
- •1. Засоби зображення образу лихваря та його філософії в повісті Оноре де Бальзака „Гобсек”.
- •2. Проблема життєвих цінностей і людських пристрастей у повісті „Гобсек” Оноре де Бальзака.
- •18. Поезія Поля Верлена .
- •22.Філософія життя, насолоди, і мистецтва в романі «Портрет Доріана Грея»
- •41. Поясніть значення понять «естетизм», «парадокс», «інтелектуальний роман».
- •42. Яку роль у творі відіграє фантастичний елемент? Що вас дивує більше: містичні властивості портрета чи реакція оточення на незмінну красу Доріана Грея?
- •61. Художній світ поезії Артюра Рембо.
- •62. Цикл романів Еміля Золя.
- •63. Оновлення європейського театру на межі XIX-XX століття
- •64. . А. Чехов. «Чайка» як перша п’єса нової російської драматургії.
- •69. . «Срібне століття» російської поезії та трагічні долі його представників
- •70. Місце б.Шоу в англійській та світовій літературі
- •71. Влада золота та її філософія в повісті «Гобсек». Композиція і стиль твору.
- •72. Характеристика образу Гобсека, неоднозначність «філософа і скнари
- •«Альбатрос».
- •76. Краса як центр філософсько-естетичної концепції Шарля Бодлера.
- •77. Оноре де Бальзак і Україна
- •86. Естетичні погляди Бодлера
- •87. Провідні теми й мотиви лірики а.Рембо.
86. Естетичні погляди Бодлера
У своїй творчості Ш. Бодлер розробляв принципи нового модерністського мистецтва. Він наголошував, що роль Краси у світі є надзвичайною. На його думку, мистецтво стає Прекрасним лише тоді, коли виражає почуття, пристрасті, мрію кожного. Прекрасним у мистецтві може бути будь-яка річ, будь-яке переживання, але таїну Прекрасного ніхто й ніколи так і не осягне. Таємниця співчуття — це теж ознаки краси. Бодлер завжди наголошував на тому, що досконале не може бути завершеним. Це означає, що справжній витвір мистецтва має знайти своє продовження в душі читача, викликати в нього певні переживання, почуття, змусити зазирнути в самого себе.
87. Провідні теми й мотиви лірики а.Рембо.
Поет стверджував волю духу людини, проголошував необхідність творити у «вільному злеті слів і асоціацій». Роль поета на землі — бути пророком, ясновидцем. Поет мав пізнати велику таємницю Всесвіту і оповісти про неї людям. Поет не мав права бути буденним, йому визначено побачити «вічне життя, тому його душа мала триматися якнайдалі від загалу». Поезія — магічна сила, інтуїція, багата фантасмагорія. «Поезія завжди мала йти вперед до незвіданих висот і невідкритих глибин...» Настрій захопленості волею, сп'янілої насолоди життям, анархічного бунту проти дійсності — емоційне підґрунтя поезії Рембо («П'яний корабель», «Голосівки», «Моя циганерія»). А.Рембо сповідував у поезії ті самі принципи, що й П.Верлен. Його віршам був характерний інтерес до деталей, які ніби переростали одна в одну, «розірваний стиль», що зумовив свободу асоціацій. Яскравим зразком символістської лірики став знаменитий сонет «Голосівки». Успадкувавши бодлерівську ідею про загальні «відповідності» у природному храмі, Рембо використав її у своїй концепції «ясновидіння». Поет розглядав природу і світобудову, ігноруючи причинно-наслідкові зв'язки та об'єктивні закономірності
88. . Золя й імпресіонізм
Відношення Золя до імпресіонізму не було раз і назавжди сталим і однаковим. Він гаряче й жагуче підтримував художників-імпресіоністів у шістдесяті - сімдесяті роки, коли вони вступали в життя, будили розуми. Ідеї імпресіоністів були те саме що естетическим погляди самого Золя. Надалі, однак, шляхи імпресіоністів і творця « Ругон-Маккаров» розійшлися. У вісімдесяті - дев'яності роки у творчості художників-імпресіоністів взяв гору суб'єктивізм.
89. Естетизм у літературі
Особливість естетизму полягала у тому, що він, перебуваючи поза рамками пересічної моралі, діяв лише у сфері мистецтва, де "дозволене" і "недозволене" диктувалося волею митця і підлягало тільки суду естетичних законів. Естетизм виявив переваги художньої вигадки, уяви і майстерності художника перед копією життя. Творчі здобутки митців цього напряму мали значний вплив на розвиток мистецтва XX століття, зокрема на творчість англійських і російських символістів, а також Т.-С. Еліота, В. Вульф, М. Пруста, Дж. Джойса.
90. Особливості стилю О.Уайльда
Оскар Уайльд виробив свій особливий «декоративний» стиль оповіді. Докладно смакуючи деталі, він описує інтер’єр, одяг і зовнішність героїв, коштовності й прикраси, дерева й квіти. Усе, що зображує письменник, як правило, є надзвичайно мальовничим, витонченим, вишуканим: «З перського дивана, де лежав лорд Генрі Уоттон, можна було побачити лише блиск золотаво-ніжного, як мед, цвіту верболозу, чиє тремтливе віття немовби насту витримувало тягар полум’яної краси. Зрідка на довгих шовкових шторах величезного вікна миготіли химерні тіні птахів, утворюючи на мить щось подібне до японського малюнка».