здійснюються розподіл обмежених ресурсів фірми, пристосування до зовнішнього середовища, координація дій підрозділів, використання їх сильних сторін і компенсація слабких, облік минулого досвіду діяльності фірми. Функція організації несе в собі два аспекти: • створення (проектування) організаційної структури фірми; • організація ефективної взаємодії елементів фірми (рівнів управління, підрозділів, посадових осіб, керівників і підлеглих.

Функція контролю і оцінки полягає в зіставленні реально досягнутих результатів із запланованими, спостереженнявідбувається в керованому об'єкті процесами, порівнянні його параметрів із заданою програмою функціонування, виявленні відхилень і виконанні коригувальних дій.

Функція прийняття рішень полягає у виборі альтернативи, одного варіанта дій з декількох для виконання поставлених завдань і досягнення певних цілей.

Зв'язок функцій прийняття рішень і мотивації проявляється при розгляді наступних питань:

• як швидко і своєчасно приймаються в організації решення по виникаючих проблем;

• чи, законні і правомірні прийняті рішення (у противному випадку мотивація підлеглих на їх виконання значно ослаблена);

• чи дотримується справедливість у процесі прийняття рішень (особливо це важливо для рішень з проблем персоналу);

• залучаються підлеглі до прийняття рішень. Вплив ступеня залучення підлеглих до прийняття рішень на їх мотивацію: задовольняє потреби персоналу в приналежності, причетності до організації, зменшує можливість конфліктів, згуртовує колектив і підвищує ефективність продуктивності роботи в цілому. Але поряд з позитивними моментами можуть проявитися і негативні наслідки, які впливають на працівників:

• може виникнути загроза серйозного підриву формальних повноважень менеджера;

• підлеглі можуть передчасно дізнатися про неприємні для них події (майбутнє скорочення штатів, звільнення і т. п.);

• може відбутися витік інформації в конкуруючі фірми;

• малоосвічені, байдужі і безініціативні співробітники не зрозуміють таких дій менеджерів. Тому менеджери повинні залучати підлеглих до прийняття рішень тільки в певних умовах.