Спостереження особистісних виявів: узагальнені висновки

Теоретичні аспекти психологічних (характерологічних) ситуаційно-особистісних реакцій

Програма спостереження асоціальної поведінки

Психологічні (характерологічні) ситуаційно-особистісні реакції – ситуаційно зумовлені відхилення в поведінці дитини або підлітка, які виявляються переважно в певному мікросередовищі (сім’я, школа та ін..), мають чітку психологічну спрямованість на адресу певних осіб, не призводять до тимчасового порушення соціальної адаптації і не супроводжуються соматовегетативними розладами.

Реакції, властиві переважно дітям:

• реакція відмови – відсутність або зниження прагнення до контактів з оточуючими;

• реакція опозиції: активна опозиція – грубіть, неслухняність, демонстративна поведінка, категорична відмова виконувати будь-які доручення; руйнівні і/або агресивні дії; пасивна опозиція – відмова від їжі й виконання тих чи інших вимог, відмова розмовляти, прояви невдоволення, образи, вередливість, замаскована ворожість до «кривдника»;

• реакція імітації – намагання в усьому наслідувати певну особу або образ (реальна особа або герой книги, кінофільму, комп’ютерної гри тощо;

• реакція компенсації – намагання приховати або скомпенсувати свою слабкість в одній діяльності успіхами в іншій;

• реакція гіперкомпенсації – намагання дитини досягти вищих результатів саме в тій галузі, де вона виявилася нездатною.

1. Реакція відмови: небажання спілкуватися, намагання усамітнитися, загальна загальмованість; відчуття страху перед усім новим; відмова від їжі, звичних ігор; відмова відповідати на питання.

2. Активна опозиція: неслухняність, демонстративність поведінки, грубість, категорична відмова виконувати будь-які доручення; руйнівні і/або агресивні дії. Короткочасність реакції опозиції, відносно швидка нормалізація поведінки при сприятливій для дитини зміні ситуації.

3. Пасивна опозиція: відмова від їжі й виконання тих чи інших вимог, відмова розмовляти, вияви невдоволення, образи, вередливість, замаскована ворожість до «кривдника».

4. Реакція імітації: намагання в усьому наслідувати певну особу або образ (реальна особа або герой книги, кінофільму, комп’ютерної гри тощо; формування стереотипів поведінки, які некритично наслідуються; наслідування як позитивних рис і вчинків, так і асоціальних форм поведінки.

5. Реакція компенсації – намагання приховати або скомпенсувати свою слабкість в одній діяльності успіхами в іншій.

Псевдокомпенсація – фантазії заступаючого характеру (уявне геройство, вихваляння уявними вчинками тощо).

6. Реакція гіперкомпенсації – намагання дитини досягти вищих результатів саме в тій галузі, де вона виявилася нездатною; намагання випробовувати себе «на міцність» тощо.