виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбав­лених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом «гроші ходять за ди­тиною»;

3. державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

4. районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї, у тому числі утримання та програми раионних і міських центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

Д) Державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (теа­три, районні (міські) бібліотеки або централізовані бібліотеки район­ної (міської) централізованої бібліотечної системи, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей, вклю­чаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус національних, зоопарки загальнодержавного значення державної влас­ності);

е) державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів (крім шкіл республіканського Автономної Республіки Крим і об­ласного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спор­тивних споруд місцевого значення.

До видатків, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

а) державне управління:

• представницьку і виконавчу владу Автономної Республіки Крим;

• обласні ради;

б) освіту:

• загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допо­моги та реабілітації: спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, загальноосвітні санаторні школи-інтернати; загальноосвітні школи-ін- тернати, загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, по­збавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально-реабілі­таційні центри (крім загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячих будинків, навчально-реабілітаційних центрів та ди­тячих будинків сімейного типу і прийомних сімей, які мають інші визна­чені законодавством джерела фінансування);

• професійно-технічну освіту (на оплату послуг з підготовки кваліфікова­них робітників на умовах державного замовлення у професійно-техніч­них навчальних закладах державної та комунальної власності, видатки на що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів у дер­жавному бюджеті);

• вищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових та на­уково-педагогічних кадрів на умовах регіонального замовлення у вищих навчальних закладах комунальної власності, а також на умовах держав­ного замовлення у вищих навчальних закладах державної власності за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України);

• післядипломну освіту (на оплату послуг з підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на умовах регіонального замовлення у навчаль­них закладах комунальної власності);

_ позашкільну освіту (заходи республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення з позашкільної роботи з дітьми);

• інші державні освітні програми;

в) охорону здоров'я:

• консультативну амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лі­карні республіканського Автономної Республіки Крим та обласного зна­чення);

• спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові);

• санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, са­наторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації);

• інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-со- ціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної ста­тистики, бази спецмедпостачання, центри здоров'я і заходи санітарної освіти, регіональні заходи з реалізації державних програм, інші програ­ми і заходи);

г) соціальний захист та соціальне забезпечення:

• програми соціального захисту та соціального забезпечення: допомога по догляду за інвалідами І чи II групи внаслідок психічного розладу; виплати компенсації реабілітованим; дитячі будинки-інтернати; навчан­ня та трудове влаштування інвалідів; будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів; будинки-інтернати для дітей-інвалідів; цен­три з нарахування та здійснення соціальних виплат; притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей та соціальні гурто­житки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; пільгове медичне обслуговування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; компенсаційні виплати інвалідам на бен­зин (пальне), ремонт, техобслуговування автотранспорту та транспортне обслуговування, а також на встановлення телефонів інвалідам І і II груп; відшкодування витрат на поховання учасників бойових дій та інвалідів війни; центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центри професій­ної реабілітації інвалідів;

• Республіканські Автономної Республіки Крим та обласні програми і заходи з реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї, в тому числі утримання та програми республіканського Автоном­ної Республіки Крим і обласних центрів соціальних служб для сім'ї, ді­тей та молоді;

• інші державні соціальні програми;

д) культуру і мистецтво:

• державні культурно-освітні програми (республіканські Автономної Республіки Крим та обласні бібліотеки, музеї та виставки, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус націо­нальних);

• державні театрально-видовищні програми (філармонії, музичні колек­тиви і ансамблі, театри, палаци та будинки культури республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, інші заклади та за­ходи в галузі мистецтва, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус національних);

• інші державні культурно-мистецькі програми;

е) фізичну культуру і спорт:

• державні програми з розвитку фізичної культури і спорту (утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного зна­чення, заходи з фізичної культури і спорту республіканського Автоном­ної Республіки Крим та обласного значення);

• державні програми з розвитку фізичної культури, спорту, фізкультурно- спортивної реабілітації інвалідів (центри республіканського Автоном­ної Республіки Крим та обласного значення з фізичної культури і спор­ту інвалідів, дитячо-юнацькі спортивні школи для інвалідів усіх типів; проведення заходів з фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів, на­вчально-тренувальних зборів і змагань республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення з фізичної культури і спорту інвалідів).

До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні об­сягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

а) місцеву пожежну охорону;

б) позашкільну освіту;

в) соціальний захист та соціальне забезпечення:

• програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

• місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;

• програми соціального захисту малозабезпеченої категорії учнів профе­сійно-технічних навчальних закладів;

• заклади соціального захисту для бездомних громадян, центри соціаль­ної адаптації осіб, звільнених з установ виконання покарань;

• компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

• компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадя­нам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги;

• надання ветеранським організаціям фінансової підтримки та кредиту­вання;

г) відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на житлово-комуналь­ні послуги, що затверджувалися або погоджувалися рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, та розміром економічнообґрунтованих витрат на їх виробництво (надання);

д) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благо­устрою населених пунктів;

е) культурно-мистецькі програми місцевого значення, в тому числі зоопарки загальнодержавного значення комунальної власності;

є) програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцево­го значення;

ж) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;

з) типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місце­вого значення;

и) транспорт, дорожнє господарство:

• регулювання цін (тарифів) на перевезення пасажирів у пасажирському транспорті за рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування відповідно до наданих повноважень;

• експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (у тому числі ро­боти, що проводяться спеціалізованими монтажно-експлуатаційними підрозділами);

• будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого зна­чення;

і) заходи з організації рятування на водах; ї) обслуговування місцевого боргу;

й) програми природоохоронних заходів місцевого значення; к) управління комунальним майном; л) регулювання земельних відносин;

м) заходи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в межах повноважень, встановле­них законом;

н) заходи та роботи з мобілізаційної підготовки місцевого значення; о) проведення місцевих виборів у випадках, передбачених законом, та респу­бліканських Автономної Республіки Крим і місцевих референдумів; п) членські внески до асоціацій органів місцевого самоврядування та їх до­бровільних об'єднань; Р) підвищення кваліфікації депутатів місцевих рад;

^с) інші програми, пов'язані з виконанням власних повноважень, затверджені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою Радою згідно із законом.

Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет відповідно до законодавства.

Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видаткаїми регламентує організаційні взаємовідносини між органами Казначейства Укра­їни, місцевими фінансовими органами, та/або Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, районними, міськими, районними у містах, сільськими, селищними радами або їх виконавчими органами чи міськими, селищними, сільськими головами (в разі, якщо відповідні органи не створе­ні), платниками податків, зборів (обов'язкових платежів), розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів. Стадії казначейського обслуговування міс­цевих бюджетів аналогічні до стадій казначейського обслуговування держав­ного бюджету.

Формування бази даних мережі розпорядників та одержувачів коштів

місцевих бюджетів

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів до початку бюджетно­го року визначають мережу розпорядників нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів, які згідно з проектом рішення про відповідний місцевий бюджет уповноважені на виконання програм та заходів, що проводяться за ра­хунок коштів бюджету, із обов'язковим зазначенням їх статусу (розпорядник бюджетних коштів або одержувач бюджетних коштів) та органу Казначейства, в якому вони обслуговуються.

Розпорядники нижчого рівня поділяються на такі, що мають власну мере­жу, та на розпорядників бюджетних коштів без мережі. Розпорядники нижчо­го рівня, до сфери управління яких належать інші розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня або одержувачі бюджетних коштів, в процесі складання, затвердження та подання власної мережі застосовують положення, визначені для головних розпорядників.

Мережа складається головними розпорядниками за кодами тимчасової кла­сифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів, за якими вони вперше визначені головними розпорядниками на наступний бюджетний період.

У разі виявлення невідповідності встановленим вимогам до мережі, даним Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджет­них коштів у мережу вносяться відповідні зміни.

Юридична особа, що включається до мережі, не може одночасно мати ста­тус розпорядника бюджетних коштів та одержувача бюджетних коштів.

Розпорядники нижчого рівня (одержувачі бюджетних коштів) включають­ся до мережі головних розпорядників або розпорядників нижчого рівня, якщо вони отримують асигнування безпосередньо від них.

Бюджетна установа в особі її керівника не може бути одночасно головним розпорядником та розпорядником бюджетних коштів різних місцевих бюджетів.

До мережі розпорядника бюджетних коштів можуть бути включені відо­кремлені структурні підрозділи розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів), які не є юридичними особами та внесені до Єдиного дер­жавного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у порядку, визначеному законодавством. До відокремлених структурних підрозділів роз­порядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) застосовують­ся положення, визначені для розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів).

Виконавці робіт, які відповідно до укладених договорів виконують для бюджетної установи або одержувача відповідні роботи (надають послуги, по­ставляють товари), не включаються до мережі.

Мережа затверджується головним розпорядником за погодженням з міс­цевим фінансовим органом у трьох примірниках. Один примірник мережі залишається у головного розпорядника, другий примірник - у місцевому фі­нансовому органі, третій подається головним розпорядником до органу Казна­чейства за місцем його обслуговування.

Головні розпорядники (розпорядники нижчого рівня) відповідальні за до­стовірність даних, наведених у мережі (реєстрі змін до мережі). Місцеві фі­нансові органи здійснюють контроль за дотриманням встановлених вимог до складання мережі.

Мережа подається на паперових і електронних носіях до органу Казначей­ства з урахуванням особливостей подання мережі не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного періоду за встановленою формою.

Органи Казначейства здійснюють перевірку відповідності поданої мережі переліку розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, що безпосередньо обслуговуються у відповідному органі Казначейства, да­ним Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бю­джетних коштів, встановленим вимогам до складання мережі.

У разі недотримання установленого порядку складання, затвердження, по­дання та основних вимог до мережі (у тому числі в процесі внесення змін до неї), виявлення невідповідності даних мережі даним Єдиного реєстру роз­порядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів документ протягом двох робочих днів повертається органом Казначейства відповідному розпоряднику бюджетних коштів, що його подав, на доопрацювання із відпо­відною відміткою в нижній частині документа: зазначаються причини та дата повернення, ставиться підпис відповідальної особи.

Органи Казначейства є користувачами мережі.

У процесі виконання місцевих бюджетів може виникнути необхідність внесення змін до мережі (у разі включення до мережі нової установи, виклю­чення установи з мережі, уточнення реквізитів тощо). У такому випадку голо­вний розпорядник подає на погодження місцевому фінансовому органу реєстр

змін до мережі за встановленою формою із зазначенням підстави для внесен­ня змін до мережі. Реєстр змін до мережі, затверджений головним розпоряд­ником та погоджений місцевим фінансовим органом, подається головним роз­порядником на паперових та електронних носіях до органу Казначейства за місцем його обслуговування.

Встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних ко­штів на основі затвердженого розпису місцевого бюджету

Після затвердження розпису асигнувань місцевих бюджетів, але не пізніше ніж через місяць після затвердження бюджету, місцеві фінансові органи, місь­кі, районні у містах, селищні, сільські ради або їх виконавчі органи надають до територіальних органів Казначейства України на паперових та електро­нних носіях (таблиці 6.33, 6.34):

• річний розпис асигнувань місцевих бюджетів (за винятком надання кре­дитів з місцевих бюджетів);

• помісячний розпис асигнувань загального фонду місцевих бюджетів (за винятком надання кредитів з місцевих бюджетів);

• річний розпис витрат спеціального фонду місцевих бюджетів з розподі­лом за видами надходжень;

• помісячний розпис спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків);

• річний розпис повернення кредитів до місцевих бюджетів та надання кредитів з місцевих бюджетів;

• помісячний розпис повернення кредитів до загального фонду місцевих бюджетів та надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів.

Таблиця 6.33

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові ор­гани доводять до головних розпорядників витяги із вищезазначених докумен­тів, які є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів та планів асигнувань розпорядниками, планів використання бюджетних коштів одержувачами.

Затвердження кошторисів, планів асигнувань розпорядникам та планів використання бюджетних коштів одержувачам

Головні розпорядники коштів протягом трьох робочих днів після отриман­ня витягу з річного розпису асигнувань з місцевих бюджетів подають органам Казначейства України, в яких вони обслуговуються, розподіл показників зве­дених кошторисів (Таблиця 6.7), зведення показників спеціального фонду ко­шторису, розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів, розподіл показників зведених планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів (Таблиця 6.35), розподіл показників зведених планів спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) у розрізі розпоряд­ників коштів нижчого рівня та одержувачів коштів відповідно до мережі на паперових та електронних носіях за формами, визначеними нормативно-пра­вовими актами України.

Органи Казначейства України перевіряють зазначені документи на відпо­відність даним мережі, обсягам виділених з початку року асигнувань, пра­вильність застосування економічної класифікації видатків бюджету (щодо одержувачів бюджетних коштів здійснюється перевірка наявних кодів еконо- ^М1ЧН°Ї класифікації видатків бюджету його статусу). Розпорядники, які не ма- ^Ють підвідомчих установ, подають кошторис та план асигнувань із загально­го фонду місцевих бюджетів, складені за формою та у порядку, визначеному нормативно-правовими актами України, протягом п'яти робочих днів після затвердження зазначених документів.

До кошторису додається зведення показників спеціального фонду кошто­рису на відповідний рік та план спеціального фонду місцевих бюджетів (за ви­нятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) за формою та у порядку, встановленому законодавством.

Органи Казначейства України здійснюють контроль за відповідністю за­гальних сум, указаних у зазначених документах, сумам, зазначеним у річному розписі асигнувань місцевих бюджетів.

У разі невідповідності зазначені документи повертаються розпорядникам та/або одержувачам бюджетних коштів на доопрацювання з відповідною від­міткою в нижній частині документа: зазначаються причини та дата повернен­ня, ставиться підпис відповідальної особи.

Дані зведених кошторисів, планів асигнувань із загального фонду місце­вих бюджетів, зведених планів спеціального фонду місцевих бюджетів (за ви­нятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) та зведення показників спеціального фонду місцевих бюджетів, зведених планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів обліковуються ор­ганами Казначейства України на відповідних рахунках, відкритих за групами рахунків позабалансового обліку, про що на документах ставиться відбиток штампа.

Доведені обсяги бюджетних асигнувань є підставою для взяття розпоряд­никами та одержувачами коштів бюджету зобов'язань на здійснення видатків, передбачених відповідними місцевими бюджетами.

Кошти місцевих бюджетів, які передбачаються для одержувачів бюджет­них коштів, повинні бути враховані в показниках зведеного кошторису та пла­ну асигнувань відповідного розпорядника коштів бюджету.

Одержувачі коштів місцевого бюджету подають до органу Казначейства України план використання бюджетних коштів за формою, визначеною норма­тивно-правовими актами України, затверджений керівником за погодженням з розпорядником коштів. План використання бюджетних коштів є основним плановим документом, відповідно до якого одержувачі витрачають бюджетні кошти. За відсутності зазначеного документа видатки з рахунку одержувача не здійснюються.

У період до затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів (не більше одного мі­сяця після затвердження річного розпису асигнувань та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідного місцевого бюджету) видатки роз­порядникам і одержувачам коштів здійснюються згідно з проектами коштори­сів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів, засвідчених підписом керівника та головного бухгалтера установи.

Якщо місцевий бюджет не затверджено в установлений законодавством термін, фінансові органи та/або міські (міст районного значення), сільські, се­лищні ради або їх виконавчі органи на паперових та електронних носіях до ЗО грудня відповідного бюджетного року направляють тимчасовий розпис асиг­нувань з місцевих бюджетів органам Казначейства України, які реєструють їх на відповідних рахунках, про що на оригіналі розпису ставиться відбиток штампа. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові орга­ни доводять до головних розпорядників коштів витяги із тимчасового розпису асигнувань. Видатки здійснюються відповідно до визначеної чинним законо­давством процедури , з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України.

Видатки за рахунок власних надходжень розпорядників здійснюються в межах тимчасових індивідуальних кошторисів та наявних коштів на спеціаль­них реєстраційних рахунках розпорядників на підставі платіжних доручень та підтвердних документів на здійснення платежу.

Видатки, здійснені у зазначений період, в обов'язковому порядку мають бути враховані розпорядником та одержувачем бюджетних коштів у затвер­дженому кошторисі, плані асигнувань загального фонду, плані спеціального фонду (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), плані надання кредитів з загального фонду місцевих бюджетів, зве­денні показників спеціального фонду розпорядників бюджетних коштів та плані використання бюджетних коштів, у всіх зведених планових показниках

У разі невідповідності показників зазначених документів проведеним ви­даткам здійснення видатків тимчасово призупиняється, а документи поверта­ються на доопрацювання. Надалі органи Казначейства України здійснюють оплату рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у встанов­леному Казначейством України порядку відповідно до затверджених та взятих на облік показників кошторисів, планів асигнувань загального фонду, планів спеціального фонду (за винятком надходжень бюджетних установ та відповід­них видатків), планів надання кредитів із загального фонду, зведення показни­ків спеціального фонду та планів використання бюджетних коштів.

Унесення змін до рішення відповідної ради про місцевий бюджет здійсню­ється на підставі рішення відповідної ради. Прийняття рішення про внесення змін до рішення відповідної ради про місцевий бюджет можливе у випадках та порядку, встановлених Бюджетним кодексом України, а також у разі внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Фінансові органи та/або міські (міст районного значення), сільські, се­лищні ради або їх виконавчі органи надають органам Казначейства України довідки про внесення змін у розпис та помісячний розпис загального фонду відповідного місцевого бюджету, помісячний розпис спеціального фонду (за винятком власних надходжень та відповідних видатків), річний розпис повер­нення кредитів до місцевих бюджетів та надання кредитів з місцевих бюдже­тів, помісячний розпис повернення кредитів до загального фонду місцевих бюджетів та надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів, скла­дені за формою та у порядку, визначеними нормативно-правовими актами, і повідомляють головних розпорядників бюджетних коштів про внесені зміни у вигляді довідок, складених за формою та у порядку, визначеними нормативно- правовими актами.

Зміни до зведених кошторисів, зведених планів асигнувань загального фонду, зведених планів спеціального фонду (за винятком власних надходжень та відповідних видатків), зведених планів надання кредитів із загального фон­ду місцевих бюджетів та зведення показників спеціального фонду можуть вноситися головним розпорядником як на підставі відповідної довідки місце­вого фінансового органу, так і в межах установлених законодавством прав, на­даних головному розпоряднику. Подання Казначейству України реєстрів змін обов'язкове в усіх випадках.

Органи Казначейства України здійснюють реєстрацію довідок, про що на оригіналі довідки ставиться відбиток печатки, та відображають унесені зміни в обліку виконання місцевого бюджету на відповідних рахунках, відкритих за рахунками позабалансового обліку.

Головні розпорядники коштів складають та подають органам Казначей­ства України протягом трьох днів реєстри змін розподілу показників зведених кошторисів, реєстр змін розподілу показників планів асигнувань загального фонду місцевих бюджетів, реєстр змін розподілу показників планів спеціаль­ного фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень та відповід­них видатків), реєстр змін розподілу показників планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів, реєстр змін розподілу зведення показ­ників спеціального фонду встановленої форми на паперових та електронних носіях. Якщо зазначені зміни викликані змінами у підпорядкуванні та/або розташуванні підвідомчих установ, то головний розпорядник коштів зміни до зведеного кошторису подає одночасно із змінами до мережі.

Подані реєстри змін органи Казначейства України протягом двох робочих днів перевіряють на відповідність даним мережі, позабалансового обліку (по­казникам довідки про зміни до розпису місцевих бюджетів, розпису місце­вих бюджетів з урахуванням внесених змін, зведеним кошторисам, зведеним планам асигнувань загального фонду місцевих бюджетів, зведеним планам спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бю­джетних установ та відповідних видатків), зведеним планам надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів та зведення показників спеціального фонду з урахуванням внесених змін, залишкам невикористаних асигнувань), правильність застосування економічної класифікації видатків бюджету (щодо одержувачів бюджетних коштів здійснюється перевірка наявних кодів еконо­мічної класифікації видатків бюджету його статусу). У разі невідповідності реєстри повертаються головному розпоряднику на доопрацювання з відповід­ною відміткою в нижній частині документа: зазначаються причини та дата повернення, ставиться підпис відповідальної особи. Показники реєстрів змін обліковуються в органах Казначейства України на відповідних рахунках, від­критих за рахунками позабалансового обліку, про що на документах ставиться відбиток штампа.

Зміни до кошторисів, планів асигнувань загального фонду місцевих бю­джетів, планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів та планів спеціального фонду місцевих бюджетів оформляються довідками про зміни кошторису, про зміни плану асигнувань загального фонду місцевих бюджетів, про зміни планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів та про зміни плану спеціального фонду місцевих бюджетів (за ви­нятком власних надходжень та відповідних видатків), складені за формою та у порядку, визначеними нормативно-правовими актами. Довідки про зміни по­даються до органів Казначейства України не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Зміни до планів використання бюджетних коштів вносяться одержувачами ^юДжетних коштів в порядку, встановленому для їх затвердження, за формою, що відповідає плану використання бюджетних коштів. У разі зменшення або збільшення загальної суми плану використання бюджетних коштів одержувач бюджетних коштів в установленому порядку вносить відповідні зміни до за­реєстрованих зобов'язань.

