2. Складіть список із шести найбільш загальних понять з теми „Світове господарство” (за власним вибором). Дайте якомога більш точні визначення цих понять.

12 балів

Світове господарство — історично сформована сукупність господарств усіх країн світу, об'єднаних різноманітними економічним взаємозв'язками (торговельними, валютно-фінансовими і кредитними, науково-технічними, виробничо-інвестиційними) в господарський механізм глобальних розмірів. Світове господарство виникло внаслідок розвитку міжнародного географічного поділу праці. Воно сформувалося на рубежі XIX і XX століть внаслідок утвердження міжнародного географічного поділу праці та міждержавних інтеграційних зв'язків. Міжнародний географічний поділ праці — спеціалізація окремих країн на виробництві певних товарів і послуг й обмін такими товарами і послугами через світовий ринок.

Є ринки товарів (матеріалізованої продукції — верстатів, тканин, сировини та результатів інтелектуальної праці — технологій, «ноу-хау», патентів і ліцензій, інформаційних систем) і послуг (у сфері туризму, освіти, зв'язку, транспорту), а також світові валютно-фінансовий і кредитний ринки, міжнародний ринок праці (робочої сили).

У світовому господарстві відзначають дві тенденції:

1) інтеграційні, що зумовлені зростаючою взаємозалежністю національних економік і різних ланок світового господарства, вимагають створення міжнародних організацій та регулювання різних видів світового ринку, у т.ч. засобами міжнародного права;

2) дезінтеграційні, пов'язані з захистом кожною державою або об'єднанням держав національних чи регіональних інтересів, боротьбою за ринки сировини і збуту продукції. У нинішній територіальній структурі світового господарства виділяють три головні регіональні центри:

• Північна Америка (США, Канада), на який припадає понад 23 % ВВП світу і 16% об'єму зовнішньої торгівлі; І

• Західна Європа — перш за все, країни Європейського Союзу, на які припадає біля 21 % ВВП світу і 41 % зовнішньої торгівлі;

• Японія (по 8% ВВП і об'єму зовнішньої торгівлі), роль якої в останні роки дещо знизилася.

Це економічно розвинені країни, на які припадає 54 % у ВВП світу і 69 % у світовому ринку товарів і послуг. До головних центрів світового господарства прилягають країни напівпериферії (до розвинених країн Європи — середньорозвинені країни Південної і Центральної Європи; до Японії — «нові індустріальні країни» Азії; до США — Мексика тощо). Швидко зростає ВВП Китаю (10% світового). Периферію світового господарства складають майже 100 найбільш відсталих країн Африки, Азії, Океанії, Латинської Америки.

Все більшу роль в інтеграційних процесах сучасного світового господарства відіграють міжнародні економічні і фінансові організації, серед яких найпомітніше місце займають:

• Міжнародний валютний фонд (МВФ) — спеціалізована організація ООН, утворена з метою нагляду за економічною політикою своїх членів, постачання фінансових ресурсів для країн, економка яких переживає кризу тощо.

• Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), інакше — Світовий банк. Це спеціалізована організація ООН, утворена для довготермінових позичок і кредитів, гарантування приватних інвестицій.

• Генеральна угода з питань тарифів і торгівлі (ГАТТ), установа ООН, яка займається питаннями стандартизації товарів і регулювання їх потоків, виробленням правил міжнародної торгівлі, обов'язкових для всіх країн-учасниць.

• Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), утворений у 1990 р. для координації західної допомоги постсоціалістичним країнам.

Найбільші регіональні економічні організації — Європейський Союз (25 держав), Північно-Американська зона вільної торгівлі — НАФТА (США, Канада, Мексика), Латиноамериканська асоціація інтеграції тощо.

Науково-технічна революція — корінний якісний скачок у розвитку продуктивних сил людства, викликаний перетворенням науки в безпосередню продуктивну силу суспільства. НТР розпочалася в другій половині XX століття.

Чинники розміщення виробництва в умовах сучасного світу. Чинниками розміщення виробництва називають умови, які слід враховувати для того, щоб досягти максимального зниження собівартості продукції, разом з тим, зменшити негативний вплив на навколишнє середовище та здоров'я населення.

На розміщення світового господарства впливають такі чинники:

1) природно-ресурсний (сировинний);

2) чинник території;

3)економіко-географічного положення;

4) паливно-енергетичний;

5) транспортний;

6) трудових ресурсів (робочої сили);

7) споживчий;

8) наукомісткості;

9) територіальної концентрації;

10) чинник ринкової кон'юнктури;

11)екологічний чинник.