
- •Практичне заняття № 2 План
- •Характеристика психолого-педагогічних методів вивчення засуджених. Вивчення документації (особової справи та інших документів)
- •Метод спостереження
- •Метод експерименту
- •Методи опитування
- •Метод інтерв’ювання
- •Метод анкетування
- •Метод тестування
- •Метод узагальнення незалежних характеристик
- •Метод рейтингу
- •Метод соціометрії
- •Метод аналізу результатів трудової діяльності
- •Завдання для практичного виконання
- •Питання для самоконтролю:
Метод узагальнення незалежних характеристик
Засуджений, як правило, постійно знаходиться в контакті з багатьма співробітниками. Кожний з них володіє про засудженого певною інформацією та фактами.
Наприклад, якщо мова йде про неповнолітнього, то викладач або вчитель школи краще оцінить мислення і пам'ять своїх учнів, а майстер профтехучилища їх професійні навички та вміння.
Суть даного методу полягає в зборі, узагальненні й обліку даних про засудженого, отриманих від різних осіб незалежно один від одного.
Узагальнення отриманих даних у наукових дослідженнях здійснюється дослідником, а в практичній діяльності може проводитись і співробітником .
Методом узагальнення незалежних характеристик можна вивчити не тільки особистість окремого засудженого, але і психологію цілої групи.
Різновидом цього методу є метод „педагогічного консиліуму”. Він передбачає колективне обговорення результатів вивчення засудженого, яке здійснювалось за певною програмою і єдиними критеріями, колективну оцінку певних якостей особистості, виявлення причин недостатньої сформованості певних рис особистості, колективне розроблення засобів подолання виявлених недоліків.
Метод рейтингу
Метод рейтингу - це оцінювання компетентними експертами окремих аспектів діяльності засудженого.
При застосуванні даного методу особлива увага приділяється створенню групи експертів.
При цьому враховується:
компетентність експертів, тобто знання сутності проблеми;
креативність (здатність творчо виконувати завдання);
позитивне ставлення до експертизи, відсутність схильності до конформізму (наявність власної думки і здатність відстоювати її);
наукову об’єктивність;
аналітичність і конструктивність мислення;
самокритичність.
При аналізі отриманої інформації про засудженого використовується метод рангових оцінок, коли виявлені фактори розміщуються за зростанням або спаданням ступеня їх вияву.
Метод соціометрії
Соціометрія – це спосіб виміру контактних взаємин (у перекладі з латини socius – товариш, компаньйон; metrum – вимірювати, міряти), який дозволяє одержувати дані про структуру неформальних, міжособистісних відносин у колективі.
Даний метод відносно засудженого може використовуватись для вивчення групи, бригади, відділення або виробничого колективу, де працює засуджений.
На основі отриманих даних при соціометричному опитуванні можна визначити:
а) виявити відношення до засудженого та положення засудженого в колективі, тобто визначити так званий соціометричний статус, який відбиває позицію індивіда в групі;
б) встановити групову думку про особистість та про окремі її якості, які можна використовувати як первинні для виправлення засудженого.
Технологія соціометричних вимірів передбачає формулювання запитань (критеріїв), що задаються членам досліджуваної групи в такій формі, щоб на них можна було дати конкретну відповідь;
Соціометричні критерії повинні:
бути значимими, стійкими і сильними;
враховувати реальні інтереси осіб, які проходять опитування;
сприяти активізації відносин між особистістю засудженого та оточуючими;
дозволяти робити достатнє число виборів у межах групи (колективу).
Щоб визначити ті чи інші критерії необхідно попередньо вивчити цінності даної групи (колективу). Вважається, що «кількість соціометричних критеріїв для одного сеансу не повинно перевищувати 7- 8, а в слабко організованих чи групах у групах, де люди ще недостатньо знають один одного і мало знайомі з дослідником, - ще менше.
Соціометричні критерії друкуються на спеціальних картках (анкетах). Беруть участь 100% групи. Вибір члена групи може здійснюватися “словом” - заповненням карточки і “дією” - врученням “подарунка”, наприклад, листівки до свята, що вкладається випробуваним наодинці з дослідником у конверт обраного члена групи.
Перед початком опитування проводиться інструктаж групи. Дослідник прагне установити взаємну довіру з членами групи, створити обстановку зацікавленості в добровільному і ретельному виконанні завдань експериментатора.
З метою створення природної обстановки іноді буває доцільно доручати проведення опитування іншим особам.
Обробка отриманих матеріалів здійснюється табличним способом (у вигляді соціоматриць) і графічно (у виді соціограм).
Матриця, або основна таблиця результатів, будується за зразком шахових турнірних таблиць для кожного соціометричного критерію окремо. Ліворуч по вертикалі записуються номери і прізвища учасників опитування, а по горизонталі тільки їхні номери. На відповідних перетинах позначаються цифрами 1, 2, 3 ті, кого вибрав у першу, другу і третю чергу кожен засуджений. Якщо засуджені взаємно вибирають один одного, то такі взаємовибори обводяться кружечками. У правій частині матриці вказується для кожного кількість отриманих їм виборів і з них - кількість взаємовиборів.
Соціограма або карта групової диференціації, складається з чотирьох концентричних зон типу мішені, усередині яких розташовуються умовні знаки, що позначають учасників опитування та їх номери по соціоматриці.
У центрі розташовуються прізвища осіб, що одержали найбільше число виборів, у прилягаючій до неї зоні – ті, що отримали більше половини максимального числа виборів, у наступній зоні, які отримали менше половини, а в крайній – ті, що не отримали жодного вибору.
Перевагами соціометрії є:
а) відносна простота процедури опитування членів групи;
б) об'єктивність даних, обумовлена використанням кількісного аналізу.
Однак соціометрія не всесильна, як стверджує автор цього методу американський мікросоціолог Дж. Морено: “Сама по собі соціометрична процедура лише “фотографує” елементи взаємин і психологічної структури групи, не розкриваючи їхньої мотивації і причинно-наслідкових зв'язків. Тому соціометрію варто застосовувати як один з методів, який доповнює спостереження та експеримент”.