Тема 6 Казначейське обслуговування бюджетів за видатками

План (логіка) викладу й засвоєння матеріалу

1. Організація касового обслуговування державного бюджету за видатками

2. Відкриття асигнувань та здійснення видатків органами Державної казна­чейської служби України

3. Касове обслуговування місцевих бюджетів за видатками

Ключові поняття та терміни:

- видатки бюджету;

- кошторис;

- розпорядник бюджетних коштів;

- головний розпорядник бюджетних коштів;

- розпорядники коштів нижчого ступеня;

- бюджетна установа;

- одержувач бюджетних коштів;

- кошторис;

- бюджетне призначення;

- бюджетне асигнування;

- бюджетне зобов’язання;

- Єдиний реєстр розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

- розпис бюджету;

- програмно-цільовий метод;

- паспорт бюджетної програми;

- бюджетне фінансове зобов'язання;

- небюджетне зобов'язання;

- реєстр зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів;

- реєстр фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів;

- взаємні розрахунки;

- заявка на видачу готівки;

- грошовий чек;

- бюджет розвитку.

6.1. Організація касового обслуговування державного бюджету

за видатками

Видатки бюджетів відіграють важливу роль у розвитку країни та форму­ються у відповідності з чинним законодавством. Вони є основою фінансового забезпечення соціальних програм, регулювання економіки та інших держав­них завдань.

Відповідно до основних положено Бюджетного кодексу України видатки бюджету — кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбаче­них відповідним бюджетом.

До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на:

1) державне управління: а) законодавчу владу;

б) виконавчу владу;

в) Президента України;

2. судову владу;

3. міжнародну діяльність;

4. фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічно­му прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

5. національну оборону (крім заходів та робіт з мобілізаційної підготовки місцевого значення);

6. правоохоронну діяльність, забезпечення безпеки держави та цивільний за­хист населення і територій (крім заходів, визначених пунктом 16 частини першої статті 91 цього Кодексу);

7. освіту:

а) загальну середню освіту:

• спеціалізовані школи (у тому числі школи-інтернати) державної власності;

• загальноосвітні школи соціальної реабілітації;

б) професійно-технічну освіту (на оплату послуг з підготовки кваліфіко­ваних робітників на умовах державного замовлення у професійно-технічних навчальних закладах державної власності);

в) вищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів на умовах державного замовлення у вищих навчальних закладах державної власності);

г) післядипломну освіту (на оплату послуг з підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на умовах державного замовлення у навчальних закладах державної власності);

ґ) позашкільні навчальні заклади та заходи з позашкільної роботи з дітьми згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

д) інші заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання за­гальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабіне­том Міністрів України;

8. охорону здоров'я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують спе­цифічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та ста­ціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізо­вані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчиз­няної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки згідно з перелі­ком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

в) санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії д;і_Я дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність законів України «Про статус ветеранів ві­йни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських пере­слідувань», та інвалідів, загальнодержавні реабілітаційні установи та комплекси для інвалідів згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями);

ґ) інші програми в галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабіне­том Міністрів України;

9) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та стар­шинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій вій­ськовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу орга­нів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, вста­новлених законом;

б) державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям: компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і за­ходи із соціального захисту інвалідів, у тому числі програми і заходи Фонду соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподі­яних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримсько­татарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України, та розміщенням іноземців і осіб без громадян­ства, які незаконно перебувають на території України; щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслі­дувань; довічні державні стипендії; кошти, що передаються до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, інші види цільової грошової допомоги, встановлені законом);

в) державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

г) державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

г) державну підтримку молодіжних та дитячих громадських організації! на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей,

молоді, жінок, сім'ї згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міні­стрів України;

д) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

е) забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіо­нальних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів у порядку, визначеному Кабіне­том Міністрів України;

є) інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечен­ня, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністром України;

ж) компенсацію дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансу­вання виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового дер­жавного пенсійного страхування у зв'язку з перерахуванням страхових внесків до накопичувальної системи загальнообов'язкового державно­го пенсійного страхування;