Зміни до спеціального фонду кошторису розпорядників (в частині власних надходжень) вносяться у зв'язку із потребою перерозподілу видатків, зараху­ванням надходжень, які не передбачені кошторисом або коли загальний обсяг фактичних надходжень до цього фонду разом з обсягом залишків коштів на його рахунку на початок року буде більший, ніж відповідні надходження, вра­ховані в кошторисі на відповідний рік.

Протягом року розпорядники коштів уносять зміни до спеціального фонду кошторису шляхом подання до відповідного органу Казначейства України до­відки про внесення змін до кошторису, затвердженої керівником установи, що затвердив кошторис, без внесення відповідних змін до розпису за спеціальним фондом, складеної за формою та у порядку, визначеними нормативно-право­вими актами України, на паперових та електронних носіях. При цьому відпо­відний орган Казначейства України реєструє зміни до кошторисів за спеціаль­ним фондом згідно з поданими довідками на рахунках, відкритих за групою рахунків позабалансового обліку 912 «Кошторисні призначення з місцевих бюджетів». Розпорядники нижчого рівня в обов'язковому порядку подають головному розпоряднику завірені органом Казначейства України копії дові­док про внесення змін до спеціального фонду кошторису за власними надход­женнями.

Головні розпорядники узагальнюють показники довідок про внесення змін до спеціального фонду кошторисів розпорядників нижчого рівня за звітний період та проводять з органами Казначейства України щомісячну звірку зведених показників щодо внесених змін до планових показників спеціального фонду.

Органи Казначейства України ведуть облік таких змін, провадять видатки спеціального фонду бюджету за власними надходженнями бюджетних установ на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін без внесення змін до розпису.

Головні розпорядники під час подання зведеної фінансової звітності забезпечують відповідність планових показників за спеціальним фондом кошторисів з урахуванням внесених до них змін даним обліку органів Казначейства України про виконання спеціального фонду місцевих бюджетів.

Взяття бюджетних зобовязань

Органи Казначейства України обліковують бюджетні зобов'язання та бю­джетні фінансові зобов'язання розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів відповідно до порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджет­них коштів в органах Казначейства України.

Органи Казначейства України обліковують бюджетні зобов'язання та бю­джетні фінансові зобов'язання розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів, яких вони обслуговують, на рахунках, відкритих за групою рахун­ків позабалансового обліку 942 «Зобов'язання розпорядників бюджетних ко­штів за коштами місцевого бюджету».

Операції з перерахування коштів на здійснення видатків, передбачених у за­гальному фонді місцевих бюджетів Відповідно до помісячного розпису асигнувань загального фонду місцевих бюджетів фінансові органи та/або міські (міст районного значення), сільські, селищні ради або їх виконавчі органи проводять розподіл коштів загального фонду місцевих бюджетів, що зараховані на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3142 «Кошти загального фонду місцевого бюджету», з урахуванням зареєстрованих бюджетних фінансових зобов'язань, та подають органам Каз­начейства України розпорядження про виділення коштів загального фонду місцевих бюджетів на паперових та електронних носіях у розрізі головних розпорядників коштів, яке затверджується головою місцевого органу вико­навчої влади або, за його дорученням, одним з його заступників (керівником фінансового органу) (Таблиця 6.36).

Таблиця 6.36

Органи Казначейства України реєструють такі розпорядження у журна­лі реєстрації розпоряджень про виділення коштів загального (спеціального) фонду місцевих бюджетів і відповідно до розпорядження зараховують

кошти:

• на аналітичні рахунки головних розпорядників коштів, відкриті за ба­лансовим рахунком 3531 «Особові рахунки розпорядників за коштами, отриманими із загального фонду місцевого бюджету»;

• у разі, якщо головні розпорядники коштів відповідного місцевого бю­джету не мають мережі підвідомчих установ, кошти зараховують на ана­літичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3541 «Реєстраційні ра­хунки розпорядників за коштами загального фонду місцевого бюджету».

Після проведення зарахування на розпорядженні ставиться відмітка у ви­гляді відбитка штампа казначея «Оплачено». Один примірник залишається в органі Казначейства України, а другий повертається відповідному органу, який склав розпорядження.

Якщо перерахування коштів проводиться за цільовим направленням, то подане розпорядження в обов'язковому порядку повинно містити примітку щодо призначення коштів.

Виписка з особового рахунку надається головному розпоряднику коштів (Таблиця 6.37). На підставі виписки головний розпорядник з урахуванням за­реєстрованих бюджетних фінансових зобов'язань готує та подає органу Каз­начейства України на паперових та електронних носіях розподіл виділених бюджетних асигнувань на перерахування коштів підвідомчим установам в hrox ппиміпниках СТяблиття вiRY

Отриманий розподіл перевіряється органом Казначейства України щодо відповідності вказаних у ньому сум залишкам на рахунках, залишкам неви­користаних бюджетних асигнувань загального фонду підвідомчих установ у розрізі кодів економічної класифікації видатків та кодів класифікації креди­тування бюджету. У разі невідповідності цим даним розподіл повертається головному розпоряднику на доопрацювання із відповідною відміткою в ниж­ній частині документа: зазначаються причини та дата повернення, ставиться підпис відповідальної особи. Якщо перерахування коштів проводиться за ці­льовим направленням, то поданий розподіл в обов'язковому порядку повинен Містити примітку щодо призначення коштів.

Розподілиреєструються у журналі реєстрації розподілу виділених коштів. За наявності всіх необхідних показників кошти зараховуються на рахунки підвідо­мчих установ. Після проведення зарахування на розподілі (кожному примірни­ку) ставиться відмітка у вигляді відбитка штампа казначея «Оплачено». Один

примірник залишається в органі Казначейства України, а другий повертається головному розпоряднику бюджетних коштів. Дані розподілів відображаються на відповідних рахунках, відкритих за рахунками позабалансового обліку.

Для безготівкових перерахувань платежів з одного рахунку на інший, від­критих на балансі одного органу Казначейства України без виходу в СЕП НБУ, використовуються меморіальні ордери (Таблиця 6.39), складені на підставі відповідних платіжних доручень розпорядників коштів.

Таблиця 6.39

Орган Казначейства України після отримання від фінансового органу та/ або міських (міст районного значення), сільських, селищних рад або їх ви­конавчого органу коригувального розпорядження перевіряє наявність на ра­хунках головного розпорядника коштів, залишків невикористаних асигнувань.

Після чого органом Казначейства України приймається рішення щодо мож­ливості коригування суми виділених коштів і за умови прийняття позитивного рішення коригувальне розпорядження виконується у встановленому порядку.

У разі внесення змін до розподілу виділених бюджетних асигнувань голо­вний розпорядник подає до органів Казначейства України лист з обгрунту­ванням необхідності здійснення перерозподілу виділених коштів та коригу­вальний розподіл на паперових та електронних носіях, у якому зазначаються реквізити підвідомчих установ та суми, на які проводиться коригування.

Орган Казначейства України після отримання від головного розпорядника коштів коригувального розподілу перевіряє наявність на рахунках розпоряд­ників залишків невикористаних асигнувань.

Після чого органом Казначейства України приймається рішення щодо мож­ливості коригування суми виділених коштів і за умови прийняття позитивного рішення коригувальний розподіл виконується у встановленому порядку. В ін­шому разі коригувальний розподіл повертається головному розпоряднику без виконання з відповідним обґрунтуванням відмови його виконання.

Операції з перерахування бюджетних коштів на здійснення видатків, перед­бачених у спеціальному фонді місцевих бюджетів (крім власних надходжень

розпорядників)

Відповідно до помісячного розпису спеціального фонду місцевих бюдже­тів фінансові органи та/або міські (міст районного значення), сільські, се­лищні ради або їх виконавчі органи проводять розподіл коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, що зараховані на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 «Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направ­ляються на спеціальні видатки», та подають органам Казначейства України розпорядження про виділення коштів спеціального фонду місцевих бюджетів У розрізі головних розпорядників коштів, які затверджуються головою місце­вого органу виконавчої влади або, за його дорученням, одним з його заступни­ків (керівником фінансового органу). Органи Казначейства України реєстру­ють розпорядження у журналі реєстрації розпоряджень про виділення коштів загального (спеціального) фонду місцевих бюджетів і відповідно до розпо­ряджень зараховують кошти на аналітичні рахунки розпорядників, відкриті за балансовим рахунком 3532 «Особові рахунки розпорядників за коштами, °триманими із спеціального фонду місцевого бюджету».

У разі, якщо головні розпорядники коштів відповідного місцевого бюдже­ту не мають мережі підвідомчих установ, кошти зараховують на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3542 «Реєстраційні рахунки розпо­рядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету».

Після проведення зарахування на розпорядженні ставиться відмітка у ви­гляді відбитка штампа казначея «Оплачено». Один примірник залишається в органі Казначейства України, а другий повертається відповідному органу, який склав розпорядження. Якщо перерахування коштів проводиться за ці­льовим направленням, то подане розпорядження в обов'язковому порядку повинно містити примітку щодо призначення коштів.

Виписка з особового рахунку надається головному розпоряднику коштів. На підставі виписки головний розпорядник готує та подає органу Казначей­ства України на паперових та електронних носіях розподіл виділених бю­джетних асигнувань на перерахування коштів підвідомчим установам у двох примірниках.

Отриманий розподіл перевіряється органом Казначейства України щодо відповідності вказаних у ньому сум залишкам на рахунках, залишкам неви­користаних бюджетних асигнувань спеціального фонду підвідомчих установ у розрізі кодів економічної класифікації видатків та кодів класифікації кре­дитування бюджету. У разі невідповідності цим даним розподіл повертається головному розпоряднику на доопрацювання із відповідною відміткою в ниж­ній частині документа: зазначаються причини та дата повернення, ставиться підпис відповідальної особи.

Якщо перерахування коштів проводиться за цільовим направленням, то поданий розподіл в обов'язковому порядку повинен містити примітку щодо призначення коштів.

Розподіли реєструються у журналі реєстрації розподілу виділених коштів. За наявності всіх необхідних показників кошти зараховуються на рахунки під­відомчих установ. Після проведення зарахування на розподілі (кожному при­мірнику) ставиться відмітка у вигляді відбитка штампа казначея «Оплачено». Один примірник залишається в органі Казначейства України, а другий повер­тається головному розпоряднику бюджетних коштів. Дані розподілів відобра­жаються на відповідних рахунках, відкритих за рахунками позабалансового обліку.

Для безготівкових перерахувань платежів з одного рахунку на інший, від­критих на балансі одного органу Казначейства України без виходу в СЕП НБУ, використовуються меморіальні ордери, складені на підставі відповідних пла­тіжних доручень розпорядників коштів.

Внесення змін до розпорядження про виділення коштів спеціального фон­ду місцевих бюджетів та/або розподілу виділених бюджетних асигнувань ор­гани Казначейства України здійснюють у встановленому законодавством по­рядку.

Операції з зарахування коштів на реєстраційні та спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників та рахунки одержувачів коштів місцевих бюджетів

На реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників та ра­хунки одержувачів коштів місцевих бюджетів, що перебувають на казначей­ському обслуговуванні, відкриті в органах Казначейства України відповідно за групою рахунків балансового обліку 354 «Рахунки розпорядників та одер­жувачів за коштами місцевих бюджетів», зараховуються кошти, які надходять як від вищих та підвідомчих установ, так і від юридичних та фізичних осіб на утримання, виконання певних доручень, здійснення певних видатків, віднов­лення касових видатків тощо.

Усі суми коштів, що надходять готівкою у каси установ (у тому числі суми невикористаної готівки), повинні бути зараховані на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників та рахунки одержувачів коштів місце­вих бюджетів, відкриті в органах Казначейства України за групою рахунків балансового обліку 354 «Рахунки розпорядників та одержувачів за коштами місцевих бюджетів» Плану рахунків. На рахунки одержувачів коштів можуть бути зараховані тільки суми невикористаної готівки, що відносяться на від­новлення касових видатків.

При внесенні готівки на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки роз­порядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів відправники коштів у платіжних документах (квитанціях тощо) зазначають номери реєстраційних спеціальних реєстраційних) рахунків розпорядників коштів, що відкриті в ор­ганах Казначейства України, для зарахування цих коштів на рахунки власників.

Кошти, які надходять на рахунки розпорядників коштів, уважаються отри­маними доходами розпорядників бюджетних коштів або коштами, що відно­сяться на відновлення касових видатків.

За умови відсутності в призначенні платежу платіжного доручення достат­ньої інформації для того, щоб здійснити відновлення касових видатків, орган Казначейства України отримує письмове підтвердження щодо уточнення при­значення платежу від розпорядників бюджетних коштів за підписом керівника.

Здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань

Органи Казначейства України здійснюють розрахунково-касове обслуго­вування розпорядників шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеці­альних реєстраційних рахунків розпорядників та рахунків одержувачів бю­джетних коштів, відкритих в органах Казначейства України, відповідно до кошторисів, планів асигнувань загального фонду місцевих бюджетів, планів спеціал_ЬН0Г0 фонду місцевих бюджетів або планів використання бюджетних коштів, планів надання кредитів.

Відповідно до встановлених повноважень Казначейство України здій­снює контроль за наявністю асигнувань для взяття зобов'язань та відповід­ністю взятих бюджетних зобов'язань певним асигнуванням за відповідними кодами економічної класифікації видатків. Відповідальність за взяті бюджетні зобов'язання та цільове використання бюджетних коштів несуть розпорядни­ки та одержувачі бюджетних коштів згідно із законодавством.

Органи Казначейства України здійснюють видатки на підставі платіжних доручень розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного бюджетного зобов'язання та бюджетного фінансового зобов'язання у межах залишків коштів на рахунках розпорядників та одер­жувачів бюджетних коштів за відповідними кодами економічної класифікації видатків га класифікації кредитування.

Підтвердні документи (договори, звіт про результати проведення процеду­ри закупівлі тощо) надаються у разі потреби здійснення авансування, поетап­ної оплати зареєстрованих бюджетних фінансових зобов'язань тощо.

У випадку проведення розрахунків на умовах авансування розпорядники та одержувачі бюджетних коштів протягом трьох робочих днів після завер­шення терміну поставки товарів, виконання робіт, надання послу г, визначено­го договірними зобов'язаннями відповідно до законодавства, подають до ор­ганів Казначейства України документи, що підтверджують отримання таких товарів, робіт та послуг.

З метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи Казначейства України в частині виконання місцевих бюдже­тів за видатками здійснюють попередній та поточний контроль, що відповідає контрольним повноваженням з виконання державного бюджету за видатками.

Платіжні доручення подаються до органів Казначейства України в кіль­кості примірників, необхідних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Форма, обов'язкові реквізити платіжних доручень та вимоги щодо заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

При застосуванні системи безготівкової виплати заробітної плати кошти перераховуються (за згодою працівників установ та організацій) на вкладні рахунки відповідно до заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки та платіжного доручення.

Проведення видатків розпорядників бюджетних коштів в іноземній валюті

Розпорядники бюджетних коштів за деякими напрямами витрат, встанов­леними законодавством, можуть проводити розрахунки в іноземній валюті. Для здійснення операцій в іноземній валюті розпорядники бюджетних коштів відкривають рахунки в установах банків за відповідними балансовими рахун­ками згідно з вимогами нормативних актів Національного банку України.

Після відкриття в установах банків рахунку для обліку операцій в інозем­ній валюті бюджетна установа подає до відповідного органу Казначейства України довідку банку про відкриття рахунку на її ім'я.

у разі здійснення розрахунків розпорядниками бюджетних коштів за бю­джетними зобов'язаннями, що виникли внаслідок укладання договорів, роз­порядники подають до органів Казначейства України платіжні доручення на перерахування коштів у національній валюті з відповідних рахунків на рахун­ки відкриті на ім'я розпорядників бюджетних коштів в установах банків, для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України.

Операції за власними коштами розпорядників коштів місцевих бюджетів

Обсяги власних надходжень, які перевищують відповідні витрати, за умо­ви забезпечення ресурсами заходів з виконання основних функцій бюджетних установ розпорядники бюджетних коштів перераховують вищим та підвідо­мчим установам і організаціям у разі, якщо їм такі повноваження надано від­повідними нормативно-правовими актами. Відповідальність за прийняте рі­шення несе розпорядник бюджетних коштів.

Перерахування таких коштів здійснюється на підставі платіжних дору­чень, наданих власниками рахунків, лише в межах одного коду тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів і однієї групи влас­них надходжень.

Перерахування коштів, отриманих у поточному році, розпорядниками бю­джетних коштів вищим та/або підвідомчим установам відображається відпо­відно як зменшення доходів, а отримання розпорядниками бюджетних коштів відповідно як збільшення доходів.

У разі перерахування коштів, що обліковувались як залишки власних над­ходжень на початок року, зазначені операції відображаються як зменшення та збільшення залишків.

Власні надходження розпорядників, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в органах Казначейства України (за місцем обслуговування розпорядника коштів бю­джету) за балансовим рахунком 3542 «Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету», в розрізі груп власних надходжень.

Інформація щодо власних надходжень розпорядників коштів місцевих бю­джетів, які зараховуються на відповідні рахунки, відкриті за балансовим ра­хунком 3542 «Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету», одночасно відображається на рахунках бюджет­ного обліку 6124 «Власні кошти розпорядників коштів місцевого бюджету».

Органи Казначейства України засобами програмного забезпечення що­денно складають виписки з рахунків, відкритих за балансовим рахунком 3542 «Реєстраційні рахункирозпорядників за коштами спеціального фонду місце­вого бюджету». Зазначені виписки, разом з реєстром розрахункових докумен­тів, надаються розпорядникам коштів місцевих бюджетів.

Повернення надміру та/або помилково зарахованих коштів з рахунків, від­критих за балансовим рахунком 3542 «Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету», здійснюється на підставі платіжних документів розпорядника бюджетних коштів місцевих бюджетів та відповідного підтвердження щодо обгрунтованості здійснення такої операції у межах наявних залишків коштів на рахунках.

Оплата видатків розпорядників коштів бюджету здійснюється органами Казначейства України з рахунків розпорядників, відкритих в органах Казна­чейства України за балансовим рахунком 3542 «Реєстраційні рахунки розпо­рядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету» у законодавче встановленому порядку. Інформація щодо проведених видатків одночасно відображається на відповідних рахунках, відкритих за рахунком бюджетного обліку 7221 «Видатки спеціального фонду місцевого бюджету».

У разі проведення операцій розпорядниками в натуральній формі, у по­рядку, встановленому законодавством, зазначені операції проводяться в межах планових показників та відображаються в бухгалтерському обліку виконання місцевих бюджетів. Розпорядники не пізніше останнього робочого дня місяця складають та подають до органів Казначейства України довідку про надхо­дження у натуральній формі.

Відповідальність за законність та достовірність проведених операцій у на­туральній формі несуть розпорядники бюджетних коштів.

Порядок виплати готівки

Для оформлення документів на отримання заробітної плати, стипендії, до­помоги, видатків на службові відрядження та інших коштів, що видаються на видатки, які не можуть бути проведені безготівковою оплатою, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів подають до органів Казначейства України заявку на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки у двох примірниках.

Після видачі готівки один примірник повертається розпоряднику або одер­жувачу бюджетних коштів з відбитком штампа казначея, другий примірник зберігається в органах Казначейства України.

Заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки ви­писуються розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів на осіб, з якими в них укладені договори про повну матеріальну відповідальність та які мають право отримувати і видавати кошти (порядок заповнення та етапів про­ходження перевірки заявки описано в пункті 6.2 даної теми) .

На підставі перевіреної заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки відповідальні особи органів Казначейства України підпи­сують грошові чеки на отримання готівки. Уповноважені особи розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на підставі належно оформлених грошових чеків отримують готівку з поточних рахунків, відкритих в установах банків на ім'я органів Казначейства України за балансовими рахунками групи 257 «Кошти державного та місцевого бюджетів для виплат» Плану рахунків бух­галтерського обліку банків України. Рахунки групи 257 є рахунками, на які за­раховуються кошти до виплати без перерахувань. Кошти на балансові рахунки групи 257 зараховуються на підставі заявок на видачу готівки розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів.

При внесенні готівки на рахунки розпорядників бюджетних коштів плат­ники коштів у розрахункових документах (квитанціях тошо) зазначають зміст операції з визначенням коду економічної класифікації видатків та класифіка­ції кредитування бюджету і номери відповідних рахунків розпорядників, що відкриті в органах Казначейства України.

