4. Визначення колориту

У "Зимі" О. Мурашко звертається до холодного колориту. Враження холодності надає насичене використання фіолетового кольору та його відтінків: при написанні зимового пейзажу на задньому плані, в якості вкраплень, рефлексів на одязі людей.

Порівняно з композицією О. Мурашка, "Ідилія" М. Пимоненка має значно тепліший колорит. "Теплота" присутня у кольорі одягу, на залитій сонцем землі, освітлених частинах дерев; і холодні тіні не задають колориту всієї композиції.

5. Лінія горизонту й точка зору

Для того, щоб глядач краще сприймав фігури людей і не зациклювався на менш важливих деталях чи площинах композиції, М. Пимоненко використав положення горизонту трохи вище середнього рівня (Рис. 11).

О. Мурашко для передачі глибини зимового пейзажу звернувся до високої лінії горизонту та точки зору. Щоб постаті людей не "губились" серед широкого відкритого простору, митець зобразив їх якомога ближче до глядача (Рис. 12).

У М. Пимоненка можна бачити пару повністю, у весь зріст. А у композиції О. Мурашка глядач ніби знаходиться поруч із зображеними на полотні людьми.

6. Застосування композиційних законів

Для організації, урівноваження композиції, її гармонізації та вирішення ідейно-образних задач, художники звертаються до законів композиції.

Закон цілісності як композиційно організована єдність і взаємозв'язок усіх компонентів художнього твору присутній в обох живописних творах. Усі елементи об'єднані в єдине ціле, другорядне підпорядковується головному.

Контраст створює виразність твору мистецтва, тому використання законів контрасту також є необхідним у реалізації задуму .

І у роботі М. Пимоненка, і у О. Мурашка робиться акцент на колірному та тоновому контрасті (світлий зимовий пейзаж і темні постаті людей у "Зимі", контраст червоного одягу дівчини із зеленим оточенням у "Ідилії"), контраст розмірів (наприклад, деталі костюму, аксесуари виглядають дрібно, порівняно із великою масою одягу), контраст форм.

При зображенні одягу людей обидва митці керуються законом ритму. Проте чергування частин цілого відбувається не однаково, і завдяки цьому, роботи не є одноманітними та нецікавими. Хоча "Ідилія" М. Пимоненка має більше використаних ритмів.

Ще один закон, яким керуються художники – закон рівноваги. В обох роботах можна побачити, що є домінуюча частина та другорядна, підвладна головній. Самі по собі елементи композиції не створюють рівноваги, але взяті разом, вони взаємодіють одне з одним і роблять твір врівноваженим.

Порівняно із "Зимою" "Ідилія" все ж таки більш організована та цільна. Великі й менші маси розміщені так, що врівноважують роботу.

О. Мурашко залишив верхню ліву частину полотна пустою, таким чином, звертаючи увагу не тільки на головних героїв, а й на зимовий пейзаж.

7. Використання композиційних прийомів.

До композиційних прийомів відносять такі дії, за допомогою яких розкривається задум твору й підсилюється виразність його ідеї.

До одних із використаних прийомів належить точка зору, лінія горизонту та перспектива (у даних роботах – лінійна).

У "Зимі" можна помітити, що обрано високу точку зору та лінію горизонту, що дало художнику можливість показати простір заднього плану. М. Пимоненко ж використав лінію горизонту трохи вище середнього рівня.

Формат обох робіт подібний: злегка витягнутий вгору, але цього достатньо, щоб вписати людей, передати атмосферу зображуваного моменту.

У композиційному центрі зображено саме те, на що митці хотіли звернути увагу глядачів: у М. Пимоненка до композиційного центру належать верхні частини постатей. Саме руки дівчини та її обличчя – перше, що одразу кидається у вічі. О. Мурашко звертає нашу увагу не стільки на обличчя героїв, скільки на клунок.

Проте такий прийом гармонійної побудови композиції, як "золотий перетин" не був врахований ні М. Пимоненко, ані О. Мурашко.