10) культуру і мистецтво:

а) державні культурно-освітні програми (національні та державні біблі­отеки, музеї і виставки національного значення, заповідники націо­нального значення, міжнародні культурні зв'язки, державні культурно- освітні заходи);

б) державні театрально-видовищні програми (національні театри, наці­ональні філармонії, національні та державні музичні колективи і ан­самблі та інші заклади і заходи мистецтва згідно з переліком, затвер­дженим Кабінетом Міністрів України);

в) державну підтримку громадських організацій культури і мистецтва, що мають статус національних;

г) державні програми розвитку кінематографії;

г) державну архівну справу;

П) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книго­видання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт:

а) державні програми підготовки резерву і складу національних команд та забезпечення їх участі у змаганнях державного і міжнародного зна­чення (утримання центральних спортивних шкіл вищої спортивної майстерності згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, формування національних команд, проведення навчально-тренувальних зборів і змагань державного значення з визнаних видів спорту; підготовка і участь національних збірних команд у міжнарод­них змаганнях з олімпійських та неолімпійських видів спорту (включа­ючи Олімпійські ігри та Всесвітні ігри з неолімпійських видів спорту),

фінансова підтримка баз олімпійської підготовки згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

б) державні програми з розвитку фізичної культури, спорту, фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів (центри державного значення з фізич­ної культури і спорту інвалідів, проведення навчально-тренувальних зборів, всеукраїнських змагань з видів спорту для інвалідів, заходів з фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів, утримання національ­них збірних команд з видів спорту для інвалідів, забезпечення їх підго­товки та участі в міжнародних змаганнях (включаючи Паралімпійські та Дефлімпійські ігри), фінансова підтримка паралімпійського руху та баз паралімпійської і дефлімпійської підготовки згідно з переліком, за­твердженим Кабінетом Міністрів України);

в) державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості;

13. державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14. програми реставрації пам'яток архітектури, спорудження (створен­ня) пам'ятників і монументів державного значення;

15. державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

16. державні інвестиційні програми (проекти);

17. державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, за­побігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

18. створення та поповнення державних запасів і резервів;

19. обслуговування державного боргу;

20. проведення виборів у випадках, передбачених законом, та всеукраїнських референдумів;

21. інші програми, які мають виключно державне значення.

Державний бюджет України має містити пояснення всіх видатків, за винят­ком видатків, пов'язаних з державною таємницею (таємних видатків). Таємні видатки, передбачені на діяльність органів державної влади, в інтересах на­ціональної безпеки включаються до Державного бюджету України без дета­лізації.

В Україні застосовується програмно-цільовий метод управління бюджет­ними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бю­джету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процессу. Особливими складовими програмно-ці­льового методу у бюджетному процесі є бюджетні програми, відповідальні виконавці бюджетних програм, паспорти бюджетних програм, результативні показники бюджетних програм.

Бюджетна програма - сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функції.

розпорядник бюджетних коштів — бюджетна установа в особі її керів­ника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджет­них зобов'язань та здійснення витрат бюджету. Систему розпорядників бю­джетних коштів подано на рисунку 6.1.

Рис. 6.1. Система розпорядників бюджетних коштів

Бюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Консти­туцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного чи місцевого бюджету.

Бюджетні програми визначаються головними розпорядниками бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяють­ся на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджет­них коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути ви­ключно:

- за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність

Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів Укра­їни в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, без­посередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а та­кож Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національ­на академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

• за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Ав­тономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

• за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, — місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозді­ли місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України затверджу­ються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бю­джетних призначень. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визна­чаються рішенням про місцевий бюджет.