Для проведення операцій із застосуванням банківських платіжних карток бюджетним установам відкривається картковий рахунок. Карткові рахунки відкриваються в установах банків на умовах договору. У договорі повинні бути вказані довірені особи установи, перелік яких додається до заяви про від­криття карткових рахунків. Довірена особа може використовувати банківську платіжну картку як для отримання готівки, так і для здійснення безготівкових розрахунків, пов'язаних з господарською діяльністю установи, у тому числі на представницькі потреби та витрати на відрядження.

Для проведення операцій із застосуванням банківських платіжних карток на картковий рахунок платіжним дорученням зараховуються кошти шляхом їх переказу з відповідних рахунків бюджетної установи. При казначейському обслуговуванні сума платіжного доручення на перерахування коштів склада­ється на підставі заявки розпорядника бюджетних коштів.

Кошти, які зараховуються на картковий рахунок, є підзвітними коштами довіреної особи бюджетної установи. Оприбуткування отриманих коштів та включення їх до авансового звіту про їх використання проводяться довіреною особою на підставі виписки з карткового рахунку або, у разі отримання готів­ки у банкоматі, чека банкомату.

Довірена особа бюджетної установи зобов'язана подати до бухгалтерії установи авансовий звіт про використання коштів з банківської платіжної картки разом із підтвердними документами та залишком невикористаної го­тівки відповідно до законодавства. Залишки невикористаної готівки поверта­ються довіреною особою згідно із законодавством.

Відповідальність за здійснення усіх господарських операцій з використан­ням карткових рахунків покладається на керівництво бюджетних установ від­повідно до законодавства.

Залишки коштів, не використані довіреною особою у визначені терміни, повертаються на рахунок, з якого вони були перераховані.

Фінансування місцевих бюджетів

Відповідно до статті 73 Бюджетного кодексу України Рада міністрів АРК. місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради АРК чи відповідної ради можуть отримувати короткотерміно­ві позички на покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевих бюджетів, та здійснювати запозичення до бюджету розвитку місцевих бюджетів.

Бюджет розвитку — доходи і видатки місцевого бюджету, які утворю­ються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази

Короткострокові позички, отримані Радою міністрів АРК, місцевими дер­жавними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за рішен­нями Верховної Ради АРК чи відповідної ради для покриття тимчасових ка­сових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3252 «Рахунок для зарахування до загального фонду місцевих бюджетів інших кре­дитів та коштів, направлених на їх погашення».

У регламентований час засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів, кошти перераховуються (списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3142 «Кошти загального фонду місцевих бю­джетів».

Запозичення, які здійснено за рішенням Верховної Ради АРК чи відповід­ної ради, до бюджету розвитку місцевих бюджетів зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3254 «Рахунок для зарахування до спеціаль­ного фонду місцевих бюджетів інших кредитів та коштів, направлених на їх погашення».

У регламентований час засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів, кошти перераховуються (списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 «Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки».

Повернення позичок, отриманих на покриття тимчасових касових розри­вів, що виникають під час виконання загального фонду місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства України з окремого рахунку, відкритого за балансовим рахунком 3252 «Рахунок для зарахування до загального фонду місцевих бюджетів інших кредитів та коштів, направлених на їх погашення» за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету.

Повернення запозичень до бюджету розвитку місцевих бюджетів здій­снюється органами Казначейства України з окремого рахунку, відкритого за балансовим рахунком 3254 «Рахунок для зарахування до спеціального фонду місцевих бюджетів інших кредитів та коштів, направлених на їх погашення», за рахунок коштів спеціального фонду місцевого бюджету.

Надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів місцевих

бюджетів

Головний розпорядник, якому передбачені бюджетні призначення для на­дання кредитів, визначає розпорядників та/або одержувачів бюджетних ко­штів (далі - кредитори) та спрямовує такі бюджетні призначення у порядку, визначеному відповідними нормативно-правовими актами.

Позичальники не включаються до мережі відповідного розпорядника і отримують кредитні ресурси на підставі укладених договорів та інших під­твердних документів.

Кредитор спрямовує кошти за бюджетними програмами з кредитування виключно на визначені у встановленому порядку мету, завдання та напрямки цих бюджетних програм, а позичальник забезпечує використання таких ко­штів за їх призначенням.

Відповідальність за цільове використання коштів, наданих у вигляді кре­диту з загального/спеціального фонду місцевих бюджетів (фінансової допо­моги на зворотній основі), а також за їх своєчасне та повне повернення, несуть кредитор та позичальник згідно з законодавством.

Організація роботи органів Казначейства України щодо забезпечення об­ліку бюджетних асигнувань в частині кредитування та контролю за їх дотри­манням здійснюється відповідно до встановленого законодавством Порядку.

Операції з надання кредитів здійснюються шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків кредиторів, відкритих в органах Казначейства України, відповідно до кошторисів та планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів, планів спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень та відповідних видат­ків) або планів використання бюджетних коштів на рахунки позичальників, зазначені в кредитних договорах і відкриті в установах банків.

Відповідно до покладених завдань Казначейство контролює цільове спря­мування бюджетних коштів на стадії проведення оплати на підставі підтверд­них документів, наданих кредиторами.

Органи Казначейства України проводять оплати за дорученнями розпоряд­ників та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку зареєстрова­них зобов'язань. Підставою для здійснення операцій по кредитуванню розпо­рядниками та одержувачами бюджетних коштів є укладені кредитні договори, платіжні доручення, підготовлені власниками рахунків, та інші підтвердні до­кументи, передбачені бюджетним законодавством.

Платіжні документи приймаються органами Казначейства України від роз­порядників та одержувачів бюджетних коштів у межах залишків на рахунках ^в частині кредитування.

Процедура повернення кредитів, наданих за рахунок коштів загального/ спеціального фонду місцевих бюджетів, та сплати відсотків за користуванняними здійснюється відповідно до рішення про місцевий бюджет та/або окре­мих нормативно-правових актів.

Операції по зарахуванню коштів, що надходять як повернення кредитів га відсотків за користування ними, та відображення їх на відповідних рахунках бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів здійсню­ються згідно з процедурами, визначеними нормативно-правовими актами.

Здійснення операцій з надання кредитів розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів проводиться відповідно до встановленого Порядку.

Кошти від повернення позик, наданих до набрання чинності Бюджетним кодексом України зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті за балансо­вим рахунком 3153 «Рахунок для зарахування до спеціального фонду місцевих бюджетів повернення бюджетних кредитів».

Інформація щодо сум коштів від повернення позик одночасно відобража­ється на відповідному рахунку, відкритому за рахунком бюджетного обліку 7232 «Кредитування спеціального фонду місцевого бюджету за вирахуванням погашення».

У кінці операційного дня засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів, кошти перераховуються (списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 «Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки».

Відсотки, сплачені за користування позиками зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3151 «Надходження коштів спеці­ального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки».

У кінці операційного дня засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів, кошти перераховуються (списуються) на аналітич­ні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 «Кошти спеціального фон­ду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки».

Інформація щодо надходження платежів одночасно відображається на від­повідних рахунках, відкритих за рахунком бюджетного обліку 6122 «Доходи спеціального фонду місцевого бюджету, які направляються на спеціальні ви­датки».

Кошти від повернення бюджетних кредитів, наданих за рішеннями Вер­ховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради за кодом кла­сифікації кредитування 4000 «Кредитування з вирахуванням погашення» з загального фонду місцевих бюджетів, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3143 «Рахунок для зарахування до загально­го фонду місцевих бюджетів повернення бюджетних кредитів».

Інформація щодо сум коштів від повернення кредитів одночасно відобра­жається на відповідному рахунку, відкритому за рахунком бюджетного обліку 7231 «Кредитування загального фонду місцевого бюджету за вирахуванням погашення».

У кінці операційного дня засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів, кошти перераховуються (списуються) на аналітич­ні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3142 «Кошти загального фонду місцевих бюджетів».

Кошти від повернення бюджетних кредитів, наданих за рішеннями Верхо­вної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради за кодом класифі­кації кредитування 4000 «Кредитування з вирахуванням погашення» зі спеці­ального фонду місцевих бюджетів, зараховуються на аналітичні рахунки, від­криті за балансовим рахунком 3153 «Рахунок для зарахування до спеціального фонду місцевих бюджетів повернення бюджетних кредитів».

Інформація щодо сум коштів від повернення кредитів одночасно відобра­жається на відповідному рахунку, відкритому за рахунком бюджетного обліку 7232 «Кредитування спеціального фонду місцевого бюджету за вирахуванням погашення».

У кінці операційного дня засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів, кошти перераховуються (списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 «Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки».

Контрольні запитання

1. Розкрийте сутність економічної категорії «видатки бюджету».

2. Охарактеризуйте систему видатків Державного бюджету України.

3. Які критерії розмежування видатків між бюджетами?

4. Дайте характеристику системі розпорядників бюджетних коштів.

5. Вкажіть повноваження Головних розпорядників бюджетних коштів

6. .Розкрийте особливості програмно-цільового методу бюджетного фінансу­вання.

7. Визначте бюджетні повноваження одержувачів бюджетних коштів.

8. Охарактеризуйте кошторис як основний плановий документ бюджетної установи.

9. Який порядок формування мережі установ та організацій, що отримують бюджетні кошти?

10. Розкрийте сутність казначейської форми обслуговування бюджетів та на­звіть основні її стадії.

11. Дайте характеристику порядку встановлення бюджетних асигнувань роз­порядникам бюджетних коштів.

12. 12. Який порядок оформлення змін планових показників, що виникають упроцесі виконання бюджетів?

13- Який порядок затвердження кошторисів та паспортів бюджетних програм.

14. Охарактеризуйте порядок взяття бюджетних зобов'язань.

15- Вкажіть відмінності між бюджетним зобов'язанням та бюджетним фінан­совим зобов'язанням.

16. Як обліковуються бюджетні зобов'язання розпорядників та одержувачів бюджетних коштів в органах ДКСУ?

17. Визначте повноваження ДКСУ в процесі здійснення закупівель товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти.

18. Порядок здійснення ДКСУ платежів за дорученнями розпорядників бю­джетних коштів.

19. Повноваження ДКСУ з проведення операцій щодо відкриття асигнувань за загальним фондом ДБУ.

20. Особливості здійснення окремих видатків розпорядників бюджетних ко­штів, що мають підпорядковані бюджетні установи за межами України.

21. Охарактеризуйте порядок казначейського обслуговування одержувачів бюджетних коштів.

22. Розкрийте особливості здійснення окремих видатків державного бюджету.

23. Порядок проведення взаємних розрахунків.

24. Механізм здійснення операцій за рахунок власних надходжень спеціаль­ного фонду.

25. Особливості проведення видатків розпорядників та одержувачів бюджет­них коштів.

26. Вкажіть випадки, в яких органи ДКСУ не приймають платіжні доручення до виконання.

27. Що належить до меморіальних документів?

28. Розкрийте порядок одержання готівки та виплати готівки під звіт.

29. Вкажіть особливості проведення видатків розпорядників бюджетних ко­штів в іноземній валюті.

30. Які повноваження ДКСУ при проведенні розрахунків за окремими рішен­нями.

31. Охарактеризуйте порядок використання товарів, робіт та послуг для ви­конання заходів бюджетних програм.

32. Розкрийте особливості повернення кредитів до бюджетів.

33. Охарактеризуйте систему видатків місцевих бюджетів.

34. Механізм касового обслуговування місцевих бюджетів за видатками.

35. Вкажіть види видатків місцевих бюджетів, які не враховуються при визна­ченні обсягів міжбюджетних трансфертів.

36. Визначте порядок перерахування міжбюджетних трансфертів.

37. Розкрийте особливості фінансування місцевих бюджетів.

38. Охарактеризуйте порядок надання та повернення кредитів, що надані за рахунок місцевих бюджетів.

Контрольні тести

Тест 1. Видатки бюджету - це:

а) бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі;

б) кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом;

в) бюджетні асигнування на реалізацією програм та заходів що визна­чені згідно Бюджетного Кодексу;

г) бюджетні кошті що мають цільове спрямування на стадії проведення оплати на підставі підтвердних документів;

ґ) платежі з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків роз­порядників та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Казначейства України.

Тест 2. Методом управління бюджетними коштами в Україні є:

а) нормативний;

б) балансовий;

в) екстраполяції;

г) оцінки ефективності використання бюджетних коштів;

ґ) програмно-цільовий.

Тест 3. Бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснен­ня витрат бюджету - це:

а) орган фінансового контролю;

б) одержувач бюджетних коштів;

в) державний фінансовий орган;

г) розпорядник бюджетних коштів;

ґ) місцевий фінансовий орган.

Тест 4. Розпорядники бюджетних коштів поділяються на:

а) головних та нижчестоящих;

б) другого та третього ступеня;

в) загальнодержавних та місцевих;

г) головних та транзитних;

г) немає жодної правильної відповіді.

Тест 5. Основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бю­джетною установою своїх функцій та досягнення результатів, ви­значених відповідно до бюджетних призначень:

а) баланс;

б) кошторис;

в) план використання бюджетних коштів;

г) реєстр; 0 розпис.

Тест 6. Головні розпорядники (крім Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держав­них адміністрацій) подають Казначейству України на паперових та електронних носіях мережу установ та організацій, які отримують кошти з державного бюджету не пізніше ніж:

а) за 3 дні до початку бюджетного року;

б) за 10 днів до початку бюджетного року ;

в) за 15 днів до початку бюджетного року;

г) за 20 днів до початку бюджетного року;

ґ) за місяць до початку бюджетного року.

Тест 7. Розпорядники нижчого рівня (обласний рівень) подають Головним управлінням на паперових та електронних носіях дані про мережу розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у територіально­му розрізі (місто, район) не пізніше ніж:

а) за 3 дні до початку бюджетного року;

б) за 10 днів до початку бюджетного року;

в) за 15 днів до початку бюджетного року;

г) за 20 днів до початку бюджетного року;

Г) за місяць до початку бюджетного року.

Тест 8. Підставою для прийняття розпорядниками та одержувачами бю­джетних коштів бюджетних зобов'язань є:

а) реєстри бюджетних зобовязаннь;

б) затверджені в установленому порядку кошториси;

в) доведені обсяги бюджетних асигнувань;

г) мережа розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

ґ) затверджені обсяги фінансування бюджету.

Тест 9. Бюджетні програми визначаються:

а) головними розпорядниками бюджетних коштів;

б) нижчестоящими розпорядниками бюджетних коштів;

в) Кабінетом Міністрів України;

г) Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік;

ґ) Бюджетним кодексом України.

Тест 10. Правила складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання встановлюються:

а) Верховною Радою України;

б) Кабінетом Міністрів України;

в) Міністерством фінансів України;

г) Державною казначейською службою України;

ґ) головним розпорядником бюджетних коштів.

Тест 11. Відповідальність за взяті бюджетні зобов'язання, їх зміст, правиль­ність оформлення та достовірність інформації, уключеної до реє­стрів, своєчасність реєстрації бюджетних зобов'язань та бюджет­них фінансових зобов'язань несуть:

а) розпорядники бюджетних коштів;

б) одержувачі бюджетних коштів;

в) органи ДКСУ;

г) банківські установи;

г) всі відповіді вірні.

Тест 12. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти визначаються:

а) Бюджетним кодексом України;

б) Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік;

в) Законом України «Про здійснення державних закупівель»;

г) Постановою Правління НБУ;

ґ) Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Тест 13. Відкриття асигнувань із загального фонду державного бюджету за видатками, не віднесеними до захищених статей та видатків, та на­данням кредитів здійснюється на підставі:

а) розпису бюджету;

б) пропозицій щодо відкриття асигнувань;

в) затверджених бюджетних прогам;

г) паспортів бюджетних програм;

ґ) немає жодної правильної відповіді.

Тест 14. Асигнування за захищеними статтями і видатками відкриваються на підставі:

а) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бух­галтерському обліку виконання бюджету;

б) затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної про­грами (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджет­ному процесі);

в) помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бю­джету;

г) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджет­них асигнувань;

ґ) затвердженого в установленому порядку кошторису.

Тест 15. Взаємні розрахунки - це:

а) розрахунки, які виникають між бюджетами в процесі планування та виконання бюджетів;

б) сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій;

в) регламентований бюджетним законодавством процес виконання бю­джетів;

г) проведені в установленому порядку операції з надання послуг, вико­нання робіт, реалізації в установленому порядку продукції чи майна та іншої діяльності;

ґ) операції, пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування державного бюджету.

Тест 16. Строк дії платіжного доручення розпорядників та одержувачів бю­джетних коштів установлений у межах:

а) 3-х календарних днів з дня його виписки;

б) 5-ти календарних днів з дня його виписки;

в) 10-ти календарних днів з дня його виписки;

г) 15 -ти календарних днів з дня його виписки;

ґ) 20-ти календарних днів з дня його виписки.

Тест 17. Для оформлення документів на отримання заробітної плати, сти­пендії, допомоги, видатків на службові відрядження та інших ко­штів, що видаються на видатки, які не можуть бути проведені без­готівковою оплатою, розпорядники та одержувачі бюджетних ко­штів подають до органів Казначейства:

а) платіжне доручення;

б) меморіальний документ;

в) заявку на видачу готівки;

г) грошовий чек;

ґ) кошторис.

Тест 18. Для безготівкових перерахувань платежів з одного рахунку на ін­ший, відкритих на балансі одного органу Казначейства України без виходу в СЕП НБУ, використовуються:

а) платіжні доручення;

б) меморіальні ордери;

в) заявки на видачу готівки;

г) грошові чеки;

ґ) плани асигнувань.

Тест 19. Перерахування коштів, що передаються до Державного бюджету України та до місцевих бюджетів вищого рівня, здійснюється орга­нами Казначейства України з окремого аналітичного рахунку, від­критого за балансовим рахунком:

а) 3111;

б) 3121;

в) 3142;

г) 3421;

ґ) 3422

Тест 21- Інформація щодо власних надходжень розпорядників коштів місце­вих бюджетів, які зараховуються на відповідні рахунки, відкриті за балансовим рахунком:

Додаткова література з теми

1. Бюджетний кодекс України: [прийнятий Верховною Радою 8 лип. 2010 р. № 2456-VI] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

2. Про здійснення державних закупівель : [Закон України від 1 черв. 2010 р. №2289-VI] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

3. Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти: [Постанова Кабінету Міністрів України від 09 жовт. 2006р. №1404] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

4. Положення про Державну казначейську службу України: [Указ Президента України від 13 квіт. 2011 р. № 460/2011] - Режим доступу: http://zakonl. rada.gov.ua

5. Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ : [Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. №228]- Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua

6. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: [Постанова Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

7. План рахунків бухгалтерського обліку банків України: [Постановв Прав­ління Національного банку України від 17 черв. 2004 №280] - Режим до­ступу: http://zakon.rada.gov.ua

8. Порядок обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету. [Наказ Міністерства фінансів України від 30.09.2011р. №1223] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів: [Наказ Мініс­терства фінансів України від 23 серп. 2012р. №938] -Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua

Ю. Порядок формування Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бю­джетних коштів:[Наказ Міністерства фінансів України від 22.12.2011 № 1691] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

11. Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету [Наказ Міністерства фінансів України від 28 січ. 2002 р. №57] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

12. Про порядок обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в орга­нах Державного казначейства України: [Наказ Державного казначейства України від 9 серп. 2004 р. №136] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

13. Булгакова С.О. Казначейська система виконання бюджету : Підручник / С.О.Булгакова, Л.В.Єрмошенко, Н.І.Сушко; за заг.ред. С.О.Булгакової. - 2-ге вид., переробл. тТ допов. -К. : КНТЕУ, 2005. -417с.

14. Галушка Є.О. Казначейська справа: Навчальний посібник/ Галушка Є.О., Охрімовський О.В., Хижняк Й.С. - Чернівці: Книги - XXI, 2004. - 248с.

15. Юрій С.І. Казначейська система: Підручник / С.І.Юрій, В.І.Стоян, О.С.Даневич; під заг. ред. С.І.Юрія. - Тернопіль: Карт-Бланш, 2006. - 818с.

Тема 7 Казначейське обслуговування державних

цільових фондів та державного боргу

План (логіка) викладу й засвоєння матеріалу

7 1. Казначейське обслуговування державних цільових фондів.

7 2. Порядок проведення платежів із погашення та обслуговування державного боргу.

Ключові поняття та терміни:

• державні цільові фонди;

• класифікація цільових фондів;

• рахунки для обліку коштів цільових фондів;

• страхові внески до Фонду;

• платники страхових внесків;

• виписки з рахунків;

• дефіцит бюджету;

• внутрішній державний борг;

• зовнішній державний борг;

• капітальний борг;

• поточний борг;

• державне запозичення;

• державна гарантія;

• управління державним боргом;

• фінансування бюджету.

