Лекція 5-6 Філософія свідомості

Зміст

1. Свідомість як специфічно людська форма регуляції взаємовідносин індивіда з дійсністю (природою, історією, культурою)

1. Свідомість як предмет міждисциплінарного осмислення.

2. Світоглядна значущість філософського розуміння сівдомості.

3. Аналіз проявів свідомості:

• чуттєве-надчуттєве;

• індивідуальне-суспільне;

• суб'єктивне-об'єктивне;

• раціональне-ірраціональне.

2. Практичний вимір поняття «свідомість»

- Самосвідомість і рефлексія;

- Свідомість як завдання;

• Свідомість і сумління (совість);

• Свідомість як відповідальність («Що означає бути свідомим?»).

3. Рівнева структура свідомості

- Структурні складові свідомості: Над-Я, Я, Воно (З.Фрейд);

- Архетипи колективного несвідомого (К.-Г. Юнг).

4. Онтологія свідомості

4.1. Ідеалістичне та матеріалістичне розуміння свідомості.

4.2. «Досвід» свідомості у феноменології:

- Свідомість як «потік переживань».

- «Життєвий світ» і горизонт.

- Предметність та інтенційність свідомості.

Тези-регулятиви:

- свідомість не дається людині природою; вона не зростає з фізичного світу, а зявляється після фізики, в метафізичному просторі спільної діяльності людей;

- свідомість і належить, і не належить людині (парадокс); «Свідомість – це парадоксальність, до якої не можливо звикнути»;

- питання про свідомість є питанням про те, як людина виходить з «дитинства» і стає свободною.

1. Свідомість як специфічно людська форма регуляції взаємовідносин індивіда з дійсністю (природою, історією, культурою)

Якщо буття існує в просторі «академічної цікавості», то свідомість викликає зацікавленість, оскільки ми всі нею наділені. Є ціле коло питань, які роблять наші стосунки зі свідомістю проблематичними. Існує, відтак, у нашій свідомості таке, що не піддається визначенню. Отже, свідомість важко піддається аналізу.

Але необхідно досліджувати свідомість, оскільки, зокрема у сучасну «інформаціональну еру», поширюються процеси маніпуляції свідомістю людей, зомбування, «продавлювання» у свідомість потрібних настанов та ідей. Тобто ми потрапляємо під вплив технічної обробки сваідомості, а відтак – ми повинні дати собі завдання розібратися у феномені свідомості. Це ІНТРИГА В ФІЛОСОФІЇ.

Отже, питання свідомості – одне із провідних у філософії: як співвідносяться буття і свідомість?

Щоб не розгубитися у сучасному розвої визначень свідомості, нам, передусім, необхідна академічна розмова про свідомість. Спробуємо осмислити, наприклад, такий простір протиріч: медіативна свідомість, «залякана», буденна, масова, колективна, інфантильна… Звісно, відразу постає проблема…

Привелемо приклади маніпуляцій:

1) Звернімо увагу на есперимент психологів, проведений у 60-х рр.ХХ ст. (у Києві): з виникненням напряму «гіпнопедія» (навчання іноземній мові уві сні), потрібні були бажаючі для експерименту.Здійснювалася спроба дослідити 6 фаз занурення людей у сон; виявилося, що на 2-3 фазі свідомість ще сприймає інформацію. Але – крах експерименту: те, що запамятовувалося уві сні, швидко зникало за 2-3 дні.

2) Згадаймо страшний експеримент – «Біле братство» - дестабілізація емоційного стану людей з метою викликання асоціальних аспектів поведінки.

Наведені приклади обгрунтовують нашу потребу вивчати тему свідомості. Як і тема «Буття» - щось нас завжли змушує ставити це питання – адже в структурі буття є і небуття.

Зараз – широкий спектр наук, які вивчають сферу свідомості: наприклад, у психології – свідомість- вища форма життя людини; в інших дисциплінах – свій аспект.

Відтак нам необхідно звернутися до тих матеріалів, які допоможуть зясувати специфіку філософського підходу до аналізу свідомості.

1) Філософія проводить думку про «екземплярність» свідомості: свідомістю наділені лише люди. В суто людській формі матеріальний субстрат свідомості- це мозок. Але поки я не вступив у комунікацію, це лише гіпотеза. Зокрема тварина не прагне до зміни оточуючих предметів.

2) У свідомості нефізична природа: свідомість є ідеальна реальність. Свідомість, відображаючи реальність, не просто відзеркалює предмети, але завжди людська свідомість враховує культурний контекст.

Наприклад: Кант: ідеальний світ, реальний світ – це різні реальності (100 талерів у голові не тотожні 100 талерам у руці).

Отже, СВІДОМІСТЬ – ЦЕ ІДЕАЛЬНА СУБ'ЄКТИВНА РЕАЛЬНІСТЬ.

3) У свідомості бідомінантна природа: дві півкулі: ліва – логічне абстрактнее мислення; права – продуктивно образне мислення. Вивчаючи мозок (нейропсихологія, нейрофізіологія), і досі не досліджено – де ж та «іскра», що викликає появу, скажімо, геніальної думки?!!!

Де ж та реальність, яка може бути джерелом виникнення свідомості???

Ми говоримо «свідомість», маючи на увазі людину, що наділена свідомістю. Але де ж джерело зародження свідомості???

Одна із філософських парадигм повязує виникнення свідомості з виникненням колективності, людською комунікацією – тут архаїчна форма, адже виникає «щось спільне» в родовому житті (спочатку – синкретичне, потім колективне «ми», потім індивідуальне «я»).

Приклад: у Радянскому Союзі (м.Сергієв Посад, Росія) існував інтернат сліпо-глухо-німих дітей. Жорстокий приклад (не етичний). Така дитина – це «дихаюче тіло», рослина, з первинним поривом.

Е.Ільєнков започаткував программу, яка мала надзвичайний успіх.

Завдання: показати принцип виникнення і формування свідомості ЯК «СОВМЕСТНОЙ РАЗДЕЛЕННОЙ ДОЗИРОВАННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ» (Мещеряков). Тобто вихователь формує первинні потреби як такі, що уже занурені в культуру людства. Треба знати межу, де слід припиняти керівництво, щоб «включилася» самостійність. Це лабораторія спільно соціального життя, питання комунікації.