2.2. Об'єкти цивільних правовідносин

Визначення об'єкта як одного з елементів структури правовід­носин є дискусійним питанням.

Так, В.Г. Вердніков об'єктом правового відношення визначає те благо, на яке спрямовані суб'єктивне право та відповідний йому обов'язок з метою задоволення інтересу уповноваженої особи. Ю.К. Толстой зазначає, що об'єктом правовідносин є те фактичне відношення, на яке впливає правовідношення. Р.0.Халфіна вважає, що існує багато правових відносин, які не мають визначе­ного об'єкта. На цій підставі вона робить висновок, що об'єкт не є обов'язковим елементом структури правового відношення, хоча й має значення для виникнення і розвитку багатьох правових відно­син та їх структури.

Найдоцільніше, на мою думку, об'єктом правового відношення вважати все те, з приводу чого ці відносини виникають. Тобто це ті матеріальні і нематеріальні блага — явища та предмети оточуючого світу, що ма­ють здатність задовольняти інтереси учасників правових відносин. Саме завдяки об'єкту правових відносин вони пов'язуються із сис­темою реальних, життєвих відносин, матеріальних та духовних цін­ностей суспільства.

Питання про об'єкт має неоднакове значення у різних правовід­носинах. У тих правовідносинах, де головним є юридичний обов'язок активного характеру (правовідносини активного типу), питання про об'єкт у багатьох випадках не має самостійного значення. Наприклад, у цивільно-правових зобов'язаннях об'єктом є результат дій зобов'язаної особи, який є невід'ємним від самої по­ведінки. Таким чином, питання про об'єкт поєднується з питанням про матеріальний зміст правових відносин — з характеристикою ті­єї фактичної поведінки, що формується шляхом виконання юри­дичного обов'язку.

Особливого значення це питання набуває у тих правовідноси­нах, де об'єкт виступає у вигляді такого матеріального або немате­ріального блага, яке можна відокремити від поведінки. Загалом це — зв'язки пасивного типу, тобто такі, в яких суб'єктивне право (право на "свої" активні дії) має головне значення. У цих випадках визначення об'єкта правовідносин має велике значення, тому що від цього залежить встановлення законом правового режиму зазна­чених прав, визначення особливостей їх захисту тощо.

З наведених міркувань об'єкт цивільного правового відношення не можна трактувати лише як поведінку його учасників. Такий під­хід звужує характеристику цього елемента правовідношення, загос­трює увагу лише на предметі впливу правових норм. Тому правиль­нішим видається визначення об'єкта через вказівку на ті блага, що становлять інтерес для суб'єктів цивільного права, які вступають заради цих благ у певні цивільні відносини.

Отже, об'єктом цивільного правовідношення є те матеріальне або нематеріальне благо, щодо якого це правовідношення виникає.

Об'єктами цивільних правовідносин можуть бути речі, дії (в то­му числі послуги), результати дій, інтелектуальної, творчої діяль­ності, інформація, особисті немайнові блага.

Речі, в тому числі гроші і цінні папери, а також майнові права в сукупності називають інакше майном. Продукти творчої діяль­ності в сукупності з особистими немайновими правами іноді іме­нують "ідеальними благами"'.

Детальніше мова про суб'єкти та об'єкти цивільних правовідно­син піде у нас при розгляді наступних тем курсу.