Головний розпорядник бюджетних коштів:

• розробляє плани діяльності на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних програм (проектів));

• організовує та забезпечує на підставі плану діяльності та індикативних прогнозних показників бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу);

• отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної про­грами розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержу­вачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановле­ному порядку обсяги бюджетних асигнувань;

_ затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рів­ня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних ко­штів), якщо інше не передбачено законодавством;

• розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами;

• розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, здійснює аналіз показників виконання бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетно­му процесі);

• здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних про­грам, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі;

• здійснює контроль за своєчасним поверненням у повному обсязі до бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, а та­кож кредитів (позик), отриманих державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), та коштів, наданих під дер­жавні (місцеві) гарантії;

• здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджет­них зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів;

• забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової і бюджетної звітності у порядку, встановленому за­конодавством;

• забезпечує доступність інформації про бюджет відповідно до законодав­ства та Бюджетного Кодексу.

Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджет­них коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в меж­ах відповідних бюджетних асигнувань.

Одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка немає статусу бюджетної установи, уповноважена Розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бю­джетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигну­вань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.

Кошторис — основний плановий фінансовий документ бюджетної уста­нови, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отри­мання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджет­них призначень.

Критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабі­нетом Міністрів України з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяль­ності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.

Відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінан­сів України (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/ або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника.

Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Бюджетне призначення — повноваження головного розпорядника бю­джетних коштів, надане Бюджетним Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетне асигнування — повноваження розпорядника бюджетних ко­штів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетно­го зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Бюджетне зобов'язання — будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного пе­ріоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

З метою формування переліку всіх розпорядників та одержувачів бюджет­них коштів, упорядкування мережі формується Єдиний реєстр розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Єдиний реєстр розпорядників та одержувачів бюджетних коштів — ав­томатизована система збирання, накопичення, обліку та надання інформації про розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Реєстраційна картка розпорядника (одержувача) бюджетних коштів - документ встановленого зразка, який містить сукупність даних про розпо­рядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів).

Розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів запо­внюють Реєстраційну картку за встановленою формою та подають до органу дКСУ за місцезнаходженням в електронному вигляді та на паперовому носії інформації (два примірники) за підписом керівника установи (підприємства, організації), завіреним відбитком печатки.

Разом з Реєстраційною карткою розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів надаються довідка про включення до Єди­ного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - СД­РПОУ) або копія цієї довідки.

Головний розпорядник бюджетних коштів (розпорядник нижчого рів­ня) забезпечує подання Реєстраційної картки суб'єктом господарювання, громадською чи іншою організацією, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена ним на здійснення заходів, передбачених бюджетною програ­мою, як одержувач бюджетних коштів та не зареєстрована в Єдиному реєстрі, не пізніше ніж за 3 робочих дні до терміну подання мережі (змін до мере­жі) до органів Казначейства.

Разом з Реєстраційною карткою одержувачем бюджетних коштів надається лист головного розпорядника бюджетних коштів (розпорядника нижчого рів­ня) про підтвердження намірів залучення до виконання бюджетної програми та включення цього одержувача бюджетних коштів до мережі.

У разі отримання коштів одержувачем бюджетних коштів одночасно з різ­них бюджетів Реєстраційна картка заповнюється за найвищим рівнем бюдже­ту у такій послідовності: державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим, обласний, районний, міський, бюджет району у місті, селищний, сіль­ський.

У разі отримання коштів одержувачем бюджетних коштів одночасно від декількох розпорядників бюджетних коштів одержувачем бюджетних коштів за його місцезнаходженням подається одна Реєстраційна картка до органу Казначейства.

Новоствореними розпорядниками бюджетних коштів Реєстраційна картка подається до органів Казначейства протягом 14 календарних днів з дня дер­жавної реєстрації юридичної особи.

Якщо відповідно до нормативно-правових актів розпорядник бюджетних коштів для реалізації окремих програм отримує кошти з декількох бюджетів, Реєстраційна картка заповнюється за тим бюджетом, з якого здійснюється його утримання.

Відокремлені структурні підрозділи розпорядників бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів) подають до органів Казначейства реєстра­ційні картки, засвідчені розпорядниками бюджетних коштів (одержувачами бюджетних коштів), до складу яких вони входять.

