22.Філософія життя, насолоди, і мистецтва в романі «Портрет Доріана Грея»

уже в передмові до роману автор подає окремі цікаві твердження, і над кожним з них можна задуматися, з приводу кожної думки можна сперечатися. Так, Оскар Вайльд твердить, що «мистецтво не дає жодної користі». Невже? — так хочеться вигукнути, але коли починаєш роздумувати саме про користь у її практичному, утилітарному вигляді, то-й справді — не дає. Або ось афоризм з розділу IV: «Пунктуальність — це крадій часу». Ні, все навпаки! — така перша реакція була в мене. Але подумаєш-подумаєш, і бачиш, що автор має рацію. Незвичайний це роман — «Портрет Доріана Грея». Кажуть, після його виходу в світ більш як 70 публікацій було зроблено в газетах та журналах Лондона. Більшість із них давала негативну оцінку романові та його авторові. Лондонці назвали цей роман аморальним. Залишається тільки дивуватися — чому? Але ж автор показав, як людина, що порушила людські принципи життя, була все-таки покарана. І хоча Оскар Вайльд і говорить, що «художник не мораліст», але твір його демонструє торжество моралі

23. Схарактеризуйте образ Нори (Г. Ібсен „Ляльковий дім”).

Образ Нори в творі «Ляльковий дім» уособлює — жінку турботливу, ласкаву і ніжну до дітей, чоловіка, лікара Ранка, служанки. Але це лише «вершина айсберга» насправді воно не така і щаслива… Образ Нори викликає бажання співчувати цій жінці, дивуватися її безпорадності, зрозуміти її дії, але ж ніяк не засуджувати її.

24. Поясніть назву п’єси «Ляльковий дім»  У центрі п'єcи - трагедія сім'ї Хельмерів: Нори і Торвальда. Вони прожили разом вісім років, у них троє дітей, затишний дім, добробут. Нора гаряче віддана своєму чоловіку і дітям. Чого здавалося б, ще треба для щастя цієї сім'ї? Та це лише на перший погляд. Якщо ми прислухаємося до п'єси серцем, то почуємо з самого початку твору підкреслену автором якусь штучність у цьому будинку: "Між грубкою і дверима столик. Скатерка з фарфоровими та іншим дрібничками, книжкова шафа з книгами в розкішних обкладинках". Часте використання пестливої форми змушує замислитись: не добре життя цієї родини, а щось інше хоче підкреслити автор. Нора з дитинства мріяла про ідеальну сім'ю, для якої вона могла б створювати затишок. Ці мрії нагадують дитячі ігри з ляльками - там все таке ж охайне і затишне. Такою лялькою була сама Нора, спочатку для свого батька, а потім для чоловіка. Такими ляльками стали її діти, з якими тепер грається сама Нора.

25. Міфологічний підтекст п’єси Б. Шоу „Пігмаліон”.

1913 року з’явилася одна із найпопулярніших п’єс Шоу “Пігмаліон”. Сюжет її, як і більшості його творів, побудований на парадоксі. Драматург використав відомий грецький міф про Пігмаліона, скульптора, який зневажливо ставився до кохання, надаючи перевагу мистецтву. За це богиня Афродіта покарала його. Як розповідає давньогрецький міф, жив собі на Кіпрі цар Пігмаліон. Острів цей якщо й був тоді чимось славетним, то хіба що своїми численними гетерами. Одначе цар Пігмаліон, на відміну від інших чоловіків-кіпріотів, їх зневажав і цурався. Та й взагалі, кажуть, був жінконенависником – холостякував. Проте був Пігмаліон неабияким скульптором. І ось одного разу вирізав він із слонової кістки статую вродливої дівчини. Вона вийшла такою довершеною, що Пігмаліон закохався в неї. Ну а далі – всім відоме. Ожила Пігмаліонова статуя. За одним варіантом міфу, ожила від самого лише кохання царя-скульптора, за іншим – оживила її богиня кохання Афродіта, жерцем якої був Пігмаліон. Цар Кіпру, звичайно ж, одружився зі своїм створінням. Чарівна жінка, яку звали Галатея, згодом навіть народила дочку. драматург ніде у своїй комедії не звертається прямо до міфологічного мотиву, який декларується у назві. Мотив цей залишається прихованим – він існує на рівні підтексту. Одначе його роль в організації ідейно-художнього змісту драми чимала. Взята поза міфологічною паралеллю, “запрограмованою” заголовком, п’єса Шоу легко перетворюється на анекдотичну історію, що сталася із знаменитим ученим-лінгвістом та дівчиною-квіткаркою... Щодо міфологічних співвіднесень, то вони підносять твір на інший рівень, активно виявляють і формують його глибинний зміст

