НІЖИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ МИКОЛИ ГОГОЛЯ

Кафедра права та методики викладання історико-правознавчих дисциплін

Законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти системи управління охороною праці

Доповідь

Виконала:

Студентка 5 курсу , групи УНЗ-51

СВІТЛОВА МАРИНА ЮРІЇВНА

НІЖИН – 2014

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1.Загальне правове поняття про охорону праці.................................…4

1. Охорона праці , як окрема галузь права…………………………………..4

РОЗДІЛ 2. Законодавча та нормативна база України в галузі охорони праці

2.1Конституція України про охорону праці……………………………….……6

2.2 Закони України щодо безпеки життєдіяльності………………………….…8

2.3 Закон України про охорону праці………………………………………..…10

2.4 Законодавство про працю………………………………………………..….13

2.5 Праця жінок та молоді………………………………………………………16

Висновки…………………………………………………………………………19

Список використаних джерел…………………………………………………..21

ВСТУП

«Потрібно, щоб умови, а не керівники змушували людей працювати» (Р.Хасимото)

Актуальність теми. Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року ухвалила Закон «Про охорону праці», який має велике соціально-економічне значення, оскіль­ки стосується життєвих інтересів майже 30 мільйонів громадян України.

Важливе місце в охороні праці належить саме законодавчому регулюванню охорони праці. Останнім часом створюється національне законодавство про охорону праці. Здійснюється заходи щодо використання в ньому конвенцій і рекомендацій МОП, директив Європейського Союзу, налагоджується більш тісні контакти з питань нормотворчої діяльності з Росією, Німеччиною, Великобританією, іншими країнами.

Мета. Проаналізувати законодавчі і нормативно-правові акти системи управління охороною праці.

Завдання. Дослідити та вивчити законодавчу та нормативну базу України в галузі охорони праці.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Вищим державним органом, що здійснює державне управління охорони праці, є Кабінет Міністрів України. Він розробляє і забезпечує реалізацію Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, визначає функції загальних та галузевих міністерств щодо охорони праці та встановлює порядок створення і використання фондів охорони праці.

РОЗДІЛ 1. Загальне правове поняття про охорону праці.

1.1.Охорона праці, як окрема галузь права.

Охорона праці є одним із найважливіших понять трудового права України. Ця категорія тісно пов'язана з різними галузями науки та техніки, такими як медицина, біологія, хімія, біохімія, фізика, механіка, електротехніка тощо, тому займає особливе місце в системі трудового права України. В умовах науково-технічного прогресу поняття «охорона праці» охоплює собою широку систему заходів та засобів, що запроваджуються з урахуванням механізації, автоматизації і інформатизації виробництва.

Загальна декларація прав людини проголосила право кожного на справедливі та сприятливі умови праці, складовою частиною якого є такі умови, які відповідають вимогам безпеки та гігієни.

Право на безпечні та здорові умови праці визнано в Україні одним з конституційних прав людини і громадянина. Забезпечення цього права здійснюється за допомогою системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що утворюють охорону праці.[1]

Наукою трудового права охорона праці розглядається як інститут трудового права, правовий принцип, елемент трудових правовідносин та система законодавства.

Охорона праці як інститут трудового права є сукупністю пра­вових норм, що регулюють відносини з охорони життя, здоров’я та працездатності шляхом встановлення безпечних і нешкідли­вих умов праці. До цього інституту входять:

• норми, що встанов­люють загальні вимоги охорони праці;

• профілактичні норми, спрямовані на попередження виникнення виробничого травма­тизму і професійних захворювань;

• норми, що встановлюють обо­в’язки роботодавців та працівників з питань охорони праці;

• нор­ми, що містять додаткові заходи охорони праці окремих катего­рій працівників.

Сторони трудового договору наділені комплексом взаємних прав і обов'язків щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. Тому охорону праці розглядають як елемент трудових правовідносин. Працівники охорону праці розглядають як елемент трудових правовідносин. Працівники мають право на безпечні та нешкідливі умови праці та охорону здоров'я в процесі професійної діяльності. Роботодавець зобов'язаний створити у кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці умови праці, що відповідають вимогам нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. Цей обов'язок роботодавця є комплексом зобов'язань, встановлених чинним законодавством, колективними та трудовими договорами і угодами[1].

Законодавством також і на працівника покладаються зобов'язання з охорони праці. Він зобов'язаний знати і виконувати нормативно-правові акти з охорони праці, дотримуватись зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним та трудовим договорами, проходити обов'язкові медичні огляди і співпрацювати з роботодавцем в організації безпечних і нешкідливих умов праці. Порушення працівниками зазначених обов'язків вважається дисциплінарним проступком, відповідно роботодавець має право застосувати до працівника заходи дисциплінарної відповідальності.

Отже, охорона праці - нормативна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців із вищою освітою необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь із правових та організаційних питань охорони праці, основ фізіології, гігієни праці, виробничої санітарії, безпеки процесів праці та пожежної безпеки, визначеного відповідними державними стандартами освіти, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров'я працівників щодо результатів виробничої діяльності.

РОЗДІЛ 2. Законодавча та нормативна база України в галузі охорони праці.

Законодавство України про охорону праці є системою взаємозв'язаних нормативних актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Законодавство про охорону праці складається із загальних законів: Конституції України, Законів "Про охорону праці", Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів (рис . 1) .

Рис.1.