Метод інтерв’ювання

Метод інтерв’ювання є різновидом бесіди, але на відміну від бесіди, яка проходить у природній невимушеній обстановці, під час інтерв’ю дослідник ставить у певній послідовності заздалегідь сформульовані запитання і фіксує відповіді на них.

Результативність інтерв’ювання залежить від того, наскільки продуманими і точними є запитання.

Запитання під час інтерв’ю можуть бути прямими і опосередкованими, наприклад: „Чи задовольняють Вас умови утримання?” - пряме запитання. „Чи погоджуєтесь Ви з думкою про те, що умови утримання засуджених задовільні?”- опосередковане.

Запитання під час інтерв’ю можуть бути:

• закриті, тобто кількість варіантів відповідей обмежена дослідником;

• відкриті, відповідь формулюється довільно власною думкою.

Метод анкетування

Анкетування - це опитування засудженого по заздалегідь складеним запитанням з метою одержання кількісних та якісних даних.

Наприклад, анкетним методом можна вивчати знання, інтереси, думки засуджених по тим чи іншим моральним, правовим, естетичним і іншим питанням.

Опитування засудженого здійснюється у письмовому (іноді в усному ) вигляді за допомогою анкети або опитувального листа.

Анкетування дозволяє охопити велику групу осіб, провести дослідження проблеми в найкоротші строки.

Однак до результатів анкетного опитування треба підходити обережно, тому що вони носять у відомій мірі суб'єктивний характер. Засуджені повинні бути переконані, що анкетне опитування не буде використано їм на шкоду і таємниця опитування буде збережена.

Перші варіанти анкет необхідно випробувати на окремих засуджених.

Під розробки анкети, у ході попереднього анкетування варто виявити:

• які питання в анкетах дають найбільшу кількість інформації з досліджуваної проблеми;

• які питання вимагають зміни;

• які визначення або формулювання повинні бути опущені через недостатність інформації, що подається;

• як краще згрупувати питання в анкетах, щоб в подальшому полегшити обробку даних;

• чи дозволяють одержувані дані застосовувати методи статистичної обробки матеріалу тощо.

На основі отриманих результатів розробляються остаточні варіанти анкет.

Аналогічно інтерв’юванню, запитання в анкетах можуть бути прямими і опосередкованими.

Пряме запитання: „Чи задовольняють Вас умови праці?”

Опосередковане запитання: „Чи погоджуєтесь Ви з думкою про те, що умови праці засуджених задовільні?”

Анкети бувають:

• закриті, тобто кількість варіантів відповідей обмежена дослідником;

• відкриті, відповідь формулюється довільно власною думкою.

• Перед анкетуванням необхідно перевірити ступінь розуміння запитань даною аудиторією.

Метод тестування

Поряд з дослідницькими методами, про які йшла мова вище, метод тестування застосовується з метою випробування або обстеження особистості за допомогою певних засобів тестування.

Тому, метою методу тестування є встановлення відповідності особливостей і властивостей особистості вже раніше, виявленим нормам і стандартам.

Такі методи, за допомогою яких установлюються визначені особливості даної людини, називаються тестами (від англійського test -проба, іспит).

Тест – це завдання, яке повинен виконати випробуваний. Кількість вирішених завдань служить кількісною характеристикою вимірюваної якості, а складність завдань – якісною характеристикою.

За допомогою тестів вивчають наявність визначених здібностей, знань, навичок, умінь, визначають придатність людини до даної діяльності. Діагностична цінність тесту залежить від методологічних позицій дослідника. Недостатньо перевірені та обґрунтовані тести, їх називають популярними, є причиною серйозних помилок у діагностиці особистості, вони дискредитують психолого-педагогічну науку. Тому, з метою дослідження особистості засудженого повинні застосовуватись тільки наукові психолого-педагогічні тести.

Крім тестів, засобами тестування можуть бути: спеціальні картки; малюнки; задачі-шаради; ребуси; кросворди; запитання.