3.Годівля і утримання овець

Продуктивність овець здебільшого залежить від рівня, різноманітності і повноцінності годівлі.

У шерсті овець міститься багато метіоніну і цистину (0,7-0,8 і 10,9-13,6%), тому в овець підвищена потреба в сірковмісних амінокислотах.

Годівля овець у пасовищний період. Утримання овець на пасовищах більше всього забезпечує їх потребу в поживних речовинах.

Випасання овець слід здійснювати рано-вранці і після обіду, а у спекотний час доби вівці повинні відпочивати.

У спеціально відведених місцях ставлять корита для солі і годівниці для підгодівлі овець концентратами.

Підгодівля концентратами на пасовищах особливо потрібна молоднякові овець, що володіє високою енергією росту. Залежно від породи овець напувають 1-2 рази на добу.

Годівля овець у стійловий період. У цей період можна точніше нормувати поживні речовини для всіх статевовікових груп.

Потреба маток у поживних речовинах залежить від їх фізіологіч-ного стану. Хороша вгодованість вівцематок у парувальний період сприяє кращому заплідненню і виходу більшої кількості ягнят.

Суягним маткам необхідно давати достатню кількість корму для нормального розвитку і народження міцних життєздатних ягнят, продукування необхідної кількості молока після ягніння.

Потреба в поживних речовинах у маток особливо зростає в останні 6 тижнів суягності.

При браку кормів слід посилено використовувати пасовища до випадання глибокого снігу, а бракуючі поживні речовини заповнювати підгодівлею.

Годівля підсисних маток у перші три дні після ягніння здійснюється здебільшого сіном, оскільки різке посилення годівлі може викликати підвищену секрецію молока, яке маленьке ягня не в змозі повністю відссати і може розвинутися мастит.

Кращим сіном для овець вважається суходольне, ніжне, дрібне тонкостебельне, гірше сіно із заливних лугів і погане сіно болотне.

З посівних трав на сіно кращою є конюшина, що містить достатню кількість білка і солей кальцію. З мінеральних кормів найбільше значення має кухонна сіль і фосфорно-кальцієва підгодівля.

Годівля ягнят. Ягнят відбирають від маток у 4-місячному віці, а якщо маток доять, то ягнят відбирають у віці 25-30 днів.

До 20-денного віку ягнята не здатні перетравлювати велику кількість вугле-водів взагалі, а рослинного походження особливо.

З 20-30-денного віку починається швидка перебудова травного тракту, з’являються корінні зуби, відбувається інтенсивний розви-ток рубця. В ягнят починається регулярна жуйка.

До 1,5-2-місячному віку стабілізується структура стінки рубця, його моторика і ягня набуває здатності перетравлювати різноманітні рослинні корми.

У 40- 60-денному віці шлунково-кишковий тракт ягнят розвинений досить добре і з цього віку їх можна позбавляти материнського молока.

Щоб успішно вирощувати ягнят при ранньому їх відлученні (25-30 днів), необхідно купувати або готувати в господарствах концентратні суміші, що забезпечують добрі прирости і розвиток ягнят.

Привчати ягнят до підгодівлі сумішшю стартера потрібно з 8-10-денного віку і використовувати її до 2-місячного віку ягнят.

Фінішна кормосуміш, як менш поживна, використовується для годівлі ягнят після їх відлучення, тобто від 2 до 4-місячного віку.

Вирощування і відгодівля молодняку. Найбільш поширена форма годівлі молодняку в Україні – використання раціонів із зеленої маси з додаванням 0,4-0,5 кг концентрованих кормів. Тривалість відгодівлі 70-100 днів, протягом цього періоду ягнята досягають живої маси 35- 40 кг.

Відгодовувати дорослих вибракуваних маток в умовах держави недоцільно, оскільки терміни їх відгодівлі (червень вересень) збігаються з періодом підготовки і проведення спаровування овець, коли потрібно різко поліпшити годівлю основного стада маток. Таких маток рекомендують без додаткових витрат у кінці пасовищного сезону реалізовувати на м’ясо.

У більшості природно-кліматичних зон застосовується стійлово-пасовищна система утримання овець. Взимку вони знаходяться на стійловому утриманні у приміщеннях, влітку – на пасовищах. На 1 га культурних пасовищ протягом сезону можна випасати 20-25 овець, тобто в 4-5 разів більше, ніж на природних пасовищах. Загорожі на сіяних пасовищах змінювати через 5-6 днів з використанням їх 4-5 разів на рік.

За відсутності природних вододжерел для напування овець використовуються пересувні цистерни з автонапувалками. Напувають їх 1-2 рази на день. Важливо підгодовувати тварин у пасовищний період фосфорною підкормкою, оскільки трава містить менше фосфору ніж існує потреба овець в цьому елементі. На стоянках-тирлах сіль- лизунець повинна бути постійно.

У державі переважна частина овець ягниться в зимові місяці. Кошари як правило не опалюються. Для подачі сухого підігрітого повітря можна використовувати теплогенератори або електрокалорифери. Необхідний температурно-вологорегулючий режим підтримують за допомогою інфрачервоних ламп. У родильному відділенні влаштовують тимчасові клітки розміром 1х1 м, складені з дерев’яних щитів. Вони призначені для утримання матки з ягням у перших 2-3 дні після родів. На кожних 100 маток потрібно 3-5 таких кліток.

Як підстилку для овець використовують житню солому з розрахун-ку 100-120 кг на одну голову у стійловий період. Підстилка протягом стійлового періоду не змінюється, а у міру забруднення додається свіжа. Не можна як підстилку використовувати торф, оскільки він сильно засмічує шерсть і знижує її якість і вартість.

З молодняку, призначеного для нагулу, формують отари за статтю і віком. Розмір нагульної отари може бути від 250 до 600 голів залежно від площі пасовища, що відводиться.

При нагулі використовують поля після прибирання зернових і зернобобових культур, кукурудзи і люпину на силос, картоплі, коренеплодів, незскошувані ділянки лугів і пасовищ, посіви озимини після підморожування ґрунту та ін.

Пасуться вівці розгорненим фронтом, розташовуючись у декілька рядів. Отара в 600 голів займає площу в 1-1,5 га (ширина 120-200 м, глибина 50-75 м).

Вівчарі розташовуються попереду і позаду отари. Швидкість руху отари 4-5 м за хвилину.

Ознакою напасання овець є їх часті зупинки і пережовування жуйки в лежачому положенні. Підгодівлю концентратами здійснюють в кінці дня, щоб вівці максимально споживали пасовищну траву.