7.1. Казначейське обслуговування державних цільових фондів

Самостійною ланкою фінансової системи держави є фонди фінансових ресурсів цільового призначення, необхідність створення та функціонування яких викликана потребою в наданні певних соціальних гарантій населенню у випадку досягнення ними непрацездатного віку, втрати працездатності, го­дувальника, роботи, настання стихійного лиха та інших непередбачуваних подій. В економічному аспекті - це створення та використання фондів фінан­сових ресурсів для задоволення економічних і соціальних потреб держави, підприємницьких структур, окремих громадян.

Державні цільові фонди - це форма перерозподілу й використання фінан­сових ресурсів, які знаходяться в розпорядженні центральних органів влади та органів місцевого самоврядування, мають цільове призначення, яке втілюється в чітко визначених джерелах утворення та напрямках використання коштів.

Існування цільових фондів є об'єктивним і доцільним та пов'язане:

• з концентрацією додаткових джерел для фінансування потреб органів державної влади та управління понад бюджетні асигнування;

• з недостатністю одного централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення всіх державних потреб;

- з можливістю покриття бюджетного дефіциту у випадку перевищення доходів над видатками цільових фондів;

- з можливістю контролю за формуванням та цільовим використанням державних коштів.

В Україні державні цільові фонди діляться на дві групи: загальнодержавні й місцеві. Загальнодержавні цільові фонди - це фонди, які створюються на загальнодержавному рівні з метою фінансування державних програм. Місце­ві фонди формуються місцевими органами самоврядування для забезпечення місцевих програм.

Загальнодержавні цільові фонди поділяються на дві групи. Першу утворю­ють постійні фонди, створення яких пов'язане з реалізацією певних функцій держави. Так, у реалізації соціальної функції особливу увагу приділяють соці­альному страхуванню. У зв'язку з цим окремо створюються спеціальні фонди для гарантованого забезпечення соціального страхування. Другу групу ста­новлять тимчасові фонди, які формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем розвитку суспільства. Вони створюються в разі конкрет­ної потреби й після вирішення проблеми припиняють існування.

За критерієм відносин із державним бюджетом державні цільові фонди по­діляються на бюджетні й позабюджетні.

Бюджетні цільові фонди — це грошові фонди, які входять до складу бюджету держави, формуються за рахунок чітко визначених джерел над­ходжень і забезпечують фінансування державних чи місі(евих видатків за цільовім призначенням. При цьому частина фондів фінансується за рахунок загального фонду, інша частина - за рахунок спеціального фонду. Забезпечен­ня видатків бюджетних цільових фондів зі спеціального фонду, як правило, має основою цільове надходження доходів.

Позабюджетні цільові фонди — це грошові фонди, які не включені до складу бюджету держави, мають самостійні джерела надходжень, що використовуються тічьки за цільовим призначенням незалежно від обсягів бюджетного фінансування. До позабюджетних державних цільових фондів належать: Пенсійний фонд України, Фонд загальнообов'язкового державно­го соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страху­вання від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Державні цільові фонди формуються за рахунок надходжень, визначених чинним законодавством України. Доходи бюджетних фондів можуть акуму­люватися у складі державного бюджету, а позабюджетних фондів — безпосе­редньо в бюджеті фондів. Залежно від призначення фонду, а також вимог до організації його діяльності, доходи можуть надходити тільки з певних джерел. Отже, не всі фонди можуть мати такі надходження, як дивіденди, проценти, доходи від продажу цінних паперів, обов'язкові відрахування, прибутки від комерційної діяльності та ін.

Основними джерелами фінансування державних цільових фондів в Україні є:

_ законодавчо встановлені обов'язкові відрахування юридичних і фізич­них осіб до складу доходів фондів мають важливе загальнодержавне значення;

_ обов'язкові внески певними категоріями юридичних і фізичних осіб коштів до фондів на визначених умовах їх використання;

• виплати коштів Державного бюджету до фондів із метою фінансування певних програм, або цільові бюджетні виплати;

• доходи, що надходять у фонди від розміщення тимчасово вільних ко­штів у комерційних банках, якщо вони мають вільні грошові кошти й використовують їх як депозити в банках;

• надходження у вигляді дивідендів і процентів, нарахованих на цінні па­пери та корпоративні права, придбані в попередні періоди. Правління фонду має проводити активну інвестиційну політику з метою збільшен­ня доходів, а також участі в корпоративному управлінні;

• доходи від продажу й перепродажу цінних паперів і корпоративних прав у процесі формування та використання інвестиційного портфеля фонду;

• надходження як погашення позик, які надавалися фондом юридичним і фізичним особам у попередні періоди;

• з метою фінансування видатків фонду в разі нестачі коштів, формування раціональної структури інвестиційного портфеля, впровадження нових технологій тощо фонди можуть брати кредити та позики;

• з метою сприяння діяльності фонду в реалізації накреслених програм можуть здійснюватися добровільні й благодійні грошові внески юри­дичних і фізичних осіб; прибутки від комерційної діяльності, яку здій­снюють фонди як юридичні особи;

• надходження за рахунок фінансових санкцій, які, згідно із законо­давством, застосовуються до осіб, що порушують умови здійснення обов'язкових зборів і платежів.

Фонди формують свої доходи за рахунок джерел, передбачених законодав­ством. Не всі фонди мають можливість залучати фінансові ресурси у вигляді обов'язкових платежів юридичних і фізичних осіб, і не кожен з них перед­бачає проведення інвестиційної діяльності й операцій із цінними паперами. Не завжди є можливості використовувати вільні кошти як депозити, а також мобілізувати доходи шляхом одержання позик.

Використовуються фінансові ресурси фондів у відповідності з цільовим призначенням згідно з вимогами, які регламентуються порядком створення й здійснення діяльності фонду.

З 1 січня 2011 року в Україні запроваджено єдиний соціальний внесок. Єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодав­ство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

(далі — єдиний внесок) — консолідований страховий внесок, збір якого здійсню­ється до системи загальнообов 'язкового державного соціачьного страхуван­ня в обоє 'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення за­хисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб ти членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов 'язкового державного соціального страхування.

Пенсійний фонд України є органом, що уповноважений вести облік плат­ників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені чинним законодавством.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами:

• законодавчого визначення умов і порядку його сплати;

• обов'язковості сплати;

• законодавчого визначення розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

• прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску;

• захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб;

• державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску;

• відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм законодавства, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страху­вання встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені зако­нодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінан­сування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних по­слуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечен­ня функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінан­сових санкцій, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законо­давством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Єдиний внесок для платників встановлюється у відсотках до визначеної бази нарахування єдиного внеску відповідно до класів професійного ризи- jcy виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Так, для бюджетних установ єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,3 відсотка визначеної бази нарахування.

Суми єдиного внеску розподіляються за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування пропорційно до сум єдиного внеску (у відсотках) (таблиця 7.1):

Таблиця 7.1

Розподіл суми єдиного внеску за видами загальнообов'язкового державного

соціального страхування

Продовження таблиці 7.1

1	2	3	4	5
23	89,1035	4,0258	3,7574	3,1133
24	89,008	4,0214	3,7534	3,2172
25	88,9366	4,0182	3,7503	3,2949
26	88,7938	4,0118	3,7443	3,4501
27	88,6516	4,0053	3,7383	3,6048
28	88,5098	3,9989	3,7323	3,759
29	88,3448	3,9915	3,7254	3,9383
30	88,2978	3,9894	3,7234	3,9894
31	88,2744	3,9883	3,7224	4,0149
32	88,1805	3,9841	3,7185	4,1169
33	88,1572	3,983	3,7175	4,1423
34	87,9005	3,9714	3,7066	4,4215
35	87,8771	3,9704	3,7057	4,4468
36	87,6915	3,962	3,6978	4,6487
37	87,6683	3,9609	3,6969	4,6739
38	87,4605	3,9515	3,6881	4,8999
39	87,4375	3,9505	3,6871	4,9249
40	87,3914	3,9484	3,6852	4,975
41	87,3684	3,9474	3.6842	5,0
42	87,2995	3,9443	3,6813	5,0749
43	87,2536	3,9422	3,6794	5,1248
44	87,1392	3,937	3,6745	5,2493
45	87,1162	3,936	3,6736	5,2742
46	86,9338	3,9277	3,6659	5,4726
47	86,8201	3,9226	3,6611	5,5962
48	86,7747	3,9205	3,6592	5,6456
49	86,7293	3,9185	3,6573	5,6949
50	86,3459	3,9012	3,6411	6,1118
51	86,3011	3,8991	3,6392	6,1606
52	86,1889	3,8941	3,6345	6,2825
53	86,1442	3,8921	3,6326	6.3311
54	86,0773	3,889	3,6298	6,4039
55	85,8769	3,88	3,6213	6,6218
56	85,6995	3,872	3,6138	6,8147
57	85,1064	3,8452	3,5888	7,4596
58	85,0846	3,8442	3,5879	7,4833
61	83,5011	3,7726	3,5211	9,2052
62	83,208	3,7594	3,5088	9,5238
63	82,6075	3,7323	3,4835	10,1767
64	82,1782	3,7129	3,4653	10,6436
65	77,916	3,5203	3,2856	15,2781
66	77,7153	3,5112	3,2772	15,4963
67	66,8008	3,0181	2,8169	27,3642

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахо­ваний за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Пенсійний фонд України та територіальні органи Пенсійного фонду Укра­їни відкривають в органах Казначейства України небюджетні рахунки за ба­лансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страху­вання» Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та міс­цевих бюджетів для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінан­сових санкцій.

Рахунки 3719 відкриваються в розрізі категорій платників та класів про­фесійного ризику виробництва, визначених законодавством. Рахунки 3719 відкриваються територіальним органам Пенсійного фонду України на балансі Головних управлінь ДКСУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Пенсійному фонду України - на балансі Казначейства України. Відкриття рахунків 3719 здійснюється на підставі заяв органів Пен­сійного фонду України та інших документів, визначених Порядком відкриття рахунків у національній валюті в органах Казначейства України.

Розрахункове обслуговування органів Пенсійного фонду України здійсню­ється органами Казначейства України відповідно до умов договорів між орга­нами Казначейства України і власниками рахунків згідно з вимогами Порядку.

Договори укладаються:

• управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах з районними, міськими, районними у містах управліннями Каз­начейства України;

• головними управліннями Пенсійного фонду України в Автономній Рес­публіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з Головними управ­ліннями Казначейства України;

• Пенсійним фондом України з Казначейством України.

Страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на ра­хунки 3719, відкриті на ім'я управлінь Пенсійного фонду України. На кінець операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів страхові кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум та/ або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску) на рахунки 3719 управлінь Пенсійного фонду України, перераховуються Головними управліннями Казна­чейства України на відповідні рахунки Головних управлінь Пенсійного фонду України на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслу­говування, укладених органами Казначейства України з власниками рахунків. До 10-ї години наступного операційного дня страхові кошти з рахунків3719Головних управлінь Пенсійного фонду України засобами програмного забез­печення шляхом формування меморіальних документів перераховуються Го­ловними управліннями Казначейства України на відповідні рахунки 3719, від­криті на ім'я Пенсійного фонду України в Казначействі України, на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених з власниками рахунків.

Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 Пенсійного фонду Украї­ни об 11-й годині засобами програмного забезпечення розподіляються авто­матично за видами загальнообов'язкового державного соціального страхуван­ня відповідно до визначених законодавством пропорцій (у відсотках) та пере­раховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі України за балансовим рахунком 3717 «Рахунки державних позабюджетних фондів» Плану рахунків (далі - рахунок 3717) на ім'я фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених Казначейством України з власниками рахунків.

У разі якщо Пенсійний фонд України до 10³⁰ год. надав Казначейству України розрахунковий документ на перерахування коштів з його рахунку 3719 на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України для здій­снення повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпід­ставно стягнутих сум єдиного внеску, розподіл страхових коштів за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюється після перерахування коштів Головному управлінню Пенсійного фонду Укра­їни для здійснення повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску.

У разі надання Пенсійним фондом України зазначеного розрахункового документа після 10³⁰ год. Казначейство України виконує його наступного опе­раційного дня.

Страхові кошти, які надійдуть протягом останнього робочого дня місяця (з урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум та/або без­підставно стягнутих сум за рахунок поточних надходжень за день) на рахунки 3719 управлінь Пенсійного фонду України, о 19³⁰ засобами програмного за­безпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються Головними управліннями Казначейства України на відповідні рахунки Голо­вних управлінь Пенсійного фонду України та до 19⁴⁵ з цих рахунків перерахо­вуються на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім'я Пенсійного фонду Укра­їнив Казначействі України.

Страхові кошти, які надійдуть до 21⁰⁰ на рахунки 3719, відкриті на ім'я Пен­сійного фонду України в Казначействі України, о 21¹⁰ засобами програмного забезпечення розподіляються автоматично за видами загальнообов'язкового Державного соціального страхування відповідно до визначених Законом про­порцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі України за рахунком 3717 на ім'я фондів загальнообов'язкового Д^еРжавного соціального страхування відповідно до договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених Казначейством України з власниками рахунків.

Операції із страховими коштами, які надійдуть після 19³⁰ на рахунки 3719. відкриті на ім'я управлінь Пенсійного фонду України в Головних управліннях Казначейства України, здійснюються відповідно до Положення.

За результатами розподілу страхових коштів Казначейство України формує відомість розподілу страхових коштів за видами загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування (таблиця 7.2).

Таблиця 7.2.

Державна казначейська служба України

Відомість

Розподілу страхових коштів за видами загальнообовязкового державного

соціального страхування

за ___________________________

(число, місяць, рік)

Дата виписки ____________ (грн., коп.)

Виконавець: _________ _____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

Головний бухгалтер _________ _____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

М. П.

Головні управління ДКСУ щоденно наступного робочого дня після зараху­вання страхових коштів на рахунки територіальних органів Пенсійного фонд) України передають Головним управлінням Пенсійного фонду України до П-ї години такі документи:

• виписки з рахунків 3719, відкритих на ім'я Головних управлінь Пенсій­ного фонду України, в електронному вигляді у текстовому форматі та у форматі рdf файлу;

• оборотно-сальдову відомість за рахунками 3719, відкритими на ім'я Го­ловних управлінь Пенсійного фонду України, на паперових носіях.

Головні управління (управління) Пенсійного фонду України щоденно піс­ля отримання виписок з рахунків 3719, відкритих на ім'я Головних управлінь (управлінь) Пенсійного фонду України, в електронному вигляді у текстовому форматі друкують їх та подають до Головних управлінь (управлінь) Казначей­ства України.

Головні управління (управління) Казначейства України щоденно в межах операційного дня завіряють в установленому порядку виписки на паперових носіях з рахунків 3719, подані Головними управліннями (управліннями) Пен­сійного фонду України.

Казначейство України щоденно наступного робочого дня після зарахуван­нястраховихкоштів на рахунки 3719 Пенсійного фонду України передає Пен­сійному фонду України до 11-ї години такі документи:

• відомість розподілу страхових коштів за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування в електронному вигляді та на па­перових носіях:

• виписки з рахунків 3719, відкритих на ім'я Пенсійного фонду України, в електронному вигляді у текстовому форматі та у форматі dbf файлу;

• оборотно-сальдову відомість за аналітичними рахунками 3719, відкри­тими на ім'я Пенсійного фонду України, на паперових носіях.

Пенсійний фонд України щоденно після отримання виписок з рахунків 3719 в електронному вигляді у текстовому форматі друкує їх та подає до Каз­начейства України.

Казначейство України щоденно в межах операційного дня завіряє в уста­новленому порядку виписки на паперових носіях з рахунків 3719, подані Пен­сійним фондом України.

Для обліку коштів цільових фондів в органах Казначейства України від­криваються рахунки за балансовими рахунками 3717 «Рахунки державних по­забюджетних фондів» та 3718 «Рахунки для обліку коштів від приватизації», порядок відкриття яких повинен здійснюватися таким чином:

З 717КР W900NNN,

де К - ключ, що вираховується автоматично;

Р - ознака фонду;

VV - вид надходження;

NNN - код території, взятий з довідника адміністративно-територіальних Одиниць відповідних бюджетів.

Ознака фондів до рахунку 3717 «Рахунки державних цільових фондів» ма­ють такий вигляд:

1. - Пенсійний фонд України;

2. - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

3. — Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування

на випадок безробіття;

4. - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробни­

цтві та професійних захворювань;

5. - Фонд державного майна України.

Рахунки за балансовим рахунком 3717 «Рахунки державних позабюджет­них фондів» у розрізі районів відкриваються таким чином:

З 717КР V V9BBNN де аналітичний параметр ВВ має такі значення:

1. - надходження,

   1. - використання.

Рахунки за балансовим рахунком 3718 «Рахунки для обліку коштів від при­ватизації» відкриваються за аналогічною схемою.

Казначейство України щоденно наступного робочого дня після зарахуван­ня коштів на рахунки 3717, відкриті на ім'я фондів загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування, надає власникам рахунків виписки з цих ра­хунків у електронному вигляді та/або на паперових носіях відповідно до умов договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування. Порядок надання інформації в електронному вигляді визначається протоколами обміну інформацією між Казначейством України та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Пенсійний фонд України надає Казна­чейству України інформацію про перелік органів Пенсійного фонду України, їх розташування, в яких органах Казначейства України вони будуть обслуго­вуватись і в яких органах державної податкової служби України вони пере­бувають на обліку.

При виникненні змін у складі та/або розташуванні органів Пенсійного фонду України протягом трьох робочих днів з дня виникнення зазначених змін Пенсійний фонд України надає відповідну інформацію Казначейству України.

Таким чином, казначейське обслуговування позабюджетних та бюджетних цільових фондів запроваджено з метою повного та своєчасного виконання їх­ніх обов'язків щодо здійснення соціальних послуг та виплат, передбачених Законами України.

7.2. Порядок проведення платежів із погашення та обслуговування державного боргу

Дефіцит державного бюджету та великі державні запозичення для його по­криття призводять до формування та стрімкого зростання державного боргу в перші роки незалежності України. Значні обсяги державного боргу, а отже, й чималі витрати на його погашення та обслуговування, часто є проблемою для макроекономічної стабільності, що й зумовлює необхідність ефективного управління ним.

В економічній літературі наводять багато визначень сутності державного боргу, але в більшості випадків його трактують як накопичувальну суму всіх дефіцитів бюджетів уряду за мінусом додатних сальдо, що мали місце в краі- ціабо як заборгованість, що накопичилася в результаті запозичень для фінан­сування минулих бюджетних дефіцитів.

Дефіцит бюджету — перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці .між наданням кредитів із бюджету та повернен­ням кредитів до бюджету).

Державний борг — загальна сума боргових зобов 'язань держави з повер­нення отриманих та непогашенім кредитів (позик)станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.

Виходячи з того, внутрішнім чи зовнішнім кредиторам заборгувала держа­ва, державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній державний борг - сукупність зобов'язань держави перед резидентами (заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації).

Внутрішній державний борг можна розглядати за різними критеріями. На цій основі визначаються форми державного боргу. Виходячи з розрахун­ку суми і строків погашення, розрізняють капітальний і поточний державний борг.

Капітальний борг — це загальна сума заборгованості і процентних ви­плат, які мають бути сплачеш за зобов 'язаннями держави на визначені періоди. Сума капітального боргу дає уявлення про те, яка загальна вели­чина боргу держави без розбивки на періоди, протягом яких він повинен бути погашений.

Поточний борг — це сума зобов 'язань держави, які підлягають виплаті (разом із перерахованими відсотками) у поточному році.

Зовнішній державний борг — сукупність боргових зобов 'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку. Відповідно до Бюджетної класифікації України державний борг класифі­кується за типом кредитора й типом боргового зобов 'язання (див. тему 3).

За формою залучення коштів державний борг поділяється на державні за­позичення та гарантії.

Державне запозичення — операції, пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, ппатності та строковості з ме­тою фінансування державного бюджету

Розрізняють:

- державне внутрішнє запозичення, що здійснюється шляхом укладання угод із резидентами України про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на внутрішньому ринку; ~ державне зовнішнє запозичення - державне запозичення, що здійсню­ється шляхом укладання з нерезидентами України угод про позику та

випуск державних цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому' ринку.

Державне запозичення може здійснюватися лише з метою фінансування дефіциту державного бюджету, підтримки платіжного балансу та поповнення валютних резервів, на інші цілі, установлені законом України в кожному окре­мому випадку.

Державна гарантія — зобов 'язання України повністю або частково ви­конати платежі на користь кредитора в разі невиконання позичальни­ками, іншими ніж Україна, що отримали кредит під державні гарантії, зобов 'язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності.

Запежно від терміну зачучення коштів розрізняють:

• короткостроковий борг (з терміном погашення до одного року);

• середньостроковий (від одного до п'яти років);

• довгостроковий (від п'яти років і більше).

Політика управління державним боргом є важливим компонентом здій­снюваної фінансової політики та суттєвою складовою процесів макроеконо- мічного регулювання.

