Черепно-мозкова і спинномозкова травми класифікація

Травми ЦНС поділяються на закриті і відкриті, легкі і важкі.

Відкриті травми це травми, яка супроводжуються значним порушенням цілісності шкіри. Ці травми є тяжчими через загрозу інфікування. Травми головного і спинного мозку нерідко поєднуються з ушкодженнями кісток черепа і хребтового стовпа.

Закрита травма головного мозку це травма, при якій немає значних порушень цілісності шкіри. Відповідно до класифікації, закритими черепно-мозковими травмами вважають струс, забій, здавлення головного мозку.

Закриті травми головного мозку

СТРУС ГОЛОВНОГО МОЗКУ (комоція) є найлегшою формою ЧМТ. Основним клінічним симптомом струсу головного мозку є нетривалаа втрата свідомості від кількох секунд до 20 хв. Відповідно у хворих виникає провал в пам’яті – амнезія.

Дві основні форми амнезії. Антероградна амнезія, коли хворий не пам'ятає як про саму травму так і про події, що сталися після неї. Ретроградна амнезія, коли хворий не пам'ятає як про саму травму так і про події, які передували отриманню травми. При ЧМТ найчастіше зустрічається ретроградна амнезія. Вона прояляється тим, що хворий не може зрозуміти, скажімо, чому він брудний і закривавлений лежить на проїзджій частині дороги і як він сюди потрапив, бо останнє що він пам’ятає це те, що він снідав перед тим як іти на роботу.

Клінічно струс головного мозку проявляється загальномозковими симптомами (головний біль, головокружінні, нудота, швидка втомлюваність, слабкість), які протягом першого тижня захворювання зникають. Після ЧМТ хворі скаржаться на головний біль, запаморочення, підвищену чутливість до світла, шуму, щвидку втомлюваність. Характерні вегетативні порушення — блювання, перепади пульсу, АТ, температури, блідості шкіри, тахі- або брадикардії, зміни рівня артеріального тиску тощо. Може спостерігатися легкий ністагм (ритмічне посмикування очних яблук).

Важливо вміти відрізняти струс мозку від забою м'яких тканин голови й обличчя. Зсаднення, припухлості шкіри, синці на обличчі не є вирішальними ознаками струсу мозку. Лише на підставі втрати свідомості, втрати пам'яті, загальномозкових і вегетативних симптомів можна поставити діагноз струсу головного мозку.

ЗАБІЙ ГОЛОВНОГО МОЗКУ (контузія) відноситься до ЧМТ середньої важкості. Крім загальномозкових симптомів при забої головного мозку додаються симтоми вогнищевого ураження ЦНС. Залежно від тяжкості розрізняють три ступені забою мозку.

Легкий забій головного мозку. Щоб відрізнити струс мозку від забою опираються на наступні критерії: 1) втрата свідомості більше ніж на 30 хв. 2) є нерізко виражені вогнищеві симптоми: парези кінцівок, косоокість, атаксія, афазія, зміни поведінки, патологічні рефлекси; 3) при обстеженнях виявляють переломи кісток черепа а у спинномозковій рідині кров. Загальномозкові симптоми можуть мати різний ступінь вираження. Одужання при забої мозку легкого ступеня відбувається впродовж 1-2 тижнів без явних залишкових порущень з боку нервової системи.

Забій головного мозку середньої тяжкості характеризується втратою свідомості на кілька годин. Загальномозкові й вогнищеві симптоми при цьому різко виражені.

Забій головного мозку важкого ступеню характеризується втратою свідомості від кількох годин до кількох діб або й більше. Загальномозкові симптоми виражені дуже різко і переважають над грубою вогнищевою симптоматикою. Різко порушуються життєво важливі функції організму (дихання, діяльність серця, терморегуляція тощо).

Перебіг захворювання при забої мозку залежить від ступеня тяжкості його. Після забоїв середньої і важкого ступенів не наступає повного одужання, вогнищеві симптоми залишаються на довгі роки, часто хворі стають інвалідами.

