4. Управління соціальними конфліктами

Методи розв’язання конфліктів:

1. Метод третейського розгляду передбачає, що аналіз конфлікту здійснюється у чіткій відповідності з нормами закону, у том числі – міжнародного права. Важливим чинником, що впливає на результативність завершення конфлікту є участь у його регулюванні третьої сторони – медіатора.

Медіація – вид діяльності, що полягає в оптимізації за допомогою третьої сторони процесу пошуку вирішення проблеми задля припинення конфлікту.

Медіаторство може бути офіційним (формальним) і неофіційним (неформальним). Офіційними медіаторами виступають міждержавні організації (ООН), окремі держави, державні правові інституції, державні комісії тощо. Неофіційними медіаторами бувають відомі особи, представники релігійних організацій, неформальні лідери, сусіди, друзі тощо.

Залежно від впливу медіатора на рішення конфліктуючих сторін соціологія конфлікту визначає такі його ролі:

– третейський суддя (авторитарна роль, має найбільші можливості щодо визначення варіантів вирішення проблеми);

– арбітр (має значні повноваження, але сторони можуть не погодитися з його рішенням та опротестувати його);

– посередник (більш нейтральна роль; маючи певні знання, він забезпечує конструктивне обговорення проблеми, прийняття рішення залишається за конфлікт антами);

– помічник (не втручається у полеміку щодо змісту проблеми та прийняття рішення, забезпечує організацію переговорів та зустрічей);

– спостерігач (своєю присутністю утримує сторони від порушень домовленостей, агресії).

2. Стратегія виходу з конфлікту.

Компроміс – часткове досягнення своїх інтересів конфліктуючими сторонами на основі взаємних поступок, відмови від окремих вимог і претензій, часткового визнання вимог і претензій протилежної сторони.

Співпраця – конструктивне розв’язання проблеми конфлікту на основі взаємного корегування його суб'єктами своїх цілей, позицій, узгодження інтересів.

Домінування — задоволення інтересів однієї з конфліктуючих сторін за рахунок іншої шляхом нав’язування їй вигідного для першої сторони рішення.

Пристосування – вимушена або добровільна відмова від боротьби однієї з конфліктуючих сторін за умов усвідомлення своєї неправоти, необхідності збереження добрих стосунків з опонентом або сильної – залежності від нього, незначущості проблеми, з приводу якої виник конфлікт, загроза великих збитків у разі подальшого відстоювання своєї позиції тощо.

Профілактика конфліктів – сукупність напрямів, засобів та методів управління соціальними організаціями, що зменшують ймовірність виникнення конфліктів.

Основні напрями діяльності з профілактики конфліктів:

• oптимізація організаційно-управлінських умов створення та функціонування організацій ;

• коригування поведінки членів організації у відповідності з загальноприйнятими в організації нормами та правилами;

• створення сприятливого соціально-психологічного клімату.

Коротко правила безконфліктної поведінки:

• прагніть адекватно оцінити власну поведінку у конфліктній ситуації, уникайте упередженості в оцінці дій своїх опонентів;

• спробуйте оцінити ситуацію з позицій протилежної сторони, зрозуміти точку зору вашого опонента;

• уникайте звинувачень на адресу опонента, що може спровокувати включення психологічних механізмів захисту і потік звинувачень на вашу адресу;

• контролюйте свої емоції та закликайте протилежну сторону діяти аналогічно;

• спонукайте свого опонента до відкритого обговорення спірних питань, спільного розв’язання конфліктної ситуації;

• перевіряйте об’єктивність інформації, пов’язаної з предметом конфлікту, діями опонентів та своїми власними.