2. Види порушень зору, їх причини і наслідки.

Порушення зору можуть бути вродженими і набутими.

Вроджені обумовленні пошкодженням або захворюваннями плоду під час вагітності, (наприклад, внутрішньоутробними патологіями зорового органу при токсоплазмозі, краснусі та інших тяжких захворюваннях матері, особливо на ранніх етапах вагітності, коли формується органи зору) або є наслідком спадкової передачі деяких дефектів зору (наприклад, деякі форми вроджених катаракт, дальтонізм та інші).

Набуті порушення зазвичай виникають внаслідок захворювання органів зору – сітківки, рогівки і захворювання ЦНС (менінгіт, менінгоенцефаліт, пухлини мозку), ускладнень після загальних захворювань організму (кір, грип, скарлатина), травматичних пошкоджень мозку або очей.

Розрізняють прогресуючі і непрогресуючі захворювання зорового аналізатора.

При прогресуючих зорових дефектах відбувається поступове погіршення зорових функцій під впливом патологічного процесу. (Наприклад, зір знижується при появі пухлин мозку, при недотриманні санітарно-гігієнічних умов письма і читання – прогресують близорукість і далекозорість).

До непрогресуючих дефектів зорового аналізатора належать деякі вроджені його вади (Н: астигматизм, катаракта). Причинами цих дефектів можуть стати також наслідки деяких захворювань і операцій на очах.

В залежності від часу виникнення дефекту, хворих поділяють на 3 катеорії:

• народжені сліпими;

• хворі, які рано втратили зір (до 3 років);

• хворі, які пізно втратили зір (після 3 років).

Чим раніше настала сліпота, тим більш політні вторинні відхилення. Відсутність візуального орієнтації відображається найпомітніше на руховій функції та наявності соціального досвіту. Своєрідним орієнтиром для сліпих є реакція на звук, який стає для них основним фактором орієнтування, на відміну від здорових людей.

Чим пізніше людина втратила зір, тим більший у неї об’єм зорової уяви, який можна відтворити за рахунок словесного опису. Якщо не розвивати зорову пам’ять, частково збережену після втрати зору, відбувається поступове стирання зорових образів.

В залежності від ступеня тяжкості вираження дефекту осіб з патологією зору поділяють на 3 групи:

І. Сліпі (незрячі) – категорія осіб з порушеннями зору, у яких повністю відсутні зорові відчуття, які мають світлосприйняття або залишковий зір (д 0,04 на краще бачачому оці з корекцією окулярами), а також особи з проградієнтними захворюваннями і звуженням поля зору (до 10 – 15°)з гостротою зору до 0,08.

В залежності від ступеня порушення зору розрізняють:

• осіб з абсолютною (тотальною) сліпотою на два ока, при якій повністю втрачаються зорові відчуття;

• осіб з відносною сліпотою, у яких є здатність сприймати світло, колір, контури (силуети) предметів.

ІІ. Слабозрячі(слабкозряч,і слабозорі) – категорія осіб з порушеннями зору, які мають гостроту зору від 0,05 до 0,2 на краще бачачому оці з корекцією звичайними окулярами. Крім зниження гостроти зору слабозрячі можуть мати відхилення в стані і інших зорових функцій (сприйняття кольору і світла, периферійний і бінокулярний зір).

Для слабозрячих дітей є спеціальні школи, де ведеться навчання на зоровій основі, з використанням різних технічних і оптикозбільшувальних засобів, підручників зі збільшеним шрифтом, спеціального освітлення...

При навчанні в масовій школі слабозрячі діти відчувають значні незручності. Нечіткість, уповільнення сприйняття призводить до ускладнень впізнавання предметів, їх форм, характерних зовнішніх ознак. Діти не бачать строки, плутають букви, що заважає оволодіти технікою читання, зрозуміти зміст, вони швидко втомлюються, що знижує їх працездатність. Таким дітям можуть бути протипоказані деякі звичайні для масової школи заняття (нахили, різкі стрибки, підняття важкого на уроках фізкультури).

ІІІ. Особи з аномалією рефракції (оптична система): близорукість, далекозорість, астигматизм. Такі діти, зазвичай навчаються в масовій школі. Порушення зору зумовлені аномалією рефракції, зазвичай добре компенсуються окулярами. Несвоєчасне виявлення і неувага до таких дефектів призводить до різкого прогресування, особливо в підлітковому віці.

Інколи в школі зустрічаються діти, у яких порушення зору зумовлене пухлинами мозку. Як правило, такі пухлини вроджені, доброякісні і розміщуються в ділянці мозочка. Симптоми: головні болі, підвищена втомлюваність і погіршення зору, яке до певного часу було нормальним, симптоми прогресуючого характеру. Чим пізніше здійснюється операція, тим сильніше страждає зорова функція і загальний розвиток дитини в цілому.

Раннє виявлення подібного захворювання може сприяти збереженню остаточного зору дитини. Отже перед педагогом стають завдання – як можна раніше помітити початкові симптоми цього захворювання, які проявляються у дітей перш за все в процесі навчання в школі.