2.6. Програма прикладного соціально-економічного дослідження та його специфіка

Програма дослідження - це загальна концепція, систематизо­ваний виклад теоретико-методологічних посилань відповідно до ос­новних цілей дослідження та гіпотез аналізу з визначенням праил і процедур і логічної послідовності операцій щодо їх перевірки.

Зміст і структура програми економічного дослідження зале­жить від загальної спрямованості, тобто від головної мети дослі­дницької діяльності. Згідно з такою точкою зору можна виділити два типи досліджень.

1. Теоретико-прикладні, мета яких - сприяти розв'язанню техніко-економічних і соціальних проблем шляхом розробки но­вих підходів стосовно Їх вивчення, інтерпретації і пояснення. більш поглибленого і всебічного, ніж раніше.

2. Прикладні дослідження спрямовані на практичне розв'я­зання чітко сформованих економічних проблем з метою визна­чення конкретних способів дій і заходів у певні терміни. Це до­слідження (аналіз) виконується за прямим замовленням органів управління (технічного контролю, заробітної плати, енергетич­ної, екологічної служб тощо), відповідальних за результати дія­льності в конкретній галузі виробництва та соціальної політики підприємства. Теоретичні підходи, які вже розроблені в економі­ці, реалізуються в аналізі в конкретному втіленні їх у конкретні види діяльності людей. Безпосереднім їх результатом повинна бути розробка системи заходів для впровадження у практику.

Програма економічного дослідження вибудовується відповід­но до визначених цілей. Але не треба забувати, що якою б конк­ретною не була мета дослідження, його загальна спрямованість повинна відповідати практичним завданням розвитку колективу підприємства, суспільства в цілому.

Чим вищий рівень досконалості програми, тим гарантія успіху вірогідніша.

Програма та робочий план дослідження - це єдиний документ, який узгоджується із замовником і повинен бути ним схвалений.

Посилаючись на наукові праці В.О. Ядова, можна виділити такі основні елементи програми:

1. Чітке формулювання завдань дослідження з обов'язко­вим передбаченням практичного результату. Обrpунтовується актуальність конкретних проблем, які перешкоджають нормаль­ному функціонуванню та розвитку даного об' єкта.

Очікувані результати описують в термінології можливих управлінських рішень з визначенням їх спрямованості: для таких цілей, у вигляді таких-то документів і для певних органів управ­шння.

2. Короткий зміст науково-практичного обrрунтування проблеми і можливих способів. її розв'язання. У цьому розділі програми уточнюються основні поняття, перешк структурних підрозділів об'єкта дослідження, техніко-економічних процесів виробництва, а також причини, які негативно впливають на нор­мальне функціонування системи господарювання об'єкта.

3. у методичному розділі програми пропонуються обсяги, методи накопичення даних та способи їх опрацювання. Але головним завданням цього розділу є обrpунтування ресурсних витрат, необхідних і доцільних для проведення дослідження (економічного аналізу).

4. Робочий план дослідження - це складовий розділ про­грами. У ньому постійно визначаються терміни проведення ро­боти, фіксуються виконавці, подається кошторис витрат (збір, опрацювання даних, транспортні видатки, чисельність і заробітна шшга науковців-аспірантів тощо).

На відміну від програми прикладного дослідження, яка може бути самостійною публікацією, програма економічного дослі­дження - це короткий робочий документ обсягом у декілька сторінок. Але вона може мати і більш об' ємні додатки стосовно основних розділів.

Організація конкретної аналітичної роботи (економічного аналізу) перш за все потребує відповідного і чіткого взаєморозу­міння між «замовником» і «виконавцем», тому що коли мета і за­вдання аналізу не погоджені належним чином, наслідки можуть бути небажаними - замовник може засумніватися у вірогідності і корисності кінцевих результатів дослідження. ці сумніви мо­жуть бути цілком обrpунтованими, але трапляються випадки, ко­ли замовника неправильно інформують про певний рівень систе­ми господарювання об'єкта, що досліджується.

Служби соціально-економічних досліджень підпорядковані - зпосередньо управлінському органу (заступникам директора з економічних питань та соціального розвитку) і отримують від них чіткі завдання щодо проведення досліджень (або через нача­льника іншого функціонального відділу). Дослідник як експерт повинен критично ставитися до справи. Наприклад, керівництво підприємства, схвильоване соціальною напругою робітників з иводу низького рівня оплати праці, ставить перед економіста­ми - аналітиками вимогу з' ясувати впливові причини і розробити заходи стосовно підвищення рівня оплати праці. Але в результаті аналізу може виявитися, що рівень заробітної плати на даному підприємстві якраз знаходиться в рамках середнього рівня зар­платні в галузі, регіоні і не є гострою проблемою. Більш важливими проблемами можуть стати комунальні платежі, соціально­психологічний клімат тощо. Аналітик повинен постійно аналізу­зти техніко-економічний стан об'єкта, ранжирувати значущість проблем, що виникають, інформувати керівництво про перспек­mний досвід інших підприємств і тим самим сприяти оптима­ьному плануванню досліджень в соціально-економічній галузі.

