1. Предмет мета і завдання соціальної роботи

Основна мета соціальної роботи полягає в регулюванні правових і економічних відносин людини із суспільством, наданні їй допомоги та підтримки у вирішенні проблем, гідному самоствердженні й пов­ноцінному житті. Отже, в центрі уваги соціальної роботи перебуває громадянин, який стає клієнтом соціального працівника і вимагає науково обґрунтованого ставлення до вирішення своїх проблем.

Соціальна робота передбачає вивчення вітальних (елементарних) і вищих потреб суб'єкта (особа, сім'я, колектив, група, община та ін.), а також виявлення потенціалу соціальної сфери, який міг би задовольнити ці потреби згідно з науково обґрунтованими нормати­вами, тобто охоплює дослідницький (пошуковий), діагностичний і творчий (продуктивний) аспекти. Вихідною базою для збирання й аналізу різного за змістом емпіричного матеріалу, різноманітних спостережень, з'ясування суті конкретних соціальних процесів, ситу­ацій, фактів суспільного життя є практика. Вона дає змогу акумулю­вати, осмислити досвід соціальної роботи, теоретично її узагальни­ти і обґрунтувати, тобто надати їй форму системи наукових знань.

2. Понятійно-категоріальний апарат соціальної роботи

Міждисциплінарний характер соціальної роботи як наукової і навчальної дисципліни знаходить своє вираження в тому понятійно-категоріальному апараті, яким користуються фахівці в цій галузі.

Понятійно-категоріальний апарат вбирає в себе як поняття, вироблені, у процесі виникнення і розвитку даної науки, так і поняття інших (особливо близьких) наукових дисциплін. Це відноситься і до соціальної роботи. У той же час, використовуючи поняття споріднених наукових дисциплін, кожна окрема наука надає їм своєрідність, певну специфіку у відповідності до змісту свого об'єкта і предмета. Досить, наприклад, порівняти такі терміни, як «адаптація», «взаємовідносини», «голодування», «група», «діагностика», «конфлікт», «особистість», «спілкування», «реабілітація» та ін При збігу сутнісного змісту вони тим не менш мають свій підтекст, свої відтінки у філософії, соціології, соціальної роботи, психології, соціальної медицини, педагогіки та інших науках.

3. Зв’язок соціальної роботи з іншими науками

Соціологія вивчає суспільство, поводження й переконання специфічних груп - сімей, дітей, чоловіків, жінок, обличчя девіантної поводження, похилого віку і ін. Крім соціології соціальні працівники використовують дані інших дисциплін, наприклад психології. Ця дисципліна тісно зв'язана з соціальною роботою. Психологи вивчають індивідів й намагаються зрозуміти механізми їхнього розвитку, важливі фактори, що впливають на психіку й поводження людини, а також психологію колективів.

Соціальна робота також взаємозалежна з соціальною екологією. Подвійне фокусування її й на людині, й на навколишнім середовищі, а ще ширше – людині й природі, - обумовлює її Екологічну сутність. Вона дозволяє визначити моделі відносин між людиною й природою. У процесі вивчення філософії варто прагнути до вироблення здатності інтегрувати теоретичні здібності й практичні знання, здобувати й критично використовувати інформацію, проникати в зміст робіт класиків філософії, зіставляти ідеї стародавніх мислителів із реальними проблемами сьогоднішнього дня.