Управління державним боргом - сукупність заходів, що приймаються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місі/ь і умов розміщення та погашення державних позик, а також забезпечення гармо­нізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів. Стратегічною метою управління державним боргом є забезпечення необ­хідними обсягами ліквідних коштів загального державного управління та мінімізації витрат, пов'язаних з ризиками, погашенням та обслуговуванням державного боргу; створення передумов макроекономічної стабільності в ко­роткостроковому та довгостроковому періодах.

Основними засадами управління державним боргом є оптимізація струк­тури державного боргу; мінімізація витрат на обслуговування державного боргу; мінімізація ризиків, пов'язаних із цим боргом; сприяння розвитку вну­трішнього ринку державних запозичень. Управління державним боргом здій­снює Міністерство фінансів України або, за його дорученням та від імені, інші організації та установи.

Управління державним боргом має за мету досягнення стабільного еконо­мічного розвитку, забезпечення необхідних темпів приросту ВВП та повної зайнятості, стримування інфляційних процесів, забезпечення фінансування соціальних програм, формування достатніх обсягів кредитних ресурсів для розвитку підприємницької діяльності, залучення необхідних обсягів (і відпо­відної структури) іноземних інвестицій та інше.

Процес управління державним боргом передбачає вирішення таких зав- даннь:

• пошуку ефективних умов запозичення коштів із точки зору мінімізації вартості боргу;

_ ефективне та цільове використання запозичених коштів; _ своєчасність та повнота сплати основної суми боргових зобов'язань та нарахованих відсотків за ними;

• оптимізація співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозичен­нями з метою збереження фінансової рівноваги країни;

• стабілізація валютного курсу та фінансового ринку країни.

Фінансування бюджету — надходження та витрати бюджету, пов 'язані зі зміною обсягу боргу, обсягів депозитів і і{іннпх паперів, кошти від при­ватизації державного майна (щодо державного бюджету), зміна залиш­ків бюджетних коштів, які використовуються для покриття дефщиту бюджету або визначення профіциту бюджету

Класифікація фінансування бюджету містить джерела отримання фінансо­вих ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витра­чання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету. Витрати на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету.

Джерелами фінансування бюджету є:

• кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;

• кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходжен­ня, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо держав­ного бюджету;

• повернення бюджетних коштів із депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;

• вільний залишок бюджетних коштів із дотриманням умов, визначених Бюджетним Кодексом.

Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Націо­нального банку України.

Державні внутрішні та зовнішні запозичення здійснюються в межах гра­ничного обсягу державного боргу. Право на здійснення державних внутріш­ніх та зовнішніх запозичень у межах, визначених Законом України «Про Дер­жавнийбюджет України», належить державі в особі Міністра фінансів Укра­їниабо особі, яка виконує його обов'язки, за дорученням Кабінету Міністрів України.Кабінет Міністрів України визначає умови здійснення державних запозичень, у тому числі вид, валюту, строк та відсоткову ставку державного запозичення.

. Кредити (позики), що залучаються державоювід іноземних держав, бан­ків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних про­грам (проектів), відносяться до державних зовнішніх запозичень. Відповідно До укладених кредитних договорів кошти для реалізації таких інвестиційних програм (проектів), а також витрати на обслуговування та погашення відпо­відних кредитів (позик) передбачаються у Законі України «Про Державний бюджет України» протягом усього строку дії кредитних договорів. Такі кре­дитні договори не потребують ратифікації, якщо інше не встановлено законом.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають право здійснювати місцеві внутрішні запозичення (за винятком випадків, передба­чених статтею 73 Бюджетного Кодексу).

Місцеві зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст із чисельністю населення понад п'ятсот тисяч жителів за офіційними даним» органів державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення місце­вих запозичень. При цьому місцеві зовнішні запозичення шляхом отримання кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій можуть здійснюва­ти всі міські ради.

Право на здійснення місцевих запозичень у межах, визначених рішенням про місцевий бюджет, з урахуванням статті 74 Бюджетного Кодексу, належить Автономній Республіці Крим, територіальній громаді міста в особі керівника місцевого фінансового органу за дорученням Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, міської ради.

Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій фор­мі (крім випадків, передбачених 74 статтею Бюджетного Кодексу) або надава­ти юридичним чи фізичним особам кредити з бюджету (якщо не встановлено відповідні бюджетні призначення на надання кредитів із бюджету).

З метою економії бюджетних коштів Міністерство фінансів України (Вер­ховна Рада Автономної Республіки Крим, міська рада або за їх рішенням місцевий фінансовий орган) має право здійснювати правочини з державним (місцевим) боргом, включаючи обмін, випуск, купівлю, викуп та продаж дер­жавних боргових зобов'язань (боргових зобов'язань Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста), за умови дотримання граничного обсягу державного (місцевого) боргу на кінець бюджетного періоду.

Міністр фінансів України за погодженням із Національним банком Укра­їни має право в межах поточного бюджетного періоду здійснювати на кон­курсних засадах та/або шляхом проведення аукціонів розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку та коштів валютних рахунків державного бюджету на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджет­ного періоду.

Керівник місцевого фінансового органу має право за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради в межах по­точного бюджетного періоду здійснювати на конкурсних засадах розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на депозитах або шляхом при­дбання державних цінних паперів, цінних паперів, емітованих Автономною Республікою Крим, відповідною міською радою, з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду.

Порядок здійснення таких операцій визначається Кабінетом Міністрів України з дотриманням таких вимог:

_ установлення мінімальної ставки дохідності придбання цінних паперів, укладання договорів придбання цінних паперів - при придбанні цінних паперів;

- укладання договору банківського вкладу (депозиту) з установою банку - при розміщенні на депозитах.

Державні гарантії для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов'язань'суб'єктів господарювання - резидентів України може надавати Кабінет Міністрів України виключно в межах, визначених Законом «Про Державний бюджет України». За дорученням Кабінету Міністрів Украї­ни відповідні правочини вчиняє Міністр фінансів України.

Місцеві гарантії можуть надаватися за рішенням Верховної Ради Автоном­ної Республіки Крим, відповідної міської ради для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - рези­дентів України, що належать до комунального сектора економіки, розташовані на відповідній території та здійснюють на цій території реалізацію інвести­ційних програм (проектів), метою яких є розвиток комунальної інфраструкту­ри або впровадження ресурсозберігаючих технологій.

Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, майнового за­безпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших суб'єктів. Гарантії не надаються для забезпечення боргових зобов'язань суб'єктів господарювання, якщо джерелом їх повернення передбачаються кошти державного (місцево­го) бюджету.

Суб'єкти господарювання, стосовно яких приймається рішення про надан­ня кредитів (позик), залучених державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), або державних (місцевих) гарантій, зобов'язані подати зустрічні, безвідзивні та безумовні гарантії банків, які про­тягом трьох останніх років додержуються встановлених Національним бан­ком України обов'язкових економічних нормативів, або надати інше належне забезпечення та сплатити до Державного бюджету України (відповідного міс­цевого бюджету) плату за їх отримання в розмірі, установленому Кабінетом Міністрів України (Верховною Радою Автономної Республіки Крим чи місь­кою радою), якщо інше не передбачено Законом України «Про Державний бю­джет України».

Граничний обсяг державного (місцевого) боргу, граничний обсяг надання Державних (місцевих) гарантій визначаються на кожний бюджетний період законом України «Про Державний бюджет України» (рішенням про місцевий бюджет).

Загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60 відсотків річного но- мінального обсягу валового внутрішнього продукту України. У разі переви­щення цієї граничної величини Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжи­ти заходів для приведення такого загального обсягу боргів у відповідність h положеннями Бюджетного Кодексу.

Загальний обсяг місцевого боргу та гарантованого Автономною Респу­блікою Кріт чи територіальною громадою міста боргу станом на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 100 відсотків (для міста Ки­єва - 400 відсотків) середньорічного індикативного прогнозного обсягу над­ходжень бюджету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), визначеного прогнозом відповідного місцевого бюдже­ту на наступні за плановіш два бюджетні періоди. У разі перевищення цієї граничної величини Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна міська рада зобов'язані вжити заходів для приведення такого загального об­сягу боргу у відповідність із положеннями Бюджетного Кодексу.

Затвердження бюджету з дефіцитом дозволяється в разі наявності обґрун­тованих джерел фінансування бюджету з урахуванням особливостей, визна­чених у Бюджетному Кодексі. Місцевий бюджет може затверджуватися з дефі­цитом за загальним фондом у разі використання вільного залишку бюджетних коштів (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результата­ми річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період). Місцевий бюджет може затверджуватися з дефіцитом за спеціальним фондом у разі залучення до бюджету розвитку коштів від місцевих запози­чень, коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів, а також у разі використання залишків коштів спеціального фонду місцевого бюджету, крім власних над­ходжень бюджетних установ (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період).

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністра­ції, виконавчі органи відповідних місцевих рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим або відповідної місцевої ради можуть отриму­вати:

• позики на покриття тимчасових касових розривів, що виникають за за­гальним фондом та бюджетом розвитку місцевих бюджетів, у фінансо­вих установах на строк до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду, у виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України стосовно бюджету Автономної Республіки Крим і міських бюджетів - У межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання та погашен­ня таких позик визначається Міністерством фінансів України;

• позики на покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів відповідно до частини п'ятої статті 43 Бюджетного Кодексу;

__ середньострокові позики на суми невиконання у відповідному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів, ви­значених у Законі України «Про Державний бюджет України», за раху­нок коштів Єдиного казначейського рахунку на умовах їх повернення без нарахування відсотків за користування цими коштами. Порядок та умови отримання і погашення таких позик визначаються Кабінетом Мі­ністрів України. Надання позик з одного бюджету іншому забороняється. Місцеві запозичення здійснюються з метою фінансування бюджету роз­витку Автономної Республіки Крим, міських бюджетів та використовуються дія створення, приросту чи оновлення стратегічних об'єктів довготривало­го користування або об'єктів, які забезпечують виконання завдань Верховної Ради Автономної Республіки Крим та міських рад, спрямованих на задово­лення інтересів населення Автономної Республіки Крим і територіальних громад міст. Обсяг та умови здійснення місцевих запозичень погоджуються з Міністерством фінансів України. Міністерство фінансів України здійснює ре­єстрацію місцевих запозичень та місцевих гарантій. Усі договори про місцеві запозичення, договори, виконання зобов'язань за якими забезпечено місцеви­ми гарантіями, та договори про відшкодування витрат місцевого бюджету, а також зміни істотних умов таких договорів реєструються у Реєстрі місцевих запозичень та місцевих гарантій.

Держава не несе відповідальності за борговими зобов'язаннями Автоном­ної Республіки Крим і територіальних громад.

Видатки на обслуговування місцевого боргу здійснюються за рахунок ко­штів загального фонду місцевого бюджету.

Видатки місцевого бюджету на обслуговування місцевого боргу не мо­жуть перевищувати 10 відсотків видатків загального фонду місцевого бю­джету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслу­говування місцевого боргу. Якщо у процесі погашення місцевого боргу та платежів із його обслуговування, обумовлених договором між кредитором та позичальником, порушується графік погашення з вини позичальника, Верхо­вна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна міська рада не мають права здійснювати нові місцеві запозичення протягом п'яти наступних років. По­рядок здійснення місцевих запозичень встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених бюджетним Кодексом.

Державні боргові зобов 'язаннярозподіляються на:

— прямі боргові зобов'язання - зобов'язання, що беруться державою як безпосереднім позичальником шляхом випуску державних цінних па- перів, укладення угод про позику або іншими шляхами, передбаченими законодавством України;

- умовні (гарантовані) боргові зобов'язання - зобов'язання, що беруться безпосередньо юридичними особами та гарантуються державою, у тому числі зобов'язання за кредитами МВФ, крім випадків їх безпосередньо­го спрямування до державного бюджету. До вступу в силу державних гарантій операції за зазначеними зобов'язаннями не відображаються в показниках державного бюджету.

Починаючи з 2004 року, виконання державою гарантійних зобов'язань у разі вступу в силу державних гарантій за кредитами, наданими безпосередньо юридичним особам під державні гарантії, відображається Міністерством фі­нансів України в розділі «Кредитування».

У свою чергу позики, за якими виникають прямі боргові зобов'язання, по­діляються на:

• позики на фінансування бюджету - позики, що залучаються державою з метою фінансування державного бюджету й не мають цільового при­значення;

• позики на фінансування проектів розвитку - позики, що залучаються державою на фінансування цільових програм розвитку, у тому числі по­зики, що залучаються державою для інституційних проектів підтримки та розвитку органів державного управління та які не є самоокупними; позики, що залучаються державою для фінансування інвестиційних проектів розвитку окремих галузей, секторів економіки, виробництв та регіонів на умовах повернення;

• позики, пов'язані з реструктуризацією чи визнанням боргу - позики, що виникають у результаті реструктуризації боргових зобов'язань чи ви­знання боргу.

До операцій, пов'язаних із державним боргом, належать операції держав­ного бюджету, пов'язані зі зміною обсягу державного боргу, його обслугову­ванням, управлінням, виконанням гарантійних зобов'язань та використанням залучених коштів, а саме:

• одержання/випуск (отримання) - надходження до державного бюджету, що виникають унаслідок державного запозичення та/або взяття борго­вих зобов'язань у разі реструктуризації чи визнання боргу;

• обслуговування -платежі на виконання державних боргових зобов'язань перед кредиторами за користування запозиченими коштами (сплата від­сотків, комісій тощо) та інші платежі, пов'язані із виконанням боргових зобов'язань на користь кредиторів (конвертація, внески в Пенсійний фонд тощо);

• погашення - здійснення платежів на виконання державних боргових зобов'язань перед кредиторами щодо погашення основної суми боргу;

• надання (використання) - використання залучених коштів шляхом на­дання позик, трансфертів;

• повернення основної суми наданих позик — здійснення платежів до дер­жавного бюджету позичальниками з повернення позик, що були надані з державного бюджету зЗ рахунок залучених коштів та/або з повернення коштів, сплачених державою на виконання гарантійних зобов'язань у разі вступу в силу державних гарантій;

- платежі з виконання гарантійних зобов'язань - здійснення платежів із державного бюджету на виконання державою гарантійних зобов'язань у разі вступу в силу державних гарантій за кредитами, наданими під державні гарантії;

• плата за користування бюджетними коштами - здійснення платежів до державного бюджету позичальниками за користування бюджетними ко­штами (сплата відсотків, комісій тощо), що були надані з державного бюджету у вигляді позик за рахунок залучених коштів;

• плата за надання позик та/або гарантій - здійснення платежів до держав­ного бюджету позичальниками за надання державних гарантій та позик, що були надані з державного бюджету за рахунок залучених коштів або в результаті реструктуризації заборгованості перед державою;

• управління державним боргом - виконання заходів щодо досягнення еконо­мії коштів державного бюджету з погашення та обслуговування державного боргу, управління строками платежів та поліпшення структури державного боргу; проведення заходів з інформаційної та рейтингової підтримки залу­чення коштів на ринках капіталу; оплата дорадчих та юридичних послуг із питань управління державним боргом, випуску та обігу державних цін­них паперів, впровадження сучасних засобів обробки інформації та зв'язку, створення та розвитку інформаційно-аналітичної системи управління дер­жавним боргом; оплата інших заходів;

• продаж державних цінних паперів з дисконтом - продаж державних цін­них паперів за ціною, що є нижчою за їх номінальну вартість;

• продаж державних цінних паперів з премією - продаж державних цін­них паперів за ціною, що є вищою за їх номінальну вартість;

• зарахування курсової різниці - зарахування результатів переоцінки за­лишків валютних коштів, що виникають унаслідок зміни курсу націо­нальної валюти відносно іноземної валюти.

Відображення операцій, пов'язаних з борговими угодами при плануван­ні та виконанні державного бюджету

Одержання позик на фінансування бюджету відображається в загальному фонді державного бюджету в розділі «Фінансування».

Обслуговування позик на фінансування бюджету відображається в загаль­ному фонді державного бюджету у видатковій частині.

Погашення основної суми державного боргу за позиками на фінансування бюджету відображається у загальному фонді державного бюджету в розділі «Фінансування»

Суми премій відображаються в загальному фонді державного бюджету у видатковій частині як видатки з обслуговування державного боргу.

Суми курсових різниць за валютними коштами, що залучаються на фінан­сування державного бюджету, відображаються в розділі «Фінансування».

Позики на фінансування проектів розвитку та позики, що виникають у результаті визнання боргу

Одержання шляхом взяття державою боргових зобов'язань за позиками на фінансування проектів розвитку та позиками, що виникають у результаті ви­знання боргу, відображається у спеціальному фонді державного бюджету в розділі «Фінансування».

Обслуговування позик на фінансування проектів розвитку та позик, що виникають у результаті визнання боргу, відображається в загальному фонді державного бюджету у видатковій частині.

Відображення операцій при реструктуризації боргових зобов'язань

Погашення основної суми державного боргу за позиками на фінансування проектів розвитку та позиками, що виникають у результаті визнання боргу, відображається в загальному фонді державного бюджету в розділі «Фінансу­вання».

Погашення основної суми боргу за позиками, що підлягають реструкту­ризації, відображається у спеціальному фонді державного бюджету в розділі «Фінансування».

У разі, якщо до зобов'язань, що підлягають реструктуризації, включається сума платежів із обслуговування боргу, такі платежі відображаються у спеці­альному фонді державного бюджету у видатковій частині.

Сума зобов'язань, що виникає в результаті реструктуризації, відобража­ється як одержання у спеціальному фонді державного бюджету в розділі «Фі­нансування».

Погашення та обслуговування зобов'язань, що виникли в результаті ре­структуризації, відображається аналогічно операціям за позиками на фінан­сування бюджету.

Відображення операцій, пов'язаних з активними угодами та наданням трансфертів за рахунок залучених коштів при плануванні та виконанні державного бюджету

Надання трансфертів із державного бюджету за рахунок залучених коштів на впровадження інституційних проектів, що фінансуються за рахунок по­зик від міжнародних фінансових організацій, відображається у спеціальному фонді державного бюджету та розподіляється за головнимирозпорядникамиу видатковій частині.

Надання позик із державного бюджету на впровадження інвестиційних проектів за рахунок залучених на ці потреби позик відображається у спеці­альному фонді державного бюджету в розділі «Кредитування» за головними розпорядниками. що відповідають за впровадження таких проектів.

Повернення основної суми позик, наданих для фінансування проектів роз­витку за рахунок коштів, залучених державою, до державного бюджету від позичальників відображається в загальному фонді державного бюджету в роз­ділі «Кредитування» з від'ємним знаком.

Плата за користування бюджетними коштами (відшкодування платежів з обслуговування) та/або плата за надання позик відображається в загальному фонді державного бюджету в дохідній частині.

Плата за надання державних гарантій відображається в загальному фонді державного бюджету в дохідній частині.

Відображення операцій із управління державним боргом при плануван­ні та виконанні державного бюджету

Витрати на управління державним боргом відображаються у складі витрат на погашення та обслуговування державного боргу.

Платежі з дострокового погашення державного боргу або викупу держав­них цінних паперів та операцій із резервування/депонування коштів для здій­снення майбутніх платежів за державним боргом відображаються в загально­му фонді державного бюджету в розділі «Фінансування».

Витрати, пов'язані з оплатою банківських, посередницьких, юридичних, консультаційних послуг та інших заходів, потреба в яких виникає при утво­ренні та управлінні державним боргом, відображається в загальному фонді державного бюджету у видатковій частині.

Відображення операцій, пов'язаних із виконанням гарантійних зобо­в'язань при плануванні та виконанні державного бюджету

Платежі на виконання державою гарантійних зобов'язань за позичаль­ників, що отримали кредити під державні гарантії, відображається в розділі «Кредитування» загального фонду державного бюджету «Виконання держа­вою гарантійних зобов'язань за позичальників, що отримали кредити під дер­жавні гарантії».

Відшкодування коштів, витрачених державою на виконання гарантійних зобов'язань, позичальниками кредитів, що отримані під державні гарантії, відображається в загальному фонді державного бюджету в розділі «Кредиту­вання» зі знаком мінус.

Витрати, пов'язані із закупівлею та конвертацією іноземної валюти за пла­тежами з виконання гарантійних зобов'язань, що віднесені до розділу «Креди­тування», відображаються в загальному фонді державного бюджету в розділі «Кредитування» за відповідним кодом бюджетної класифікації.

Надходження коштів у рахунок погашення заборгованості перед держав­ним бюджетом за кредитами, залученими державою та/або під державні га­рантії й наданими для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного ви­робництва, переданої сільгосптоваровиробникам та іншим суб'єктам господа­рювання, відображається у спеціальному фонді державного бюджету в розділі «Кредитування» зі знаком мінус.

