Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Записка до КР ГТС.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3.65 Mб
Скачать

1.4. Розрахунок відстійника на замулення

Попередньо запроектований відстійник перевіряють на замулення. Розрахунок замулення з метою спрощення розрахункової схеми прийнято вести за окремими інтервалами часу при відповідній глибині на початку і в кінці камери відстійника, враховуючи їх зменшення внаслідок відкладання шару наносів. Інтервал накопичення наносів год. Період накопичення наносів в камерах відстійника коливається від 12 до 48 годин, тобто промивка може виконуватися не більше двох разів на добу і не рідше одного разу на дві доби.

У камері відстійника будуть випадати наноси з більшим і меншим діаметром за розрахунковий.

Товщина шару наносних відкладень для кожної з груп фракцій наносів, діаметр яких більший за розрахунковий, визначається за залежністю:

,

де L - дальність відльоту частинок наносів даної фракції, яку визначаємо для всіх інтервалів за формулою Замарина;

- об’ємна мутність потоку відповідної фракції;

- питома витрата води камери відстійника;

год.

Визначаємо довжину відльоту кожної з груп фракцій:

,

де – питома витрата води камери, м2/с;

Wi – гідравлічна крупність даної фракції наносів;

- глибина води відповідно на початку і в кінці відстійника;

V1 – швидкість течії на початку камери.

Наноси, діаметр яких менший за розрахунковий, повністю не випадають у відстійнику, частина їх виноситься у відвідний канал.

Об'єм цих наносів, які затримуються в камері буде залежати від відношення ,

де h1 – глибина води, при якій ще можливе осідання дрібних наносів з діаметром меншим за розрахунковий і визначається за формулою:

,

W<0,2 – гідравлічна крупність фракцій діаметром менше розрахункового;

V1, V2 – швидкість течії відповідно на початку і в кінці камери, що рівна:

,

,

Товщина шару відкладання наносів з діаметром меншим розрахункового обчислюється за формулою:

,

Для зручності розрахунок проводимо в табличній формі (таблиця 1.1.).

Таблиця 1.1.

№ інтервалу

Н1, м

Н2, м

V1, м/с

V2, м/с

h2, м

h1, м

I

4,53

5,47

0,221

0,183

2,23

1,29

0,0014

II

3,90

5,39

0,256

0,185

2,04

0,54

0,0026

III

3,33

5,36

0,300

0,187

1,85

-0,18

0,0041

IV

2,84

5,33

0,352

0,186

1,67

-0,86

0,0059

Спочатку записуємо всі дані для першого інтервалу часу в таблиці 1.1, за допомогою яких визначаємо довжину відльоту частинок і товщину шару всіх груп фракцій для цього ж інтервалу і заносимо їх в таблицю 1.2.

Таблиця 1.2.

d,

мм

µ,

л/м3

W,

м/с

I інтервал

II інтервал

III інтервал

L, м

L, м

L, м

> 0,5

0,159

0,064

16,08

0,142

2,283

16,39

0,139

2,283

16,81

0,136

2,283

0,5-0,4

0,238

0,041

25,14

0,136

3,425

25,90

0,132

3,425

26,95

0,127

3,425

0,4-0,3

0,396

0,030

34,99

0,163

5,709

36,48

0,156

5,709

38,60

0,148

5,709

0,3-0,2

0,449

0,019

57,54

0,112

6,470

61,70

0,105

6,470

68,01

0,095

6,470

0,2-0,1

0,608

0,006

222,29

0,033

2,495

300,43

0,016

1,222

548,06

-0,006

-0,467

<0,1

0,793

0,003

667,31

0,043

3,254

3043,23

0,021

1,593

-

-0,008

-0,609

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

∑δ

0,63

23,64

∑δ

0,57

20,70

∑δ

0,49

16,81

∑δ1

0,08

∑δ1

0,04

∑δ1

-0,01


Сума товщин шарів усіх фракцій дозволяє визначити на скільки зменшилась глибина на початку камери на кінець 1-го інтервалу часу. Виходячи з цього глибина на початку камери у другому інтервалі , в третьому і т.д.

По всій довжині камери випадають лише наноси діаметром меншим за розрахунковий, тому глибина в кінці камери змінюється на суму товщин шарів дрібних частинок: у другому інтервалі , в третьому .

Оскільки зі зменшенням глибини в камері швидкість руху води збільшується, тому і збільшується дальність відльоту частинок всіх фракцій. При цьому наступає момент, коли довжина відльоту частинок L розрахункового діаметра становить більше довжини камери, тобто ці частинки починають попадати в канал, що не допускається. Це означає, що відстійник заповнений наносами і його необхідно промити. Розрахунки закінчуються також тоді, коли швидкість на початку відстійника вийде більшою допустимої розвиваючої для наносних відкладень .

Тривалість міжпромивного періоду визначають за формулою:

,

де - тривалість одного інтервалу;

N – число інтервалів.

Якщо тривалість міжпромивного періоду виявиться меншим 12 год або більше 48 год, розміри камери рахуються вибраними невдало, і їх необхідно змінити. Отже міжпромивний період приймаємо 12 годин. Довжину камери відстійника не змінюємо і вона становить 70,00 м.