3. Рівнева структура свідомості:

- Структурні складові свідомості: Над-Я, Я, Воно (З.Фрейд)

Свідомість – це не лише предметність, самосвідомість і потік переживань, є ще один бік життя свідомості – сфера несвідомого – величезний пласт психіки, за своїм об’ємом набагато більший, ніж все свідоме життя.

Теорію несвідомого розробив на початку 20 ст. Фройд. В центрі – едіпів комплекс.

Людська психіка – в 3-х шарах:

1) надсвідомість (НАД-Я) – те, що дано індивіду суспільством: правила поведінки, батьківські заборони, моральна цензура;

2) свідомість (Я);

3) несвідоме (ВОНО) – бездонний резервуар нашої біологічної енергії: страхи, неврози, інстинкти (статевий).

Свідомість – проміжна частина психіки, знизу її підпирають пристрасті і інстинкти, зверху – вимоги суспільства. Піддаватися своїм інстинктам не можна – суспільство не дозволить; придушити їх теж не можна – це призводить до нервових зривів, неврозів, психічних захворювань.

Головний висновок Фройда – людина ніколи не може знати себе до кінця.

Несвідоме не просвічується світлом розуму, це темний колодязь, в якому перемішані наші комплекси, страхи. Наше несвідоме – потужне джерело нашої біологічної енергії – ця енергія витрачається або на задоволення, або втілюється (сублімується, заміщується) в творах культури і мистецтва.

Несвідоме може проявлятися уві сні, адже коли людина спить, над-я відключається, людиною керує воно.

Фрейд намагався пояснити з точки зору психоаналізу всю людську історію, від самих її витоків. Два страшних гріха лежать в людському несвідомому – батьковбивство і кровозмішування. Було так насправді чи ні, але едіпів комплекс є.

З наростаючого почуття вини за батьковбивство, з анічим не обмежену агресивність, виросло, по Фройду, релігійне почуття: з’явився міф про страдаючого і вмираючого бога. Це ж почуття призвело до стримування агресивних позивів, до витіснення агресії в НАД-Я, до появи культури, яка і є системою чисельних обмежень і заборон.

Фройд стверджував, що фашизм і комунізм – це масовий психоз, тобто європейське с-во – психічно хворе, яке потребує лікування.

- Архетипи колективного несвідомого (К.-Г. Юнг)

Існує концепція КОЛЕКТИВНОГО НЕСВІДОМОГО, винайдена К.-Г.Юнгом: існує деяке колективне, родове несвідоме, яке лежить значно ближче особистого несвідомого, відкритого Фройдом.

КОЛЕКТИВНЕ НЕСВІДОМЕ – це сукупність архетипів (древніх типів розуміння і пояснення світу).

АРХЕТИП – це система настанов і реакцій на світ древніх людей.

Архетип ніколи не присутній в свідомості безпосередньо, ми можемо усвідомити його за допомогою символів, опосередковано. Наприклад: Бога не можна бачити, Бог – це страх Божий, людська психіка не витримає зустрічі з ним. Бог – це архетип, він даний нам через символи; у християн – це Ісус, у мусульман – Мухамед.

Колективне несвідоме - не вроджені уявлення, а вроджені можливості уявлення, які ставлять певні обмеження для фантазії. Архетипічні образи наглядно присутні в символічній формі мистецтва. Архетипічний образ – як демон, людина чи подія, які повторюються на протязі історії скрізь, де вільно діє людська фантазія.

Архетип для нас – голос всього людства, роду людей, який прокидається в нас: побачивши витвір мистецтва з архетипічними мотивами, ми (герой, який перемагає дракона, син, який знайшов батьків…) охоплені нездоланною силою.

Приклади архетипів: батьківщина в образі матері, мудрість в образі похилого старця. Бог – також архетип; архетипи створюють міфи, релігії і філософії, які впливають на цілі народи і історичні епохи, що їх характеризують.

Як наше тіло зберегло певні рудименти, так і наша душа несе в собі ознаки пройденого розвитку і повторює древні мотиви в своїх фантазіях і снах. Найбільш адекватною формою прояву архетипів Юнг вважав сни, в яких нам являються архетипи.

Однак в масі своїй люди перестали розуміти мову архетипів, вони відірвані від своїх глибинних коренів, втратили зв'язок з ними. Вони більше не бояться оточуючої природи і не довіряють своїм снам, вони розвінчали своїх богів і демонів і вважають себе свободними. Але їх боги і демони нікуди не зникли, вони отримали нові імена і ведуть суперечку за душі людей. Вони прийняли форму злочинності, алкоголізму, неврозів і страхів, наркотиків і масових психозів. Сучасна людина втратила свою душу і знаходиться в постійних пошуках її.

Цікавою є структура людської психіки за Юнгом: мислитель виділяє 5 структурних елементів:

• Я;

• АНІМА;

• ПЕРСОНА;

• ТІНЬ;

• САМІСТЬ.

АНІМА –це несвідоме жіноче начало в психіці чоловіка і чоловіче (Анімус) в психіці жінки. Аніма – це природний архетип, який поєднує всі прояви несвідомого, вона є основою настроїв, реакцій, імпульсів. Вона живе з себе самої і робить нас живими. Це життя в глибині свідомості, яке і утворює цю свідомість. Для сина в перші роки життя Аніма зливається з матір’ю, що накладає відбиток на всю його долю. Цей сентиментальний зв'язок зберігається на протязі всього життя і або заважає людині, або дає їй мужність для сміливих вчинків. Античній людині Аніма являлась або богинею, або чудовиськом. Середньовічна людина замінила богиню церквою, і Аніма постає то демонічним началом, то янголом світла. Зазвичай чоловіки намагаються витісняти з себе жіночі риси, але, будучи витісненими, вони накопичуються в несвідомому, і вчинки чоловіка багато в чому визначає той ідеал жінки, яку він шукає.

ПЕРСОНА – це маска, яку людина несвідомо одягає на себе, щоб справляти враження на інших і приховувати свою істину природу. Людина будує зовнішню штучну особистість, щоб виправдати ту поведінку, якої від нього чекають. Насправді за маскою приховується приватне життя людини, де вона зовсім інша. Але часто людина так звикається зі своєю соціальною роллю, маска так прикіпає до її обличчя, що людина не в силах її зняти. Людина і рада була б показати, що вона добра і мила, але не може, і з кам’яним обличчям говорить щось важливе і значуще. У людини виникає те, що письменник Платонов називає «мордой лица».

ТІНЬ – ще один структурний елемент психіки – це все непрглядне, брудне, що живе в середині людини і що ми ховаємо глибоко в собі. Мало хто може подивитися на себе чесно і об’єктивно; зазвичай ми все погане, що є в нас, проектуємо на інших людей, на зовнішній світ. Якщо людина може побачити свою власну Тінь, то це є далеким кроком в самопізнанні. Знищити тінь не можливо, та й не буває людини без Тіні, це необхідна складова її психіки.

САМІСТЬ – виникає тоді, коли всі структури психіки знаходяться між собою у повній чи відносній гармонії, тобто замість є символом цілісної людини. Це ніби образ Бога в нас, ідеал, до якого ми постійно прагнемо.