Відображення операцій, пов'язаних із цінними паперами та депозита­ми при плануванні та виконанні державного бюджету

Розміщення коштів на депозитах чи придбання цінних паперів із метою по­дальшого використання їх на погашення та обслуговування державного боргу, а також повернення коштів із депозитів чи пред'явлення цінних паперів кре­дитору відображаються в загальному фонді в розділі «Фінансування».

Різниця між придбанням та пред'явленням цінних паперів впливає на фі­нансування бюджету.

Витрати, пов'язані з закупівлею та конвертацією іноземної валюти за пла­тежами з активних операцій щодо розміщення коштів на депозитах чи при­дбання цінних паперів із метою подальшого використання їх на погашення та обслуговування державного боргу, відображаються в загальному фонді дер­жавного бюджету у видатковій частині з обслуговування державного боргу.

До повноважень органів ДКСУ з обслуговування державного боргу на­лежать:

а) ведення обліку операцій з:

• утворення, обслуговування та погашення внутрішнього боргу держави;

• утворення, обслуговування та погашення зовнішнього боргу держави;

• випуску, розміщення, поточного обслуговування та погашення держав­них цінних паперів та поточних платежів за ними;

• заборгованостей за кредитами, одержаними від НБУ на покриття дефі­циту бюджету, забезпечення поточних платежів із погашення основної суми боргу за ними;

• векселями, виданими Казначейством, та проведення остаточних розра­хунків за ними;

б) здійснення контролю:

• за надходженням коштів від розміщення цінних паперів;

• за відшкодуванням резидентами збитків, завданих бюджету, від непо­вернення позик, отриманих під гарантії уряду;

в) складання анлітичних довідок та оперативної звітності:

• про стан надходження коштів до бюджету від розміщення цінних паперів;

• про утворення, обслуговування та погашення державного боргу за окре­мими кредиторами та джерелами утворення боргових зобов'язань.

Особливості казначейського обслуговування боргових зобов'язань держави

Казначейство України щомісячно (зі щодекадним уточненням) отримує від Міністерства фінансів України графіки платежів за державним боргом, на підставі яких складаються графіки проведення платежів з обслуговуван­ня державного боргу та графіки закупівлі й конвертації валютних коштів для проведення зазначених платежів.

На підставі графіків, отриманих від Міністерства фінансів України, Казна­чейство України складає пропозиції щодо відкриття асигнувань із загального фонду державного бюджету по зовнішньому державному боргу та внутріш­ньому державному боргу на відповідний період.

У разі недостатності необхідної суми коштів на валютних рахунках для здійснення видатків з обслуговування боргових зобов'язань держави Казна­чейство України здійснює закупівлю валюти та/або конвертацію валютних коштів.

Підставою для проведення видатків з обслуговування державного боргу є розпорядження Міністерства фінансів України, яке надається Казначейству України на паперових та електронних носіях. Строк дії розпорядження - 10 банківських днів із дня його виписки.

До розпоряджень додаються копії завірених в установленому порядку кредитних угод, укладених між Кабінетом Міністрів України (в особі Мініс­терства фінансів України) та іноземними кредиторами, банками-агентами; платіжних інструкцій іноземних кредиторів; рахунків-фактур; договорів про придбання товарів, виконання робіт, надання послуг; актів виконаних робіт; документів стосовно державних закупівель та інших документів, які є підста­вою для здійснення платежів згідно з чинним законодавством.

До платежів з обслуговування державного боргу належать платежі зі сплати:

• відсотків (доходу) за державними борговими зобов'язаннями;

• видатків на Головні управління державним боргом, пов'язаних з надан­ням послуг з обслуговування державного боргу (юридичних, рейтинго- вих, дорадчих, агентських, управлінських, банківських, інформаційних, перекладацьких та інших).

Платежі з обслуговування державного боргу здійснюються Казначейст­вом України в національній та іноземній валютах у такому порядку:

• виплата відсотків (доходу) за борговими зобов'язаннями здійснюється безпосередньо на рахунки кредиторів або банків-агентів відповідно до угод, укладених Міністерством фінансів України з кредиторами та бан­ками-агентами як в національній, так і в іноземній валютах. Операції в іноземній валюті здійснюються з валютних рахунків Казначейства Укра­їни;

• інші платежі з обслуговування державного боргу здійснюються в наці­ональній валюті через реєстраційні рахунки, відкриті на ім'я Міністер­ства фінансів України в Казначействі України; в іноземній валюті - з валютних рахунків Казначейства України на рахунки виконавців послуг згідно з підтвердними документами.

Платежі з погашення державного боргу здійснюються Казначейством країни у такому ж порядку, як і видатки з обслуговування державного боргу.

Контрольні запитання

1. Назвіть державні цільові фонди та вкажіть їх призначення.

2. З яких джерел формуються державні цільові фонди?

3. Який порядок зарахування коштів до державних цільових фондів?

4. Який порядок зарахування коштів до Фонду загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування на випадок безробіття?

5. Опишіть порядок проходження коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворюван.

6. Що розуміють під поняттям «державний борг» та як його класифікують?

7. Що відмінного між поняттями «державне запозичення» та «державна га­рантія»?

8. Чи є необхідність в управлінні державним боргом та в чому його сутність?

9. Якими межами характеризуються загальний і гарантований державний та місцевий борги?

10. Охарактеризуйте державні боргові зобов'язання.

11. Вкажіть повноваження органів ДКСУ з обслуговування державного боргу.

12. Які особливості казначейського обслуговування державних боргових зобов'язань?

Контрольні тести

Тест 1. Форма перерозподілу й використання фінансових ресурсів, які зна­ходяться в розпорядженні центральних органів влади та органів місцевого самоврядування, мають цільове призначення, яке втілю­ється в чітко визначених джерелах утворення та напрямках вико­ристання коштів є:

а) державний бюджет;

б) місцеві бюджети;

в) державний кредит;

г) державні цільові фонди;

ґ) бюджети місцевого самоврядування.

Тест 2. Цільові фонди поділяють на бюджетні й позабюджетні за:

а) джерелами фінансування;

б) юридичним статусом;

в) територіальністю;

г) періодом дії;

ґ) економічним змістом.

Тест 3. Рахунки для обліку коштів цільових фондів відкриваються у відпо­відності до законів України в:

а) НБУ;

б) комерційних банках;

в) органах Казначейства України;

г) органах податкової служби;

ґ) Ощадбанку.

Тест 4. Рахунки для обліку коштів цільових фондів відкриваються в орга­нах Казначейства України за балансовими рахунками:

а) 3411;

б) 3717;

в) 3521;

г)3718;

ґ) 3719.

Тест 5. Встановіть взаємозалежність ознаки фонду 1, 2, 3, 4, 5 до рахунку 3717 «Рахунки державних цільових фондів» :

а) Фонд державного майна України;

б) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробни­цтві та професійних захворювань;

в) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

г) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на вироб­ництві та професійних захворювань;

г) Пенсійний фонд України.

Тест 6. Платники єдиного соціального внеску сплачують страхові внески за місцем знаходження через установи:

а) Національного банку України;

б) комерційних банків, у яких вони обслуговуються;

в) Ощадбанку;

г) усі відповіді вірні;

ґ) немає вірної відповіді.

Тест 7. Перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та поверненням кредитів до бюджету) називають бюджетним:

а) дефіцитом;

б) боргом;

в) зобов'язанням;

г) запозиченням;

г) профіцитом.

Тест 8. Загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отрима­них та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що ви­никають внаслідок державного запозичення, є державним:

а) дефіцитом;

б) боргом;

в) зобов'язанням;

г) запозиченням;

ґ) профіцитом.

Тест 9. Сукупність зобов'язань держави перед резидентами (заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні обліга­ції) - це:

а) внутрішній борг;

б) зовнішній борг;

в) капітальний борг;

г) поточний борг;

г) прихований борг.

Тест 10. Загальна сума заборгованості і процентних виплат, які мають бути сплачені за зобов'язаннями держави на визначені періоди - це:

а) внутрішній борг;

б) зовнішній борг;

в) капітальний борг;

г) поточний борг;

ґ) прихований борг.

Тест 11. Операції, пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування державного бюджету — це:

а) державний борг;

б) державне запозичення;

в) державна облігація;

г) державна гарантія;

ґ) бюджетний дефіцит.

Тест 12. Зобов'язання України повністю або частково виконати платежі на користь кредитора в разі невиконання позичальниками, іншими ніж Україна, що отримали кредит під державні гарантії, зобов'язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та плат­ності - це :

а) державний борг;

б) державне запозичення;

в) державна облігація;

г) державна гарантія;

ґ) бюджетний дефіцит.

Тест 13. Сукупність заходів, що приймаються державою в особі її уповно­важених органів щодо визначення місць і умов розміщення та по­гашення державних позик, а також забезпечення гармонізації інте­ресів позичальників, інвесторів і кредиторів - це:

а) касове обслуговування державного боргу;

б) державна гарантія;

в) управління державним боргом;

г) фінансування бюджету; ґ) кредитування бюджету.

Тест 14. Державні гарантії для забезпечення повного або часткового вико­нання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання — резидентів України може надавати

а) Міністерство фінансів;

б) Казначейство України;

в) Кабінет Міністрів;

г) Міністерство економіки;

ґ) Верховна Рада.

Тест 15. Скільки відсотків річного номінального обсягу валового внутріш­нього продукту України не може перевищувати загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бю­джетного періоду?

а) 20;

б)15;

в) 35;

г)60;

ґ) 90.

Тест 16. Який строк дії розпорядження Міністерства фінансів України, яке надається Казначейству України для проведення видатків з обслу­говування державного боргу?

а) 5 банківських днів з дня його виписки;

б) 8 банківських днів з дня його виписки;

в) ЗО банківських днів з дня його виписки;

г) 10 банківських днів з дня його виписки;

ґ) 15 банківських днів з дня його виписки.

Додаткова література з теми

1. Бюджетний кодекс України: [прийнятий Верховною Радою 8 лип. 2010 р. № 2456-VI] : офіц. текст: за станом на 31 жовт. 2010р. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

2. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соці­альне страхування: [Закон України від 08.лип. 2010 № 2464-VI] -Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua

3. Про Національний банк України: [Закон України від 20 трав. 1999 р. №679-XIV] - Режимдоступу:http://zakon.rada.gov.ua

4.Положення про Державну казначейську службу України: [Указ Президента України від 13 квіт. 2011 р. № 460/2011] - Режим доступу:http://zakonl. rada.gov.ua

Порядок обслуговування державного бюджету за видатками та операціями ³ надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету: [Наказ Міністерства фінансів України від 30.09.2011р. №1223] - Режим доступу:httn://zakon.rada.eov.ua

6. Про затвердження Порядку відображення операцій, пов'язаних з держав­ним та гарантованим державою боргом, при плану ванні та виконанні дер­жавного бюджету: [Наказ Міністерства фінансів України від 28 січ. 2004р. №42] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

7. Про затвердження Порядку казначейського обслуговування клієнтів та ін­ших клієнтів у разі виникнення позаштатних ситуацій: [Наказ Державного казначейства України від 22 лип. 2009р. №301] - Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua

8. Про порядок ведення Міністерством фінансів України обліку державного боргу та операцій, пов'язаних з ним: [Наказ Міністерства фінансів України від 22 січ. 2001р. №42] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

9. Про фінансування витрат на управління державним боргом: [Розпоряджен­ня Кабінету Міністрів України від 1 бер. 2001р. N 68-р] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

10. Про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування: [Положення затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31 серп. 2011р. №1077, Постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серп.2011р. №23-1] - Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua

11. Булгакова С.О. Казначейська система виконання бюджету : Підручник / С.О.Булгакова, Л.В.Єрмошенко, Н.І.Сушко; за заг.ред. С.О.Булгакової. - 2-ге вид., переробл. та допов. — К. : КНТЕУ, 2005. - 417с.

12. Галушка Є.О. Казначейська справа: Навчальний посібник/' Галушка Є.О., Охрімовський О.В., Хижняк Й.С. - Чернівці: Книги - XXI, 2004. - 248с.

13. Юрій С.І. Казначейська система: Підручник / С.І.Юрій, В.І.Стоян. О.С.Даневич; під заг. ред. С.І.Юрія. - Тернопіль: Карт-Бланш, 2006. -818с.

Модуль ІІІ. Бухгалтерський облік, звітність і контроль у системі Державного казначейства України

Зміст модуля

Тема 8. Бухгалтерський облік виконання бюджетів

8 1. Організація бухгалтерського обліку в органах Державної

казначейської служби України 332

2. План рахунків як інструмент реєстрації операцій у бухгалтерському обліку 350

3. Порядок відображення операцій з виконання бюджетів

на рахунках бухгалтерського обліку 353

Контрольні запитання 400

Контрольні тести 401

Додаткова література з теми 404

Тема 9. Звітність з виконання бюджетів 405

1. Характеристика звітності з виконання бюджетів (сутність, функції, види, вимоги до підготовки та подання) 405

2. Звітність розпорядників бюджетних коштів з виконання бюджетів 409

3. Звітність в системі Державної казначейської служби України 416

Контрольні запитання 447

Контрольні тести . 448

Додаткова література з теми 452

Тема 10. Контроль у системі Казначейства України 453

1. Зміст фінансового контролю та методика його забезпечення

в Україні 453

2. Організація фінансового контролю в органах Державної казначейської служби України 464

Контрольні запитання 472

Контрольні тести 473

Додаткова література з теми 475

Тема 8 Бухгалтерський облік виконання бюджетів

План (логіка) викладу й засвоєння матеріалу

1. Організація бухгалтерського обліку в органах Державної казначейської служби України.

2. План рахунків як інструмент реєстрації операцій у бухгалтерському обліку.

3. Порядок відображення операцій з виконання бюджетів на рахунках бухгал­терського обліку.

Ключові поняття та терміни:

• форма бухгалтерського обліку;

• меморіальні документи;

• облікова політика органів ДКСУ;

- електронні документи;

• бухгалтерський облік;

• регістри аналітичного обліку;

• бюджетний облік;

• регістри синтетичного обліку;

• управлінський облік;

• оборотно-сальдовий баланс;

• функції обліку;

• особові картки;

• принципи обліку в органах ДКСУ;

• сальдові та оборотно-сальдові первинні документи;

• відомості;

• розрахункові документи;

• виписка з рахунку.

8.1. Організація бухгалтерського обліку в органах Державної казначейської служби України

На виконання постанови Кабінету Міністрів України і Національного бан­ку України від 15.09.99 № 1721 «Про створення внутрішньої платіжної систе­ми Державного казначейства» та з метою переходу на нову систему бухгал­терського обліку виконання державного та місцевих бюджетів в умовах функ­ціонування Єдиного казначейського рахунку і внутрішньої платіжної системи органів Казначейства України наказом ДКУ від 28 листопада 2000 року №119 затверджено Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності виконання державного та місцевих бюджетів в органах Казначейства, План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, Інструкцію по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку виконан­ня державного та місцевих бюджетів, Інструкцію про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів у системі казначейства.

Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності по виконан­ню державного та місцевих бюджетів в органах Казначейства розроблено на основі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ді­ючого законодавства України, нормативно-правової бази бюджетного проце­су, в т. ч. нормативних актів Казначейства України, основних принципів між­народних стандартів бухгалтерського обліку і визначає та регулює в межах повноважень, наданих Казначейству, вищезазначеною нормативно-правовою базою, єдиний методологічний та організаційний порядок ведення бухгалтер­ського обліку і звітності в органах Казначейства з виконання державного та місцевих бюджетів.

Рис. 8.1. Складові системи ведення обліку виконання бюджетів у ДКСУ

Бухгалтерський облік виконання бюджетів в органах казначейства ведеться безперервно. Структуру системи ведення обліку виконання бюджетів у Казначей­стві України можна представити на рисунку 8.1:

Бухгалтерський облік в органах Казначейства — це складова системи обліку, що включає сукупність правил, .методик та процедур обліку для ви­явлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та обміну інформаі(ією про операції в органах казначейства та передачі її зовнішнім, а також внутрішнім користувачам для прийняття управлін­ських рішень. На основі даних бухгалтерського обліку складається фінан сова звітність про виконання бюджетів.

Система обліку включає: бухгалтерський, бюджетний, управлінський об­лік, які грунтуються на єдиній теоретичній та інформаційній базі, відрізняю­чись формою та періодичністю розрахунку даних.

Суттєвість системи обліку найбільш повно виявляється в його функціях (рисунок 8.2): нагляді, відображенні, узагальненні, контролі виконання бю­джетів усіх рівнів та забезпеченні збереження коштів бюджету. Усі функції пов язані між собою й доповнюють одна одну.

Наведені функції забезпечують і кількісний, і якісний облік виконання бю­джетів усіх рівнів, змін, внесених до них у процесі виконання. Це дає змогу виявити відхилення від затверджених у бюджеті асигнувань і внести відповід­ні зміни до бюджету чи кошторису доходів і видатків, тобто через виконання вищевказаних функцій органи влади забезпечують управління бюджетами всіх рівнів відповідно до своїх повноважень та здійснюють контроль за їх ці­льовим та ефективним використанням.

Рис. 8.2. Функції обліку та їх зміст

Бюджетний облік ведеться з метою накопичення даних про доходи, ви­датки, кредитування за вирахуванням погашення і фінансування бюджетів, а також підведення результатів виконання бюджетів.

Управлінський облік ведеться з метою забезпечення керівництва органів Казначейства оперативною фінансовою й нефінансовою інформацією у визна­ченій ними формі для планування, управління бюджетними коштами, оцінки й контролю використання бюджетних коштів.

Управлінський облік ведеться органами Казначейства для забезпечення внутрішніх потреб в інформації, виходячи зі специфіки виконання бюджетів та особливостей діяльності.

Бухгалтерський облік забезпечує своєчасне та повне відображення всіх операцій органів Казначейства та надання користувачам інформації про стан активів та зобов'язань, результи виконання бюджетів та їх змін. На основі даних бухгалтерського обліку складається фінансова звітність.

Бухгалтерський облік виконання бюджетів за допомогою якого здійснені операції відображаються за відповідними рахунками в автоматизованому ре­жимі є основою інформаційної системи органів казначейства.

І

Операція в органах казначейства - дія або подія (може складатися з декіль­кох складових), яка викликає зміни в фінансових характеристиках виконання бюджетів.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність в органах Казначейства ґрун­туються на загальноприйнятих принципах, характеристика яких подана у та­блиці 8.1.

Таблиця 8.1.

Назва принципц	Зміст принципів побудови системи обліку в органах ДКСУ
1	2
законність	звітність повинна відповідати правилам та процедурам, які передбачені законодавчими та нормативними актами
достовірність	правдиве відображення в бухгалтерській звітності фінансових операцій держави з дотриманням вимог відповідних нормативних актів
Повнота бухгалтерського обліку	Всі операції по виконанню бюджетів в органах Казначейства підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь яких винятків, фінансова звітність, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею повинна містити всю інформацію про фактичні результати операцій органів казначейства
Дата операції	Операції по виконанню бюджетів реєструються в бухгалтерському обліку в момент проведення відповідних платежів, що відповідає касовому методі ведення бухгалтерського обліку
Прийнятність вхідного балансу	Залишки за рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залишкам за станом на кінець попереднього звітного періоду
Превалювання сутності над нормою	Операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх суті та економічного змісту, а не за їх юридичною формою
суттєвість	У фінансових звітах має відображатись уся істотна інформація, корисна для прийняття рішень керівництвом. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може вплинути на економічні рішення користувачів звітності
доречність	Корисність інформації для підготовки та прийняття економічних рішень
відкритість	Фінансові звіти мають бути достатньо зрозумілими і детальними, щоб уникнути двозначності, правдиво відображати операції з необхідними поясненнями в записках. Операції повинні відповідати змісту статей звітів. Звітність має бути чітко викладена і зрозуміла для користувача
сталість	постійне, протягом бюджетного року, застосування об­раних методів. Зміна методів обліку потребує додаткового обґрунтування й розкриття у фінансових звітах
правильність	сумлінне застосування прийнятих правил та процедур
обережність	Обґрунтована, розсудлива оцінка фактів
незалежність	Відокремленість фінансових бюджетних років (звітних періодів)
співставність	можливість визначення тенденцій виконання бюджету через співставлення інформації, що міститься в бухгалтер­ському обліку і звітності за певний період часу
своєчасність	забезпечення своєчасною інформацією органів законодав­чої та виконавчої влади, які приймають рішення, здійсню­ють оцінку виконання бюджету, готують пропозиції щодо складання бюджету тощо, та інших користувачів
безперервність	оцінка активів здійснюється виходячи з того, що процес виконання бюджетів є постійним
консолідація	складання зведеної фінансової звітності про виконання бюджетів у цілому по системі Казначейства України з урахуванням підвідомчих управлінь та відділень в розрізі бюджетів, за винятком залишків за внутрішньосистемни- ми розрахунками
окреме відображення активів та пасивів	цей принцип передбачає, що всі рахунки активів та паси­вів оцінюються окремо й відображаються в розгорнутому вигляді. Усі рахунки є активними або пасивними за винят­ком клірингових (рахунків за розрахунками), технічних та транзитних рахунків

Основним завданням системи бухгалтерського обліку Казначейства по виконанню бюджетів є:

• додержання принципів обліку і звітності;

• своєчасне, повне і достовірне відображення в обліку за відповідними рахунками й параметрами операцій по виконанню бюджетів, які здій­снюються на підставі первинних документів клієнтів, органів, які мають право безспірного списання коштів, електронних документів та вну­трішніх документів Казначейства, складених згідно з діючим законодав­ством, підписаних уповноваженими особами клієнтів, органу стягнення та Казначейства;

• щоденне завершення та звірку всіх облікових процесів, регістрів та до­кументів, у тому числі пов'язаних з надходженням та перерахуванням

коштів по системах міжбанківських електронних платежів і внутрішній платіжній системі казначейства;

• складання щоденного балансу та автоматизовану перевірку відповіднос­ті даних аналітичного обліку даним балансу;

• достовірне відображення в обліку і звітності руху використання фінан­сових та інших ресурсів бюджетів, надання об'єктивної й порівняльної інформації про стан зобов'язань, активів, результатів виконання бюдже­тів, у тому числі в розрізі окремих органів Казначейства.

