2. Практичний вимір поняття «свідомість».

СВІДОМІСТЬ «МІЖ» (М.Мамардашвілі).

Глибока помилка ототожнювати свідомість з анатомічним тілом. Свідомість – «між» головами – у просторі комунікації: виникає свідомість як обмін: «спільне соціальне поле» - це лише кількісна міра, лише людина робить його індивідуальним. Відтак свідомість і нележить людині, і ні!

Свідомість обернена на себе саму – самосвідомість:

- самоконтроль; - самодисципліна; - самозобовязання (я роблю САМОЗВІТ).

Ми здатні регулювати свою поведінку завдяки нашій самосвідомості.

Складові самосвідомості:

- самоідентифікація - це здатність усвідомлювати те, що пережито, вчинено особистістю, що це мало місце саме з нею, а не з кимось іншим. Людина незмінна протягом всього життя, тобто все, що було і буде, відбувається саме зі мною. Здатність людини до само ідентифікації – це елементарна умова нашої самосвідомості;

- самовідношення – людський розум не здійснюється без ставлення людини до своєї дії як до предмету дії, тобто це само відношення до себе як ознака спонтанності;

- відповідальність («вменяемость») – відповідальність людини за власні вчинки, тобто усвідомлення своїх дій: совість, провина, сором.

Свідомості притаманна багатошаровість: самосвідомість завжди формується в спілкуванні в рамках малих груп як здатність подивитися на себе очима інших людей. Так, людина дивиться на себе очима значущих для неї індивідів (мама, брат, сестра, батько, друг…).

Таким чином, самосвідомість дає можливість побачити себе, свої вчинки в подвійному вигляді:

- л. сприймає себе так, як вона відома собі;

- л. співставляє своє саморозуміння з тим, як її сприймають і оцінюють інші.

Отже, людина співставляє значущість інших індивідів для себе і своє значення для інших - це відбувається в межах спілкування в малих групах. Н-д: наскільки визнають авторитетні люди мою роботу?

Гегель: «Самосвідомість – це війна за визнання». Якщо мене не визнають інші – свідомість стає «нещасною».

Самосвідомість – завжди «між», людина не господар власної самосвідомості, бо від мене не залежить – визнають мене чи ні, наприклад у любові. Таким чином, самосвідомість є подією, яка, хоч і належить мені як індивідові, але розігрується між людьми. Н-д: якщо мене не визнають, я знаходжу канали компенсації, ці канали можуть бути асоціальними, під забороною.

Мотивації самосвідомості завжди приховані, кожен із нас має само уявлення, яке відповідає нашій реальності в самосвідомості. Свідомість є багатошаровою, тому що людина завжди співвідносить себе з кимось іншим, виконує певні ролі (люди ідентифікують себе з певними етичними нормами, соціальними групами, співвідносять свою поведінку з вимогами цих груп – тут відбувається прагнення до визнання в тій групі, в якій людина перебуває (престиж).

Отже, самосвідомість персони складається з шарів як кількох ракурсів самосвідомості, яка їх об’єднує.

Н-д: якщо говорять: самосвідомість нації – це означає, що говорять про самосвідомість індивідів, які складають цю націю.

Людині важко дати своїй самосвідомості адекватну оцінку. Н-д: я відкидаю заздрість, адже «хіба я можу бути такою підлою і ницою, заздрісною істотою» - я не даю собі об’єктивну оцінку, сам собі виставляючи мотивування (приховані мотиви заздрості).

Уявлення людини про себе завжди фальшиві.

Чим кращим є для людини її власний образ, тим більша вірогідність того, що в неї є приховані мотиви.

У ХХ ст.. виникає «філософія підозри». Три мислителі, які вважали, що необхідно досліджувати самосвідомість: К.Маркс, З.Фройд, Ф.Ніцше.

За Марксом – інтерес людини – це інтерес до володіння власністю, отже, потрібно витіснити утилітарні (шкурні) інтереси за допомогою ідеології. Маркс вважав, що ідеологія витісняє ниці інтереси, облагороджує людину за допомогою ідеалу. Але – ідеологія брехлива за своєю суттю: хто робить ідеологію? – Ми. – Ні, не ми її робимо, а вона нас!

За Фройдом – інтерес людини (ЛІБІДО) – ми повинні сублімувати (витіснити, замінити) реальні мотиви через творчість і культуру – це ті субліматори, які дають вихід енергії, подавленій сексуальності. Якщо немає процесу сублімації – виникають неврози.

За Ніцше – людина хоче влади. Саме для придушення жадоби до влади людина створила мораль.

Отже, реальність і структура самосвідомості різні – людина створила міф себе самої.

Як вже було зазначено, самосвідомість завжди враховує позицію інших індивідів в оцінці власних дій.

Саморефлексія допомагає людині реалізувати стереотипи своєї поведінки.

Рефлексія - відрізняється від самосвідомості тим, що ми переосмислюємо і переоцінюємо наші поняття: якщо ми переглядаємо наші поняття, це означає, що існує невідповідність в нашому науковому і моральному пізнанні – виникає конфлікт – тобто невідповідність між поняттями спонукає нас до виходу на інші поняття.

В моралі рефлексія означає: людина не може керуватись тими цінностями, якими керувалась досі, їй потрібно переглянути свої цінності, інтерпретувати їх. За М.Шелером, перегляд свого розуміння цінностей відбувається в почутті сорому, в бажанні сповіді.

В науці рефлексія обертається саморефлексією – невідповідність між поняттями призводить до перегляду понять. Таким чином, рефлексія посилює адаптивні можливості індивіда.

Саморефлексія – це корекція своєї адаптації: людина адаптується, якщо вона здатна до самоспонукання (саморефлексії): корекція своєї поведінки, сам перегляд власних моральних норм завжди відбувається через саморефлексію (метод «проб і помилок»).

Самосвідомість – це усвідомлення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, свого положення в суспільстві.

Рефлексія – це роздуми особистості про себе саму, коли вона вдивляється в сокровенні глибини свого внутрішнього духовного життя.

Розвинена самосвідомість – це наше завдання: ми свтворюємо нові форми соціуму і життя індивідів. БУТИ СВІДОМИМ – МИ ЗДАТНІ ДЕМОНСТУВАТИ МОРАЛЬНІ ЯКОСТІ (сумління (совість)).

Зараз – апологія несвідомого: «Человечество поглупело…) – аналіз деструкцій, маніпулятивних стратегій. Проводиться вплив на психіку людини з метою змінити поведінку. Маніпулятор – спокусник, а свідомість – це відповідальність за свої дії і вчинки як перед людством в цілому, так і перед собою.