Орган Казначейства протягом одного робочого дня перевіряє наявність чи відсутність реєстрації установи (підприємства, організації) в Єдиному реє­стрі, повноту заповнення Реєстраційної картки, наданої розпорядником бю­джетних коштів (одержувачем бюджетних коштів), відповідність зазначених даних установчим документам та довідці з ЄДРПОУ та вносить відповідну інформацію до бази даних Єдиного реєстру з відміткою про її введення на паперовому носії картки (заповнюються код розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів), який присвоєно, дата реєстрації та засвід­чуються підписом керівника (заступника керівника) органу Казначейства). У разі виявлення невідповідності даних, недотримання встановлених вимог оформлення Реєстраційна картка повертається розпоряднику бюджетних ко­штів (одержувачу бюджетних коштів) на доопрацювання.

Розпоряднику бюджетних коштів (одержувачу бюджетних коштів) нада­ється довідка про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру встановленої форми

Присвоєння розпорядникам бюджетних коштів (одержувачам бюджетних коштів) кодів за Єдиним реєстром здійснюється в автоматизованому режимі після внесення до бази даних Єдиного реєстру інформації, наведеної у Реє­страційній картці. Код за Єдиним реєстром присвоюється одноразово з по­стійним строком дії та є унікальним в межах України.

Доступ до бази даних Єдиного реєстру мають всі органи Казначейства в межах відповідної території в режимі он-лайн.

Державна казначейська служба України щоденно надає в електронному вигляді Міністерству фінансів України, а органи Казначейства щоденно нада­ють місцевим фінансовим органам інформацію з бази даних Єдиного реєстру у порядку, визначеному Міністерством фінансів України.

Казначейство України надає головним розпорядникам коштів державного бюджету при складанні та внесенні змін до мережі витяги з Єдиного реєстру шляхом розміщення на веб-порталі Казначейства України (авторизованим ко­ристувачам), на зовнішніх носіях інформації в електронному вигляді та елек­тронною поштою з підтвердженням їх отримання. Органи Казначейства на­дають головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів та розпорядникам коштів державного та місцевих бюджетів нижчого рівня витяги з Єдиного ре­єстру на зовнішніх носіях інформації в електронному вигляді та електронною поштою з підтвердженням їх отримання.

У разі виникнення змін у складі інформації, що міститься у Реєстраційній картці, розпорядник бюджетних коштів (одержувач бюджетних коштів) про­тягом трьох робочих днів подає зазначені зміни разом із супровідним листом до відповідного органу Казначейства, в якому він обслуговується, для внесен­ня цих змін до Реєстраційної картки та до Єдиного реєстру.

У разі реорганізації розпорядника бюджетних коштів (одержувача бю­джетних коштів) (приєднання, злиття, виділу, поділу, перетворення), що має наслідком зміну коду за ЄДРПОУ, новостворений розпорядник бюджетних коштів (одержувач бюджетних коштів) подає Реєстраційну картку для при­своєння нового коду розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджет­них коштів).

Органи Казначейства щорічно до 1 березня проводять перевірку відповід­ності даних Єдиного реєстру даним мережі щодо включення до неї розпоряд­ників бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів). У разі якщо розпо­рядник бюджетних коштів не включений до мережі на поточний бюджетний період, а одержувач бюджетних коштів - на поточний та попередній бюджетні періоди, відповідні органи Казначейства звертаються з запитом до державно­го реєстратора про підтвердження функціонування такого розпорядника бю­джетних коштів (одержувача бюджетних коштів).

Надходження відомостей про державну реєстрацію припинення юридич­ної особи (внесення запису про закриття відокремленого структурного під­розділу юридичної особи) є підставою для закриття органом Казначейства відповідної Реєстраційної картки в Єдиному реєстрі.

Головні розпорядники бюджетних коштів до початку бюджетного року ви­значають мережу розпорядників коштів бюджету нижчого рівня та одержува­чів бюджетних коштів за територіями (обласний рівень), чітко визначившись із статусом кожної установи, яка обслуговується у відповідному органі ДКСУ. Відповідальні виконавці бюджетних програм визначають мережу і подають головному розпоряднику для зведення мережі.

