УРОК №15

Клас 10

Тема. Юридична відповідальність

Мета: актуалізувавши знання, отримані учнями в дев’ятому класі, розглянути підстави, зміст і види юридичної відповідальності; удосконалювати навички роботи з різними джерела­ми інформації, сприяти формуванню критичного мислення школярів; у ході поглиблення отриманих раніше знань сприяти формуванню позитивної правосвідомості учнів через усвідомлення філософського й правового змісту цього виду відповідальності.

Очікувані результати: Після опрацювання теми учні зможуть: пояснити, що таке відповідальність, назвати її види та навести приклади; дати визначення юридичної відповідальності, назвати її підстави та розкрити їх зміст; називати обставини, що виключають юридичну відпові­дальність.

Базові поняття і терміни: «відповідальність», «юридична відповідальність», «види юридичної відповідальності», «обставини, що виключають юридичну відповідальність».

Обладнання уроку: підручник, картки із завданням для роботи в парах.

Тип уроку: змішаний

Структура уроку

1. Організаційний момент

2. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок

3. Вивчення нового матеріалу

1. Поняття та види відповідальності.

2. Поняття, ознаки та підстави юридичної відповідальності; обставини, що її виключають.

3. Види юридичної відповідальності: поняття, загальна характеристика.

4. Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок

5. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

3. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

Розповідь учителя

Відповідальність умовно можна поділити на внутрішню та зовнішню. Вну­трішня відповідальність виражає спроможність особистості усвідомлювати наслідки своїх вчинків, діяти відповідно до цих усвідомлень, керуючись нор­мами моралі.

Внутрішня відповідальність означає спроможність правильно зрозуміти потреби інших людей як свої особисті. Людина тоді поводиться відповідально стосовно інших, коли поважає в них особистість. Бути відповідальними озна­чає, що людина вміє керувати своєю поведінкою. Іншими словами, внутріш­ня відповідальність — це наша совість.

Зовнішня відповідальність проявляється у вигляді санкцій суспільства на дії особистості. У цьому випадку йдеться про соціальну відповідальність. К. Маркс визначав відповідальність як засіб самозахисту суспільства проти порушення умов його існування.

Сутність соціальної відповідальності полягає в обов’язку індивіда вико­нувати вимоги, що висувають до нього суспільство, держава, інші індивіди.

У суспільстві діють різні форми соціальної відповідальності: моральна, по­літична, організаційна, суспільна, партійна, юридична тощо.

2. Поняття, ознаки та підстави юридичної відповідальності; обставини, що її виключають.

Розповідь учителя

Юридична відповідальність є однією з форм соціальної відповідальності. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необ­хідністю підтримувати порядок у суспільстві, попереджаючи будь-які від­хилення від встановлених правил поведінки.

Застосовуючи юридичну відповідальність, держава ставить перед собою певну мету. По-перше, покарання повинне захистити права й інтереси людей, суспільства від нових посягань. Це так звана охоронна функція. По-друге, покарання має змінити погляди, свідомість правопорушника, виховати його — виховна функція. По-третє, покарання повинне застерегти від пра­вопорушення людей, які мають намір вчинити протиправні дії,— запобіжна функція.

Основні принципи притягнення громадян до відповідальності закріплені в Конституції України:

• закон не має зворотної сили (притягнути людину до відповідальності можна лише на підставі закону, який діяв на час скоєння правопору­шення);

• за одне й те саме правопорушення особа може бути притягнута до відпо­відальності одного виду лише один раз;

• особа не несе відповідальності за відмову від виконання явно злочинного наказу;

• не несе відповідальності громадянин, який відмовився давати свідчення проти членів своєї сім’ї чи близьких родичів.

Підставою для юридичної відповідальності є правопорушення за наявнос­ті всіх його елементів; об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта та суб’єктивної сторони. Притягнути людину до юридичної відповідальності можна за таких підстав:

• наявність правової норми, що охороняє суспільні відносини, на які по­сягає діяння;

• юридичний факт — дія, тобто вчинення правопорушення;

• наявність відповідного правозастосовчого акта, що набрав чинності та юридичної сили.

Ознаками юридичної відповідальності є те, що вона:

• спирається на державний примус у формі караючих та правовідновлюючих засобів;

• проявляється в обов’язку особи терпіти певні негаразди, втрату певних благ особистого та майнового характеру за вчинене нею правопорушення;

• настає тільки за вже скоєні або скоювані правопорушення за наявності складу правопорушення;

• здійснюється в суворій відповідності до норм права при дотриманні пев­ного процедурно-процесуального порядку, установленого законом.

Юридична відповідальність — це наслідок правопорушення, реакція дер­жави на протиправні дії громадян. Відповідно до скоєного правопорушення розрізняють кілька видів юридичної відповідальності. Притягнення право­порушника до юридичної відповідальності несе в собі не тільки каральну, а й запобіжну, виховну та охоронну функції.

Проте за певних обставин, навіть коли вчинено дії, що мають ознаки пра­вопорушення, особу, яка його вчинила, не буде притягнуто до юридичної від­повідальності.

Положення про необхідну оборону та крайню необхідність як обставини, що виключають юридичну відповідальність, містяться в Кодексі України про адміністративні правопорушення, у Цивільному кодексі України, але найбільш розвинуті відповідні правові інститути в кримінальному законо­давстві. У Кримінальному кодексі України подано перелік обставин, що ви­ключають злочинність діянь і ознаки, за якими слід відмежовувати ці діяння від злочинів. До таких обставин належать: необхідна оборона, уявна оборона, затримання особи, яка вчинила злочин, крайня необхідність, фізичний або психічний примус, виконання наказу або розпорядження, діяння, пов’язане

з ризиком, виконання спеціального завдання з попередження або розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту від суспіль­но небезпечного посягання. Закон передбачає, що при цьому може бути за­подіяна шкода тому, хто посягає на права та інтереси особи або держави, що охороняються. Але ця шкода не може перевищувати меж оборони, необхідної і достатньої для негайного відвернення або припинення посягання.

Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком криміналь­ну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів або пред­метів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення в житло або інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо за­грожує особі або правам цієї людини або інших осіб, що охороняються зако­ном, а також суспільним інтересам або інтересам держави, якщо цю небез­пеку в цій обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Крайня необхідність — це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і за якої заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересу. Наприклад, при вчиненні дорожньо-транспортної пригоди виникла обставина, коли необхідно швидко доставити до лікарні особу, яка отримала травму. Водій транспортного за­собу, порушуючи правила дорожнього руху, доставляє травмовану особу до лікарні, де їй надається необхідна медична допомога. Фактично в діях водія є склад адміністративного правопорушення, пов’язаний із порушенням пра­вил дорожнього руху, але шкода, яку він заподіяв, рятуючи здоров’я та жит­тя особи, не могла бути усунута іншими засобами. Заподіяна шкода — по­рушення правил дорожнього руху є менш значною, ніж відвернута — шкода здоров’ю та життю особи.

Крайня необхідність через її правомірність та відсутність складу пра­вопорушення виключає кримінальну, адміністративну, але не виключає цивільно-правову відповідальність.

Не підлягає юридичній відповідальності особа, яка під час вчинення про­типравної дії чи бездіяльності перебувала в стані неосудності, тобто не мо­гла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Згідно з Конституцією України кожний має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань, тому необхідна оборона, уявна оборона, затримання особи, що вчинила злочин, крайня необхідність, фізичний або психічний примус інші визначені зако­нодавством обставини визнані законом такими, що виключають юридичну відповідальність.