3. Поняття про характер. Типологія характерів.
Термін «характер» (грец. - риса, особливість). До нього для позначення діяльного чи практичного аспекту особистості використовували термін «етос». Із самого початку слово «характер» означало сукупність різних ознак (частіше морального плану), які відрізняють одну людину від іншої. Охарактеризувати людину означало виявити суттєві ознаки, які виокремлюють її серед інших людей. Поступово зміст його змінювався. У це поняття стали включати не всі істотні ознаки, а тільки такі, які позначають властивий певній людині спосіб поведінки і взаємодії з іншими людьми.
Коли йдеться про характер людини, то мають на увазі такі її риси, як сумлінність чи несумлінність у роботі, чуйне чи байдуже ставлення до людей, привітність, скромність, егоїзм, сміливість, охайність, бережливість.
Характер - складне й індивідуально-своєрідне поєднання рис людини, яке формується в процесі її розвитку під впливом умов життя та виховання і виявляється в її поведінці.
Характер є основою особистості. Від його особливостей значно залежать стиль поведінки і діяльності людини, її життєві успіхи й невдачі. Позитивні характерологічні риси допомагають долати серйозні труднощі при досягненні поставлених цілей. Люди з такими рисами доброзичливо ставляться до інших людей, установлюють дружні стосунки, успішно співробітничають, стимулюють діяльність колективу, роблять її цікавою і повнокровною. І навпаки, людина з важким характером - похмура, озлоблена, заважає жити всьому колективу, створює атмосферу напруженості, нервозності, є джерелом постійних конфліктів.
В історії психології є чимало спроб класифікувати різноманітність індивідуальних характерів, звести їх до певної кількості типів. Усі підходи до вирішення цієї проблеми поділяють на чотири групи: конституційні (біологізаторські), соціальні, функціональні, акцентуальні.
Конституційні (біологізаторські) теорії. Критерієм класифікації характерів є біотипи, тобто зумовленість характеру біологічними факторами (типом тіла чи фізичною конституцією людини).
Так, Е. Кречмер залежно від особливостей тулуба і кінцівок, обличчя, шкіри і стану залоз внутрішньої секреції людини виділив чотири типи фізичної конституції:
Типологія Е. Кречмера |
Типологія У. Шелдона |
||
Конституційний тип |
Тип темпераменту |
Конституційний тип |
Тип темпераменту |
Астенік |
Шизотимік |
Ектоморфний |
Церебротонія |
Пікнік |
Циклотимік |
Ендоморфний |
Вісцеротонія |
Атлет |
Іксотимік |
Мезоморфний |
Соматотонія |
Диспласт |
-------- |
|
|
У зв'язку з тим що до диспластичного типу було віднесено людей, які не мали ознак перших трьох, тип їх характеру Е. Кречмер не визначив. Ця теорія не одержала належного експериментального підтвердження.
Люди ендоморфного типу - люблять поїсти, багато відпочивати, є товариськими, добродушними, милосердними.
Представники мезоморфного типу - завжди активні, енергійні, сміливі, полюбляють командувати, схильні до любовних захоплень тощо.
Індивід ектоморфної конституції несміливий, загальмований, тривожний, образливий, замкнутий.
Відмінності в типах темпераменту
Типи темпераменту |
||
Вісцеротонія |
Соматотонія |
Церебротонія |
- розслабленість у осанці й рухах - любов до комфорту - повільна реакція - соціалізація харчової потреби - насолода від процесу травлення - любов до компаній - соціофілія (любов до суспільного життя) - привітність зі всіма - жага любові й схвалення з боку навколишніх - емоційна рівність - терпимість - хороший сон - відсутність вибухових емоцій та вчинків - легкість і м’якість у спілкуванні та зовнішньому вираженні почуттів - орієнтація на дітей та сім’ю |
- впевненість у осанці та рухах - схильність до фізичної діяльності - енергійність - потреба в рухах та задоволення від них - рішучі манери - хоробрість - агресивність - байдужість - клаустрофобія (страх замкнених приміщень) - відсутність співчуття - спартанська витривалість болю - шумна поведінка - зовнішній вигляд відповідає старшому вікові - об’єктивне і широке мислення, спрямоване назовні - орієнтація на заняття юнацького віку |
- загальмованість у рухах, скованість у осанці - підвищена швидкість реакцій - схильність до усамітнення - схильність до роздумів - емоційна загальмованість - самоконтроль міміки - соціофобія (страх перед суспільними контактами) - загальмованість у спілкуванні - уникнення нестандартних дій - агорафобія (страх відкритих просторів) - непередбачуваність установок (поведінки) - тихий голос, уникнення шуму - надмірна чутливість до болю - поганий сон, хронічна втома - орієнтація на похилий вік |
Соціальні теорії. В. Дільтей, Е. Шпрангерат вважали, ніби існують вічні й незмінні, незалежні від суспільних умов типи ідеологічної спрямованості людей. При цьому під ідеологічною спрямованістю малися на увазі не ідеології різних класів, а ставлення до науки, мистецтва, суспільства, економіки, до всього того, що становить «вічні цінності» життя. Е. Шпрангер намагався все багатство характерів звести до шести «ідеальних типів»:
теоретичного, економічного,
естетичного, релігійного,
соціального політичного.
Така типологія є надуманою, штучною. Вона відриває духовне життя людини від суспільних відносин, на яких воно ґрунтується.
Функціональні теорії. Типи характерів зведено до переважання певної психічної функції чи комбінації декількох функцій у людини. Так, Т. Рібо в основу типології поклав почуття і активність, і виділив три основних типи характеру (чуттєвий, активний та апатичний) і три додаткових (апатично-активний, апатично-чуттєвий і помірний), а також виокремив часткові характери, які відрізняються переважанням тільки однієї часткової риси, наприклад скупості. Така типологія є антиінтелектуальною, бо не враховує інтелект як одну з найважливіших якостей особистості. Однак її перевагою є наголошування на ролі емоційно-вольових компонентів.