26. Образ Елізи Дулітл. ( п’єса «Пігмаліон»)У знаменитій комедії Бернарда Шоу під назвою «Пігмаліон» ми зустрічаємося з квіткаркою із бідної сім’ї, яка непокоїться від усього, що з нею відбувається. Її лякає навіть дивний чоловік, котрий занотовував усі слова, які говорила Еліза. Це дівчина із простої сім’ї, яка нічим не відрізняється серед інших однолітків. Вона має цікаву зовнішність, проте далеко не красномовне мовлення розвіює ілюзію, безжально розкриваючи всю реальність. Її вчителем був Хіггінс, котрий побився об заклад зі своїм другом, що всього через деякий час цю дівчину із звичайного провінційного містечка вже не можна буде впізнати. Надалі ми можемо поспостерігати впевнений ріст юної Елізи та її досягнення у мистецтві красномовства. В кінці п’єси перед нами постає вже зовсім інша юна особа, котра неабияк здивує оточуючих своєю освіченістю та гарними манерами. Цим самим Бернард Шоу хоче показати глядачам, що особа, яка дійсно бажає стрімко рости по кар’єрній драбинні невдовзі позбувається діалекту, котрий заважає тому. В кінці п’єси стає відомо, що Елізу охоплюють високі почуття по відношенню до її вчителя, проте дізнавшись, що він зовсім нею не цікавиться, поводиться як справжня леді не дивлячись на образу.

27.и 29. 27. Якою була роль художньої літератури в мистецькому та культурному житті ХІХ століття?

29. Якою була роль художньої літератури в культурному та суспільному житті ХІХ століття?

XIX століття — доба, що ввійшла до золотого фонду світового мистецтва. Як вважають літературознавці, даний період є важливим етапом у розвитку європейської та американської літератур. На думку відомого українського дослідника Д. Наливайка, історія літератури XIX століття починається з останнього десятиріччя XVIII, оскільки саме в цей час завершилося формування романтизму, що став одним із головних напрямів літератури XIX століття й одним із важливих етапів розвитку світового літературного процесу. Останні два десятиліття закінчують цю літературну добу. Адже починається переворот в естетичній свідомості й художній творчості, який продовжується й у перші десятиріччя наступного століття, з’являються нові засади й структури художнього мислення, нова система літературних напрямів, стилів і жанрів. У соціально-історичному плані література XIX століття в країнах Західної Європи була літературою буржуазного суспільства, періоду його становлення, розвою і початку глибокої кризи, яку воно пережило в наступному сторіччі. Його становлення було бурхливим, супроводжувалося політичними бурями (Велика французька революція, наполеонівські війни, Реставрація). Відповіддю на ці історичні події стало виникнення романтизму, що виразив як піднесення, породжене грандіозним суспільним переворотом, так і глибоке розчарування його наслідками.

28. Визначте характерні особливості літератури реалізму У літературі український реалізм почався з другої половини 19 ст., прийшовши на зміну романтизмові, від якого він перебрав захоплення етнографізмом та героїзацію історичних постатей. літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. Історія терміна «реалізм» є тривалою й оригіналь­ною.

30. Назвіть подібні та відмінні риси романтизму і реалізму.подібні иси дві доби художнього процесу ХІХ ст. Однак їх не можна розглядати суто послідовно і стверджувати, що, мовляв, коли закінчився романтизм, тоді почався реалізм. Це зовсім не так, оскільки як романтизм, так і реалізм розвивалися в першій половині ХІХ ст. в спільній для них історичній та естетичній ситуації. Іноді їх розвиток ішов послідовно, іноді — паралельно, а іноді вони переплітались. Романтизм і реалізм: розбіжності.

31. Чи можна назвати ХІХ ст. «золотою добою» класичного роману? Яких романістів ХІХ ст. і які їхні твори ви знаєте?

XIX ст. — особливий період у розвитку роману. Його автори стають не просто майстрами слова, а учителями, духовними наставниками. З’являються нові сюжетно-композиційні та жанрові різновиди роману, відбуваються зміни у формах типізації. Реалістичні за своєю основою великі епічні твори поступово витісняють романтичні, зазнають розквіту жанри історичного та соціально-побутового роману.

