Національна школа і академія

Українська інтелігенція приносить щороку великі і криваві жер­тви московському “Молоху”, вона єднається з московською інте­лігенцією і приймає політичні ідеали і завдання останньої, бо не має власних окремих політичних ідеалів, витворених на грунті ін­тересів і бажань українського народу; українська інтелігенція бере

участь у всіх революційних течіях московського суспільства, почи­наючи од російських студентських розрухів до діяльності в москов­ських революційних організаціях.

Таке старанне добродійство для культурного і політичного під­несення московської нації, що заїдає нас, що відобрала наші усі права і відбирає засоби до життя, добродійство, яке викликає у всіх культурних націй Заходу глум, регіт і зневажання над нами, свід­чить про велике духовне рабство, про велику безпринципність і безі­дейність української інтелігенції, відсутність творчості усуває її від “свого непочатого” і пхає до уже початого — “чужого”, а довірли­вість солодким розмовам чужинців, що зростає на грунті політич­ної несвідомості, докінчує справу.

Рівнобічно з тим, як українська інтелігенція підносить куль­турну ниву москалів, український нарід, складаючися із над 90% хліборобського пролетаріата, попадає все нижче і нижче в темря­ву, все нижче і нижче сходить по сходах соціальної драбини; йому нікому показати шлях визволення, нікому підносити духовний рі­вень його, нікому організувати його до економічної боротьби (здо­буття вищої заробітної плати шляхом страйків, аграрного терору чи яким іншим способом) і в його політичній боротьбі за право рівної свободи.

Українська нація — сама темна і убога з усіх поневолених на­цій Європи: усі ідейні течії цілком поминають, проносяться висо­ко над нею, для вжитку тих, хто зверху і не досягають до неї, бо вона лежить на самім споді. Українська нація сама убога, бо де ж таки в світі існує така 30-млн нація пролетарів? Розпука і безви- глядність опановує український нарід, бо він ні звідки не бачить братської руки, а його інтелігенція служить його ворогові і розцу- ралася з ним.

Українського робітника по містах випихає із усіх професій приблуда-москаль, котрий щороку чимраз більше організовується і робить боротьбу з тим незорганізованого тубільця неможливою, а українець-інтелігент із принципів нерозумної толеранції ходить просвітлювати робітника-москаля і вважає це за святу річ, а укра- їнцеві-робітникові вказує на спільний інтерес з москалями в здо­бутті 8-годинного робочого дня і високої платні, не розуміючи тієї страшної речі, що коли для українця бути врешті випхнутим з усіх професій промисловості, то очевидно не він скористає з вигоди від побіди праці над капіталом, а москаль.

Тоді як треба вказувати українцям-робітникам і селянам на їх ворога, коли треба організувати їх для економічної і політичної бо­ротьби з москалями, українець-інтелігент сам вгамовує інстинкто- ву антипатію українця до москаля. Таке нерозуміння істотних ін­тересів своєї нації, несвідома зрада перед нею швидко веде до пов­ного конечного стану погибелі, з чого вороття уже не буде.

Уже тепер усі українські міста, осередок культури і власті, за­селили москалі і зробили з міст могучі фортеці для свого еконо­мічного і політичного панування над нами: уже майже усі капіта­ли, промисловість і торгівля України в руках москалів, навіть по селах москалі опанували економічне життя і складають клясу сіль­ської аристократії (Лівобережна Україна). Міський робітник-укра- їнсць, відбитий хвилею чужинців від промисловості, від фабрик, з;іводів і ремесла, обертається в голодний “вовчий” пролетаріат, що тиняється по півроку без діла, з голоду вживаючи тих засобів, що на мові ситих “панів становища” зветься злочином, злодійством, поповнюючи тюрми і хурдити і каторгу, цей вовчий пролетаріат дає покоління покалічених духовно і фізично, яке по одвічним за­конам природи повинно вкінці вимерти, уступивши місце елемен­там дужим і здоровим (чужинцям). А по селах теж подибуємо ана­логічне тому, що бачимо по містах.

А що робить українська інтелігенція? Виключаючи небагатьох, що усі сили віддали народові і зв’язали свою долю з долею наро­ду, виключаючи цих небагатьох, решта, як і раніше, підносить куль­турну ниву москалів, тонучи цілковито в московських ідейних лі­беральних і революційних течіях.