10

Сердюк М.Є., кафедра ТПЗПСГ

Лекція № 11 тема: режими й способи зберігання зернових мас

ПИТАННЯ:

1. Режими зберігання зернових мас

2. Способи зберігання зернових мас

3. Особливості зберігання окремих зернових культур та насіння (самостійно).

ЛІТЕРАТУРА:

1. Подпрядов Г.І., Скалецька А.М., Сеньков А.М., Хилевич В.С. Зберігання і переробка продукції рослинництва.- К.: Мета, 2002. – 495 с.

2. Подпрядов Г.І. Технологія обробки, переробки зерна та виготовлення хлібо – пекарської продукції. – К.: НАУ, 2000. – 126 с.

3. Трисвятский Л.А. Хранение зерна. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Агропромиздат, 1985. – 351с.

1. Режими зберігання зернових мас

Інтенсивність усіх фізіологічних процесів у зерновій масі при зберіганні залежить від наступних факторів:

• вологість зернової маси і навколишнього середовища;

• температура зернової маси та оточуючих її об'єктів;

• доступ повітря до зернової маси.

На регулюванні параметрів цих факторів і ґрунтуються три режими зберігання зернових мас:

1. у сухому стані, тобто з вологістю, близькою до критичної;

2. в охолодженому стані, тобто за умов, коли температура їх знижена до таких меж, що вона значно гальмує життєві функції компонентів зернової маси;

3. без доступу повітря.

Перспективним є також хімічне консервування зернових мас.

Вибір режиму зберігання залежить від від кліматичних умов місцевості, де розташоване господарство, типів зерносховищ і їх місткості, технічних можливостей господарства для приведення партій зерна до стійкого при зберіганні стану, цільового призначення, якості партій зерна, економічної доцільності застосування того чи іншого режиму.

1.1. Зберігання зерна й насіння в сухому стані

Сухими вважаються зерно й насіння, в яких немає вільної вологи, а є тільки зв'язана, малодоступна для активної життєдіяльності як насіння, так і мікроорганізмів.

Цей режим зберігання ґрунтується на принципі ксероанабіозу, тобто усуненні дії на сухе зерно основного фактора його псування під час зберігання — мікроорганізмів.

Режим зберігання насіння в сухому стані — основний захід підтримання його високої життєздатності у партіях посівного матеріалу всіх культур та якості зерна продовольчого призначення протягом усього строку його зберігання.

Зерно пшениці, жита, ячменю, вівса вважається сухим, якщо містить не більше 14 % вологи. Оскільки вміст вологи в зерні при тривалому зберіганні може дещо підвищуватися внаслідок сорбції з повітря, найкраща його стійкість забезпечується при вологості 12 -13 %. Отже, оптимальна норма вологості для тривалого зберігання виробничих партій насіння має бути на 1 - 2 % нижчою за критичну вологість. Остання неоднакова у різних культур і залежить від хімічного складу зерна. Чим більше в насінні жиру, тим швидше у ньому з'являється вільна волога, а отже, тим менша вологість (6 - 8 %) може забезпечити його надійну збереженість.

Сухе насіння зазвичай зберігають насипом заввишки 10-12 м. При складуванні насіння високим насипом сховище використовується краще, створюються сприятливіші умови для збереженості його якості, оскільки його температура та вологість зазнають менших коливань, ніж у зерновому насипі невеликої висоти. Навіть за найнесприятливіших за кліматичними умовами районах сухе зерно й насіння при розміщенні у спеціальних сховищах високим насипом через один-два роки зберігання здебільшого залишаються сухими. Тільки в невеликому верхньому шарі насипу (завтовшки 10 - 15 см) можливі значні зміни вологості зерна. Тому чим вищий насип зерна, тим відносно менша його частина піддається зволоженню при зберіганні.

Сухе насіння можна зберігати у складах протягом 4-5 років, а в силосах елеваторів 2-3 роки.

Причиною псування сухого насіння може бути сильний розвиток комах — шкідників хлібних запасів, здатних існувати й розмножуватись у зерні вологістю, нижчою за критичну.

Псується суха зернова маса і при утворенні краплинно-рідинної вологи та підвищенні вологості в будь-якій ділянці насипу внаслідок перепадів температур та явища термовологопровідності.