32. Яким було місце реалізму серед інших мистецьких напрямів у літературі ХІХ ст. ?

Реалізм – це літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.Реалізм в літературі, що прийшов на зміну романтизму, володіє ознаками мистецтва, що шукає істину і знаходить її, прагнучого перетворити дійсність.Літературні персонажі в творах письменників-реалістів здійснювали відкриття після довгих роздумів і мрій, після аналізу суб’єктивних світовідчувань. Ця особливість, яку можна виділити з авторського сприйняття часу, визначила відмінні ознаки реалістичної літератури початку ХХ століття від традиційної російської класики.Такі представники реалізму в літературі, як Бальзак і Стендаль, Теккерей і Діккенс, Жорді Санд і Віктор Гюго, у своїх творах найбільш яскраво розкривають тематику добра і зла, причому уникають абстрактних понять і показують реальне життя своїх сучасників.

33. . Яке місце займає повість «Гобсек» у структурі «Людської комедії»?

У структурі "Людської комедії" повість "Гобсек" займає місце сцен приватного життя у "Етюдах про звичаї". Вона складається з трьох історій: перша - історія адвоката Дервіля, який хоче допомогти Каміллі вийти заміж за молодого графа де Реста, друга - розповідь про життя Гобсека, третя - історія родини де Ресто (графиня де Ресто віддала всі свої гроші коханцеві Максиму де Траю і тепер, щоб забезпечити своїх молодших дітей, йде на злочин.

34. Складіть план характеристики образу Дервіля й доберіть до неї цитати.

Дервіль розумна і порядна людина, один з найкращіх адвокатів Парижа і друг родини Гранльє.

35. Чи реалізував О. де Бальзак у повісті «Гобсек» свою настанову: «Правда нагадує гіркий напій, неприємний на смак, але корисний для здоров’я? Що може навчити, від чого застерегти та «вилікувати» цей нещадно правдивий твір?

36. Яку роль відіграє родина Мармеладових у житті Раскольникова та ствердженні чи спростуванні його теорії? Достоєвський шляхом протиставлення характерів членів сім'ї Мармеладових і Лужина, Раскольникова і Разуміхіна, Свідрігайлова і Дунечки Раскольникової підкреслює контрасти сучасної йому дійсності з її соціальною нерівністю, гнобленням одних і багатством інших. І, мабуть, саме головне те, що у зображенні сім'ї Мармеладових читач ясно бачить Достоєвського-гуманіста з його любов'ю до «маленьких людей» і прагненням розібратися у душі навіть найстрашнішого злочинця. роль сім'ї Мармеладових не обмежується лише створенням тла, на якому розвивалася трагедія злочину Родіона Раскольникова. 

37. Чи згодні ви з тим, що Петербург є не лише місцем дії, а й персонажем роману «Злочин і кара» ?

Події, описані в романі, відбуваються в Петербурзі. Петербург Достоєвського - це місто, в якому неможливо жити людині.

38. Порівняйте використання символіки кольорів у романах Стендаля «Червоне і чорне» і Ф. Достоєвського «Злочин і кара». Що в них спільного, а що специфічного для кожного з письменників?

39. Визначте всі сюжетні лінії роману «Анна Кареніна» та знайдіть, де вони перетинаються.

Уромані співіснують дві рівнозначні сюжетні лінії — Анни та Левіна, які не перетинаються. 

40. Чи можна стверджувати, що самотність героїв у романі викликана руйнуванням зв’язків між людьми в родині й суспільстві?

Так. У чому ж полягає трагедія Анни Кареніної? Вона має соціальний зміст. Навіть до кохання Вронського Анна була самотньою в світі і самотньою в своїй сім’ї. Погляд на сім’ю у світському суспільстві був досить дивним: діти виховувались окремо від батьків. Можливо, тому так жорстоко вирішує Каренін долю Анни, розлучивши її з сином, що сам не відчував батьківської любові до своєї дитини? До того ж у суспільстві панує брехня: княгиня Бетсі постійно зраджує чоловікові, а княгиня Мягкая так розцінює вчинок Анни: «Она сделала то, что все, кроме меня, делают, но скрывают».Драма Анни Кареніної полягає в тому, що вона, маючи найчистіші моральні почуття і помисли, вступила у протиріччя з узагальненим стереотипом відносин свого середовища і своєї епохи.