План рахунків бухгалтерського обліку та інші нормативні документи щодо ведення бухгалтерського обліку і складання звітності є обов'язковим для ви­конання всіма органами Казначейства.

Повнота та достовірність операцій в обліку можливі тільки за умови, якщо облікова політика та процедури органів Казначейства забезпечать виконання всіх правил бухгалтерського обліку без будь-яких відхилень, з урахуванням реальної оцінки операцій і подій.

Система бухгалтерського обліку повинна надавати можливість прогнозу­вання й визначення стратегії виконання бюджету шляхом порівняння показни­ків балансу з показниками, затвердженими в бюджетах, та аналізу їх динаміки.

Користувачами економічної інформації бухгалтерського обліку є:

• внутрішні (органи Казначейства та їх структурні підрозділи) — з метою планування, оцінки та контролю за щоденними операціями органів каз­начейства, а також для управління бюджетними коштами;

• зовнішні (Міністерство фінансів України та його органи, інші органи законодавчої й виконавчої влади - з метою оцінки минулих та майбутніх результатів виконання державного та місцевих бюджетів).

Облікова політика Казначейства — це сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використову­ються казначейством для скпадання та подання фінансової звітності про виконання бюджетів.

Облікова політика системи органів базується на основних принципах бух­галтерського обліку, яких органи Казначейства повинні дотримуватися при веденні рахунків і складанні зовнішньої та внутрішньої звітності.

Органи Казначейства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансо­ву звітність у валюті України. Операції в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку й фінансовій звітності у валюті України з перераху­ванням її за курсом Національного банку України на дату здійснення операції ®бо складання звітності.

Операції повинні бути відображені в обліку в тому звітному періоді, у яко­му вони були здійснені.

Облікова політика щодо методів оцінки, обліку і контролю активних опе­рацій, мобілізованих Казначейством ресурсів та інших пасивних операцій

ґрунтується на відповідних нормативних документах Казначейства України. Облікова політика повинна активно сприяти поліпшенню структури активів, якнайшвидшому стягненню сумнівної, безнадійної заборгованості.

Оцінка — це процес визнання тієї суми коштів, за якою статті фінансової звітності мають визнаватися й обліковуватися в балансі та звіті про ви­конання бюджету.

Активи й зобов'язання мають бути оцінені та відображені в обліку таким чином, щоб не переносити наявні фінансові ризики, які потенційно загрожу­ють фінансовому становищу бюджету, на наступні звітні періоди. Активи н зобов'язання обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виник­нення (за первісною або поточною вартістю).

Процедури бухгалтерського обліку повинні виключати можливість здійснення взаємозаліку (крім випадків, передбачених чинним законодав­ством) активів та зобов'язань, або доходів та видатків як у бухгалтерських записах, так і у фінансовій звітності, а саме:

• позик, депозитів й іншої кредиторської і дебіторської заборгованості юридичних та фізичних осіб;

• позик, депозитів та іншої кредиторської і дебіторської заборгованості одних і тих же юридичних та фізичних осіб, що враховуються в різних валютах із різними строками погашення;

• депозитів та позик, наданих під заставу депозиту, якщо інше не визна­чене відповідними законодавчими актами.

Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на показ­ники звітного або майбутніх періодів, повинні бути описані із зазначенням їх причин і змін. Не вважається зміною в обліковій політиці:

• нова облікова політика щодо операцій, які не є суттєвими;

• нова облікова політика щодо операцій, які відрізняються по суті від по­передніх і не здійснювалися раніше.

Нова облікова політика застосовується до подій та операцій з часу їх ви­никнення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх операцій по виконанню бюджетів органами Казначейства в первинних документах, збереження протягом установленого строку оброблених документів, регістрів бухгалтерського обліку та звітності несе керівник органу, який здійснює керівництво органом Державного казна­чейства відповідно до нормативно-правової бази.

Керівники органів Казначейства зобов'язані створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне вико­нання всіма підрозділами правомірних вимог служби бухгалтерського обліку щодо дотримання порядку оформлення та обліку первинних документів.

Бухгалтерський облік виконання бюджетів в органах Казначейства ведеть­ся безперервно.

Для обмеження ризику при здійсненні операцій по виконанню бюджетів враховуються такі аспекти:

а) розподіл обов'язків та повноважень щодо здійснених операцій:

• перелік операцій (ресурсні, розрахункові та інші);

• список осіб, уповноважених на підписання документів;

• обмеження щодо розпорядження активами;

• делегування повноважень.

б) виконання операцій: технічна обробка; бухгалтерська обробка та робочі вказівки;

в) контроль операції: контроль повноважень; контроль технічної та бухгал­терської обробки даних, обробки коду доступу до обробки даних та після виявлення помилки.

Організація автоматизованої реєстрації й обробки даних повинна забезпе­чити суцільне й безперервне відображення всіх операцій, доказовість інфор­мації, збереження її в електронному вигляді, а також можливість здійснення подальшого контролю з одержанням роздрукованої інформації на паперових носіях.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій по виконанню бюджетів в органах Державного казначейства є первинні документи.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтвер­джують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи ад­міністрації (власника) на їхнє проведення.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, та можуть складатися в паперовій формі та/або у вигляді електронних записів у формі, яка доступна Для читання та виключає внесення будь-яких змін. При електронному записі облікових регістрів повинно бути забезпечено отримання таких документів на паперових носіях.

Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних за­писів (непаперовій формі) для надання їм юридичної сили повинні мати такі обов'язкові реквізити, які повинен перевірити відповідальний виконавець до введення їх у систему:

• назву документа (форми);

• номер та дату складання документа;

• назву установи, від імені якого складений документ;

• місце складання документа;

• назву отримувача коштів;

- зміст операції (підставу для її здійснення);

• суму операції (цифрами та прописом). Сума операції може бути відо­бражена цифрами, за відсутності на документі суми прописом, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в авто­матизованому режимі або якщо це передбачено нормативними актами Казначейства України;

• номери рахунків за дебетом та кредитом;

• назву банку, казначейства (отримувача та платника коштів) і його номер коду;

• підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення з розшифровкою підписів (підтвердження підпису на доку­менті в електронному вигляді здійснюється за допомогою електронного коду працівника або електронного підпису);

• призначення платежу: назву товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється платіж (договір, рахунок, товарно-транспортний документ тощо) із зазначенням його номера й дати, зазначення законодавчого акта, яким передбачене право безспірного стягнення та безакцентного списання коштів (його дата, но­мер і відповідний пункт);

• коди економічної класифікації видатків із зазначенням сум (за визначе­ним форматом) при здійсненні видатків із бюджету або перерозподілі бюджетних коштів;

• коди бюджетної класифікації доходів та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

суму податку на додану вартість або напис «без податку на додану вартість»:

• на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розра­хункового документа) відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або отримувача коштів;

• зразки підписів та відбиток печатки, інші додаткові реквізити - для окремих документів.

Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних за­писів, можуть мати й інші додаткові реквізити.

Використання факсиміле при вчиненні підпису, виправлення й підчистки в розрахункових документах не допускаються та органами Казначейства до виконання не приймаються. Внесення виправлень до первинних документів не допускаються, крім випадків, установлених розпорядчими документами Казначейства України.

Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними й не можуть бути підставою для відображення в бухгачтерському обліку.

Списання коштів із рахунку клієнта за розпорядженням його власника здійснюється за дорученням клієнта протягом 10-ти календарних днів із дня його виписки. День заповнення не враховується.

Операції органів Казначейства, які здійснюються без участі документів клієнтів, оформляються органом казначейства згідно з вимогами Положення та процедурами з бухгалтерського обліку.

Розрахунковийдокумент — документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної ва­люти, надрукований у випадках, передбачених чинним законодавством, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Розрахункові документи, на підставі яких в органах Казначейства здій­снюється перерахування коштів з одних рахунків на інші, повинні мати дату проведення та підписи посадових осіб органу Казначейства, які оформили та перевірили документ; документи, що підлягають додатковому контролю - під­пис виконавця, на якого покладено обов'язок здійснювати первинний контр­оль операцій.

На розрахунковому документі, не прийнятому органом Казначейства до виконання, у день його отримання на зворотньому боці робиться напис про причину повернення без виконання за підписами головного бухгалтера (його заступника) та виконавця з проставленням штампу органу казначейства.

Усі операції органів Казначейства повинні оформлятися відповідними до­кументами і вміщувати інформацію про характер операції та бути підставою для відображення операцій в обліку.

Меморіальні документи — це документи, що використовуються органа­ми Казначейства для безготівкових розрахунків із рахунку на рахунок без виходу в Систему електронних платежів Національного банку України та документально підтверджують зазначені операції. До їх складу входять меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги доручення, акредитиви, векселі, інкасові доручення (розпорядження), розпорядження операційному відділу (фінансоверозпорядження), чеки тощо.

Меморіальні ордери повинні містити всі необхідні реквізити: номер мемо­ріального ордеру, дата й місце складання, номер рахунку по дебету та кредиту, назву банку, органу Казначейства, що обслуговує платника та одержувача ко- штів, суму цифрами та прописом, ідентифікаційний код, короткий зміст про­веденої операції.

Документальним підтвердженням часткової оплати розрахункових доку­ментів є меморіальні ордери, які виписуються відповідальним працівником у Двох примірниках, та на зворотній стороні первинного документа проставля­ться помітка про часткову оплату.

Електронні документи — розрахункові документи, повідомлення визна­ченого формату, які містять встановлені реквізити й несуть інформацію про перерахування коштів у вигляді фату при передачі електронною пош­тою.

Прийом та оплата документів здійснюється за такою схемою:

• перевірка первинного документа на правильність складання;

• повідомлення (підтвердження) особи, що надала первинний документ про його прийом до виконання або відхилення;

• виконання дій, вказаних у первинному документі із записами в обліко­вих регістрах;

• складання звіту про виконання операцій;

• передача звіту про виконання операцій ініціатору операції та/або вказа­ній ним особі (особам);

• отримання, при необхідності, повідомлення від ініціатора операції про прийом ним звіту (протокол підтвердження).

Якщо підписи, відбиток печатки на документі викликають сумнів, орган Казначейства не приймає до виконання платіжне доручення та не несе ніякої відповідальності за такий документ.

Орган Казначейства не несе відповідальності:

• за правильність даних арифметичних підрахунків у розрахункових до­кументах клієнтів;

• від сплати платіжного доручення з підробленими підписами, печаткою або текстом у розрахункових документах клієнтів, якщо не буде доказа­на вина органу Казначейства.

Порядок проведення операцій на рахунках у національній та іноземній ва­люті регулюється діючим законодавством України. Від клієнта приймаються до виконання доручення тільки в межах наявних коштів на його рахунку, за винятком доручень на перерахування до бюджету сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів та внесків до державних цільових фондів, які прийма­ються незалежно від наявності коштів на рахунках клієнта. Такі доручення, при відсутності коштів на рахунках, враховуються на відповідному позаба­лансовому рахунку.

Безспірне стягнення та безакцентне списання коштів із рахунків клієнтів здійснюється у випадках, передбачених діючим законодавством України, а та­кож за рішенням суду, арбітражного суду та виконавчими написами нотаріу­сів. У разі недостатності коштів на рахунках клієнтів документ на безспірне стягнення враховується на відповідному позабалансовому рахунку.

Орган казначейства приймає документи від клієнтів протягом операцій­ного дня, час якого регламентується режимом його роботи в договорі на роз­рахункове обслуговування.

Кошти списуються з рахунку платника тільки на підставі першого примір­ника розрахункового документа, крім гарантованих доручень.

У разі накладання арешту на кошти юридичної особи, виконавцем при­пиняється списання коштів за розпорядженням власника рахунку, у т. ч. на потреби установи (організації) та виплату заробітної плати і прирівняних до неї платежів (за винятком платежів до бюджету та внесків до державних ці­льових фондів).

Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі Дер­жавного казначейства.

Усі первинні розрахункові документи за поточний день підлягають підра­хунку з отриманням підсумків, які звіряються з даними щоденного балансу.

За своєчасне складання первинних документів і достовірність інформації, яка міститься в них, а також за їх передачу в обумовлені терміни за призна­ченням відповідальність несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідальний виконавець своєчасно доводить до відома клієнтів інфор­мацію щодо змін в інструкціях, яка їх стосується, та надає консультації згідно з діючим законодавством із питань розрахункового обслуговування.

Керівники органів Казначейства вживають усіх необхідних заходів для за­побігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первин­них облікових документах і регістрах бухгалтерського обліку.

Первинні документи та облікові регістри повинні складатися українською мовою або іншою мовою відповідно до Закону України «Про мови в Україн­ській РСР».

Відповідальність за своєчасне складання первинних документів та регі­стрів бухгалтерського обліку, а також за правильність відображення операцій в облікових регістрах несуть особи, які склали й підписали ці документи (ре­гістри). Відповідальність за прийняття документів, які суперечать діючому за­конодавству, несуть особи, які їх ініціювали та підписували. Керівник органу Казначейства несе відповідальність за проведення документів, що суперечать діючому законодавству, і які виконані з його дозволу за письмовим звернен­ням ініціатора.

Казначейство України самостійно визначає порядок формування та збері­гання первинних документів, облікових регістрів і звітів для всіх органів Каз­начейства, що забезпечують їх сувору схоронність.

У разі зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на електронних носіях інформації органи Казначейства зобов'язані зберігати ^к копії на паперових носіях на вимоги інших учасників операцій, а також контролюючих та правоохоронних органів.

Вилучення первинних документів, облікових регістрів та звітів здійснюється тільки за постановою уповноважених державних органів відповідно до чинного законодавства України. Вилучення оформляється протоколом (актом), копія якого вручається під розписку відповідальній службовій особі.

присутності представників органів, які здійснюють вилучення, відповідні службові особи мають право зняти копії документів та зобов'язані скласти реєстр документів, що вилучаються, із зазначенням підстав і дати їх вилучен­ня. Копії вилучених документів та протоколів (актів) зберігаються в окремій справі. При вилученні первинного документа складається акт або протокол вилучення у двох примірниках за підписами керівника органу Казначейства (заступника керівника органу Казначейства), головного бухгалтера (заступни­ка головного бухгалтера) та представника установи, для якої вилучається до­кумент. В акті або протоколі повинно бути точно вказано, за чиєю вимогою та дозволом проводиться вилучення і який документ вилучається. Перший при­мірник акта чи протоколу видається уповноваженому представнику. Якщо ви­лучені документи відправляються поштою, акт складається без підпису пред­ставника установи, яка надіслала вимогу, а до акта додається поштова квитан­ція про відправлення. Якщо вилучаються томи документів, що не оформлені належним чином (не переплетені, не пронумеровані тощо), то з дозволу й у присутності представників органів, за зверненням яких проводиться вилу­чення, відповідні службові особи можуть дооформити ці томи (зробити опис, пронумерувати аркуші, прошнурувати, опечатати, засвідчити своїм підписом та печаткою). У разі повернення представниками уповноважених органів ра­ніше вилучених документів ці документи приймаються під розписку відповід­ною службовою особою та разом із рішенням про повернення підшиваються до тих самих томів, з яких були вилучені. У разі втрати або знищення пер­винних документів, облікових регістрів і звітів керівник органу Казначейства письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає ко­місію для встановлення переліку відсутніх документів і розслідування причин їх зникнення або знищення. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником органу Казначейства. Копія акта подається до вищестоящого органу в 10-денний строк із дати підписання цього акта.

Бухгалтерський облік повинен забезпечувати виконання основних функцій.

• запис інформації про операції по виконанню бюджетів, що здійснюють­ся органами Казначейства, та можливість відображення їх в агреговано- му вигляді у звітності з метою аналізу та управління;

• відображення детальної інформації про контрагентів кожної операції та параметрів самих операцій для складання внутрішніх звітів із метою аналізу та контролю.

Ведення агрегованого обліку забезпечується за допомогою синтетичного обліку з використанням балансових рахунків Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Синтетичний облік здійснюється на рівні класів, розділів, груп та балан­сових рахунків IV порядку Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та забезпечує отримання інформації про операції, які виконуються органом Казначейства й відображаються у фінансо­вій звітності. У синтетичному обліку всі операції відображаються в грошовім одиниці України.

Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксу­ється на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні ра­хунки повинні містити обов'язкові параметри, визначені окремими порядками Казначейства. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповід­ним рахункам синтетичного обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій - це носії спеці­ального формату у вигляді відомостей, книг, журналів, карток обліку тощо, що призначені для хронологічного, систематичного чи комбінованого накопи­чення, групування та узагальнення інформації з первинних документів.

Записи в регістрах бухгалтерського обліку здійснюються на підставі пер­винних облікових документів у момент здійснення операції. Відповідальність за правильність відображення операцій в облікових регістрах несуть особи, які склали й підписали ці регістри.

Казначейство України розробляє та затверджує форми регістрів обліку з урахуванням того, що регістри синтетичного та аналітичного обліку повинні мати назву, період реєстрації операцій, прізвища й підписи або інші кодовані знаки, що дають змогу ідентифікувати осіб, які їх склали. Органи Казначей­ства України ведуть такі обов'язкові облікові регістри: оборотно-сальдовий баланс (щоденний баланс оборотів і залишків за балансовими, бюджетними, позабалансовими рахунками та рахунками управлінського обліку), сальдові та оборотно-сальдові відомості за аналітичними рахунками за формами, що наведені нище (таблиця 8.2, 8.3, 8.4).

Таблиця 8.2

Сальдова відомість за аналітичними рахунками

на 20 р.

Таблиця 8.3

Оборотно-сальдова відомість за аналітичними рахунками

на 20 _______________ р.

У щоденному оборотномуоборотно-сальдовому балансі відображаються обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні залишки за активом і пасивом за кожним балансовим, бюджетним та позабалансовим рахунками, а також за рахунка­ми управлінського обліку з проміжним підсумком за рахунками другого та третього порядків. В оборотно-сальдовому балансі відображаються підсум­ки за кожним класом рахунків і загальний підсумок за всіма рахунками. Пра­вильність складання щоденного балансу оборотів та залишків контролюється рівністю дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом. Наявність такої рівності є обов'язковою умовою початку нового операційно- го дня в органі Казначейства. Щоденний оборотно-сальдовий баланс переві­ряється й підписується керівником і головним бухгалтером або особами, які ним уповноважені.

Перевірка тотожності даних аналітичних рахунків відповідним рахункам син­тетичного обліку обов'язково здійснюється не рідше одного разу на місяць

Таблиця 8.4.

Щоденний оборотно-сальдовий баланс

На _____________20__р.

__________________________________________

(назва органуу Державного казначейства)

(коп.. та сота частка од. валют)

Звірка аналітичного обліку з синтетичним проводиться відповідальними ви­конавцями за приведеними вище балансовими та позабалансовими рахунками перевірочної відомості з даними відповідних рахунків оборотно-сальдового ба­лансу. Свідченням проведеної звірки аналітичного обліку з синтетичним (даних перевірочної відомості з балансом) - є підписи посадових осіб органу Казначей­ства-головного бухгалтера, його заступника. В аналітичному обліку операції в іноземній валюті ведуться в подвійній оцінці: в іноземній валюті за її номіналом та в гривневому еквіваленті за ді­ючим курсом Національного банку України.

Порядок відкриття аналітичних рахунків у системі Казначейства регламен­тується окремими інструкціями.

Виписки з рахунків клієнтів (таблиця 8.5) видаються відповідальними виконавцями представникам клієнта або через абонентські скриньки за до­віреностями, оформленими підписами та печаткою, які вимагаються органом Казначейства на розрахункових документах згідно із зразками підписів та від­битком печатки. Без довіреності виписки надаються особам, які мають право першого чи другого підпису за даним рахунком. Порядок та період надання виписок із рахунків клієнтам обумовлюється в угодах на розрахункове обслу­говування при відкритті рахунку та в обов'язковому порядку станом на 1 січня звітного року.