Треба мати на увазі, що прикладні дослідження можуть про­водитися на рік по 10-15 разів. Тоді немає потреби щоразу роз­робляти програьу за класичною схемою. Адже у структурних підрозділах підприємства є вагома соціальна інформація, бухгалтерська звітність, техніко-економічні дані тощо.

Таким чином, уточнивши завдання дослідження, треба задум­атись, чи достатньо інформації? А якщо ні, то тоді якої не ви­стачає? Це суттєво скоротить терміни роботи, дозволить сконцентрувати зусилля на дослідженні проблем і розробці конкретних заходів.

Важливим організаційним питанням є гарантія зберегти довіру керівників підрозділів (від директора до майстра), до яких Ви вертаєтесь. Недоцільно нехтувати такими важливим каналом підтpимки довіри до досліджень, як багатотиражна газета, місце­е радіомовлення, виступи керівництва підприємства на загальних зборах, оперативках тощо.

Бувають випадки, коли дослідження закінчується не зовсім ефективно тому, що його автори допускають помилки в побудові і поданні звіту Замовнику. Типові помилки полягають у тому, що домінуюча увага приділена техніці проведення дослідження.

Заключний звіт повинен бути максимально стислим, концент­рувати увагу на висновках і рекомендаціях, що безпосередньо стосуються реалізації пропонованих заходів.

Доцільна така структура звіту:

1. Чітке формулювання завдань дослідження з вказівкою його замовника.

2. Подати інформацію про терміни проведення дослідження, об' єкти і джерела інформації.

3. Основні висновки, тобто пріоритетні результати, які вказу­ють на місце проблем і фактори, що Їх спонукають. Доцільно на­вести життєві статистичні дані, які не потребують особливих по­яснень, а ілюструють найбільш суттєві положення. Не треба включати у звіт пояснення коефіцієнтів, кореляційних матриць, факторних статистик тощо. Як і в тексті програми, так і у звіті потрібно уникати спеціальної (іноземної) термінології, а викори­стовувати загальнодоступну мову.

4. Які рішення пропонуються, який економічний (соціальний) ефект їх реалізації, способи контролю та відповідальні служби (особи) за їх втілення або зацікавлені в них.

5. До звіту додати анотацію з конкретними посиланнями на розділи, додатки основного тексту.

Основні поради дослідникам

1. У своїй повсякденній діяльності аналітик виходить із загальних інтepecів суспільства.

2. Аналітик проявляє професійну компетентність, наукову че­сність і коректність на всіх етапах дослідження.

3. Виходячи з ідеалів досягнення істини, аналітик особливу увагу приділяє максимальній вірогідності і надійності інформації та висновкам (розрахункам), які робляться на основі розрахунків.

4. Економіст-аналітик не повинен допустити, щоб під час до­слідження проблем, процесів його особистості інтереси або інші впливи перешкоджали встановленню істини.

5. Дослідник несе особисту відповідальність за результати, отримані ним на базі програм і методик інших науковців,. а також за використання чужих ідей або результатів у своєму дослідженні.

6. Обов'язком дослідника є базування не тільки на ідеї і ре­зультати своїх безпосередніх попередників в науці, а і знання, отримані з інших сфер науки.

7. у взаємовідносинах із замовником необхідно забезпечувати професійне вирішення проблем, чітко дотримуватись умов, ви­значених договірними відносинами або іншими угодами прийня­тими в будь-якій формі.

• Дослідник повинен доводити свою точку зору, ідеї, конце­пції, не зважаючи на кон'юнктуру і авторитети.

• Аналітик повинен з повагою ставитися до інших ідей. Нау­кова практика і полеміка властиві науковій сфері. Це форма її розвитку.

• Повсякденну діяльність аналітика, його контакти з коле­гами, трудовими колективами характеризує взаємна підтримка в боротьбі за істину, високий рівень культури, тактовність, уміння нести звання економіста-аналітика.

• Оперативну інформацію, отриману в результаті дослі­дження, доцільно не поспішати публікувати, поки висновки і ре­комендації недостатньо перевірені, апробовані та обґрунтовані.

• З повагою ставитися до праці: колег, попередників, обов'язково вказувати їх внесок у дослідження; дякувати за до­помогу різного роду, але яка не надає права на співавторство. Це норма наукового співробітництва.

Типовий технологічний процес виконання дослідження пода­но на рис. 2.1. Процес прийняття рішень під час виконання нау­кового дослідження подано на рис. 2.2.