До мережі включаються головний розпорядник, розпорядники нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані відповідному головному роз­поряднику та/або діяльність яких координується через нього, та одержувачі бюджетних коштів, які уповноважені головним розпорядником на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримують на їх виконання кошти з державного бюджету.

Розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів вклю­чаються до мережі головних розпорядників або розпорядників нижчого рівня, якщо вони отримують бюджетні асигнування безпосередньо від них.

Підприємство (установа, організація) не може бути включено одночасно До мережі головного розпорядника та розпорядника нижчого рівня за однією бюджетною програмою.

Установа не може бути одночасно розпорядником бюджетних коштів та одержувачем бюджетних коштів.

Одержувач бюджетних коштів не може бути одночасно замовником і ви­конавцем робіт (надавачем послуг, постачальником товарів) при виконанні бюджетної програми за рахунок коштів державного бюджету.

Якщо підприємство (установа, організація) не є одержувачем бюджетних коштів, а відповідно до укладених договорів виконало власними силами для розпорядника бюджетних коштів або одержувача бюджетних коштів відповід­ні роботи (надало послуги, поставило товари), то таке підприємство (устано­ва, організація) не включається до мережі відповідного розпорядника.

До мережі включаються підприємства (установи, організації), внесені до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджет­них коштів, у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням даних реєстру.

До мережі можуть бути включені відокремлені структурні підрозділи роз­порядників бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів), до яких за­стосовуються вимоги бюджетного законодавства, визначені для розпорядни­ків бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів).

Головний розпорядник (розпорядник нижчого рівня) включає до мережі установи, які на кінець попереднього бюджетного періоду перебували у його мережі і мали бюджетну заборгованість, та здійснює заходи щодо впоряд­кування бюджетної заборгованості минулих років відповідно до бюджетних призначень поточного бюджетного періоду (з дотриманням вимог Бюджетно­го кодексу України).

У разі якщо до 1 березня поточного бюджетного періоду головним розпо­рядником (розпорядником нижчого рівня) не включені до мережі поточного бюджетного періоду установи, які на кінець попереднього бюджетного пері­оду перебували в його мережі і мали бюджетну заборгованість та для яких у кошторисах (планах використання бюджетних коштів) не передбачені бю­джетні асигнування для погашення такої заборгованості, головний розпоряд­ник (розпорядник нижчого рівня) несе відповідальність згідно з бюджетним законодавством.

Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпоряд­ники (крім Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій) подають Державному казначейству України на паперових та електронних носіях мережу установ та організацій, які отримують кошти з державного бюджету, за встановленою формою (Таблиця 6.1).

Казначейство України перевіряє подану інформацію на відповідність да­ним Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів (код розпорядника коштів за Єдиним реєстром розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, повне та за наявнос­ті скорочене найменування, статус установи (розпорядник або одержувач), код та найменування органу Державного казначейства) та вносить до єдиної бази даних мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюдже­ту. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севас­топольська міські державні адміністрації подають інформацію щодо мережі розпорядників нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів до Головних управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для внесення до єдиної бази даних мережі розпо­рядників та одержувачів коштів державного бюджету.

Таблиця 6.1

МЕРЕЖА РОЗПОРЯДНИКІВ

та одержувачів коштів державного бюджету

В 20____році

№	Код розпорядника/одержувачів бюджетних коштів за єдиним реєстром розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів	Код за ЄДРПОУ	Найменування установи (організації) (скорочене та повне)	Рівень розпорядника/одержувача коштів (РРК)*	Код розпорядника бюджетних коштів вищого рівня**	Код органу ДКСУ	Найменування органу ДКСУ	Код відповідальною бюджетної прогрими
1	2	3	4	5	6			9
1
2
3

М.П. Керівник установи (організації) ________________ __________________________

(підпис) (ініціали, прізвище)

Головний бухгалтер (начальник

Планово-фінансового управління/відділу) ________________ __________________________

(підпис) (ініціали, прізвище)

Примітка:

* Рівень розпорядника/одержувача бюджетних коштів визначається таки» чином:

• головному розпоряднику присвоюється код - 1.