До виписок із рахунків додаються документи (їх копії), на підставі яких здійснені записи по дебету та кредиту рахунку. На основних документах, що додаються до виписок, повинен простав­лятися штамп органу Казначейства та календарний штамп дати проведення Документа по рахунку, якщо дата проведення операції не співпадає з датою виписки документа.

Обов'язковими реквізитами виписок є:

• номер рахунку;

~ Дата здійснення останньої та поточної операції;

• номер документа;

~ номер рахунку - кореспондента;

• номер банку - кореспондента;

• умовні цифрові позначення виду операції;

• код валюти;

• сума операції;

• сума оборотів за дебетом і кредитом;

• сума вступного залишку;

• сума вихідного залишку;

• реквізити органу Казначейства, який веде рахунок;

• можливі інші додаткові реквізити контрагентів у залежності від можли­востей програмного продукту.

Таблиця 8.5

Виписка з рахунку

Рахунок № ____________

За період з _________ по _________ 20 __р.

Вхідний залишок:__________

Тип операції	МФО	Рахунок	№ документа	Сума
				Дебет	Кредит

Всього оборотів:_______ ___________

Вихідний залишок: _______ ___________

Реєстр документів на рахунку___________
Виконавець______________(підпис(П.І.П.)

Інформація про стан рахунків надається тільки власникам, уповноваженим ним особам та державним органам, які мають право на отримання цієї інфор­мації згідно з чинним законодавством.

Станом на 1 січня клієнтам органів Казначейства надаються виписки за всіма діючими рахунками (включаючи нульові залишки), за даними яких ор­гану казначейства підтверджуються залишки на рахунках на початок року по строку до 1 лютого. При неотриманні підтверджень протягом місяця залишок коштів вважається підтвердженим. Порядок підтвердження залишків необхід­но передбачати в угодах на розрахункове обслуговування.

Про неправильно занесені записи в дебет чи кредит рахунку суми клієнт протягом 5 операційних днів має повідомити орган Казначейства. При неотри­манні заперечень у цей строк здійснені операції й залишок коштів вважається підтвердженими.

Дублікат виписки з рахунку видається клієнту тільки з письмового дозволу керівника органу Казначейства чи його заступника за заявою, підписаною ке­рівником та головним бухгалтером клієнта, у якій вказується причина втрати виписки та зазначається конкретна особа, якій довіряється отримати дублікат виписки, і наводиться зразок її підпису. Дублікат виписки складається поряд­ком дублювання (зняттям копії виписки з рахунку відповідного клієнта в елек­тронній мережі), який підписується відповідальним виконавцем та головним бухгалтером чи його заступником і завіряється відбитком печатки органу Каз­начейства, з відміткою зверху (Дублікат виписки за « » 200_

р ) При видачі дублікату відбирається розписка на заяві клієнта про одержан­ня та здійснюється надпис про його видачу на рахунку (« »

200 р- виданий дублікат виписки) і скріпляється підписом головного бухгал­тера (його заступника). Заяви на видачу дублікатів виписок підшиваються і зберігаються окремо.

Порядок виправлення помилкових записів у бухгалтерському обліку за­лежить від часу виявлення їх у регістрах. Виявлені помилки до заключения щоденного оборотно-сальдового балансу виправляються за рахунками зво­ротними записами, за якими зроблені неправильні записи (методом зворот­ного сторно), та проведенням правильних записів. У разі виявлення помилки за внутрішньоказначейськими операціями складаються виправні меморіальні ордери в 4 примірниках, із яких:

• перший служить підставою для бухгалтерського проведення;

• другий та третій свідченням записів по дебету та кредиту відповідних рахунків (при необхідності надається клієнту);

• четвертий примірник використовується для внутрішнього контролю і знаходиться в книзі виправних ордерів.

У тексті виправного меморіального ордеру вказується коли й по якому документу зроблений невірний запис, при цьому на четвертому екземплярі ордеру здійснюється відмітка про реквізити відповідального виконавця та контролера, винних у цій помилці. Заяви (якщо такі поступили від клієн­та) про неправильне зарахування (списання коштів) мають зберігатися біля виправних меморіальних ордерів у документах дня. Виправлення записів у регістрах бухгалтерського обліку проводиться з відома головного бухгалтера та за підписом особи, що їх здійснила. Проти помилкового запису робиться напис «Сторновано» із вказівкою дати виправного запису і номера виправного ордера, які завіряються підписами головного бухгалтера чи його заступника та підписом відповідального виконавця.

Для складання достовірної звітності органам Казначейства надається пра­во щомісячно, у разі необхідності, проводити коригуючі проводки.

Помилкові записи, виявлені після складання щоденного оборотно-сальдо­вого балансу та місячного балансу, а також після 31 грудня, але до складання річного бухгалтерського звіту, виправляються шляхом коригуючих проводок. Порядок та особливості застосування коригуючих проводок установлюються Казначейством України. Даний порядок не розповсюджується на рахунки клі­єнтів.

Отже, система бухгалтерського обліку в органах ДКСУ повинна надавати можливість прогнозування й визначення стратегії виконання бюджету шляхом

порівняння показників балансу з показниками, затвердженими в бюджетах, та аналізу їх динаміки.

8.2. План рахунків як інструмент реєстрації операцій у бухгалтерському обліку

План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місце­вих бюджетів забезпечує відображення в бухгалтерському обліку операції], пов'язаних із виконанням функцій, які покладаються на органи Казначейства та фінансові органи, тобто касове обслуговування державного та місцевих бю­джетів за доходами та видатками тощо.

План рахунків по виконанню державного та місцевих бюджетів- сис­тематизований перепік рахунків бухгалтерського обліку, що використову­ється для реєстрації відповідних операцій та відображення бухгалтер­ської інформації, забезпечує складання фінансової звітності. План рахунків по виконанню державних та місцевих бюджетів, розробле­ний відпові

дно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, є складовою частиною на­ціональної системи бухгалтерського обліку.

При побудові Плану рахунків враховано особливості виконання держав­ного та місцевих бюджетів, функціонування Єдиного казначейського рахунку, виконання місцевих бюджетів через органи Казначейства з дотриманням за­гальних принципів і вимог щодо здійснення бухгалтерського обліку та звіт­ності. Будова Плану рахунків базується на класифікації рахунків за економіч­ним змістом із метою отримання інформації про виконання бюджетів та здій­снення контролю за цим процесом.

Метою Плану рахунків є забезпечення потреб ведення бухгалтерського обліку операцій по виконанню державного та місцевих бюджетів за касовим методом та складання фінансової звітності.

Завданням Плану рахунків є здійснення детального й повного обліку операцій, пов'язаних із виконанням бюджетів, а також своєчасне надання де­тальної, достовірної і змістовної інформації керівництву органів Казначейства та фінансових органів, Міністерству фінансів України, статистичним відом­ствам, податковим органам та іншим користувачам.

План рахунків грунтується на міжнародних стандартах бухгалтерського обліку та звітності. Балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за активами та зобов'язаннями.

Балансові рахунки (синтетичний облік) забезпечують інформацію про операції, які виконуються органами фінансової системи при виконанні бю­джетів та їх відображення у фінансовій звітності.

Синтетичний облік здійснюється на рівні класів, розділів, груп та балан­сових рахунків.

Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію забез­печується за допомогою аналітичною обліку, що дає змогу уникнути викорис­тання зайвої кількості окремих балансових рахунків.

Аналітичний облік забезпечується за допомогою аналітичних рахунків. Відкриття будь-яких аналітичних рахунків передбачає обов'язкові параметри, згідно з вимогами Казначейства України. Додаткова інформація, необхідна для органів фінансової системи, може бути забезпечена за допомогою додат­кових параметрів, визначених самостійно. Органи фінансової системи можуть самостійно збільшувати кількість необхідних їм параметрів.

Кожний клас Плану рахунків розподілений на:

• рахунки II порядку (двозначні-розділ);

_ рахунки III порядку (трьохзначні-група);

• рахунки IV порядку (чотиризначні-балансовий рахунок).

План рахунків поділяється на три логічні частини:

• баланс,

• бюджетні рахунки (доходи і видатки),

• меморандні і позабалансові рахунки.

План рахунків складається:

а) Балансові рахунки:

• Клас перший — Активи;

• Клас другий - Зобов'язання;

• Клас третій - Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів;

• Клас четвертий — Розрахунки.

б) Рахунки доходів та видатків бюджету (бюджетнірахунки):

• Клас п 'ятий - Результат виконання бюджету;

• Клас шостий — Доходи бюджету;

• Клас сьомий - Видатки бюджету.

в) Меморандні і позабалансові рахунки:

• Клас восьмий — Управлінський облік;

• Клас дев 'ятий — Позабалансовий облік.

Характеристика класів рахунків

Перший клас Плану рахунків визначає активи бюджетів. Цей клас вклю­чає кореспондентський рахунок Казначейства в НБУ, кошти бюджетів у інших банках, розміщені депозити, цінні папери, надані бюджетні кредити, інші ак­тиви (кошти в дорозі та заблоковані на рахунках, товарно-матеріальні ціннос­ті). субкореспондентські рахунки, відкриті в органах Казначейства. Усі рахун­ки першого класу активні.

Другий класПлану рахунків визначає зобов'язання, які виникають у про­цесі виконання бюджетів. Цей клас включає зобов'язання, що пов'язані з ви­пуском в обіг цінних паперів, за отриманими кредитами та депозитами, за ін­шими зобов'язаннями. Усі рахунки другого класу пасивні.

У третьому класі Плану рахунків відображені зобов'язання за операція­ми Казначейства за коштами бюджетів та розпорядників бюджетних коштів. Цей клас включає операції за коштами державного бюджету, місцевих бюдже­тів, які підлягають розподілу між рівнями бюджетів; тимчасово віднесеними на доходи бюджету, на рахунках розпорядників бюджетних коштів, органів Казначейства. Рахунки третього класу пасивні.

У четвертому класі Плану рахунків відображаються розрахунки, які ви­никають між бюджетами в процесі їх виконання, розрахунки за векселями, позицію Казначейства щодо іноземної валюти та балансуючі рахунки. Усі ра­хунки четвертого класу активно-пасивні.

П'ятий клас Плану рахунків визначає результат виконання бюджетів. Він включає результат виконання загального та спеціального фондів бюджетів. Рахунки п'ятого класу активно-пасивні.

У шостому класі Плану рахунків відображаються доходи. Цей клас вклю­чає доходи державного та місцевих бюджетів, доходи, які підлягають розпо­ділу; кошти тимчасово віднесені на доходи бюджетів. Усі рахунки шостою класу пасивні, крім рахунку 6911 «Контррахунок за операціями за доходами бюджетів», який є контрпасивним.

У сьомому класіПлану рахунків відображаються видатки. Цей клас вклю­чає видатки державного та місцевого бюджетів. Усі рахунки сьомого класу ак­тивні, за винятком рахунків: 713 групи «Кредитування державного бюджету за вирахуванням погашення», 723 групи «Кредитування місцевого бюджету за вирахуванням погашення», які є активно-пасивні, та 7911 «Контррахунок за видатковими операціями», який є контрактивний, і 7921 «Контррахунок за операціями з кредитування за вирахуванням погашення», який є активно- пасивним.

Восьмий клас Плану рахунків включає меморандні (технічні) рахунки, які є елементом управлінського обліку й не входять у баланс про виконання бюджету. Цей клас включає кошти, передані та отримані органами Казначей­ства в процесі виконання бюджетів. Рахунки 81 розділу

«Кошти отримані» пасивні, рахунки 82 та 83 розділів - активні, а раху н­ки 8911 «Контррахунок за операціями управлінського обліку за переданими коштами» — контрактивний і рахунок 8921 «Контррахунок за операціями управлінського обліку за отриманими коштами» — контрпасивний.

У дев'ятому класі Плану рахунків відображаються позабалансові статті. Цей клас включає тимчасові планові показники, пропозиції та інші планові показники; кошторисні призначення; асигнування; планові показники за дохо­дами бюджету; зобов'язання розпорядників бюджетних коштів; розрахункові документи, не оплачені в строк; нараховані доходи й витрати; зобов'язання й вимоги за кредитуванням та всіма видами гарантій. Рахунки 90, 91. 92, 94, 95 розділів - пасивні; рахунки 93 розділу - активні. Рахунки: 9911 «Контр- ахунок для активних рахунків позабалансового обліку» - контрактивний та 9921 «Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку»- контрактивний та 9921 «Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку» - контр пасивний.

8.3. Порядок відображення операцій з виконання бюджетів на рахунках бухгалтерського обліку

Кожна операція з виконання бюджету відображається бухгалтерськими проведеннями. Порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій по виконанню державного бюджету подано в таблиці 8.5.

Для підведення результату виконання державного бюджету по завершен­ню бюджетного року органами Казначейства України проводяться операції по закриттю рахунків. Закриття рахунків здійснюється після закінчення остан­нього операційного дня бюджетного року. Результат виконання державного бюджету визначається Казначейством України (на центральному рівні).

Таблиця 8.5

Витяг із порядку відображення в бухгалтерському обліку операцій по вико­нанню державного бюджету в Головному управлінні ДСКУ

Таблиця 8.5.

Витяг із порядку відображення в бухгалтерському обліку операцій по виконанню державного бюджету в Головному управлінні ДКСУ

№ п/п	Дебет/кредит рахунку	Зміст операції
1	2	3
Розділ І. Облік операцій за плановими показниками
Глава 1. Загальний фонд
1.1.	Ведення зведених показників річного розпису призначень(підстава —річний розпис державного бюджету•):
	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9283	Затверджені зведені бюджетні призначення по загальному фонду державного бюджету
Одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9217	Затверджені зведені бюджетні призначення по загальному фонду державного бюджету з урахуванням змін
Одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9213	Зведені поточні бюджетні призначення по загальному фонду державного бюджету
1.2.	Введення зведених показників бюджетних призначень за помісячним розписом(підстава — помісячний розпис державного бюджету):
	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9286	Затверджені зведені бюджетні призначення з загального фонду державного бюджету за помісячним розписом асигнувань
Одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9264	Затверджені зведені бюджетні призначення з загального фонду державного бюджету за помісячним розписом асигнувань з урахуванням змін
Одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9263	Зведені бюджетні призначення з загального фонду державного бюджету за помісячним розписом асигнувань
1.3.	Введення показників зведеного кошторису(підстава - зведений кошторис, отриманий від головного розпорядника бюджетних коштів або розпорядника нижчого рівня, до сфери управління якого належать інші розпорядники нижчого рівня).
	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9153	Затверджені зведені кошторисні призначення за коштами загального фонду державного бюджету
одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9117	Затверджені зведені кошторисні призначення за кош­тами загального фонду державного бюджету з ураху­ванням змін
одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9113	Зведені поточні кошторисні призначення за коштами загального фонду державного бюджету
1.4.	Введення показників за зведеним планом асигнувань та зведеним планом надання кредитів(підстава - зведений план асигнувань із загального фонду бюджету та зведений план надання кредитів із загального фонду бюджету до зведеного кошторису головного розпорядника бюджетних коштів або розпорядника нижчого рівня,до сфери управління якого начежать інші розпорядники нижчого рівня):

Продовження таблиці 8.5.

1	2	3
	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9134	Поточні бюджетні призначення по загальному фонду державного бюджету
одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9132	Зведені поточні призначення з загального фонду державного бюджету за планом асигнувань
1.5.	Введення індивідуальних показників бюджетних призначень(підстава —річний розпис асигнувань та розпис повернення кредитів до державного бюджету та надання кредитів із державного бюджету головних розпорядників бюджетних коштів):
	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9281	Затверджені бюджетні призначення по загальному фонду державного бюджету
одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9215	Затверджені бюджетні призначення по загальному фонду державного бюджету з урахуванням змін
одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	9211	Поточні кошторисні призначення за коштами загального фонду державного бюджету
1.6	Введення індивідуальних показників бюджетних призначень за помісячним розписом(підстава — помісячний розпис асигнувань загального фонду бюджету та помісячний розпис повернення кредитів до загального фонду державного бюджету та надання кредитів із загального фонду державного бюджету головних розпорядників бюд­жетних коштів)
	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9285	Затверджені бюджетні призначення з загального фонду державного бюджету за помісячним розписом асигнувань
одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9262	Затверджені бюджетні призначення з загального фонду державного бюджету за помісячним розписом асигнувань з урахуванням змін
одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9261	Бюджетні призначення з загального фонду державного бюджету за помісячним розписом асигнувань
1.7.	Введення показників індивідуального кошторису та плану використання бюджетних коштів(підстава - кошторис, наданий головним розпорядником та/або розпорядником бюджетних коштів, та план використання бюджетних коштів, наданий одержувачем бюджетних коштів
	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9151	Затверджені кошторисні призначення за коштами загального фонду державного бюджету
одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку

Продовження таблиці 8.5.

1	2	3
	Кредит 9115	Затверджені кошторисні призначення за коштами загального фонду державного бюджету з урахуванням змін
одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9111	Поточні кошторисні призначення за коштами загального фонду державного бюджету
1.8	Введення показників за планом асигнувань(підстава — план асигнувань та план надання кредитів із загального фонду державного бюджету як додаток до індивідуального кошторису головного розпорядника та/або розпорядника бюджетних коштів, індивідуальний помісячний план використання бюджетних коштів вищих навчальній закладів та наукових установ):
	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9155	Затверджені призначення з загального фонду державного бюджету за планом асигнувань
одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9133	Затверджені призначення з загального фонду державного бюджету за планом асигнувань з урахуванням змін
одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9131	Поточні призначення з загального фонду державного бюджету за планом асигнувань
Глава 2. Спеціальний фонд
2.1	Ведення зведених показників річного розпису призначень(підстава -річнийрозпис державного бюджету):
	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9284	Затверджені зведені бюджетні призначення по спеціальному фонду державного бюджету
одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9218	Затверджені зведені бюджетні призначення по спеціальному фонду державного бюджету з урахуванням змін
одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9214	Зведені поточні бюджетні призначення по спеціальному фонду державного бюджету
2.2	Введення зведених показників бюджетних призначень за помісячним розписом(підстава - помісячний розпис державного бюджету).
	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9288	Затверджені зведені бюджетні призначення зі спеціального фонду державного бюджету за помісячним розписом асигнувань
одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9268	Затверджені зведені бюджетні призначення зі спеціального фонду державного бюджету за помісячним розписом асигнувань з урахуванням змін
одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9267	Зведені бюджетні призначення зі спеціального фонду державного бюджету за помісячним розписом асигнувань

Продовження таблиці 8.5.

2.3.	Введення показників зведеного кошторису(підстава - зведений кошторис, отриманий від головного розпорядника бюджетних коштів або розпорядника нижчого рівня, до сфери управління якого належать інші розпорядники нижчого рівня):
	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9154	Затверджені зведені кошторисні призначення за коштами спеціального фонду державного бюджету
одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9118	Затверджені зведені кошторисні призначення за коштами спеціального фонду державного бюджету з урахуванням змін
одночасно	Дебет 9921	Коїггррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9114	Зведені поточні кошторисні призначення за коштами спеціального фонду державного бюджету
2.4.	Введення показників за зведеним планом асигнувань та зведеним планом надання кредитів(підстава - зведений план асигнувань із загального фонду бюджету та зведений план надання кредитів із загального фонду бюджету до зведеного кошторису головного розпорядника бюджетних коштів або розпорядника ниж чого рівня, до сфери управління якого належать інші розпорядники нижчого рівня):
	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансовою обліку
	Кредит 9158	Затверджені зведені призначення зі спеціального фонду державного бюджету за планом асигнувань
Одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9138	Затверджені зведені призначення зі спеціального фонду державного бюджету за планом асигнувань з урахуванням змін
Одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9136	Зведені поточні призначення з спеціального фонду державного бюджету за планом асигнувань
2.5.	Введення індивідуальних показників бюджетних призначень(підстава — річний розпис асигнувань та розпис повернення кредитів до державного бюджету та надання кредитів з державного бюджету головних розпорядників бюджетних коштів)-.
	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9282	Затверджені бюджетні призначення по спеціальному фонду державного бюджету
Одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9216	Затверджені бюджетні призначення по спеціальному фонду державного бюджету з урахуванням змін
Одночасно	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9212	Поточні бюджетні призначення по спеціальному фонду державного бюджету
2.6.	Введення індивідуальних показників бюджетних призначень за помісячним розписом(підстава — помісячний розпис асигнувань загального фонду бюджету та помісячний розпис повернення кредитів до загального фонду державного бюджету та надання кредитів із загаїьного фонду державного бюджету головних розпорядників бюджетних коштів).
	Дебет 9921	Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку
	Кредит 9287	Затверджені бюджетні призначення зі спеціального фонду державного бюджету за помісячним розписом асигнувань

Продовження таблиці 8.5.