Забій головного мозку може поєднуватися з крововиливом у підпавутинний простір (субарахноїдальний крововилив). Тоді в клінічній картині переважатимуть менінгеальні симптоми. Основні симптоми: сильний головний біль, блюванням, психомоторне збудження, ригідність м'язів потилиці. Діагноз ставлять на підставі наявності крові у спинномозковій рідині.

Лікування ЧМТ як при струсі, так і при забої мозку передбачає спокій і ліжковий режим, дегідратаційну терапію. Симптоматичне лікування: знеболюючі при головному болю, седативні при психомоторному збудженні, снодійні при безсонні.

Тяжкі черепно-мозкові травми, що супроводжуються тривалим порушенням свідомості і розладом життєво важливих функцій (дихання, діяльності серця, терморегуляції, різних видів обміну), потребують термінового проведення реанімаційних заходів. Вони полягають у забезпеченні вільної прохідності дихальних шляхів (інтубацію, трахеостомію), апаратне дихання, боротьбу з шоком і втратою крові.

Для прискорення нормалізації спинномозкової рідини і запобігання розвиткові в майбутньому спайкового процесу в мозкових оболонках застосовують повторні, «розвантажувальні» пункції з витяганням 10-20 мл спинномозкової рідини.

Догляд за хворими з травматичними ушкодженнями мозку повинен передбачати забезпечення спокою і суворого постільного режиму. При блюванні хворого належить повернути на бік, щоб блювотні маси не потрапили в дихальні шляхи. Треба пильно стежити за роботою серця і диханням хворого. При тяжких травмах слід протирати шкіру спини й ніг камфорним спиртом для запобігання пролежням, стежити за випорожненням і сечовипусканням. Хворі з тяжкою черепно-мозковою травмою потребують термінової госпіталізації. У випадках відкритих травм черепа хворих слід перевозити в такому положенні, щоб рана була зверху (для запобігання можливому витіканню речовини мозку).

ЗДАВЛЕННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ гематою (компресія) - важка ЧМТ. Без нейрохірургічного лікування хворі гинуть. Залежно від анатомічного відношення гематом до твердої мозкової оболонки розрізняють епідуральні та субдуральні гематоми.

Епідуральні гематоми розміщуються між твердою мозковою оболонкою і кісткою. Симптоми здавлення мозку з'являються не в момент травмування, а через 12-36 год, коли гематома досягає значного розміру до 50 мм³. Найхарактернішою ознакою гематоми є наявність світлого проміжку, який триває кілька годин. Після зникнення гострих явищ струсу стан хворого стає задовільним, потім, через кілька годин або діб, поступово наростають ознаки здавлення мозку — головний біль, блювання, брадикардія, загальмованість, сопор, кома, застійні диски зорових нервів. Паралельно до ознак внутрішньочерепної гіпертензії наростають і вогнищеві симптоми, які полягають в анізокорії (різке розширення однієї зіниці, частіше на боці гематоми) та пірамідній симптоматиці на протилежному боці (джексонівські припадки, парези, паралічі, патологічні рефлекси).

Лікування при епідуральній гематомі хірургічне. У випадку найменшої підозри на епідуральну гематому потрібна негайна консультація нейрохірурга.

Субдуральні гематоми розміщуються в субдуральному просторі.

За перебігом розрізняють гострі, підгострі та хронічні субдуральні гематоми. Гострі розвиваються протягом перших 3-х діб після травми, підгострі — протягом 4-14 днів, хронічні — у більш пізні строки. Гострі і підгострі гематоми звичайно поєднуються з тяжким струсом чи забоєм мозку. Клінічно субдуральна гематома нагадує епідуральну, але перебіг її більш тяжкий, світлого проміжку немає або він нечітко виражений, ознаки гематоми маскуються симптомами забою мозку. Хронічна субдуральна гематома за клінічним перебігом нагадує пухлину головного мозку. Лікування субдуральної гематоми хірургічне.