- •1Завдання, цілі створення, основні напрямки діяльності Ради Європи.
- •2 Загальна характеристика установчих документів Ради Європи.
- •3 Правові питання членства в Раді Європи. Форми участі держав-нечленів Ради Європи в її діяльності.
- •4 Система органів Ради Європи.
- •7 Порядок прийняття рішень Радою Європи, юридична сила таких рішень. Не можу найти!!!!!!!!!!!!!!
- •8 Привілеї та імунітети Ради Європи та її персоналу.
- •9 Досягнення та проблеми діяльності Ради Європи. Нема!!!!!
- •10 Завдання, мета створення, основні напрямки діяльності обсє.
4 Система органів Ради Європи.
Рада Європи (eng. Council of Europe, fr. Conseil de l’Europe) — міжнародна організація 47 держав-членів в європейському просторі.
Членство відкрите для всіх європейських держав, які визнають принцип верховенства права і гарантують основні права людини і свободи для своїх громадян.
Один з найбільших успіхів Ради це Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка слугує основою для Європейського суду з прав людини.
Штаб-квартира Ради Європи знаходиться у Страсбурзі на французько-німецькому кордоні. Спочатку засідання Ради відбувалися в Університетському Палаці Страсбургу, у 1977 році для засідань Ради на околиці міста був зведений Палац Європи.
5 Європейський Суд з прав людини: склад, порядок формування та компетенція. Європейський суд з прав людини (англ. European Court of Human Rights, фр. Cour européenne des droits de l’homme) — міжнародний судовий орган, юрисдикція якого поширюється на всі держави-члени Ради Європи, що ратифікували Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, і включає всі питання, які стосуються тлумачення і застосування конвенції, включаючи міждержавні справи і скарги окремих осіб.
До складу Суду входять 28 суддів , по одному від кожної держави - члена. Суд розглядає справи:
по першій інстанції , подані на інститути Союзу фізичними та юридичними особами, позови , пов'язані з порушеннями юридичними , приватними особами та державами - учасниками рішень і директив Союзу.
Звичайно це позови відносно корпорацій , пов'язані з порушенням антимонопольного законодавства , а також злиттями й поглинаннями ; крім цього Суд виступає в ролі арбітра у країнах ЄС при суперечках щодо політики субсидування та введення торгових санкцій.
Компетенція Європейського суду з прав людини
Європейський суд з прав людини має право :
розглядати індивідуальні та міждержавні скарги, подані до Європейського суду з прав людини проти одного або декількох держав - членів Ради Європи або проти Європейського союзу ;
визнавати факт того, що було порушено, те чи інше право заявника ;
присудити заявнику виграну, справедливу компенсацію ;
тлумачити Конвенцію про захист прав людини та основних свобод ;
встановлювати факт того, що будь-яке порушення в певній державі носить масовий характер через системної проблеми , у зв'язку , з чим наказувати цій державі вжити заходів щодо виправлення цього недоліку ;
розглядати запит комітету міністрів Ради Європи з питання про те, чи не порушило держава - відповідач своє зобов'язання по виконанню постанов (рішень) Європейського суду з прав людини ;
давати тлумачення раніше винесеної постанови на запит Комітету Міністрів Ради Європи ;
виносити Консультативні висновки про тлумачення Конвенції про захист прав людини та основних свобод, з питань , не пов'язаних з розглядом справ .
6 Європейська Комісія «За демократію через право»: порядок формування, членство та компетенція. Венеціа́нська комі́сія — дорадчий орган Ради Європи з питань конституційного права, котрий надає висновки про відповідність проектів законодавчих актів європейським стандартам та цінностям. Офіційна назва — Європейська комісія за демократію через право.
Комісія є форумом, в ході якого країни можуть обмінюватися інформацією, вчитися один у одного, обговорювати ідеї і проекти, пов'язані з конституційними питаннями.
Нині Європейська комісія «За демократію через право» — міжнародний консультативний орган, який об'єднує 58 країн-членів (переважна більшість з них — члени Ради Європи), 6 країн, що мають статус спостерігача, 2 країни зі спеціальним статусом, близьким до статусу спостерігачів, і Білорусь (єдина держава зі статусом асоційованого члена ВК). Кожна з цих країн має від одного до трьох представників. Держави-члени призначають їх строком на чотири роки. Це відомі в своїх країнах теоретики та практики права: переважно професори університетів, котрі викладають конституційне та міжнародне право, судді верховних і конституційних судів, депутати національних парламентів і високопоставлені чиновники. Так чи інакше, всі країни дуже ретельно підходять до питання висунення кандидатур для власного представництва у Венеціанській комісії. Тому сьогодні вона складається виключно з фахівців, котрі безпосередньо працювали та працюють у сферах конституційного права й захисту прав людини.
У своїх настановах члени Європейської комісії «За демократію через право» детально тлумачать зміст демократичних цінностей, принципи роботи органів державної влади, функціонування законів, норми права та форми контролю за їх виконанням. Приміром, якщо розглянути Рекомендації ВК від 9 липня 2010 року щодо свободи мирних зібрань [2], то в частині «А» цього документа чітко виписані базові принципи, котрі мають бути закріплені у відповідних законодавчих актах. Серед них:
— презумпція права на мирні зібрання;
— принцип забезпечення державою належних умов і гарантування безпеки мирних зібрань;
— принцип легальності проведення мирних зібрань;
— принцип пропорційності проведення мирних зібрань
— принцип недискримінації права тих чи тих груп населення, окремих громадян на проведення мирних зібрань;
— принцип належного забезпечення державними органами права на проведення мирних зібрань;
— принцип відповідальності контролюючих органів за проведенням мирних зібрань.