• розпорядникам коштів нижчого рівня, що мають власну мережу - 2.

• бюджетним установам,що не мають мережі – 3.

• одержувачам бюджетних коштів – 9.

** Код розпорядника коштів вищого рівня за Єдиним реєстром розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів (головного розпорядника бюджетних коштів або розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня).

Розпорядники нижчого рівня (обласний рівень) подають Головним управ­лінням на паперових та електронних носіях дані про мережу розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у територіальному розрізі (місто, район) не пізніше ніж за 10 днів до початку бюджетного року. Районні державні адмі­ністрації подають мережу відповідним управлінням (відділенням) Казна­чейства. Головні управління (управління) перевіряють подану інформацію державних адміністрацій та розпорядників нижчого рівня на відповідність даним Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів (код розпорядника коштів за Єдиним реєстром розпорядників та одержувачів бю­джетних коштів, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, повне та за наявності ско­рочене найменування, статус установи (розпорядник або одержувач), код та найменування органу Державного казначейства). Головні управління (управ­ління) отриману інформацію вносять до єдиної бази даних мережі розпоряд­ників та одержувачів коштів державного бюджету.

Доведення мережі Міністерства оборони України, Адміністрації Держав­ної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України (надалі - силові структури) має особливості, від­мінні від інших головних розпорядників. Мережа силових структур вноситься Д° єдиної бази даних мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету базовими Головними управліннями.

Базові Головні управління Казначейства — це Головні управління, на те­риторії яких перебувають розпорядники нижчого рівня, до мережі яких вклю­чені розпорядники бюджетних коштів, що розташовані на території іншого Головного управління (транзитного).

Транзитні Головні управління Казначейства — це Головні управління, на території яких перебувають розпорядники нижчого рівня, які включені до ме­режі розпорядників бюджетних коштів, розташованих на території іншого Головного управління (базового).

Протягом бюджетного періоду можуть виникати зміни мережі у разі вне­сення до мережі нової установи, виключення установи з мережі, уточнення реквізитів (найменування чи місця обслуговування) тощо.

Про зміни у мережі головні розпорядники повідомляють Казначейство України, а розпорядники нижчого рівня - відповідні органи Казначейства. Ре­єстр змін до мережі з відповідним обґрунтуванням подається на паперових та електронних носіях за встановленою формою.

Після внесення змін до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів у частині даних, які використовуються при складанні мережі, головний розпорядник (розпорядник нижчого рівня) про­тягом трьох робочих днів подає відповідному органу Казначейства реєстр змін до мережі.

Виключення з мережі установи (підприємства, організації), що ліквідуєть­ся або реорганізується, проводиться лише після передавання установі-правонаступнику (підприємству, організації) планових показників, обсягів відкри­тих асигнувань, показників проведених з початку бюджетного періоду касо­вих видатків та непогашених бюджетних зобов'язань.

Казначейство України, Головні управління Казначейства та управління (відділення) Казначейства відповідно вносять зміни до єдиної бази даних ме­режі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету на підставі поданих головними розпорядниками та розпорядниками нижчого рівня реє­стрів змін до мережі. Після внесення змін на документі ставиться відбиток штампа за встановленою формою.

Повну відповідальність за достовірність даних, наведених у мережі, не­суть розпорядники бюджетних коштів. Органи Казначейства є користувачами мережі.

У разі недотримання розпорядником бюджетних коштів вимог, при скла­данні мережі та змін до неї, виявлення невідповідності даних мережі даним Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджет­них коштів документ повертається на доопрацювання з відповідною відміт­кою в нижній частині документа: зазначаються причини та дата повернення, ставиться підпис відповідальної особи.

Казначейство України надає головним розпорядникам за їх зверненням ін­формацію з єдиної бази даних мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету на паперових та електронних носіях.

Казначейство України щоденно надає Міністерству фінансів України ін­формацію з єдиної бази даних мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету відповідно до формату та регламенту обміну інформаці­єю між Мінфіном України та Казначейством України.