- •Запитання до самоконтролю
- •Текст лекції
- •1. Предмет і завдання курсу «Історія української літератури»
- •2. Періодизація історії української літератури (від давнини до сучасності)
- •Періодизація української літератури (за історико-хронологічним принципом)
- •3. Зв’язок української літератури із журналістикою та суміжними галузями людського знання
- •Нова українська література і журналістика
- •Література
- •Текст лекції
- •1. Поняття про нову українську літературу та її основні якості.
- •2. Виокремлення журналістики із літератури
- •3. Основні літературні напрями і стильові течії
- •4. Публіцистична творчість г.Квітки-Основ’яненка.
- •5. П.Куліш і журналістика. Перший український історичний роман «Чорна Рада»
- •Лекція № 3. Публіцистична творчість т.Г.Шевченка.
- •Література
- •Запитання до самоконтролю
- •Текст лекції
- •1. Публіцистичність та автобіографізм як одні із характерних особливостей творчості т.Шевченка.
- •2. «Автобіографія» поета як документ виключної сили і високої художньої майстерності.
- •3. «Щоденник» т. Шевченка – джерело для розуміння його естетичних смаків і переконань.
- •Текст лекції
- •1. Культурно-національні обставини появи української журналістики.
- •2. Публіцистична діяльність «Руської трійці», видавничі спроби.
- •3. Значення альманаху «Русалка Дністровая».
- •Лекція № 5. Публіцистика Лесі Українки як джерело відомостей про епоху та розуміння світогляду письменниці.
- •Література
- •Текст лекції
- •1. Твочість Лесі Українки в контексті історії української літератури
- •2. Відображення суспільно-політичного та громадського життя України у публіцистичних статтях Лесі Українки.
- •3. Епістолярна спадщина Лесі Українки як джерело вивчення громадсько-політичного та культурно-літературного життя українського суспільства межі хіх – хх ст.
- •Лекція № 6. Публіцистична спадщина і.Франка як цінне джерело вивчення творчої біографії письменника і подій історії України.
- •Література
- •Текст лекції
- •1. І.Франко-редактор (редакторська праця у журналах «Друг» і «Світ»).
- •2. Висвітлення національно-культурних проблем України у газетній публіцистиці письменника.
- •3. Значення публіцистики і.Франка.
- •Тема 7. Українська література і журналістика останньої третини хіх ст.: шляхи взаємодії.
- •Література
- •Текст лекції
- •1. Стан розвитку української літератури і публіцистики в останній третині хіх ст.
- •2. Публіцистичні статті і.Нечуя-Левицького, м.Драгоманова.
- •3. Літературна дискусія між б.Грінченком та м.Драгомановим.
- •4. Становище тогочасної української преси.
- •Лекція № 8. Українська модерна література та журналістика
- •Література
- •Текст лекції
- •1. Поняття про модернізм та його особливості.
- •2. Журнал «Українська хата» та його роль у становленні українського письменства.
- •3. Дискурс м.Євшана та «Української хати».
- •4. Публіцистика і новелістика м.Коцюбинського.
3. Значення публіцистики і.Франка.
Про свою редакторську та журналістську діяльність Франко говорив як про тяжкий щоденний хліб, "найми", "панщину". "Мене так використовують, що вже і жити не хочеться. Я змушений вести коректу чужих праць, справляти переклади на німецьку мову таких перекладачів, що й до белетристики не годяться, не то наукових діл. Я мушу слухатися, бо моє існування загрожене. З тої праці я осліп і оглух."
Все життя, всі сили віддав Франко, аби постачати народові духовні цінності. В жахливих умовах цькування, переслідування, арештів, обтяжений матеріальними нестатками, без поляки й винагороди, крутячись, за його власними словами, "як зерно під жорновим каменем" і не маючи часу для відпочинку та відновлення свого слабкого здоров'я, Іван Франко - видавець і редактор - торував новий шлях українській журналістиці, літературі та освіті.
Не слід, звісно, ідеалізувати Франка, називаючи його, як то робилося в радянські часи, "великим Каменярем", і приписуючи йому виняткову роль "батька" західноукраїнської інтелігенції. Одначе подібної до нього за масштабами діяльності, величиною таланту та популярністю постаті в Галичині ХІХ - початку ХХ століття не було. Після виходу поеми "Мойсей", в якій Франко метафорично, проте достатньо ясно вказав на роль творця - неоціненого пророка в своїй Вітчизні - обожнення Франка галицьким селянством, студентством та інтелігенцією досягло апогею. Проте серед кіл народовської та москвофільської інтелігенції, особливо згуртованої навколо газети "Діло" та клерикальної верхівки, Франко був одіозною фігурою від початку до кінця. Своєю журналістською та публіцистичною діяльністю Франко нажив безліч ворогів, у тому числі серед справді провідної суспільної течії того часу - народовців. Водночас літературний геній Франка був високо поцінований представниками усіх соціальних верстов і груп, усіх націй, що населяли Галичину.
Тема інтелігенції, її призначення та функції, завдань теоретичних і практичних почала цікавити Франка ще на ранньому етапі його журналістської творчості. Почавши з закладання теоретичного базису та створення програмних творів, він поступово перейшов до практики, бувши протягом тривалого часу фактично взірцем для прогресивної творчої інтелігенції. Саме практичною діяльністю, а не теоретичними розробками, Франко приніс найбільшу користь українській культурі, відкривши Галичині Європу і світ і почавши відкривати світові Галичину.
Безперечно, внесок Франка у процес формування галицької інтелігенції, кристалізації духовної еліти, а відтак і консолідації української нації є величезним і, можливо, досі не до кінця оціненим. Ще до смерті Франка з нього поспішили зробити образок, як свого часу з Тараса Шевченка. За схематичними образами "Великого Каменяра" та "українського Мойсея" приховувалися суперечності Франкової натури, нюанси його політичних переконань. Лише віднедавна літературознавці і критики почали тверезо підходити до оцінки культурної спадщини Франка. В усякому разі, його образ потребує деміфологізації, переоцінки, дослідження під абсолютно новими кутами зору.